Рішення № 140672763, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/17381/26Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області), з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134550034401 від 08.07.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди його роботи з 30.04.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач пенсії за віком. 01.07.2026 він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами) для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Зазначив, що спірним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, яке розглянуло заяву за принципом екстериторіальності, відмовило йому у призначенні такої допомоги з тих підстав, що Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України», в якій він працює, відсутня в переліку закладів охорони здоров`я. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки з 30.04.1991 по теперішній час він працює на посадах лікаря в установі державної форми власності, яка провадить медичну практику на підставі ліцензії, виданої Міністерством охорони здоров`я України, а право на пенсію за вислугу років за п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) пов`язане насамперед з посадою, яку обіймає працівник. Також позивач зазначив, що нарахування та виплату допомоги має здійснити ГУ ПФУ у Львівській області, в якому він перебуває на обліку як одержувач пенсії. Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 21.08.2026 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що з 01.04.2021 впроваджено технологію екстериторіального призначення (перерахунку) пенсій, за якою заяви і документи опрацьовуються бек-офісами головних управлінь Пенсійного фонду України у порядку черговості, незалежно від місця прийому заяв та місця проживання пенсіонерів. Повідомив, що за принципом екстериторіальності, передбаченим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким і прийнято спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії від 08.07.2026 №134550034401. Тому, на думку відповідача, на ГУ ПФУ у Львівській області, яке рішення щодо позивача не приймало, не можуть бути покладені обов`язки щодо перерахунку пенсії. На підтвердження своєї позиції послався на постанови Верховного Суду у справах №380/6218/24, №500/1216/23, №240/16372/23. По суті спору вказав, що заклади охорони здоров`я визначаються відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, наказу Міністерства оборони України від 04.07.2001 №232 та наказу МВС України від 14.06.1995, а Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України», в якій працював позивач згідно з довідкою №05-15-вк від 17.06.2025, у переліку закладів охорони здоров`я відсутня. Крім того, заперечив проти стягнення з нього судового збору, посилаючись на ст.73 Закону №1058-IV та ст.116 Бюджетного кодексу України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надіслало до суду заяву, до якої долучило відзив на позовну заяву та копії документів електронної пенсійної справи позивача: довідки Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» від 29.06.2026 №314, форми РС-право, заяви позивача від 01.07.2026 №5888 та рішення від 08.07.2026 №134550034401.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Згідно з формою РС-право пенсію за віком позивачу призначено з 02.05.2025 за його зверненням від 24.07.2025.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 01.04.1987, та долучених до матеріалів справи документів ОСОБА_1 здійснював трудову діяльність, зокрема:

- з 01.04.1987 по 22.06.1988 - медсестра приймального відділення 5-ї клінічної міської лікарні;

- з 01.08.1988 - зарахований для проходження однорічної інтернатури з хірургії в Дубенській центральній районній лікарні; з 01.08.1989 - переведений лікарем-хірургом онкодиспансеру; 16.03.1990 - звільнений у зв`язку зі зміною призначення на роботу;

- з 24.04.1990 по 29.04.1991 - лікар-терапевт кабінету долікарського огляду лікувально-реабілітаційного центру Главалмаззолото СРСР; 29.04.1991 - звільнений у порядку переведення до Львівського філіалу Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові;

- з 30.04.1991 - зарахований у порядку переведення у відділення реконструктивно-відновлювальної ортопедії хворих на гемофілію на посаду лікаря-хірурга-ортопеда Львівського філіалу Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові;

- 24.07.1998 - Львівський філіал Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові перейменовано на Львівський науково-дослідний інститут патології крові та трансфузійної медицини; 31.07.1998 - відділення реконструктивно-відновлювальної ортопедії хворих на гемофілію перейменовано на відділення хірургічної допомоги хворим на гемофілію;

- 25.10.2000 - Львівський науково-дослідний інститут патології крові та трансфузійної медицини перейменовано на Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України; 05.03.2007 - на Державну установу «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Академії медичних наук України»;

- з 01.04.2009 - переведений на посаду лікаря-хірурга в хірургічне відділення клініки (група хірургічної допомоги хворим на гемофілію);

- 04.10.2011 - установу перейменовано на Державну установу «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України»;

- з 01.11.2012 по 31.12.2024 - за сумісництвом на 0,25 штатної одиниці лікаря-травматолога-ортопеда хірургічного відділення;

- з 10.02.2022 по 31.12.2022 - тимчасово переведений на 0,75 штатної одиниці лікаря-хірурга групи хірургічної допомоги хворим на гемофілію хірургічного відділення.

Згідно із записом відділу кадрів у трудовій книжці позивач працює на посаді лікаря-хірурга групи хірургічної допомоги хворим на гемофілію хірургічного відділення по теперішній час.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.02.2025 Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» (ідентифікаційний код 02012088) має організаційно-правову форму «державна організація (установа, заклад)», її засновником є Національна академія медичних наук України. Видами економічної діяльності установи, поряд з дослідженнями й експериментальними розробками, зазначено: 86.10 Діяльність лікарняних закладів, 86.21 Загальна медична практика, 86.22 Спеціалізована медична практика. Аналогічні відомості містить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №567802.

