Рішення № 140671408, 16.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22658/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

Суть спору: 06.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивачка, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.08.2025, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скасувати всі зміни, внесені відповідачем до електронної пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки», як такі, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством, та відновити попередні значення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скасувати результати протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема у протоколах розрахунку № 912040833645 від 18.05.2021 та від 20.05.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосувати до позивачки загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок поточної пенсії позивачки та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07.10.2009 відповідно до статей 27, 28, частин другої, третьої статті 42, пунктів 4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», саме в чинній редакції на момент виконання судового рішення, та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім того, позивачка просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є громадянкою України, наразі проживає в Державі Ізраїль. Пенсію за віком, виплату якої було припинено у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, їй поновлено на підставі судових рішень у справах № 205/6957/17 та № 160/15382/20. Проте відповідач, виконуючи ці рішення, визначив розмір пенсії не відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а за окремим порядком, запровадженим листом директора департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 17.02.2015 № 4626/02-40. Згідно з цим листом пенсія особам, які проживають за кордоном, поновлюється в розмірі, визначеному на дату припинення її виплати, без проведення перерахунків та індексації.

Для реалізації такого порядку відповідач, отримавши дозвіл Пенсійного фонду України, застосовує до електронної пенсійної справи позивачки режим «макетної обробки», тобто вручну змінює значення складових пенсії в обхід стандартних алгоритмів розрахунку, закладених у програмне забезпечення ІКІС ПФУ. У результаті рішеннями про перерахунок пенсії від 18.05.2021 та від 20.05.2025 пенсію позивачки встановлено в незмінному твердому розмірі 1315,28 грн «довічно», у пенсійній справі зазначено особливість «Не підлягає МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», а в графі ознаки роботи - «Працює», хоча позивачка не працює.

На думку позивачки, такі дії порушують частину другу статті 19, статтю 24 Конституції України, статті 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Першого протоколу та статтю 1 Протоколу № 12 до неї, а також Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Позивачка вважає, що відповідач застосовує до неї як до представниці групи громадян, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, пряму дискримінацію, та посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21.

Позивачка також вважає, що пенсія за минулий час має обчислюватися за тими самими правилами, що й поточна пенсія, тобто відповідно до законодавства, чинного на момент фактичної виплати.

Отже, спір між сторонами виник щодо правомірності визначення відповідачем розміру поновленої на підставі судових рішень пенсії за віком позивачки, яка постійно проживає в Державі Ізраїль, у твердому розмірі 1315,28 грн, без проведення перерахунків, передбачених частинами другою та третьою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та без встановлення доплат до пенсії, а також щодо наявності у діях відповідача ознак дискримінації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачці сплатити судовий збір і подати уточнену позовну заяву.

21.08.2025 позивачка подала заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позовну заяву повернуто позивачці з підстав несплати судового збору в повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу № 160/22658/25 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

04.05.2026 справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався: у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, клопотання про продовження цього строку не заявив, про поважність причин неподання відзиву не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься в частині другій статті 175 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи не подавали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , проживає в Державі Ізраїль.

З 30.09.2000 позивачці призначено пенсію за віком (особовий рахунок № НОМЕР_2 ).

Згідно з даними електронної пенсійної справи страховий стаж позивачки становить 40 років 5 місяців 24 дні; останній період страхового стажу закінчився 01.03.2003.

З 20.06.2005 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон позивачку знято з пенсійного обліку та припинено виплату пенсії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 205/6957/17 відповідача зобов`язано поновити виплату пенсії за віком позивачці з 16.03.2017 в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Позов у частині поновлення, нарахування та виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 15.03.2017 залишено без розгляду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 160/15382/20 відповідача зобов`язано провести позивачці поновлення та виплату пенсії з 07.10.2009 по 16.03.2017 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів.

У задоволенні позовних вимог щодо проведення індексації пенсії суд відмовив як у передчасних, зазначивши, що в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розміру позивачка не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду.

Як убачається з таблиці розміру призначеної та виплаченої пенсії, наданої відповідачем листом від 19.07.2024 № 41372-28609/М-01/8-0400/24, розмір пенсії позивачки становив:

- з 10.2009 до 02.2017 - 952,86 грн (за жовтень 2009 року - 768,44 грн) без жодних змін протягом усього періоду;

- з 05.2017 до 09.2017 - 1315,28 грн;

- з 10.2017 - 2776,43 грн, з 03.2019 - 3211,91 грн, з 05.2020 - 3541,60 грн, з 03.2021 - 3907,54 грн;

- з 06.2021 - 1315,28 грн.

