Рішення № 140670931, 06.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7673/25

Провадження № 2/711/1125/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі: Буйновській А.П., Півень С.А.

за участі:

представника позивача адвоката Бачинської А.Ю.,

представників відповідача ОСОБА_1 адвоката Юрченко Т.Л.,

представника відповідача ТОВ «Делікат Ритейл» адвоката Чакалова А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Компанія Креатив Імоті», в інтересах якого діє адвокат Бачинська А.Ю., через підсистему «Електронний суд», 19.08.2025р. звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл», а також стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що ТОВ «Компанія Креатив Імоті» є власником торгівельного комплексу загальною площею 8979,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. Право власності ТОВ «Компанія Креатив Імоті» на торгівельний комплекс загальною площею 8979,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021р.

Не зважаючи на це, 01.01.2025р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» укладено договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території, відповідно до якого ТОВ «Делікат Ритейл» зобов`язується надати ОСОБА_1 послуги з утримання частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 надав ТОВ «Делікат Ритейл» право експлуатувати частину нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням, тобто розмістити об`єкт роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший).

На думку позивача, договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р. підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки укладений з порушення ст.ст. 203, 317, 319, 761 ЦК України, оскільки майно було передано в найм особою, яка не є його власником, за наступних обставин.

Так, протягом 11 років ГУНП в Черкаській області розслідується кримінальне провадження № 42012250010000027, внесене до ЄРДР 29.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У межах означеного кримінального провадження, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021р. в справі № 757/30063/21-к накладено арешт на майно із забороною його відчуження, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме: на торговий комплекс, А-2 загальною площею 8 979,6 кв.м., дахову котельню літ. В загальною площею 51,7 кв.м., огорожу 1,4; вимощення І, ІІ, трансформаторну підстанцію Г-1 загальною площею 46,5 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 , який належать на праві власності ТОВ «Компанія Креатив Імоті» (код 41818092).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021р. ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021р. в справі №757/30063/21-к залишено без змін. При цьому, в мотивувальній частині ухвали, Київський апеляційний суд зазначив, що: «ухвалою слідчого судді накладено арешт на земельну ділянку та торговий комплекс без заборони або обмеження користування вказаним майном».

У цьому контексті позивач акцентує увагу, що судом, в межах кримінального провадження № 42012250010000027, в установленому порядку, обмежено лише право позивача відчужувати спірне майно, тоді як позивач не обмежений у праві розпорядження та користування спірним майном і немає законних підстав стверджувати, що право власності позивача обмежене законом або судом таким чином, що він не може володіти та користуватися спірним приміщенням сам чи передавати його в користування іншим особам.

Не зважаючи на означений висновок, 14.09.2021р. слідчим СУ ГУНП в Черкаській області винесено постанову про передачу речового доказу, а саме: торгового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , потерпілому ОСОБА_1 . А вже 17.09.2021р. старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області Коваль О.О. передала ОСОБА_1 на відповідальне зберігання торговий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , за актом прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні № 42012250010000027.

Крім того, постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022р. задоволено клопотання представника ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 . Зокрема, для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу літ. А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м., дахової котельні літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторної підстанції літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою дозволено укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал», АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».

Проте 01.01.2025р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» укладено оспорюваний договір та 01.01.2025р. між відповідачами складений акт приймання-передачі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Делікат Ритейл» прийняв нежитлові приміщення торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 .

У належних позивачу приміщеннях ТОВ «Делікат Ритейл» розмістив магазин роздрібної торгівлі продовольчими, в тому числі підакцизними, та непродовольчими товарами - «Делікат», що не заперечується відповідачами та підтверджується численними доказами.

Оскільки лише власнику майна належать правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання спірним майном, в тому числі право передавати майно в фактичне володіння та користування іншій особі та отримувати від свого майна дохід, беручи до уваги, що на момент укладення спірного договору відповідач ОСОБА_1 не був власником нежитлових приміщень торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, згідно положень статті 761 ЦК України, не мав права ними розпоряджатись, в тому числі передавати в користування ТОВ «Делікат Ритейл».

У зв`язку із цим, позивач робить висновок, що договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р. укладений з порушенням ст. 203, 761 ЦК, а тому має бути визнаний судом недійсним згідно ст. 215 ЦК України.

