Ухвала суду № 140672791, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3334/25

У Х В А Л А

з питань заміни сторони виконавчого провадження

16 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., секретар судового засідання Ганаско Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3; ЄДРПОУ: 14035769), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 913280126594 від 14.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 19.12.1983 по 28.03.1988 на посаді голови профкому колгоспу «Верховина», з 05.07.2001 по 25.11.2010 на посаді сільського голови Верхньовисоцької сільської ради та до страхового стажу період з 01.01.2024 по 31.01.2025 проведення підприємницької діяльності, з дня звернення із заявою від 07.02.2025, з урахуванням довідки № 59/02-29 від 27.01.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки № 60/02-29 від 27.01.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №913280126594 від 14.02.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3; ЄДРПОУ: 14035769) перевести ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» починаючи з 07.02.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 19.12.1983 по 28.03.1988 на посаді голови профкому колгоспу «Верховина», з 05.07.2001 по 25.11.2010 на посаді сільського голови Верхньовисоцької сільської ради та до страхового стажу період з 01.01.2024 по 31.01.2025 здійснення підприємницької діяльності, з урахуванням довідки № 59/02-29 від 27.01.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 60/02-29 від 27.01.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3; ЄДРПОУ: 14035769) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 380/3334/25 - без змін.

Рішення суду набрало законної сили 04.08.2025.

Як встановлено із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчі листи у справі, які видано 16 вересня 2025 року.

09.10.2026 позивач подав до суду заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні, яка обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області передало електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення для завершення технологічного процесу опрацювання звернення за перерахунком пенсії та здійснення її виплати не виплачує позивачу нараховану йому пенсію та заборгованість. У зв`язку із цим просить замінити боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у справі № №380/3334/25 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячно пенсії в розмірі 25950,00 грн., призначеної на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №380/3334/25, та заборгованості станом на 19.08.2026, яка виникла з дати набрання рішенням законної сили, в сумі 284314,54 грн; змінити спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №380/3334/25, встановивши новий спосіб його виконання, а саме шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати ОСОБА_1 щомісячно пенсії в розмірі 25950,00 грн., призначеної на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №380/3334/25, та заборгованості станом на 19.08.2026, яка виникла з дати набрання рішенням законної сили, в сумі 284 314,54 грн. з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою від 12.10.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії на 16 жовтня 2026 року.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 15.10.2026 надійшли заперечення на заяву позивача, у яких зазначено, що основною умовою для заміни сторони у виконавчому провадженні чи боржника у виконавчому документі є наявність самого виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, а також вибуття однією із сторін виконавчого провадження. Процесуальне правонаступництво передбачено статтею 52 КАС України, згідно з якою у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що під правонаступництвом на стадії виконання рішення суду слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у справі та/чи виконавчому провадженні. Докази такого переходу прав та обов`язків повинні бути надані до суду заінтересованою особою, яка звернулася до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Відповідач 16.10.2026 подав заперечення на заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, у яких зазначив, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Заявник не навів жодної обставини, існування якої ускладнює виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду або робить його виконання неможливим.

Разом із запереченнями відповідач подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 16.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, на підставі п.9 ст. 205, ч. 4 ст. 250 КАС України вирішив розглянути заяву про заміну сторони виконавчого провадження у порядку письмового провадження. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

При розгляді заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження, зміну способу і порядку виконання судового рішення, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, суд виходить із вказаних підстав та мотивів.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС України).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, оскільки забезпечує обов`язковість виконання судового рішення, що є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.

Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0612/649/11, від 03 травня 2018 року у справі № 2-а-1864/10, від 13 грудня 2018 року у справі № 2-а-1710/11, від 29 січня 2020 року у справі №815/1303/17.

Питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) було предметом розгляду Верховним Судом, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, фактичні обставини у якій хоча і не є подібними, проте, безпосередній підхід до розуміння спірного у цій справі питання суд вважає застосовним до цієї справи.

Так, Верховний Суд у цій постанові здійснив системне тлумачення норм Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку зі статтями 52 і 379 КАС України і сформулював висновок, відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок: ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити у судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 наголосила на тому, що правонаступництво як інститут процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття право попередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Судом встановлено, що заява позивача про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована передачею матеріалів його електронної пенсійної справи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області засобами програмного забезпечення для завершення технологічного процесу опрацювання звернення за перерахунком пенсії та здійснення її виплати, у зв`язку із чим вважає за доцільне замінити боржника у виконавчому провадженні.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи було встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком. Тож, дії зобов`язального характеру щодо розгляду заяви про переведення позивача на пенсію за віком як державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області фактично не вирішувало питання щодо наявності у позивача права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», як і не приймало рішення про перерахунок чи про відмову в перерахунку позивачу пенсії за віком. Також суд зазначає, що предметом спору у справі, що розглядається, було виключно питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», проте питання щодо подальшого порядку нарахування і виплати пенсії судом не досліджувалось.

Суд також зазначає, що відповідно до частин 1-2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до статті 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Разом з цим, станом на теперішній час Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є окремим територіальним органом Пенсійного фонду України із самостійним балансом, рахунком в установах банків, печаткою та своїм найменуванням. Доказів перебування вказаного суб`єкта владних повноважень в стані реорганізації чи припинення із передачею його повноважень до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачем також не надано.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність, передбачених частиною першою статті 379 КАС України, підстав для заміни сторони виконавчого провадження, а відтак, і для задоволення відповідної заяви позивача.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 щомісячно пенсії в розмірі 25950,00 грн., призначеної на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №380/3334/25, та заборгованості станом на 19.08.2026, яка виникла з дати набрання рішення законної сили, в сумі 284314,54 грн; зміну способу виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №380/3334/25, встановивши новий спосіб його виконання, а саме шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати ОСОБА_1 щомісячно пенсії в розмірі 25950,00 грн., призначеної на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №380/3334/25, та заборгованості станом на 19.08.2026, яка виникла з дати набрання рішення законної сили, в сумі 284 314,54 грн. з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду; встановлення судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що вказані вимоги були пов`язані з вимогою позивача про заміну сторони виконавчого провадження на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та були звернені саме до вказаного суб`єкта владних повноважень. Проте, оскільки за наслідками розгляду заяви позивача суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, з вказаного випливає, що і для задоволення вказаних вимог позивача підстави також відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 379, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

п о с т а н о в и в

у задоволенні заяви позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України.

Суддя Чаплик І.Д.