У травні 2021 року на виконання рішення суду у справі № 160/15382/20 відповідач провів поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 16.03.2017 та нарахував доплату в сумі 85316,30 грн, яку виплачено 14.06.2021.

Компенсацію втрати частини доходів на суму доплати нараховано в розмірі 1714,09 грн.

З червня 2021 року пенсію в розмірі 1315,28 грн виплачували щомісяця через АТ «Ощадбанк».

З вересня 2022 року виплату пенсії переведено на поштове відділення, оскільки позивачка не подала оновлену заяву відповідно до пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.

Пенсію за період з 01.09.2022 по 31.03.2023 позивачка не отримала, а з 01.04.2023 її виплату припинено у зв`язку з тривалим неотриманням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 160/15270/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивачки від 14.11.2023 про поновлення виплати пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Листом від 11.04.2025 № 0400-010308-5/72017 відповідач звернувся до Пенсійного фонду України з проханням надати дозвіл на опрацювання електронної пенсійної справи позивачки в макетному режимі.

У цьому листі відповідач зазначив, що необхідно встановити особливість « 317» - «Не підлягають масовим перерахункам, призначеним за рішенням суду в твердому розмірі», а також встановити такі значення: розмір пенсії за віком - 1100,48 грн, доплата за понаднормовий стаж (абзац другий частини першої статті 28, за 20 років) - 214,80 грн, розмір пенсії з надбавками - 1315,28 грн; підстава - «Коригування складових».

Листом від 16.05.2025 № 2800-030201-9/32455 Пенсійний фонд України повідомив відповідача, що користувачем центрального рівня в підсистемі «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» ініційовано перерахунок «Макетна обробка» для надання можливості подальшого опрацювання електронної пенсійної справи користувачем регіонального рівня.

Рішенням відповідача від 20.05.2025 № 912040833645 про перерахунок пенсії (вид перерахунку - «Макетна обробка», підстава - лист від 11.04.2025 № 0400-010308-5/72017) позивачці з 01.04.2023 «довічно» визначено пенсію в розмірі 1315,28 грн, що складається з розміру пенсії за віком 1100,48 грн (2016,89 грн Ч 0,40417) та доплати за понаднормовий стаж 214,80 грн.

У рішенні зазначено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по 16.03.2017; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ» та ознаку роботи «Працює».

Розмір пенсії залишено незмінним для всіх періодів, виокремлених у рішенні: з 01.04.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.04.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 та з 30.09.2025, тобто з дня досягнення позивачкою 80-річного віку.

Аналогічну особливість та ознаку роботи містить рішення відповідача від 18.05.2021 № 912040833645 про перерахунок пенсії, ухвалене на виконання рішення суду у справі № 160/15382/20.

Відповідно до витягу «Історія макетної обробки», наданого відповідачем листом від 25.06.2025 № 28684-20322/М-01/8-0400/25, 20.05.2025 користувач відповідача U04001-U124 вручну відредагував параметри розпорядження про виплату пенсії позивачці, зокрема змінив значення « 3758» на « 1315,28» (двічі), « 1237,03» на « 1315,28», « 163,03» на « 214,8», дату « 01.03.2024» на « 01.08.2021», а також вилучив значення « 827», « 570», « 1123,97» та « 258,83».

Листом від 21.05.2025 № 23451-15483/М-01/8-0400/25 відповідач повідомив представника позивачки, що на виконання рішення суду у справі № 160/15270/24 позивачці з 01.09.2022 поновлено виплату пенсії за віком у розмірі 1315,28 грн.

29.05.2025 представник позивачки звернувся до відповідача із заявою, в якій висловив незгоду позивачки з опрацюванням її електронної пенсійної справи в режимі макетної обробки та просив надати документи, на підставі яких таку обробку проведено.

Листом від 25.06.2025 № 28684-20322/М-01/8-0400/25 відповідач надав копії листів від 11.04.2025 та від 16.05.2025, а також витяг «Історія макетної обробки».