Позивач також звертає увагу суду, що постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022р. відповідачу ОСОБА_1 надано право укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а не будь-які договори з будь-якими третіми особами щодо спірного майна.

З огляду на викладене, ТОВ «Компанія Креатив Імоті» звернулося до суду і просить суд визнати недійсним договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл», а також здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Прид ніпровського районного суду м. Черкаси від 08.09.2025р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

22.09.2025р. від представника відповідача ТОВ «Делікат Ритейл» надійшов відзив на позовну заяву із змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на те, що у відповідачів була правова підстава для укладення договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р., а саме: постанова прокурора від 23.06.2022р., яка на момент укладання спірного договору була чинною, а тому, в розумінні ч. 2 ст. 203 ЦК України ОСОБА_1 був наділений відповідним обсягом дієздатності для укладення означеного договору з метою зберігання об`єкту (речового доказу). Також вказує, що 14.09.2021р. слідчим винесено постанову про передачу речових доказів на відповідальне зберігання потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_1 під розписку. При цьому потерпілого ОСОБА_1 зобов`язано вживати заходи щодо належного зберігання об`єкту нерухомості - торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 39109571101), площею 8979,6 кв.м., та письмово повідомляти слідчого, прокурора у кримінальному провадженні про стан збереження та всі незаконні дії, які стосуються вказаних об`єктів. Тому саме для належного зберігання речових доказів, постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022р. дозволено експлуатацію торгового комплексу, А-2 загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні літ. В загальною площею 51,7кв.м., огорожі 1, 4, вимощення І, ІІ, трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку, а з метою виключно забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування, та з цією метою укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал», АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз». Відповідач зазначає, що на виконання вказаної вище постанови прокурора, 27.06.2022р. між ТОВ «Делікат Ритейл» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , площа утримання 2539,27 кв.м., перший поверх, на безоплатній основі, який на даний час втратив чинність і в подальшому, 01.01.2025р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» було укладено аналогічний договір на тих самих умовах та з тих самих підстав, який є предметом позову у даній справі. Крім того, відповідач зауважує, що єдиною метою оспорюваного договору є виконання зберігачем обов`язків покладених на нього згідно законодавства України, однак позивач не має права на оскарження оспорюваного договору в судовому порядку оскільки він не є стороною оспорюваного договору і не є іншою заінтересованою особою, якій надано право на оскарження означеного вище договору, так як сам по собі факт зареєстрованого за позивачем права власності на приміщення, ще не дає права останньому звертатись до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.

Крім того, 22.09.2025р. від представника відповідача ТОВ «Делікат Ритейл» надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

23.09.2025р. на адресу суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Юрченко Т.Л. подано відзив на позовну заяву із змісту якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає повністю, оскільки договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р. укладений на безоплатній основі виключно з метою належного збереження цілісності речових доказів - торгівельного комплексу, в інтересах повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування кримінального провадження, а відтак ОСОБА_1 не порушив умови постанови Черкаської обласної прокуратури про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022р. у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 29.12.2021р., оскільки оспорюваний договір укладений ним без мети отримання прибутку. Також зауважує, що постанова Головного слідчого управління Національної поліції України від 04.06.2021р., акт приймання-передачі речових доказів у кримінальному провадженні №42012250010000027 17.09.2021р., постанова Черкаської обласної прокуратури про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022р., на момент розгляду цієї справи, є чинними, що вказує на те, що спірний договір є таким, що укладений на максимальне збереження спірного майна. З огляду на викладене вважає, що в розумінні ч. 2 ст. 203 ЦК України, йому було надано відповідний обсяг дієздатності з метою зберігання об`єкту (речового доказу). Таким чином, зазначені вище обставини спростовують посилання позивача на приписи ст. 761 ЦК України, які він, в сукупності із приписами ст. 203 ЦК України, поклав в основу правового обґрунтування своїх позовних вимог. Ураховуючи доводи викладені у відзиві, вважає вказане є підставою для відмови в задоволенні позову.

