Рішення № 140672530, 15.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/376/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що у жовтні 2025 року позивачка звернулася за призначенням пенсії за вислугу років як працівнику освіти. ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №111350000901 від 04.11.2025 року, яким відмовило у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Позивачка не погоджується із таким рішенням і стверджує, що її спеціальний стаж працівника освіти складає понад 33 роки, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019). З цих підстав позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №111350000901 від 04.11.2025 року, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до її спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 11.10.2017 року по 26.08.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 27.10.2025 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року.

Ухвалою судді від 02.02.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченням проти позову, мотивованими тим, що відповідно до положень пунктів 2-1 та 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за вислугу років за пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначається особам, які мають вислугу років та стаж на відповідних посадах станом на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців. Позивачка станом на 11.10.2017 року не мала спеціального стажу такої тривалості, а тому не має права на призначення пенсії за вислугу років.

Третя особа подала до суду пояснення, у яких заперечила проти позову та підтримала відзив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.08.1992 року по 26.08.2025 року безперервно працювала у загальноосвітніх навчальних закладах на педагогічних посадах (вихователь, вчитель).

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 29.01.2024 року призначило позивачці пенсію по інвалідності на підставі статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачка 26.08.2025 року звільнилася з роботи, а у жовтні 2025 року звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за вислугу років.

Вказана заява прийнята, зареєстрована 27.10.2025 року за №658 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №111350000901 від 04.11.2025 року про відмову у перерахунку пенсії.

Цим рішенням відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років через відсутність необхідного стажу роботи на посадах, які дають право на призначення такого виду пенсії, відповідно до пункту 2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. За розрахунками відповідача, загальний страховий стаж позивачки становить 34 роки 8 місяців 4 дні, стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, становить 25 років 1 місяць 27 днів.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Статтями 9, 10 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року) передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають:

е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), який набрав чинності 01.04.2015 року, пункт "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладено у іншій редакції:

е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років;

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VIII (далі Закон №911-VIII), який набрав чинності 01.01.2016 року, у статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у пункті "е":

- в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і";

- доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим такого змісту:

"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року".

Таким чином, Законом №213-VIII збільшено вимоги до спеціального стажу, необхідного для виходу на пенсію за вислугу років для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, а Законом №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для такої категорії працівників - 55 років при наявному спеціальному стажі не менше 25 років.

Рішенням Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII. Згідно з пунктом 2 Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019 положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, починаючи з 04.06.2019 року положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 та уточнюючою довідкою підтверджується, що позивачка з 15.08.1992 року по 26.08.2025 року безперервно працювала у загальноосвітніх навчальних закладах на посадах, які належать до розділу 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які долучені до пенсійної справи позивачки, періоди її роботи у загальноосвітніх навчальних закладах за 2002 - 2025 роки обліковані за кодом ЗПЗ055Е1, за яким відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб (Додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) враховується трудовий стаж працівників освіти за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Отже, згідно із записами у трудовій книжці позивачки та відомостями про її трудову діяльність із Реєстру застрахованих осіб спеціальний стаж працівника освіти складає 33 роки 0 місяців 11 днів.

Відповідач у рішенні №111350000901 від 04.11.2025 року відмовив позивачці у призначенні пенсії за вислугу років, пославшись на те, що станом на 11.10.2017 року вона не мала спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, передбаченого абзацом 3 пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - не менше 26 років 6 місяців. Вислуга років станом на 11.10.2017 року складала 25 років 1 місяць 27 днів. Тобто, відповідач врахував такий спеціальний стаж тільки за період з 15.08.1992 року по 11.10.2017 року і не врахував стаж на посаді вчителя з 12.10.2017 року по 26.08.2025 року. При цьому він керувався нормами пункту 2-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, стверджуючи, що право на пенсію за вислугу років зберігається лише за особами, які станом на 11.10.2017 року (день набрання чинності Законом №2148-VIII) відповідали умовам щодо спеціального стажу, наведеним у абзаці 3 пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 року у справі № 440/1286/20 сформулював правовий висновок, що з 04.06.2019 року при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII. Тобто при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Враховуючи положення пунктів 2-1 та 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пенсія за вислугу років згідно положень пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017 року.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 року у справі №240/24/21 сформулював правовий висновок про те, що обмеження пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 року для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Суд установив, що позивачка на момент звернення із заявою від 27.10.2025 року досягла віку 55 років, а її спеціальний стаж працівника освіти, здобутий за період з 15.08.1992 року по 26.08.2025 року, складав понад 33 роки. Станом на 11.10.2017 року такий спеціальний стаж складав 25 років 1 місяць 27 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019).

ГУ ПФУ в Донецькій області при розгляді заяви позивачки від 27.10.2025 року та установленні її права на пенсію за вислугу років діяло всупереч вимогам верховенства права, а спірне рішення №111350000901 від 04.11.2025 року прийняте без урахування рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019.

Відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за вислугу років. Тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд установив, що позивачка на момент звернення із заявою від 27.10.2025 року відповідала умовах призначення пенсії за вислугу років наведеним у пункті "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019).

За правилами частини 1 статті 45 Закону №1058-IV позивачка має право на призначення пенсії з дня звернення, тобто з 27.10.2025 року.

Тож право позивачки, порушене незаконним рішенням відповідача, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019).

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи з 11.10.2017 року по 26.08.2025 року, то у спірних правовідносинах право на призначення пенсії за вислугу років уже підтверджується наявністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 року.

Подальший період роботи позивачки на посаді вчителя з 12.10.2017 року по 26.08.2025 року не впливає на обсяг прав, які є предметом спору (виникнення права на пенсію за вислугу років, дату її призначення, розмір пенсії). Зарахування цього періоду роботи до спеціального стажу позивачки не зумовлює виникнення у неї додаткових прав чи переваг у межах спірних правовідносин. Зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу не є предметом спору.

Тому суд не вбачає підстав для спонукання відповідача окремо зарахувати до спеціального стажу позивачки цей період роботи, оскільки встановлення права позивачки на пенсію за вислугу років та зобов`язання відповідача призначити таку пенсію з урахуванням висновків суду є достатнім способом відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №111350000901 від 04.11.2025 року про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 27.10.2025 року пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