Ухвала суду № 140673811, 12.10.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 594/1241/25

Провадження № 1-кп/596/314/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Гусятин в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та під час трансляції з Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)», клопотання прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, у кримінальному провадженні №22025210000000043, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.113, ч.1 ст.14, ч.1 ст.258 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді колегії суддів Гусятинського районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.113, ч.1 ст.14, ч.1 ст.258 Кримінального кодексу України.

Прокурор відділу нагляду за додерженням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , що спливає 12 жовтня 2026 року. Посилається на те, що підставою продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою продовження застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Завершити розгляд кримінального провадження до вказаного часу неможливо з об`єктивних причин, а вищевказані ризики на даний час не зменшились, та продовжують існувати. Зважаючи на норми ч.6 ст.176 , ч.4 ст.183 КПК України, підстави для застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а також визначення застави, відсутні.

12.10.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , в яких просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням на нього обов`язків або визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн.

В обгрунтування заперечення на клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, посилається на те, що наявність заявлених ризиків не доведена. ОСОБА_7 веде сімейний спосіб життя, тобто мас повноцінну сім`ю, слідує сімейним цінностям, допомагає матері, бабусі яка потребує догляду і допомоги, а отже має сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується. ОСОБА_7 не має наміру вчиняти інше кримінальне правопорушення. Він щиро розкаявся у вчиненому, допомагав органу досудового розслідування встановленні істини у справі, відшкодував завдану шкоду. Вважає, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків. Просить взяти до уваги та врахувати стан здоров`я ОСОБА_7 , який хворіє на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) з множинними мікросудинними та іншими уточненими несудинними ускладненнями, з дитинства має 2 групу інвалідності. В умовах перебування в УВП №26 (м. Чортків) його стан здоров`я значно погіршився внаслідок неможливості дотримання умов дієти, приймання ліків. Добова доза інсуліну зросла та становить більше допустимих 60 для утримання під вартою, прогресують кетоацидоз та різного роду судоми. Ліками установа попереднього ув`язнення його не забезпечує в необхідному обсязі, тому продовження перебування в умовах УВП №26 несе загрозу для його життя та здоров`я. За медичними критеріями такий стан є підставою для звільнення особи з місць ув`язнення.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подане нею клопотання з наведених в ньому підстав, просила його задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Щодо клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на більш м`який заперечила.

Обвинувачений ОСОБА_7 , його захисник адвокат ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою з підстав зазначених у письмових запереченнях. Просять змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави.

Представник потерпілого АТ «Українська залізниця» адвокат ОСОБА_6 в підготовчому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_7 підтримала.

Колегія суддів, розглянувши клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються розгляду вищевказаних клопотань, приходить до наступного висновку.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу(ст.315 КПК України).

Згідно із ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено в ст. 178 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Судом встановлено, що 12.06.2025 слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.08.2025, без визначенням розміру застави, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 неодноразово продовжувався: ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.08.2025; ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.09.2025; ухвалою колегії суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 18.11.2025 ; ухвалою колегії суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.01.2026 ; ухвалою колегії суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 02.03.2026 ; ухвалою колегії суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 24.04.2026; ухвалою колегії суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 17.06.2026.

Так, ухвалою колегії суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року у справі №594/1241/25 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12 жовтня 2026 року включно, без можливості внесення застави.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану та проти громадської безпеки, з яких злочин, передбачений ч. 2 ст.113 КПК України відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням серйозності пред`явленого проти ОСОБА_7 обвинувачення та суворості покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даних кримінальних правопорушень, ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти нові злочини підтверджується тим, що суворість покарання, яке йому загрожує у виді позбавлення волі на тривалий термін, значно підвищує мотив переховування від суду.

При цьому, в умовах воєнного стану суттєво обмежені можливості виконання органами влади своїх повноважень на окремих територіях та з огляду на характер інкримінованих злочинів, обвинувачений матиме реальну можливість вдатися до дій втечі з метою уникнення відповідальності. Також, згідно пред`явленого обвинувачення обвинувачений контактував з невстановленими особами та виконував завдання, спрямовані на вчинення диверсії в умовах воєнного стану з корисливих мотивів. Згідно вилучених у обвинуваченого текстових повідомлень у переписці з невстановленими особами, на замовлення яких обвинувачений планував з корисливих мотивів і надалі продовжувати протиправну діяльність, спрямовану на вчинення злочинів проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки.

Отже, на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановленні при застосуванні та при продовженні дії запобіжного заходу, які на даний час не зменшилися.

Колегія суддів, вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу, враховує також дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема відсутність міцних соціальних зв`язків, що не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований.