Згідно з витягом з Реєстру неприбуткових установ та організацій, виданим 11.02.2025, установу включено до цього реєстру з ознакою неприбутковості 0031 - бюджетні установи.

Міністерством охорони здоров`я України установі видано ліцензію серії АГ №571318 на медичну практику, строк дії якої визначено з 23.12.2010. Перелік лікарських спеціальностей у ліцензії включає, зокрема, гематологію, ортопедію і травматологію, трансфузіологію, хірургію.

Згідно з довідкою Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» від 29.06.2026 №314 установа провадить діяльність у сфері охорони здоров`я, належить до державної форми власності, утримується за рахунок коштів державного бюджету та надає населенню безоплатні медичні послуги на постійній основі. Діяльність у галузі охорони здоров`я провадиться на підставі ліцензії на медичну практику, виданої Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до посадової інструкції лікаря-хірурга відділення хірургічної допомоги хворим на гемофілію, з якою ознайомлений позивач, лікар-хірург організовує і проводить лікувально-профілактичну допомогу хворим відділення, забезпечує належний рівень обстеження і лікування хворих, щоденно проводить огляд хворих, веде історії хвороби, визначає тимчасову непрацездатність хворого.

01.07.2026 позивач звернувся до Залізничного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова із заявою №5888 про перерахунок пенсії - допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами (одноразова грошова допомога в розмірі 10-ти пенсій). У заяві зазначено, що пенсія іншого виду позивачу не призначалась.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 08.07.2026 №134550034401, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Таке рішення мотивоване тим, що заклади охорони здоров`я визначаються відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 №385, наказу Міністерства оборони від 04.07.2001 №232 і наказу МВС України від 14.06.1995, а Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України», в якій працював позивач згідно з довідкою №05-15-вк від 17.06.2025, відсутня в переліку закладів охорони здоров`я.

Згідно з формою РС-право, наявною в електронній пенсійній справі позивача, періоди роботи з 01.04.1987 по 22.06.1988 (1 рік 2 місяці 22 дні) та з 02.08.1989 по 16.03.1990 (7 місяців 15 днів) враховано як роботу працівника охорони здоров`я на посадах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №909. Періоди роботи з 30.04.1991 по 31.12.2003 (12 років 8 місяців 2 дні) та з 01.01.2004 по 30.06.2025 (21 рік 6 місяців, код ЄДРПОУ страхувальника 02012088) враховано без такої відмітки. Загальний стаж позивача становить 42 роки 8 місяців 24 дні.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон №1058-IV.

Згідно з п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191).

Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №3, ст.10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., №4, ст.70; Офіційний вісник України, 2002 р., №39, ст.1820; 2004 р., №46, ст.3052); переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., №11, ст.271).

Згідно з п.4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Пунктом 6 Порядку №1191 встановлено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Згідно з п.7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909).

У розділі 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 у графі «Найменування закладів і установ» зазначено: «Лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри», а у графі «Найменування посад» - «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)».

Відповідно до п.2 Приміток до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно зі ст.3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 №2801-XII (далі Основи №2801-XII) заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 (далі наказ №385) затверджено Перелік закладів охорони здоров`я. Відповідно до п.10 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я лікувально-профілактичні заклади (лікарні, пологові будинки та інші), що входять до складу медичних науково-дослідних закладів або підпорядковані медичним науково-дослідним закладам, називаються клініками.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2019 у справі №724/579/17 зазначив: «З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.» Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а та від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а, вирішуючи питання зарахування до спеціального стажу за п.«е» ст.55 Закону №1788-XII, дійшла висновку: «Отже, на підставі системного аналізу вищенаведених норм законодавства України можна зробити висновок, що особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.»

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право на грошову допомогу за п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV виникає за сукупності таких умов: призначення особі пенсії за віком; робота на день досягнення пенсійного віку в закладі чи установі державної або комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років за п.«е»-«ж» ст.55 Закону №1788-XII; наявність страхового стажу на таких посадах (для чоловіків - 35 років); неотримання до цього будь-якої пенсії. Визначальними для зарахування стажу є посада працівника, передбачена Переліком №909, та здійснення закладом медичної діяльності.

Спірним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області відмовило позивачу з єдиної підстави - відсутності Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» в переліку закладів охорони здоров`я. Інших підстав для відмови, зокрема щодо тривалості стажу позивача на відповідних посадах, його віку чи отримання ним іншої пенсії, рішення не містить.

Суд критично оцінює такі висновки ГУ ПФУ в Харківській області з огляду на таке.