У матеріалах справи також міститься лист директора департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 17.02.2015 № 4626/02-40, адресований начальникам головних управлінь Пенсійного фонду України, згідно з яким у випадках, коли інше не зазначено в рішенні суду, пенсія особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, поновлюється в розмірі, визначеному на дату припинення її виплати; до надання пенсіонером повідомлення про те, що він не працює, підстави для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні; індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться.

Щодо строку звернення до суду та меж судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 дійшла висновку, що пенсія за віком стає «нарахованою» в момент її призначення і залишається такою до її чергової зміни, а в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Статті 122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Цей висновок застосовано Верховним Судом і до спорів щодо розміру поновленої пенсії (постанова від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21).

Отже, підстав для застосування до цього спору наслідків пропуску строку звернення до суду немає.

Суд також враховує, що в межах справи № 160/15382/20 розмір пенсії позивачки не перевірявся та не встановлювався, а у вимогах щодо індексації пенсії відмовлено як у передчасних із роз`ясненням позивачці права звернутися до суду в разі незгоди з діями відповідача.

Отже, спір щодо розміру пенсії позивачки, визначеного рішеннями відповідача від 18.05.2021 та від 20.05.2025, підлягає вирішенню в межах цієї справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правові засади пенсійного забезпечення визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до частини другої цієї статті виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп Ч Кс, де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, а Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Відповідно до пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу, а збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону № 1058-IV з 01.01.2018 для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV з 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму або мінімальної заробітної плати.

На виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, а також щомісячні доплати до пенсій у подальшому визначено постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236.

Зокрема, пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 з 01.03.2023 встановлено щомісячну компенсаційну виплату особам, яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку, у розмірі до 456 грн.

Абзацом третім підпункту 7 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209 особам у віці від 70 до 80 років, страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, установлено щомісячну доплату до пенсії в сумі, якої не вистачає до 3240 грн та 3613 грн відповідно.

Абзацом другим підпункту 7 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 особам, яким виповнилося 80 років і більше, страховий стаж яких становить не менше ніж 25 років у чоловіків і не менше ніж 20 років у жінок, установлено щомісячну доплату до пенсії в сумі, якої не вистачає до 3758 грн та 4213 грн відповідно.

Зазначені доплати для осіб у віці від 70 до 80 років та для осіб, яким виповнилося 80 років і більше, не залежать від того, чи працює пенсіонер: умова щодо відсутності роботи встановлена лише для осіб, зазначених в абзацах першому і п`ятому підпункту 7 пункту 2 відповідних постанов.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Порядок компенсації визначено Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Відповідно до статей 2-4 цього Закону компенсація провадиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, зокрема пенсій; сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу; виплата суми компенсації провадиться в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Рішенням від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України визнав неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном.

Конституційний Суд України зазначив, що, виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) констатував порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до неї, оскільки право на отримання пенсії стало залежним від місця проживання заявника, а Уряд не навів жодного обґрунтування такої відмінності в поводженні.

Відповідно до пунктів 2 та 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками, зокрема місця проживання, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Пряма дискримінація - це ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, за відсутності такої мети.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21 зазначив, що зобов`язання поновити пенсію не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому, чи в мінімальному розмірі.

Позивачу незалежно від місця проживання в Ізраїлі розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація мають проводитися в тому ж самому порядку, що й громадянам, які проживають в Україні.

В іншому випадку відповідачем допускатиметься дискримінація права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка правомірності дій відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд установив, що відповідач рішеннями від 18.05.2021 та від 20.05.2025 визначив розмір пенсії позивачки в незмінному твердому розмірі 1315,28 грн «довічно» та встановив особливість, згідно з якою пенсія позивачки не підлягає масовим перерахункам.

Закон № 1058-IV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія «в твердому розмірі», та не містить жодної норми, яка дозволяла б органу Пенсійного фонду України виключати окремого пенсіонера з перерахунків, передбачених частинами другою та третьою статті 42 цього Закону, з підстав поновлення виплати пенсії за рішенням суду чи проживання пенсіонера за кордоном.

Жодне із судових рішень, на виконання яких діяв відповідач, не встановлювало розміру пенсії позивачки в твердій сумі.