25.09.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача ТОВ «Компанія Креатив Імоті» адвоката Бачинської А.Ю. надійшли заперечення проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі та відповідь на відзив відповідача ТОВ «Делікат Ритейл», із змісту якої вбачається, що позивач вважає викладені представником відповідача у заяві по суті справи доводи безпідставності заявлених позовних вимог є помилковими з огляду на те, що спірний договір містить елементи договору найму, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 628 ЦК України до спірного договору застосовуються положення законодавства, що регулюють договір найму. Частиною 1 ст. 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Дана норма є імперативною, ніяких виключень із загального правила не містить. Оскільки на момент укладення оспорюваного договору відповідач ОСОБА_1 не був власником нежитлових приміщень торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , тому, згідно положень ст. 761 ЦК України, не мав права ними розпоряджатись, в тому числі передавати в користування іншому відповідачу ТОВ «Делікат Ритейл». Також зауважує, що постанова прокурора в рамках кримінального провадження не є підставою для виникнення у відповідача ОСОБА_1 права на користування, володіння чи розпорядження майном. Більш того, постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022р. було чітко визначено вичерпний перелік комунальних організацій, з якими надано ОСОБА_1 дозвіл укладати договори з метою збереження торгівельного комплексу без мети отримання прибутку і ТОВ «Делікат Ритейл» не входить до цього переліку і дозвіл на укладення із ним договорів не надавався, що підтверджується листом Черкаської обласної прокуратури від 27.03.2024р. №09/2-164-20/24. Щодо заперечень представника відповідача ТОВ «Делікат Ритейл» про те, що позивач не має права ні користуватися, ні розпоряджатися спірним приміщенням, ні отримувати прибуток від спірного приміщення, то представник позивача адвокат Бачинська А.Ю. у відповіді на відзив зазначає, що судом, в межах кримінального провадження № 42012250010000027, в установленому порядку, обмежено лише право позивача відчужувати спірне майно, тоді як позивач не обмежений у праві розпорядження та користування спірним майном. У цьому контексті представник позивача також звертає увагу суду, що немає законних підстав стверджувати, що право власності позивача обмежене законом або судом таким чином, що він не може володіти та користуватися спірним приміщенням сам чи передавати його в користування іншим особам. Крім того, навіть тимчасова неможливість користування власником своїм майном не надає права укладати стосовно цього майна правочини щодо користування та розпорядження ним іншими особами, які не є його власниками. Щодо тверджень про відсутність у позивача права на оскарження означеного вище договору, оскільки, на думку відповідача, не зрозуміло яким чином оспорюваний договір порушує права та законні інтереси позивача, то представник позивача зазначає, що позивач є власником нежитлових приміщень торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , а тому беззаперечно є особою, права якої порушено оспорюваним договором, зокрема право користування та володіння.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2025р. закрито провадження у даній справі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20.01.2026р. ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.12.2025р. скасовано, а матеріали даної цивільної справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26.01.2026р. дана цивільна справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси та згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана судді Казидуб О.Г.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О.Г. від 28.01.2026р. задоволено собі самовідвід. Цивільну справу передано до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа №711/7673/25 передана судді Скляренко В.М.

Ухвалою від 04.02.2026р. цивільну справу прийнято до провадження судді Скляренко В.М., визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

12.03.2026р. представником позивача на адресу суду подано клопотання про зупинення провадження уданій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.05.2025р. та постанови Черкаського апеляційного суду від 04.11.2025р. у справі №711/9710/24.

Ухвалою суду від 06.04.2026р. відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.04.2026р. закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та у письмових запереченнях, наданих на відзив на позовну заяву та долучені до них докази. Додатково пояснила, що позивач є власником торгівельних приміщень відповідно до норм діючого законодавства і в межах кримінального провадження йому, як власнику, було виключно заборонено здійснювати будь-які дії на відчуження вказаного торгівельного комплексу, а не обмежено його у праві володіння та користування ним. Відповідач ОСОБА_1 постановою прокурора від 23.06.2022р. не був наділений правом розпоряджатися нежитловим приміщенням та укладати договори із відповідачем ТОВ «Делікат Ритейл». Також зауважила, що стороною позивача обраний належний спосіб захисту з огляду на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у справі №711/9710/24 від 10.06.2026р.

Представник відповідача ТОВ «Делікат Ритейл» адвокат Чакалов А.К. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково звернув увагу суду на той факт, що оспорюваний договір повністю виконаний та припинений. Також означений договір був безоплатний. Крім того, наполягав на тому, що жодне право позивача не є порушеним внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору. З огляду на викладене просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Юрченко Т.Л. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та у судових дебатах, викладених письмово та поданих на адресу суду 16.06.2026р. та 14.07.2026р. Додатково пояснила суду, що відповідач ОСОБА_1 здійснював зберігання майна на виконання постанови слідчого у кримінальному провадженні, де має процесуальний статус потерпілого. Водночас оспорюваний позивачем договір виконаний. У цьому контексті звертає увагу суду, що спірний договір був укладений на виконання постанов органів досудового розслідування та прокуратури, але на даний час він припинив свою дію, а відтак незаявлення позивачем вимоги застосування наслідків визнання такого договору недійсним є неефективним способом захисту і визнання договору недійсним не відновить прав позивача. Окремо зауважила, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором найму (оренди) і не підпадає під регулювання ст. 761 ЦПК України, оскільки виконавець (ТОВ «Делікат Ритейл») не отримує майно у володіння та користування від зберігача ( ОСОБА_1 ), укладений 01.01.2025р. договір не є оплатним і може бути припиненим у любий час за згодою сторін. Вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, що регулюється положеннями глави 63 ЦК України. З огляду на викладене просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.09.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, а також, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносин.

26.04.2021р. між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Компанія Креатив Імоті» був укладений договір купівлі-продажі нерухомого майна, п. 1.1 якого обумовлено, що продавець (АТ «Альфа-Банк») зобов`язується продати та передати у власність покупцеві (ТОВ «Компанія Креатив Імоті»), а покупець зобов`язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність нерухоме майно торговельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1, 4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м. та обладнання згідно переліку визначеного в Додатку №1 до цього договору. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. 26.04.2021р. і зареєстрований в реєстрі за №2888 (а.с. 10-15 т. 1).

Згідно інформації, сформованої 02.12.2024р. за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 26.04.2021р. за №2888, того ж дня було зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 16 т. 1).

Із постанови старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України про визнання речовим доказом від 04.06.2021р., що винесена в межах кримінального провадження №42012250010000027, вбачається, що торговельний комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м, які належать ТОВ «Компанія Креатив Імоті», був визнаний речовим доказом (а.с. 19-20, 121-124 т. 1).

Із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021р. в справі №757/30063/21-к, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021р., вбачається, що на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м, які належать ТОВ «Компанія Креатив Імоті», накладено арешт із забороною його відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів (а.с. 21-24, 25-28 т. 1).

Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2024р. в справі №757/30063/21-к роз`яснено ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021р. в частині порядку її виконання, а саме те, що накладення арешту на майно цією ухвалою прямо передбачає лише встановлення заборони на відчуження, тобто без заборони ТОВ «Компанія Креатив Імоті» користуватися таким майном, зокрема, торговельним комплексом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із торговельного комплексу А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахової котельні В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 кв.м, які належать ТОВ «Компанія Креатив Імоті» (а.с. 29-30, 31 т. 1).

Як вбачається з акту прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні №42012250010000027, що складений 17.09.2021р. старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області Коваль О.О., органом досудового розслідування передано відповідачу ОСОБА_1 на відповідальне зберігання, зокрема, торговий комплекс літ. А-2, загальною площею 8979,6 кв.м., дахову котельню літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторну підстанцію літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32 т. 1).

Відповідно до постанови начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. про часткову відмову в задоволенні клопотання від 23.06.2022р., що винесена в межах кримінального провадження №42012250010000027, клопотання представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу літ. А-2, загальною площею 8 979,6 кв.м., дахової котельні літ. В, загальною площею 51,7 кв.м., огорожі № 1, 4; вимощення № І, ІІ, трансформаторної підстанції літ. Г-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою дозволено укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а саме: ПАТ «Черкасиобленерго», КП «Черкасиводоканал», АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз». В іншому в задоволенні відмовлено (а.с. 33-35, 125-129 т. 1).

Відповідно до письмових доказів, що знаходяться на а.с. 36-48 т. 1, суд встановив, що відповідач ТОВ «Делікат Ритейл» має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами; цим учасником справи як суб`єктом господарювання здійснюється торгівельна діяльність у приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

01.01.2025р. було укладено договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території між відповідачами ОСОБА_1 , як зберігачем, та ТОВ «Делікат Ритейл», як виконавцем, предметом якого є те, що виконавець зобов`язується надати зберігачу послуги з утримання частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2 договору).

