Рішення № 140672523, 08.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м.Київ № 320/50606/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.І,

представника позивача: Мамаєва Д.Ю.

представника відповідача: Атабєгова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (далі позивач та/або комунальне підприємство) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 312/4-1036 від 22.05.2025.

- визнати протиправними дії Головного управління Державної Податкової служби у Київській області по списанню коштів у розмірі на підставі рішення від 22.05.2025 року № 312/4-1036, в сумі 4 696315,00 грн з рахунку Комунального підприємства «Яготинтепломережа»;

- стягнути на користь Комунального підприємства «Яготинтепломережа» з Головного управління Державної податкової служби у Київській області 4 696 315.00 (Чотири мільйони шістсот дев`яносто шість тисяч, триста п`ятнадцять гривень, 00 копійок).

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача посилається на порушення порядку прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення боргу, у тому числі з огляду на відсутність обставин попереднього направлення податкової вимоги. Стверджує про відсутність в оскаржуваному рішенні суми податкового боргу, підстави та періоду його виникнення, що свідчить про невідповідність останнього критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім цього, представник позивача, посилаючись на рішення судів, якими скасовано податкові

повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом, наголошує, що податковий борг у комунального підприємства відсутній. Просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

03.11.2025 судом зареєстровано клопотання представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2025 (т. 1, ас. 52-55).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку до судового розгляду та призначено підготовче засідання у справі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Представник ГУ ДПС у Київській області наголошує, що спірне рішення прийнято ним у зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу, який виник внаслідок несплати останнім самостійно узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. При цьому представник відповідача наполягає, що оскаржуване рішення прийнято з дотримання вимог пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 18.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (т. 3, ас. 73).

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі у той час, коли представники відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечували.

Представник позивача також заявляв усне клопотання про винесення окремої ухвали у зв`язку з ознаками кримінального правопорушення, які обґрунтовуються списанням безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 3 677 864, 65 грн відповідно до рішень керівника ОДПІ з 2015 по 2017 роки, на підтвердження чого надана відповідь від 28.09.2023 № 49495/6/10-36-13-03 Головного управління ДПС у Київській області.

У судовому засіданні 08.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято Рішення № 312/4-1036 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення боргу (далі спірне та/або оскаржуване рішення, Рішення) (т. 1, ас. 9).

Згідно з Рішенням відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунку у банку, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (код ЄДРПОУ 24223294).

Позивач вважає дії відповідача щодо стягнення коштів з рахунку комунального підприємства неправомірними, стверджуючи про протиправність прийнятого контролюючим органом Рішення, що і зумовило звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та звертає увагу на наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпунктів 14.1.152, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів (пп. 33.1 ст. 33 ПК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом пункту 54.1 статті 54 України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого та абзацу другого пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.

За правилами встановленими пунктом 95.1 та пунктом 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Одночасно абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України регламентовано, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;

2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;

3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;

4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас, у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання.

Сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 440/8447/23.

Суд перевіряє дотримання відповідачем означених умов та враховує таке.

Судом встановлено, і представник позивача не заперечував, що на виконання спірного рішення з рахунків Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» було списано кошти в сумі 4 696 315,00 грн.

Під час розгляду справи по суті представник ГУ ДПС у Київській області надав Розрахунок податкового боргу для прийняття рішення про стягнення коштів. Відповідно до цього розрахунку, податковий борг у позивача виник виключно на підставі самостійно узгоджених ним податкових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість, а саме:

1) податкова декларація з податку на додану вартість № 9374705460 від 17.01.2024 на суму 1 263 920,00 грн, термін сплати 30.01.2024;

2) податкова декларація з податку на додану вартість № 9063658444 від 19.03.2024 на суму 468 630,00 грн, термін сплати 0.04.2024;

3) податкова декларація з податку на додану вартість № 9099297419 від 19.04.2024 на суму 649 468,00 грн, термін сплати 30.04.2024;

4) податкова декларація з податку на додану вартість № 9133901793 від 17.05.2024 на суму 431 012,00 грн, термін сплати 30.05.2024;

5) податкова декларація з податку на додану вартiсть № 9166817355 від 18.06.2024 на суму 649 177,00 грн, термін сплати 30.06.2024;

6) податкова декларація з податку на додану вартість № 9240218035 від 19.08.2024 на суму 16 001,00 грн, термін сплати 30.08.2024;

7) податкова декларація з податку на додану вартість № 9418681639 від 20.01.2025 на суму 1 218 107,00 грн, термін сплати 30.01.2025.

Тут і надалі податкові декларації з ПДВ (т. 1, ас. 145-151).

Згідно з пунктом 203.1 та пунктом 203.2 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотримання такої умови як, не сплата платником податків - Комунальним підприємством теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» податкового боргу (самостійно узгоджених грошових зобов`язань) протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Суд також наголошує, що під час розгляду справи по суті представником позивача не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували сплату позивачем самостійно визначених ним грошових зобов`язань відповідно до податкових декларацій з ПДВ.

Разом з цим, згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів.

При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12.06.2018 у справі № 810/2533/16), від 19.02.2019 у справі

№ 818/1117/16), від 04.03.2019 у справі № 2а-6053/11/1070), від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18, від 10.07.2025 у справі № 560/1092/23.

Матеріалами справи підтверджено отримання позивачем податкової вимоги форми «Ю» від 28.03.2018 № 59878-51 (т. 1, ас. 135), та після її винесення сума податкового боргу змінювалася, проте така сума податкового боргу не була погашена позивачем у повному обсязі. Доказів зворотного, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд констатує відсутність обов`язку відповідача повторно сформувати та надіслати платнику податків (позивачу) податкову вимогу. У зв`язку з цим, доводи представника Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» в наведеній частині є помилковими.

Крім цього, відповідно до Розрахунку, сума податкового боргу для прийняття рішення з врахуванням наявної суми надміру сплачених податків (сума переплати врахована в попередньому рішенні) та суми бюджетного відшкодування та нарахованих сум, термін стягнення яких настає після 22.05.2024, складає 4 696 315 грн (т. 1, ас. 76).

Таким чином, при прийнятті спірного рішення ГУ ДПС у Київській області було дотримано умову відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, проаналізувавши викладене, суд вважає, що стягнення коштів з рахунку позивача у банку за Рішенням відповідача без звернення до суду здійснено з дотриманням вищезазначених умов.

Водночас суд звертає увагу, що представником позивача помилково зазначив, що стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банку на підставі рішення керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене у разі, якщо податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень, оскільки пункт 95.5 статті 95 ПК України, станом на час вирішення спору по суті, не передбачає такої умови.

Щодо доводів представника позивача про відсутність у Рішенні обов`язкових реквізитів а саме відсутність розміру податкового боргу, що підлягає стягненню, його складу та періоду виникнення, суд вказує на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 805/1427/17, від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, від 16.01.2025 у справі №280/27/22 сформовано висновки про те, що у спорах щодо правомірності рішень, прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, зазначених раніше, зокрема щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення та перевірки обставин спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Верховний Суд зауважив, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана з тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

При цьому Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України таке рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи. При цьому, посилання відповідача на наказ Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 «Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України» є безпідставним, оскільки зазначений наказ не є нормативно-правовим актом, а затвердження ним примірної форми не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що дійсно спірне рішення не містить в собі суми податкового боргу, а також підстави його виникнення.

Проте суд наголошує, що відповідач дотримуючись вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України надав Розрахунок суми податкового боргу для прийняття рішення. Цей розрахунок визначає суму податкового боргу комунального підприємства та підстави його виникнення.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд звертає увагу на те, що під час їх формування Верховний Суд зазначив, що податковий орган не виконав обов`язок, покладений на нього як на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, і не довів правомірність свого рішення.

Однак фактичні обставини цієї справи, на переконання суду є відмінними. Матеріали справи підтверджують суму податкового боргу який виник у позивача та підстави його виникнення податкові декларації з ПДВ (самостійно узгоджені платником податків грошові зобов`язання) і не містять будь-яких інших спірних сум.

Отже, на переконання суду, зазначення у Рішенні «здійснити погашення усієї суми податкового боргу», за встановлених обставин, не може бути самостійною підставою для його скасування, адже належними та допустимими доказами підтверджено дотримання контролюючим органом умов, за наявності яких в останнього виникає право на прийняття відповідного рішення.

За таких обставин та зважаючи на встановлені судом обставини, стверджувати про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення без дотримання вимог пункту 95.5 статті 95 ПК України не вбачається за можливе.

Щодо посилань представника позивача на судові спори, предметом яких було оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом, починаючи з податкових періодів за 2013-2025 роки, які були скасовані в судовому порядку, суд звертає увагу на таке.

Так, на 5 аркуші позовної заяви (т. 1, ас. 5), як обґрунтування відсутності у Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» податкового боргу, представник позивача посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду, Шостого апеляційного адміністративного суду, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах: № 320/306/21, № 320/493/21, № 320/12439/20, № 320/7661/20, № 320/7264/20, № 320/5252/24, № 320/20554/23, № 320/11595/22, № 320/347/24, № 320/307/21,

№ 320/12439/20, № 320/493/21, відповідно до яких податкові повідомлення-рішення відповідача скасовані.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Проаналізувавши матеріали справи, суд наголошує, що згадані доводи представника позивача не стосуються предмета доказування у цій адміністративній справі, оскільки податковий борг, стягнутий контролюючим органом на підставі спірного рішення, виник на підставі самостійно узгоджених Комунальним підприємством теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» грошових зобов`язань з ПДВ.

Крім цього, обставини розстрочення податкового боргу у справі № 810/4643/18, та здійснення платежів позивачем на виконання ухвали про розстрочення боргу у справі № 810/4643/18 також не входять до предмета доказування у межах цієї адміністративної справи. Відтак, суд не оцінює їх по суті.

У судових засіданнях представник позивача здебільшого наполягав на тому, що сума у розмірі 4 696315,00 грн протиправно була спрямована на погашення попередніх податкових боргів з порушенням правил призначення, черговості погашення, узгодженості тощо, починаючи ще з 2010 року але суд тут також наголошує, що всі ці обставини виходять за межі доказування у цій справі і не можуть бути перевірені судом у межах розгляду цієї справи з таким предметом і підставами позову.

Резюмуючи наведене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає критеріям, встановленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства. Тому правові підстави для скасування Рішення № 312/4-1036 від 22.05.2025 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення боргу відсутні.

Як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в іншій частині, враховуючи на їх похідний характер.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.

Щодо винесення окремої ухвали на посадових осіб відповідача, суд зазначає таке.

Так, як зазначалось вище, представник позивача заявив усне клопотання про винесення окремої ухвали у зв`язку з ознаками кримінального правопорушення, які обґрунтовуються нарахуванням пені, штрафних санкцій по списаному безнадійному податковому боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 3 677 864, 65 грн відповідно до рішень керівника ОДПІ з 2015 по 2017 роки, на підтвердження чого надана відповідь від 28.09.2023 № 49495/6/10-36-13-03 Головного управління ДПС у Київській області.

Розглядаючи це клопотання, суд виходить з такого.

Пунктом 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України надано право учасникам справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено порядок та спосіб постановлення окремих ухвал.

Так, у відповідності до вимог частини 1 вищезазначеної статті суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з частиною другою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Згідно з вимог частини дев`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Частиною четвертою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Як вбачається із вищенаведеного, вичерпний перелік підстав для постановлення окремої ухвали передбачений статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті.

Суд враховує, що представником позивача не зазначено конкретних обставин, що можуть свідчити про те, що дії посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення (яких саме) прав позивача.

Верховний Суд у справі 580/4100/22 висновує: обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування у чому саме полягає таке порушення. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Заявлене клопотання представника позивача не містить обґрунтувань та доказів на підтвердження існування підстав для необхідності постановлення у справі, що розглядається окремої ухвали.

До того ж, представником позивача у заявленому клопотанні про постановлення окремої ухвали не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер, мають ознаки кримінального порушення та спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача.

Також, суд наголошує, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 16 жовтня 2026 р.