Натомість, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 205/6957/17 відповідача зобов`язано поновити виплату пенсії «в розмірах відповідно до чинного законодавства», а рішенням суду у справі № 160/15382/20 - «відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Лист Пенсійного фонду України від 17.02.2015 № 4626/02-40, яким, вочевидь, керувався відповідач, не є нормативно-правовим актом, не може змінювати умови та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, які згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України та частиною другою статті 5 Закону № 1058-IV визначаються виключно законом, і не може бути підставою для обмеження прав пенсіонерів.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.2017 по 05.2021 пенсію позивачки перераховували відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» та частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, і її розмір зріс з 2776,43 грн до 3907,54 грн.

Проте з червня 2021 року відповідач без будь-якої правової підстави зменшив розмір пенсії до 1315,28 грн, тобто до розміру, який виплачувався у 2017 році до перерахунку пенсії відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Складові пенсії, визначені рішенням від 20.05.2025, не змінювалися з 2017 року: заробітна плата для обчислення пенсії (2016,89 грн) не збільшувалася на коефіцієнти, передбачені постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими на виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а доплата за понаднормовий стаж у сумі 214,80 грн обчислена як 1 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 1074 грн, установленого на 2016 рік, за кожен з 20 років понаднормового стажу.

Розмір пенсії 1315,28 грн є меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений на кожен рік починаючи з 2021 року, а отже, суперечить частинам першій та другій статті 28 Закону № 1058-IV та частині третій статті 46 Конституції України.

Також, з витягу «Історія макетної обробки» вбачається, що 20.05.2025 працівник відповідача вручну замінив значення « 3758» на «1315,28».

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 7 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 сума 3758 грн є рівнем пенсійної виплати, до якого встановлюється щомісячна доплата до пенсії відповідним категоріям пенсіонерів.

Отже, програмне забезпечення відповідача визначило розмір пенсійної виплати позивачки з урахуванням передбаченої законодавством доплати, а відповідач вручну зменшив цей розмір до 1315,28 грн.

Жодної норми закону чи підзаконного нормативно-правового акта, яка б дозволяла таке зменшення, відповідач не навів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Не відповідає дійсності наявна в електронній пенсійній справі позивачки ознака «Працює».

Згідно з даними про страховий стаж, наявними в пенсійній справі, останній період страхового стажу позивачки закінчився 01.03.2003, позивачці 80 років і вона постійно проживає за кордоном.

Відповідач не надав жодного доказу, який підтверджував би, що позивачка працює або провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, підстав для незастосування до позивачки абзацу другого частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV та доплат до пенсії, право на які пов`язане з тим, що пенсіонер не працює, немає.

Крім того, доплати, установлені для осіб у віці від 70 до 80 років та для осіб, яким виповнилося 80 років і більше, взагалі не залежать від того, чи працює пенсіонер.

Отже, рішення відповідача від 18.05.2021 та від 20.05.2025 в частині визначення розміру пенсії позивачки в твердому розмірі та встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.» прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано і є протиправними.

Щодо періоду з 07.10.2009 до 16.03.2017 суд зазначає, що пенсію позивачці за цей період визначено в незмінному розмірі 952,86 грн без урахування змін прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, від розміру якого відповідно до абзаців першого, другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону залежали мінімальний розмір пенсії та розмір збільшення пенсії за понаднормовий стаж.

Відповідач не довів, що пенсію за цей період обчислено відповідно до законодавства, чинного в кожному місяці цього періоду.

Отже, пенсія позивачки за цей період підлягає перерахунку.

Водночас за період з 17.03.2017 до 31.05.2021 пенсію позивачки перераховано відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» та частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а доказів порушення її прав за цей період позивачка не навела.

Отже, підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії за цей період суд не вбачає.

Щодо наявності ознак дискримінації.

Матеріали справи свідчать, що порядок поновлення пенсії в розмірі на дату припинення її виплати без проведення перерахунків та індексації, визначений листом Пенсійного фонду України від 17.02.2015 № 4626/02-40, запроваджено саме щодо осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Цей порядок застосовано до позивачки.

Пенсіонери, які проживають в Україні, перебувають в аналогічній ситуації щодо права на перерахунок пенсії відповідно до частин другої та третьої статті 42 Закону № 1058-IV, однак їх не виключено з таких перерахунків.

Відповідач не навів жодної правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети такої відмінності в поводженні.