Суд враховує, що ні п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, ні Порядок №1191 не пов`язують право на грошову допомогу з включенням закладу до переліку, затвердженого наказом №385. Порядок №1191 відсилає до Переліку №909, у якому визначено види закладів та посади. Пункт 2 Приміток до Переліку №909 прямо встановлює, що право на пенсію не залежить від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Відтак підпорядкування установи, в якій працює позивач, Національній академії медичних наук України, а не Міністерству охорони здоров`я України, не позбавляє позивача права на зарахування стажу.

Матеріали справи підтверджують, що Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» є закладом охорони здоров`я в розумінні ст.3 Основ №2801-XII. Установа є юридичною особою державної форми власності, провадить медичну практику на підставі ліцензії серії АГ №571318, виданої Міністерством охорони здоров`я України, серед видів її діяльності зареєстровано діяльність лікарняних закладів (код КВЕД 86.10), загальну медичну практику (код КВЕД 86.21) та спеціалізовану медичну практику (код КВЕД 86.22). Установа утримується за рахунок коштів державного бюджету та надає населенню безоплатні медичні послуги на постійній основі.

Позивач працював у лікувальних підрозділах установи: з 30.04.1991 - лікарем-хірургом-ортопедом відділення реконструктивно-відновлювальної ортопедії хворих на гемофілію, з 01.04.2009 - лікарем-хірургом хірургічного відділення клініки. За змістом п.10 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом №385, лікувально-профілактичні заклади, що входять до складу медичних науково-дослідних закладів, є клініками. Тобто наказ №385, на який посилаються відповідачі, сам відносить клініки науково-дослідних закладів до лікувально-профілактичних закладів. Посадовою інструкцією підтверджено, що позивач безпосередньо надає хворим медичну допомогу: проводить огляд, обстеження та лікування хворих, веде історії хвороби.

Отже, позивач обіймав посади лікаря у лікарняному закладі (клініці) державної установи, що відповідає розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909, у якому для лікарняних закладів передбачено посади лікарів незалежно від їх найменування.

Щодо інших умов, визначених п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, суд зазначає таке. Позивач досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, 01.05.2025, пенсію за віком йому призначено з 02.05.2025. На день досягнення пенсійного віку позивач працював на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення клініки Державної установи «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України». Тривалість його роботи на посадах лікаря в цій установі з 30.04.1991 по 01.05.2025 становить 34 роки 2 дні. З урахуванням періодів з 01.04.1987 по 22.06.1988 (1 рік 2 місяці 22 дні) та з 02.08.1989 по 16.03.1990 (7 місяців 15 днів), які ГУ ПФУ в Харківській області у формі РС-право визначило як роботу на посадах, передбачених Переліком №909, стаж позивача на таких посадах на день досягнення пенсійного віку перевищує 35 років. Згідно з заявою від 01.07.2026 пенсія іншого виду позивачу не призначалась. Відповідачі зазначених обставин не заперечили.

Посилання відповідачів на наказ Міністерства оборони України від 04.07.2001 №232 та наказ МВС України від 14.06.1995 суд відхиляє, оскільки ці акти не стосуються установи, в якій працює позивач, та не визначають умов права на грошову допомогу за п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Посилання позивача на п.7 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом №385, суд не бере до уваги, оскільки цей пункт стосується закладів вищої, фахової передвищої освіти, що забезпечують медичне обслуговування населення, тоді як Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» закладом освіти не є. Водночас це не впливає на висновок суду, який ґрунтується на інших наведених вище підставах.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд враховує, що спірне рішення прийняте без надання оцінки виду діяльності установи, в якій працює позивач, характеру займаних ним посад та документам, наявним в електронній пенсійній справі, унаслідок чого відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача на посадах лікаря до стажу, що дає право на грошову допомогу. За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.07.2026 №134550034401 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що ефективний захист порушеного права позивача у спірних правовідносинах не може бути забезпечений шляхом покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву, оскільки усі обставини, необхідні для вирішення питання про наявність у позивача права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, з достатньою повнотою встановлені судом на підставі досліджених доказів. Зважаючи на те, що робота позивача на день досягнення пенсійного віку на посаді лікаря в установі державної форми власності, наявність необхідного стажу на таких посадах та неотримання ним іншої пенсії підтверджені матеріалами справи і відповідачем по суті не спростовані, суд вважає за необхідне з метою ефективного поновлення порушеного права зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди його роботи з 30.04.1991 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Щодо позовної вимоги до ГУ ПФУ у Львівській області суд зазначає таке.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд враховує, що у справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивачки про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

З огляду на наведене позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2129,92 грн, що підтверджується квитанцією від 17.08.2026 ID 6534-1713-1137-3242. Оскільки порушення прав позивача зумовлене рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, сплачений судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.07.2026 №134550034401 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з призначенням грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачену п.«е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, періоди його роботи з 30.04.1991 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) сплачений судовий збір у розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених п.3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.