Рішення № 140673426, 16.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/1734/26

Провадження № 2/127/5603/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокум. ВінницяВінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 27.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем було укладено в електронному вигляді договір про надання кредиту №4336234, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4000,00 грн. на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, а 31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025. Таким чином, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4336234 від 27.12.2020 року, за яким обліковується борг в розмірі 26907,60 грн., з якого: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 22907,60 грн. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4336234 від 27.12.2020 р. у розмірі 26907,6 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

На виконання вимог ухвали суду відповідач надіслала суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вона позовні вимоги не визнає. Положення договору є несправедливими умовами, оскільки проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Також її чоловік є військовослужбовцем та має право на пільги, зокрема, в частині не нарахування процентів за користування кредитом. Також позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки вони не є первинними документами, тому не є допустимими і достатніми доказами наявності заборгованості. Таким чном, позивачем не доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами договору, не доведено обґрунтованість нарахування відсотків. Щодо розміру денної процентної ставки, то вона не може перевищувати 1% згідно ЗУ «Про споживче кредитування». З огляду на викладене, відповідач просила у задоволенні позову ТОВ «ФК «Солвентіс» відмовити, зменшити проценти за користування кредитними коштами.

Представник позивача подав відповідь на відзив, згідно з якою мотиви відзиву є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Власне посилання відповідача на окремі рішення апеляційних судів не мають вирішального значення для цієї справи, оскільки правові позиції, викладені в них, не є джерелом права в розумінні ст. 10 ЦК України, а судова практика в подібних справах не є одностайною. Процедура укладення кредитного договору передбачала обов`язкову ідентифікацію особи: реєстрацію в особистому кабінеті, надання персональних даних та акцептування оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора (коду PS4336234), надісланого на номер телефону, зареєстрований за відповідачем. Наведене підтверджує, що позичальник був належним чином ознайомлений з істотними умовами кредитування, розумів їх зміст та добровільно виявив волевиявлення на отримання фінансової послуги. Щодо факту перерахування кредитних коштів, то ТОВ «Алекскредит» як небанківська установа звернулося до платіжної установи ТОВ «ФК «Елаєнс», яка мала відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, зокрема перерахування коштів відповідачу. Разом з цим, позивачем заяавлено клопотання про витребування доказів. З приводу нарахованих процентів, то між сторонами кредитного договору було досягнуто в належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо предмету договору. Отже, наведений позивачем деталізований розрахунок заборгованості відповідає умовам погодженим між сторонами. Позивач звертає увагу суду, що за ввесь період перебування права грошової вимоги у позивача, останній не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача, всі нарахування відсотків здійснювались виключно первісним кредитором у відповідності до договору. Отже, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним кредитним договором, тому позовні вимоги позивача є законними та безперечними, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Щодо пільг наданих військовослужбовцям, то до матеріалів справи не надано документального підтвердження, що на ОСОБА_1 та її чоловіка поширювалися пільги визначені у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідач своїм правом на надання суду заперечення не скористалася.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» ряд доказів.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

26.12.2020 року ОСОБА_1 ознайомилась із паспортом споживчого кредиту ТОВ «Алекскредит» (а.с. 40 на звороті-42)

27.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 4336234, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі 4000,00 грн. на умовах, визначених цим договором, у тимчасове строкове, платне користування, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та інші платежі у відповідності до умов цього договору (а.с. 17 на звороті-21).

Згідно з п. 3.1. кредитного договору, строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 27.12.2020 року до кінцевої дати виконання договору 18.07.2021 року (включно).

У додатку № 1 до вищевказаного кредитного договору сторони правочину узгодили графік платежів. (а.с. 21 Крім того, як вбачається з умов цього договору, його невід`ємною частиною є Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua.

Підписуючи вищевказаний договір відповідач підтвердила, зокрема, що: вона ознайомлена з цим договором та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх; усвідомлює та підтверджує, що умови договору та Правил їй зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими; на дату укладання цього договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин; отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; повідомлена про свої права згідно Закону України «Про захист прав споживачів»; отримала від кредитодавця інформацію з дотриманням вимог діючого законодавства, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 9.2, п. 9.5.4, п. 9.5.5, п. 9.5.8, п. 9.5.10, п. 9.5.11 договору).