З урахуванням свого віку і чинного законодавства, в умовах воєнного стану, обвинувачений безперешкодно може залишити місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Згідно медичної документації ОСОБА_7 хворіє на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) з множинними мікросудиними та іншими уточненими несудинними ускладненнями.

Як вбачається із наявних в справі довідки до акта огляду МСЕК №724034, ОСОБА_7 призначено 2 групу інвалідності з дитинства до 25 січня 2025 року.

Як слідує з інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_9 наданою Філії державної установи ЦОЗ ДКВС України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, №460-ЧН -26 від 16.07.2026, ОСОБА_7 при прибутті в ДУ «Чортківська УВП №26» 12.06.2026 та первинному медичному огляді у КНП «Теребовлянська МЛ» ТМР встановлено діагноз: ЦД 1тип, важка форма, стадія субкомпенсації. Діабетична полінейропатія вегето-сенсорна форма з помірним больовим синдромом, кромпами литкових м`язів. Діабетична ангіопатія сітківки, міопія слабкого ступеню обох очей. Діабетична ангіопатія н/к Іст. Добова доза інсуліну за період з 01.03.2026 по 01.07.2026 коливається в межах 86 - 97 ОД/добу. На час прибуття в Установу добова доза інсуліну складала -82-94 ОД/ добу.

Крім того, ОСОБА_7 проходив медичне обстеження на базі КНП «Чортківська міська лікарня» ЧМР, З 07.10.2025 по 13.10.2025 ув`язнений перебував на стаціонарному лікуванні в Медичній частині з діагнозом: ЦД 1 тип, важка форма, стадія субкомпенсації. Діабетична полінейропатія вегето-сенсорна форма з помірним больовим синдромом, кромпами литкових м`язів. Діабетична ангіопатія сітківки, міопія слабкого ступеню обох очей. Діабетична ангіопатія н/к Іст.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, тому вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Встановлені на стадії застосування та продовження запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом із тим, зазначені ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження і дають підстави дійти висновку, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.

Доводи сторони захисту на недоведеність зазначених стороною обвинувачення ризиків колегія суддів вважає безпідставними, посилання щодо можливості зміни запобіжного заходу на більш м`який-цілодовий домашній арешт не спростовують вищенаведених висновків суду, тому клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт до задоволення не підлягає.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України 11.06.2025 та з 12.06.2025 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. З того часу він безперервно утримується в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)».

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.113, ч.1 ст.14, ч.1 ст.258 Кримінального кодексу України перебувало на розгляді в Борщівському районному суді Тернопільської області з 06.10.2025, на розгляді колегії суддів Гусятинського районного суду Тернопільської області з 12.10.2026.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року зазначено, що «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи, причини, про які йдеться у рішенні національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості перевалює над принципом поваги до свободи особистості».

Тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не повинно бути «загальним правилом», слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року наголосив, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23.09.2008 року у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia).

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у виді застави у даному кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Тобто, законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.

Вимогами ч.4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.

Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Згідно з п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи обвинуваченого, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).

Рішенням Конституційного Суду України № 9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 визнано конституційним абзац 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, із одночасним запровадженням чітких вимог реальної альтернативності застави замість безальтернативного чи надмірного тримання під вартою.

Конституційний Суд України у вищезгаданому рішенні зазначив, що законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють чи обвинувачують, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.

Враховуючи той факт, що застава не є кримінальним покаранням, «викупом» особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, Конституційний Суд України вкотре наголосив, що застава як інститут є процесуальною гарантією присутності особи, яку підозрюють чи обвинувачують, та дотримання інших покладених на неї обов`язків у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги тривалість тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою-з 12.06.2025 року, встановлений діагноз обвинуваченого згідно медичної документації, його майновий стан, колегія суддів вважає за доцільне визначити альтернативний запобіжний захід заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

Колегія суддів прийшла до висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та дозволить стримати обвинуваченого від втечі, вчинення інших кримінальних правопорушень та під загрозою звернення застави в дохід держави, дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні, у випадку її внесення, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.178, 186, 194, 197, 201, 314, 315, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт- відмовити.

Клопотання прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 грудня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_7 заставу в розмірі 150 (сто п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 ( чотириста дев`яносто дев`ять тисяч 200 гривень) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_7 у справі №594/1241/25 згідно ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12.10.2026.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 строком до 11 грудня 2026 року наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з представником потерпілого, свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до органів УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_7 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію даної ухвали направити в Державну установу «Чортківська установа виконання покарань №26» для відому та виконання в частині дії запобіжного заходу та вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде оголошено 16 жовтня 2026 року о 10.00 год.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3