Отже, суд доходить висновку, що позивачка зазнала менш прихильного поводження за ознакою місця проживання порівняно з пенсіонерами, які проживають в Україні, що відповідно до статті 24 Конституції України, статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до неї є дискримінацією.

Водночас доводи позивачки про те, що підставою такого поводження є її етнічне походження, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки лист Пенсійного фонду України від 17.02.2015 № 4626/02-40 та рішення відповідача не містять жодного критерію, пов`язаного з етнічним походженням пенсіонера.

Посилання представника позивачки на кількість судових рішень у подібних справах і на власну адвокатську практику не є доказами в розумінні статей 72-76 КАС України, які дають змогу встановити, що застосований відповідачем критерій має непропорційний вплив на осіб певного етнічного походження.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень або визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою цієї статті захист порушених прав може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо перебування позивачки в ситуації забороненої дискримінації.

Позивачка обґрунтовує цю вимогу невиконанням відповідачем обов`язків, передбачених статтями 7 та 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Проте стаття 7 цього Закону визначає основні напрями державної політики щодо запобігання та протидії дискримінації, а стаття 12 - загальні повноваження державних органів у цій сфері, які вони здійснюють у межах своїх повноважень (готують пропозиції щодо вдосконалення законодавства, здійснюють позитивні дії, співпрацюють з громадськими організаціями, провадять просвітницьку діяльність тощо).

Ці норми не встановлюють обов`язку відповідача вчинити конкретні дії щодо позивачки та не породжують у неї суб`єктивного права вимагати їх вчинення.

Права позивачки порушено не бездіяльністю відповідача, а його рішеннями про визначення розміру пенсії в твердому розмірі та виключення її з перерахунків.

Висновок про дискримінаційний характер цих рішень за ознакою місця проживання суд виклав вище, а ефективний захист прав позивачки забезпечується скасуванням цих рішень у відповідній частині та зобов`язанням відповідача провести перерахунок пенсії.

Отже, позовна вимога в такому формулюванні задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача скасувати всі зміни, внесені до електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», та відновити попередні значення.

Ця вимога сформульована невизначено, оскільки не визначає, які саме зміни та на яку дату слід скасувати і які значення відновити.

Відновлення попередніх значень параметрів електронної пенсійної справи не гарантує визначення пенсії позивачки в розмірі, встановленому законом, оскільки попередні значення так само могли бути визначені без урахування вимог законодавства.

Захист прав позивачки забезпечується скасуванням рішень відповідача в частині визначення розміру пенсії та зобов`язанням відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до закону.

Отже, ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача скасувати результати розрахунків пенсії у протоколах від 18.05.2021 та від 20.05.2025.

З огляду на висновок суду про протиправність рішень відповідача від 18.05.2021 та від 20.05.2025 в частині визначення розміру пенсії в твердому розмірі та встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», ця вимога є обґрунтованою.

Водночас ефективним способом захисту в цьому випадку є визнання протиправними та скасування цих рішень судом відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 та пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, а не зобов`язання відповідача скасувати їх самостійно.

Суд скасовує ці рішення лише у відповідній частині, оскільки рішенням від 18.05.2021 одночасно виконано рішення суду у справі № 160/15382/20 про поновлення виплати пенсії, а рішенням від 20.05.2025 - рішення суду у справі № 160/15270/24, і їх повне скасування могло б призвести до порушення прав позивачки на отримання пенсії

Отже, з урахуванням частини другої статті 9 КАС України позовна вимога підлягає задоволенню частково, у спосіб, визначений судом.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача застосувати до позивачки загальний порядок розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ без ручного або «макетного» втручання.

Порядок функціонування програмного забезпечення Пенсійного фонду України та технічний спосіб опрацювання електронних пенсійних справ є внутрішньою організаційною процедурою відповідача, яка не визначає обсягу прав позивачки.

Права позивачки залежать від розміру пенсії, визначеного відповідно до закону, а не від технічного способу його обчислення.

Крім того, ця вимога спрямована на захист прав позивачки на майбутнє, що не узгоджується з частиною першою статті 5 КАС України, відповідно до якої судовому захисту підлягає порушене право.

Отже, ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача включити позивачку до кола осіб, яким проводяться індексація, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати.

По суті ця вимога спрямована на проведення перерахунку пенсії позивачки відповідно до частин другої, третьої статті 42 Закону № 1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлено доплати до пенсії, і поглинається вимогою щодо перерахунку пенсії, яку суд розглядає нижче.

Порушене право позивачки відновлюється зобов`язанням відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням таких перерахунків і доплат.

У частині застосування законодавства «в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати», ця вимога не підлягає задоволенню з підстав, викладених судом при наданні оцінці вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок поточної та недоотриманої пенсії позивачки з 07.10.2009.

Отже, ця позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Суд також зазначає, що питання щодо наявності підстав для проведення індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (визначення базового місяця, перевищення індексом споживчих цін порогу індексації) належить до компетенції пенсійного органу (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18), тому вимога в цій частині є передчасною.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з громадськими організаціями та проведення просвітницької роботи.

Ця вимога стосується невизначеного кола осіб та спрямована на зобов`язання відповідача здійснити загальні повноваження, передбачені статтею 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», зміст і спосіб реалізації яких відповідач визначає самостійно в межах своєї компетенції.

Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні таких повноважень.

Позивачка не довела, яким чином невжиття відповідачем зазначених заходів безпосередньо порушує її права, а захист її прав від дискримінації забезпечується задоволенням вимог щодо розміру її пенсії.

Отже, ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок поточної та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07.10.2009 відповідно до законодавства в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З урахуванням висновків, викладених у пункті 3 цього рішення, суд дійшов висновку, що пенсія позивачки підлягає перерахунку за період з 07.10.2009 до 16.03.2017 та починаючи з 01.06.2021 відповідно до статей 27, 28, частин другої, третьої статті 42 Закону № 1058-IV, пунктів 4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону та встановлено доплати до пенсій.

Водночас суд не погоджується з доводами позивачки про необхідність застосування до перерахунку пенсії за минулі періоди законодавства в редакції, чинній на момент виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Розмір пенсії за кожен місяць визначається відповідно до законодавства, чинного в цьому місяці, з урахуванням перерахунків та доплат, передбачених у відповідний період.

Саме так Верховний Суд у постанові від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21 визначив обов`язок пенсійного органу провести перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України для відповідних років.

Компенсацію знецінення несвоєчасно виплачених сум законодавець передбачив в іншій формі - шляхом нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III.

Отже, перерахунок пенсії слід провести відповідно до норм законодавства в редакціях, чинних у відповідних періодах.

Також не підлягає задоволенню вимога щодо перерахунку пенсії за період з 17.03.2017 до 31.05.2021, оскільки пенсію за цей період перераховано відповідно до закону, а доказів порушення прав позивачки за цей період у матеріалах справи немає.

Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21 зазначив, що, оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.

Отже, на суми пенсії, донараховані внаслідок перерахунку, підлягає нарахуванню та виплаті компенсація втрати частини доходів.

Водночас компенсація на суму доплати пенсії, вже виплаченої на виконання рішення суду у справі № 160/15382/20, присуджена цим рішенням, тому питання правильності її нарахування стосується виконання рішення суду в зазначеній справі та не є предметом цього спору.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обчислення конкретного розміру пенсії належить до компетенції відповідача, тому суд зобов`язує відповідача провести перерахунок з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зокрема щодо відсутності підстав для застосування ознаки «Працює» та особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.».

Отже, ця позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Отже, зобов`язання подати звіт під час ухвалення рішення є правом, а не обов`язком суду, яке суд реалізує в разі встановлення обставин, що свідчать про ймовірність невиконання рішення суду суб`єктом владних повноважень.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання цього рішення суду.

Отже, вимога про встановлення судового контролю є передчасною і задоволенню не підлягає.

Водночас позивачка не позбавлена права в разі невиконання рішення суду звернутися до суду із заявою в порядку, встановленому статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх рішень щодо визначення розміру пенсії позивачки, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912040833645 від 18.05.2021 та від 20.05.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині визначення розміру пенсії в твердому розмірі та встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком за період з 07.10.2009 до 16.03.2017 та починаючи з 01.06.2021 відповідно до статей 27, 28, частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону та встановлено доплати до пенсій, у редакціях, чинних у відповідних періодах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та виплатити різницю між належними та виплаченими сумами пенсії з нарахуванням на неї компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон