Рішення № 140672683, 15.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокусправа № 380/2382/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 21 листопада 2025 року №54261/13-01-07-09 про застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 316 238,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що за результатами проведеної перевірки Головним управління ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 №54261/13-01-07-09. Водночас, позивач зауважує, що наказ на проведення перевірки містить лише покликання на норму. При винесенні цього наказу не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки. Також покликається на те, що фактична перевірка платника податків тривала всього три години (з 15 год 33 хв до 18 год 34 хв 05 жовтня 2025 року) як це зазначено в Акті фактичної перевірки № 44071/13/05/07-09/45459088 від 05 жовтня 2025 року. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України обов`язок надати посадовим особам контролюючих органів документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки у платника податків виникає після початку перевірки, а не виключно на початок її проведення. При цьому, зауважуємо, що означений обов`язок є безперервним і міг бути реалізованим протягом усього періоду проведення фактичної перевірки позивача, котрий, як засвідчується наказом та направленнями, становить 10 (десять) діб, аж до її закінчення.

Позивач критично оцінює наявність у представників податкового органу, а саме державних інспекторів, котрі проводили фактичну перевірку господарського об`єкту позивача, повноважень з встановлення такої крайньої (кінцевої) дати надання документів, котрі підтверджують облік та походження товарів, що фактично обмежує можливість реалізації платником податків обов`язку з пред`явлення останніх.

Щодо встановлених перевірко порушень зазначає, що всі товари, які знаходились у магазині та описані в Відомості до Акту фактичної перевірки, відображені в долучених до цієї позовної заяви прихідних документах, які платник податків не встиг надати в межах проведення фактичної перевірки, що тривала менше трьох годин.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 16.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує, що під час проведення перевірки ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» встановлено наступне: 1)порушення порядку проведення розрахунків: порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме необлікований товар на суму 316 238,000 грн; 2)на письмову вимогу інспекторів не надано документи, що становлять предмет перевірки, зокрема, виписки (деталізації транзакцій) по платіжному терміналу, документи щодо походження ТМЦ.

Зазначає, що покликання у наказі на пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Фактичною підставою для проведення фактичної перевірки стали листи ДПС України від 04.02.2025 №2915/7/99-00-07-03-02-07, від 14.04.2025 №10145/7/99-00-07 03-04-07, якими доведено інформацію щодо ймовірних фактів незаконної реалізації дороговартісної техніки.

Щодо тривалості проведення перевірки зазначає, що законодавець встановив виключно граничну (максимальну) межу тривалості фактичної перевірки, яка не може перевищувати 10 діб. Мінімальний строк перебування посадових осіб за місцем проведення фактичної перевірки нормами ПК України не передбачено. Тобто, законодавець не зобов`язує посадових осіб контролюючого органу перебувати на об`єкті платника податків упродовж 10 діб, якщо обставини, що є предметом перевірки, можуть бути встановлені та зафіксовані у коротший строк. Покликається на те, що представнику позивача ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» продавцю Свиридову Назарію Вячеславу Сергійовичу, було у письмовій формі запропоновано надати документи, що належать до предмета перевірки, про це свідчить запит працівників ГУ ДПС у Львівській облаті від 05.10.2025 «Про надання документів». Однак, представник відмовився від їх надання, про що складено Акт відмови платника податків у наданні документів від 05.10.2025. Отже, відсутність відповідних документів під час проведення перевірки зумовлена виключно поведінкою представника платника податків, який відмовився їх надавати, а не будь-якими часовими обмеженнями з боку контролюючого органу.

Щодо суті встановлених порушень вказує, що до перевірки, не надано у повному обсязі документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки за період, що перевірявся. Так, згідно Запиту про надання документів (копій документів) від 05.10.2025 не надано до перевірки копії первинних документів на товар, який знаходиться в реалізації на момент проведення перевірки, крім цього документи, які підтверджують облік товарних запасів у встановленому законодавством порядку.

В спростування наведених доводів представник позивача подала відповідь на відзив, у якій наголосила, що платник податків має право оспорювати підстави для призначення перевірки разом із ППР, що прямо підтверджено позицією Верховного Суду, а суд зобов`язаний перевірити наявність фактичних підстав, а не лише формальну наявність підпункту у тексті наказу.

Стверджує, що обов`язок надати посадовим особам контролюючих органів документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки у платника податків виникає після початку перевірки, а не виключно на початок її проведення. При цьому, зауважуємо, що означений обов`язок є безперервним і міг бути реалізованим протягом усього періоду проведення фактичної перевірки позивача, котрий, як засвідчується.