Згідно з п.1.7. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

- у випадку користування кредитом менше ніж календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту;

- ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні договору:

1. в Базовий період протягом 23 календарних днів з 27.12.2020 року до 19.01.2021 року (включно) у розмірі 1,53 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил));

2. в Спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 20.01.2021 року до 18.07.2021 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 5413,00 грн.

Відповідно до п. 1.7.3. кредитного договору, у випадку подовження позичальником Базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору (п. 2.22. Правил), проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого Базового періоду у розмірі 1,53% за один день користування кредитом (базова процентна ставка (п. 2.3. Правил)).

Як вбачається з умов цього договору, він підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового індикатора - PS4336234, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 27.12.2020 року.

За змістом п. 1.4. кредитного договору, кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок (п. 2.19. Правил) позичальника.

ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконало належним чином, про що свідчать надані суду докази з АТ КБ «ПриватБанк», зокрема виписка за договором, що є первинним документом та належним доказом отримання кредитних коштів.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4336234, борг відповадача станом на 19.07.2021 року становить 27007,60 грн., з якого: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 23007,60 грн. (а.с. 12-13). Суд звертає увагу, що заборгованість по процентам нарахована в межах строку кредитування та розміру процентної ставки визначеної договором.

Отже, свої зобов`язання за кредитним договором №4336234 від 27.12.2020 року відповідач виконувала не належним чином, внаслідок цього має непогашену заборгованість.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» передало (відступило) ТОВ «Секвоя Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 (а.с. 8, 21 на звороті-28, 42 на звороті).

З витягу із Реєстру боржників вбачається, що ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4336234 від 27.12.2020 року на суму 26907,60 грн., з якої: 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом та 22907,60 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 11).

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя Капітал» передало (відступило) та ТОВ «ФК «Солвентіс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 (а.с. 8 на звороті, 28 на звороті-36, 43).

З витягу із Реєстру боржників вбачається, що ТОВ ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4336234 від 27.12.2020 року на суму 26907,60 грн., з якої: 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом та 22907,60 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 11 на звороті).

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право кредитора за вказаним вище кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту та є не справедливими умовами договору, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З огляду на положення ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.

Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання кредитного договору в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому суд зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялося зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним, в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Щодо посилання відповідача на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» як підставу для ненарахування процентів за користування кредитом, то суд не приймає його до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19.

Разом з відзивом відповідачем надано суду: копію свідоцтва про шлюб, посвідчення УБД та військовий квиток чоловіка. Проте долучена копія військового квитка ОСОБА_2 підтверджує статус військовослужбовця, проте само по собі не свідчить про безперервне продовження ним проходження військової служби та не відображає вид військової служби, на якій перебуває військовослужбовець ОСОБА_2 .

Крім того, відповідачем не надано довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення за зразком, що встановлена Додатком №4 Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 року. Тоді як, наявність лише одного статусу військовослужбовця у чоловіка відповідача та статусу учасника бойових дій не є прямою підставою для застосування положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів.

Отже за відсутності актуальної довідки форми № 5, наданий відповідачем пакет документів є не повним та таким, що не дозволяє суду встановити статус відповідача як дружини військовослужбовця та точний період, на який на позичальницю поширюється дія пільг щодо ненарахування процентів. Відтак на відповідача не поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З приводу посилання відповідача на Закону № 3498-ІХ, то він не застосовується до спірних договірних правовідносин, оскільки вони виникли до дата набрання законної сили вказаним Законом (24.12.2023 року).

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання за кредитним договором щодо його повернення та сплати відсотків належним чином не виконувала, а отже зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 26907,60 грн., у зв`язку з чим позов слід задовольнити в повному обсязі.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026 року (а.с. 14 на звороті - 17), додаткову угоду (а.с. 36 на звороті), детальний опис робіт (а.с. 14), акт надання послуг (а.с. 9), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 43 на звороті).

Згідно з актом наданих послуг № 433234 від 27.03.2026 року адвокатським обєднанням було надано наступні послуги: усна консультація - 250,00 грн.; письмова консультація 500,00 грн.; правовий аналіз обставин спірних прававовідносин та надання правових рекомендацій 1500,00 грн.; складання позовної заяви 3000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви 750,00 грн. Загальна вартість послуг склала 6000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як надання усної та письмової консультації, правовий аналіз, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 4000,00 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 12 Закон України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 611, 625, 627-629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №4336234 від 27 грудня 2020 року в розмірі 26907,60 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сім гривень 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 16.10.2026 року.

Суддя: