Рішення № 140671409, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 640/2327/22Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Калалб Т.В.

за участі:

представника позивача Кацалапа А.А.

представника відповідача Зінчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

31.08.2026 р. на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про заміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0508942402 від 06.07.2021 р., яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір», що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 989 770,15 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Нарахування позивачу військового збору на суму доходу, отриманого платником податків внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи є безпідставним. Податкова консультація, на яку посилається відповідач, суперечить змісту п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України. Задекларований в декларації за 2020 рік дохід, отриманий внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи, не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. При відсутності об`єкта оподаткування ПДФО не може виникати обов`язку зі сплати військового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №640/2327/26 призначено до розгляду за правилами загального провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

16.09.2026 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2021 року №265 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи. Вказаною податковою консультацією, зокрема було врегульовано питання щодо того, як застосовується звільнення від оподаткування в частині податку на доходи фізичних осіб і військового збору щодо доходів від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, отриманих фізичною особою за звітні періоди до 31 грудня 2020 року (включно), до 31 грудня 2021 грудня (включно) та починаючи з 1 січня 2022 року. За висновком податкової консультації дохід, отриманий позивачем, підлягає оподаткуванню військовим збором.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог навів наступні доводи. Податкова консультація, на яку посилається відповідач, була прийнята після отримання позивачем доходу та подання податкової декларації. В подальшому, вказана податкова консультація була скасована. На момент отримання позивачем доходу та подання декларації питання оподаткування доходів від ліквідації іноземної особи військовим збором не було чітко врегульовано нормами законодавства. Всі колізії податкового законодавства мають тлумачитись на користь платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції навела твердження, зазначені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 був податковим резидентом України та володів часткою у розмірі 30 відсотків у статутному капіталі іноземної юридичної особи.

Учасниками іноземної юридичної особи прийнято рішення 30 червня 2020 р. про її добровільну ліквідацію. Процедуру ліквідації розпочато 22 листопада 2020 р., завершення якої відбулося 28 грудня 2020 р.

20.04.2021 р. ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік.

У поданій декларації позивачем у рядку 11.3 «Інші доходи, що не підлягають оподаткуванню» зазначено дохід у розмірі 65 984 676,65 грн., отриманий у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи.

При цьому, у рядку 19.1 декларації, призначеному для визначення суми військового збору, позивачем не визначено податкове зобов`язання з військового збору щодо зазначеного доходу.

Разом із податковою декларацією позивачем було подано заяву та документи, передбачені пунктом 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі п. п 20.1.4 п.20.1 ст.20.1 та п.76.1 ст.76 Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан та доходи ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2021 р. №42249/Ж5/26-15-24-02-27.

В акті перевірки встановлено наступні порушення, допущені ОСОБА_1 :

- п. 1.3 ст. 16-1 розділу ХХ підрозділу 10 Податкового кодексу України відповідно до якого ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1;

- п. 14 розділу ХХ підрозділу 1 Податкового кодексу України не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020 звітний (податковий) рік доходи у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи з 1 січня до 31 грудня 2020 року (включно);

- п. 1.7 ст. 16-1 розділу ХХ підрозділу 10 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом ІV цього кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

За результатами перевірки контролюючий орган встановив заниження ОСОБА_1 податкового зобов`язання з військового збору на суму 989 770,15 грн.

ОСОБА_1 було подано заперечення на акт камеральної перевірки від 28.05.2021 року № 42249/ Ж5/26-15-24-02-27.

За результатами розгляду заперечень Головним управління ДПС у м. Києві, залишено без змін висновки акту перевірки від 28.05.2021 № 42249/Ж5/26-15-24-02-27 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи», а заперечення на акт камеральної перевірки від 10.06.2021 року № 67344/6 від 15.06.2021 р. залишено без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 30.06.2021 року № 16881/І/26-15-24 02-20.

На підставі акту перевірки від 28.05.2021 №42249/Ж5/26-15-24-02-27 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0508942402 від 06.07.2021 р., яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір», що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 989 770,15 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником податку в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1.1 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено ставку військового збору у розмірі 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Згідно пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Відповідно до п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Тимчасово до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди не включаються доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків:

1) акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у разі дотримання усіх таких умов:

а) процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи розпочата не раніше 1 січня 2020 року та завершена не пізніше 31 грудня 2021 року;

б) платник податків подав до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв`язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.173 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2021 р. №265 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

Вказаною податковою консультацією роз`яснено як застосовується звільнення від оподаткування в частині податку на доходи фізичних осіб і військового збору щодо доходів від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, отриманих фізичною особою за звітні періоди до 31 грудня 2020 року (включно), до 31 грудня 2021 року (включно) та починаючи з 1 січня 2022 року.

Доходи у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у період з 1 січня до 31 грудня 2020 року (включно) платником податків - фізичною особою, яка належить до категорій осіб, визначених пунктами 1 та 2 пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, в порядку (на умовах), визначених цими пунктами, не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку на доходи фізичних осіб за 2020 звітний (податковий) рік. Відповідно до вимог статті 179 розділу IV Кодексу, зазначені доходи мають бути відображені у Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік фізичної особи - одержувача доходу, однак не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Разом із тим доходи, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, є об`єктом оподаткування військовим збором, а фізична особа - одержувач таких доходів не звільняється від нарахування на підставі зазначеної Податкової декларації, утримання та сплати (перерахування) збору до бюджету, оскільки:

1) відповідно до пункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою);

2) однак звільнення доходів, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, надається на підставі норми Кодексу, яка передбачена у розділі XX "Перехідні положення", а не розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб".

Положення пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу набирають чинності лише з 1 січня 2022 року, отже, не застосовуються для цілей оподаткування доходів, що підлягають відображенню у Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розглядудокази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїйсукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було передбачено звільнення від оподаткування військовим збором доходів, які згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Таким чином, наведена норма встановила конкретний критерій для звільнення доходу від військового збору, а саме те, що такий дохід мав не включатися до загального оподатковуваного доходу саме відповідно до положень розділу IV ПК України.

Натомість пункт 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є спеціальною перехідною нормою, яка регулювала порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих унаслідок ліквідації іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи. При цьому пункт 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не встановлював звільнення відповідного доходу від військового збору.

Пункт 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначав спеціальний порядок оподаткування доходів від ліквідації іноземних юридичних осіб для цілей податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначав перелік доходів, які звільнялись саме від військового збору.

Крім того, Узагальнюючою податковою консультацією щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2021 р. №265, врегульвано, зокрема, питання оподаткування військовим збором доходів, отриманих в період з 1 січня до 31 грудня 2020 року.

У вказаній податковій консультації зазначено наступне:

«Разом із тим доходи, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, є об`єктом оподаткування військовим збором, а фізична особа - одержувач таких доходів не звільняється від нарахування на підставі зазначеної Податкової декларації, утримання та сплати (перерахування) збору до бюджету, оскільки:

1) відповідно до пункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою);

2) однак звільнення доходів, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, надається на підставі норми Кодексу, яка передбачена у розділі XX "Перехідні положення", а не розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб".

Положення пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу набирають чинності лише з 1 січня 2022 року, отже, не застосовуються для цілей оподаткування доходів, що підлягають відображенню у Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік».

Доводи позивача стосовно того, що вказана податкова консультація на момент отримання позивачем доходу та подання податкової декларації не була прийнята, а в подальшому була скасована, не приймаються судом до уваги.

Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи була чинною на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0508942402 від 06.07.2021 р. відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено у повному обсязі 16.06.2026 р.

Суддя О.С. Рябчук