Ухвалою від 30.03.2026 суд перейшов до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 14.05.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, в таке не прибули. Подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Начальником Головного управління ДПС у Львівській області прийнято наказ від 03.10.2025 №5596-ПП «Про проведення фактичної перевірки», яким наказано провести фактичну перевірку ТОВ «СПЕШЛТЕХ» (код за ЄДРПОУ 45459088) за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Майдан Ринок, буд. 13, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору; перевірку провести за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу, з 03 жовтня 2025 року тривалістю 10 діб.

На підставі зазначеного наказу видано направлення на перевірку від 03.10.2025 №10724, №10723 та №10722.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки №44071/13/05/07-09/45459088 від 05.10.2025, яким встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, необлікований товар на суму 316 238,00 грн, на який не представлено документи щодо походження.

Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 №54261/13-01-07-09 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 316 238,00 грн.

Позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Пункт 81.1 ст. 81 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що начальником Головного управління ДПС у Львівській області прийнято наказ від 03.10.2025 №5596-ПП «Про проведення фактичної перевірки», яким на підставі статті 20 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України наказано провести фактичну перевірку ТОВ «СПЕШЛТЕХ» (код за ЄДРПОУ 45459088) за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Майдан Ринок, буд. 13, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору; перевірку провести за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу, з 03 жовтня 2025 року тривалістю 10 діб.

У позовній заяві позивач покликається на протиправність вказаного наказу, наголошуючи на відсутності фактичної підстави перевірки.

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Враховуючи зазначений висновок, суд враховує, що у наказі №5596-ПП контролюючий орган покликається, зокрема, на пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який містить у собі лише одне підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відтак, зазначення у наказі пп. 82.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Водночас, у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд також зазначив, що у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Фактичною підставою для проведення фактичної перевірки стали листи ДПС України від 04.02.2025 №2915/7/99-00-07-03-02-07, від 14.04.2025 №10145/7/99-00-07 03-04-07, якими доведено інформацію щодо ймовірних фактів незаконної реалізації дороговартісної техніки.

Відтак, судом не встановлено порушень в частині підстав призначення та проведення спірної фактичної перевірки.

Щодо суті встановлених порушень, слід зазначити наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Разом з цим, суд зауважує, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу».

Тобто, платник податку не зобов`язаний зберігати безпосередньо у місці продажу та пред`являти на початок перевірки облікові документи на товар, який на момент початку перевірки не знаходиться у місці продажу (господарському об`єкті).

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/2331/24.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону про РРО.

Вказану позицію підтримав Верховний Суд у своїй постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/12275/22.

Притім, щодо другого порушення (ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)), пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі №300/2879/22, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24.

Таким чином, з наведених норм та позицій Верховного Суду випливає, що ст. 20 Закону №265/95-ВР закріплює два самостійних правопорушення:

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Притім, з системного аналізу ст .20 та п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР випливає, що для кваліфікації платнику податків другого правопорушення (ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).) достатнім є факт неподання документів, які підтверджують облік товару, саме на початок проведення перевірки.

З акту проведення перевірки встановлено, що актом фактичної перевірки №44071/13/05/07-09/45459088 від 05.10.2025 встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, необлікований товар на суму 316 238,00 грн, на який не представлено документи щодо походження.

Товар відображено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 05.10.2025.

Позивач вказує, що відповідач протиправно скоротив тривалість проведення фактичної перевірки (що розпочалась та закінчилась 05.10.2025), що унеможливило подання документів, що підтверджують облік та походження товару.

Однак, суд повторно наголошує, що пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено обов`язок подання документів, що підтверджують облік товару, що знаходиться у місці продажу, саме на початок проведення перевірки.

У акті перевірки факту подання платником податків таких документів не засвідчено, жодних доказів, що підтверджували б подання таких документів своєчасно не подано і позивачем.

Відтак, скорочена, за твердженням позивача, тривалість перевірки не спростовує встановленого контролюючим органом порушення, оскільки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (які відображені у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 05.10.2025) мали бути надані саме на початок проведення перевірки.

Відтак, контролюючим органом в ході проведення перевірки установлено допущення позивачем порушення, передбаченого ст. 20 Закону №265/95-ВР (ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)) на суму 316 238,00 грн.

За таке порушення передбачено фінансову санкцію у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відображено у податковому повідомленні-рішенні від 21.11.2025 №54261/13-01-07-09.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2025 №54261/13-01-07-09 є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України. Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для його скасування.

У зв`язку з наведеним, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Наталія Теодозіївна