Пунктом 3 означеного договору сторони обумовили, що протягом строку дії договору, виконавець має право експлуатувати об`єкт за цільовим призначенням, тобто розмістити об`єкт роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший), оскільки така діяльність сприятиме досягненню мети цього договору через те, що частина торговельного комплексу буде експлуатуватися відповідно до його цільового призначення і виконавець буде утримувати як сам об`єкт, так і загальнобудинкові інженерні та технічні мережі, а також прилеглу територію.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року (п. 9) (а.с. 17 т. 1).

На виконання договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р. його сторонами 01.01.2025р. складено акт приймання-передачі, відповідно до якого зберігач передав, а виконавець прийняв нежитлові приміщення торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2539,27кв.м. (а.с. 18 т. 1).

Згідно висновку експерта №25/08/25 від 25.08.2025р., складеного за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи судовим експертом Стасюк М.Ю., загальна середня ринкова вартість тимчасового користування (оренда чи/та піднайм) об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 2539,27 кв.м. (згідно технічного паспорту БТІ від 04.12.2020р.) за адресою: АДРЕСА_1 , за зазначений період з 01.01.2025р. по 31.05.2025р. (всі 5 місяців) (без врахування оплати за охорону, експлуатаційних витрат (кондиціювання, приточно-витяжні системи, пожежна безпека та інші), комунальних платежів (водопостачання, водовідведення, енергозбереження та опалення), податки на землю, тощо та з урахуванням ПДВ, складала: 3 136 000 грн. (значення округлене до тисяч) (за 1 кв.м. 247,0 грн.) /а.с. 135-168 т. 1/.

Як вбачається зі Звітів про обсяги наданих послуг за січень-серпень 2025 року, які надані суду стороною відповідача ОСОБА_1 , на виконання умов Договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р., задля утримання частини нежитлового приміщення першого поверху Торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було отримано послуги з енергозабезпечення об`єкту, дератизації та дезінфекції, знешкодження та захоронення твердих побутових відходів прилеглої території, чистка каналізації, охоронна сигналізація, послуги прибирання, які в загальній сумі складають: січень 2025 951 687,14грн.; лютий 2025 927 457,22грн.; березень 2025 813 224,50грн.; квітень 2025 612 334,59грн.; травень 2025 520 764,69грн.; червень 2025 579 945,14грн.; липень 2025 517 858,83грн.; серпень 2025 366 979,01грн. /а.с. 200-207 т. 1/.

Зі змісту листа Черкаської обласної прокуратури №09/2-164-20 від 06.10.2025р. зокрема вбачається, що 29.09.2025р. першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Сайногом О.М. скасовано як незаконну та необґрунтовану постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Коваль О.О. від 14.09.2021р. про передачу на відповідальне зберігання ОСОБА_1 речових доказів, а саме торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного на праві власності ТОВ «Компанія Креатив Імоті», у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 29.12.2012р., на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 07.06.2021р. (справа №757/30063/21-к). Крім того, на підставі ч. 6 ст. 36 КПК України, 29.09.2025р. першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Сайногом О.М. скасовано як незаконну та необґрунтовану постанову начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022р., якою для належного зберігання вищевказаного майна дозволено його експлуатацію /а.с. 225-226 т. 1/. Вказане також вбачається із постанови про скасування постанови про передачу на відповідальне зберігання речових доказів від 29.09.2025р. /а.с. 26-29 т. 2/ та постанови про скасування постанови про часткову відмову в задоволенні клопотання від 29.09.2025р. /а.с. 30-32 т. 2/, що ухвалені першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Сайногом О.М. у межах кримінального провадження №42012250010000027 від 29.12.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Як вбачається з додаткової угоди від 01.10.2025р. до Договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р., сторони, а саме ОСОБА_1 (зберігач) та ТОВ «Делікат Ритейл» (виконавець) дійшли взаємної згоди та вирішили припинити дію Договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025р. з дати укладання цієї Угоди, тобто з 01.10.2025р. /а.с. 38 т. 2/.

Позивач стверджує, що укладений між відповідачами договір за своєю сутністю є змішаним, оскільки містить у собі елементи різних договорів, і насамперед, договору найму, а відтак міг бути укладений виключно за згодою власника. Натомість позивач не надавав згоди на укладення такого договору, а ОСОБА_1 не мав належних правомочностей розпоряджатися відповідним майном, в тому числі передавати його у користування ТОВ «Делікат Ритейл». За твердженням позивача без спростування презумпції дійсності відповідного договору він обмежений у праві відшкодування збитків, яких зазнає через фактичне використання його майна іншими особами. Маючи на меті ефективний захист своїх прав, позивач прагне не лише припинити на майбутнє порушення своїх прав, але й компенсувати витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав (безпідставно збережені ТОВ «Делікат Ритейл» кошти), що неможливо без визнання недійсним оспорюваного договору.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку укладання правочинів відносно речових прав на майно, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та інших нормативно-правових актів.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що спірна ситуація виникла щодо нерухомого майна торгівельний комплекс яке було об`єктом власності ОСОБА_1 , але з 26.04.2021р. таке майно є об`єктом власності позивача, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В той же час судом встановлено, що на спірне майно накладений арешт в якості заходу забезпечення у кримінальному провадженні №42012250010000027 з метою збереження такого майна та запобігання його відчуженню.

Внаслідок цього, з 17.09.2021р. відповідний об`єкт перебуває у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 , оскільки така особа була визначена правоохоронними органами відповідальною за збереження такого майна на період досудового розслідування кримінального провадження №42012250010000027.

Отже, позивач, як власник спірного майна, вочевидь є належною заінтересованою особою, яка має право оспорювати будь-які правочини щодо свого майна, якщо вони порушують його законні права та інтереси.

За змістом статей 317, 319, 761 ЦК України саме власник майна або уповноважена ним особа має право передавати майно у користування іншим особам, а отже, укладення договору, який фактично передбачає передання майна у користування (незалежно від його назви), особою, яка не є власником і не має відповідних повноважень, може свідчити про невідповідність такого правочину вимогам закону.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/23621/17, від 03.08.2023 у справі №904/7930/21, від 01.06.2022 у справі №912/642/20 та інших.

Частиною першою статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 зробив висновок, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Верховний Суд наголошує, що застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).

Статтею 13 ЦК України встановлені межі здійснення цивільних прав та передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц).

За обставинами даної справи судом встановлено, що на спірне майно за клопотанням прокурора був накладений арешт в рамках кримінального провадження № 42012250010000027 від 29.12.2012р. Обґрунтовуючи підстави для накладення на спірне майно арешту, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно вказане вище, встановивши заборону вчиняти певні дії, оскільки таке майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є об`єктом кримінально протиправних дій, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів, про що зазначено в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 №757/30063/21.

Здійснюючи перевірку законності відповідного заходу забезпечення у кримінальному провадженні за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія Креатив Імоті», Київський апеляційний суд у своїй ухвалі від 07.09.2021р. зазначив, що «арешт майна з метою збереження речових доказів, по суті, являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Окрім цього, ухвалою слідчого судді накладено арешт на земельну ділянку та торговий комплекс без заборони або обмеження користування вказаним майном, а, отже, суб`єкт господарювання може здійснювати повноцінно господарську діяльність і належним чином виконувати свої зобов`язання перед контрагентами.»

Отже в даному випадку метою накладення арешту була необхідність збереження спірного майна, тобто збереження його стану та цілісності. Проте таке майно має особливу специфіку, оскільки є об`єктом нерухомості торгівельний комплексом. Беручи до уваги зміст положень ст.ст. 100, 534-535 КПК України, то слід виснувати, що загальні вимоги до виконання судових рішень в частині арешту майна, яке є об`єктом нерухомості, регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» регулюються питання зберігання майна, на яке накладений арешт. Аналіз змісту такої норми свідчить, що арештоване майно може бути передане на зберігання третій особі зберігачу на умовах визначених у договорі зберігання. Натомість за загальним правилом зберігач не може без спеціального дозволу розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, що випливає зі змісту положень частини другої та шостої даної статті Закону.

Отже слід виснувати, що зберігач майна, яке є об`єктом арешту, не наділений повноваженнями передавати таке майно у користування інших осіб, якщо інше не обумовлене умовами договору зберігання чи спеціальним дозволом.

У цій справі спірним є договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території, а тому правова оцінка його дійсності має здійснюватися з урахуванням загальних положень про правочини та зобов`язання, а також з урахуванням реального змісту прав та обов`язків сторін такого договору.

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 при укладанні оспорюваного договору діяв, як зберігач майна, а на підтвердження обсягу своїх повноважень він посилався на постанову прокурора від 23.06.2022р., відповідно до якої йому було надано дозвіл експлуатувати спірне майно відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування. Одночасно у постанові прокурора від 23.06.2022р. було зазначено про надання дозволу на укладання договорів з конкретним переліком суб`єктів надання комунальних послуг.

Аналіз змісту постанови прокурора від 23.06.2022р. не дає підстав стверджувати, що зберігачу майна було надано повноваження на укладання договорів з іншими суб`єктами надання послуг, ніж ті, які перелічені у такій постанові. Також відповідна постанова не містить застережень щодо права зберігача передавати спірне майно іншим особам у користування.

В той же час аналіз змісту положень оспорюваного договору свідчить, що він передбачає надання виконавцем (ТОВ «Делікат Ритейл») послуг зберігачу ( ОСОБА_1 ) по утриманню частини спірного нежитлового приміщення площею 2539,27кв.м. на безоплатній основі. Натомість пунктом 3 такого договору передбачено надання виконавцю права експлуатувати приміщення за цільовим призначенням шляхом розміщення об`єкту роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший). Отже, незважаючи на вказівку у договорі про його безоплатність, фактично його умовами передбачено оплату послуг виконавця у натуральній формі шляхом передання права використання приміщень для господарської діяльності. Тобто за таким договором ТОВ «Делікат Ритейл» набуло право володіння та користування нежитловим приміщенням спірного майна в обмін на зобов`язання утримувати таке майно в належному стані та оплату комунальних послуг, що за своєю сутністю є наймом.

За таких обставин доводи сторони позивача про те, що оспорюваний договір за своєю формою є змішаним, оскільки містить елементи, як договору про надання послуг, так і договору про передачу майна в найм, є обґрунтованими.

Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, якщо це не суперечить закону.

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Отже передача майна у найм без згоди його власника вочевидь суперечить приписам статті 761 ЦК України та ч. 1-3 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи що ОСОБА_1 при укладанні оспорюваного договору діяв, як зберігач, якому не надавався спеціальний дозвіл на передання спірного майна у користуванні інших осіб, то суд доходить висновку, що такий відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень. До того ж суд звертає увагу, що постанова слідчого та прокурора, на підставі яких діяв ОСОБА_1 , 29.09.2025р. були скасовані у встановленому законом порядку вищестоящим прокурором.

В той же час експлуатація арештованого майна його зберігачем, зокрема шляхом передачі такого майна третій особі для його використання у господарській діяльності, вочевидь суперечить меті діяльності зберігача та меті застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, коли такий захід застосовується з метою збереження речових доказів. До того ж такі дії зберігача у ситуації, коли власник майна не обмежувався у праві користування своїм майном і відносно такого власника відсутнє судове рішення про заборону користування своїм майном, фактично створюють неправомірне втручання у право власності, що суперечить публічному порядку регулювання відносин власності.

За таких обставин твердження позивача про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним є обґрунтованими.

Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зазначив, що «спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.»

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення такого позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Визнання правочину недійсним, як спосіб захисту, прямо передбачений п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Системний аналіз змісту позовних вимог та підстав позову свідчить, що позовні вимоги обґрунтовуються порушенням майнових прав та інтересів позивача, як власника спірного майна, оскільки внаслідок презумпції правомірності правочину, позивач обмежений у праві користування своїм майном, а також у можливості реалізувати право на відшкодування збитків, завданих йому внаслідок використання його майна без належної правової підстави.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що на підставі оспорюваного договору спірне майно перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Делікат Ритейл», яке фактично здійснює у приміщенні спірного майна господарську діяльність, що створює перешкоди власнику такого майна, яким є позивач, у користуванні ним. Також судом встановлено, що до укладання оспорюваного договору, між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл» був укладений договір про надання послуг утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022р., на підставі якого ТОВ «Делікат Ритейл» займало нежитлові приміщення спірного майна для здійснення своєї господарської діяльності (роздрібна торгівля).

Задля захисту своїх прав ТОВ «Компанія Креатив Імоті» неодноразово зверталось до різних судів.

Так, ТОВ «Компанія Креатив Імоті» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Делікат Ритейл» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022р. та виселення ТОВ «Делікат Ритейл», проте ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2024р. (справа №925/1503/24) відповідний позов було повернуто на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України через порушення правил об`єднання у позові вимог, які підлягають розгляду за різними правилами судочинства

11.12.2024р. ТОВ «Компанія Креатив Імоті» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ТОВ «Делікат Ритейл» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022р. (судова справа №711/9710/24). Відповідна судова справа наразі перебуває на розгляді у Черкаському апеляційному суді на підставі постанови Верховного Суду від 10.06.2026р. /т. 2 а.с. 232-240/.

За позовом ТОВ «Компанія Креатив Імоті» до ТОВ «Делікат Ритейл» про стягнення безпідставно утриманих коштів за користування спірним приміщенням Господарським судом Черкаської області розпочато судову справу №925/723/25, в якій ухвалою суду від 16.09.2025р. провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду по даній судовій справі /т. 1 а.с. 175-176/.

Отже очевидним є те, що експлуатація відповідачами майна позивача без його згоди та укладання відповідачами оспорюваного договору суперечить інтересам позивача, який вживає заходів задля захисту своїх прав та законних інтересів. В той же час на правильність вирішення спору між сторонами істотний вплив має дійсність оспорюваного договору, а відтак без спростування презумпції правомірності такого правочину фактично неможливий ефективний захист прав та законних інтересів позивача, як власника майна.

В контексті аргументів сторін щодо того, що оспорюваний договір фактично є виконаним і припиненим з 01.10.2025р., а відтак не може бути визнаний недійсним, то суд зауважує наступне.

Метою визнання правочину недійсним по суті є відновлення становища учасників спору до того стану, який існував до моменту укладання правочину, оскільки недійсний правочин є недійсним з моменту його укладення.

За загальним правилом сам факт припинення правочину не перешкоджає його оспоренню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В той же час з огляду на засади цивільних правовідносин, то застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України, можливе лише за заявою сторін недійсного правочину чи заінтересованої особи. До того ж при застосуванні таких наслідків мають враховуватись обставини поведінки учасників такого правочину, зокрема добросовісність їх дій та напрямок умислу.

В контексті обставин даної справи, суд бере до уваги, що позивач не був стороною оспорюваного договору, проте без спростування презумпції правомірності такого договору позивач позбавлений фактичної можливості захистити свої права у спосіб, передбачений законом.

В той же час суд бере до уваги, що укладанню оспорюваного договору передувала поведінка відповідачів з укладання подібних за змістом договорів, незважаючи на заперечення позивачем правомірності таких дій та їх оспорення в судовому порядку. Така ситуація вносить невизначеність у порядок регулювання правовідносин між сторонами даної справи, в тому числі й щодо питань, які не є предметом даного судового розгляду через те, що їх вирішення відноситься до іншого виду судочинства.

Визнання судом оспорюваного договору недійсним є належним підтвердженням спростування презумпції правомірності відповідного правочину, що сприятиме врегулюванню спору між сторонами щодо порядку використання спірного майна і є необхідною мірою для захисту прав та законних інтересів позивача, а також заходом для відновлення публічного порядку, що відповідає завданню цивільного судочинства.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем обраний правильний та ефективний спосіб захисту, а отже з огляду на вищевикладені мотиви, то суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем, а також витрат сторін на правову допомогу, про які вони заявляли під час судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідачів витрати зі сплати судового збору в повному обсязі шляхом стягнення з кожного з відповідачів по 1514 грн. При цьому, судом враховано, що відповідачами не надавались суду докази, які б давали підстави для звільнення їх від сплати судового збору.

Щодо розподілу інших судових витрат сторін, то суд враховує, що представником позивача заявлено клопотання про подання доказів таких витрат після ухвалення рішення в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України. За таких обставин, зважаючи на принцип пропорційності та положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, то питання про розподіл інших судових витрат сторін доцільно розглянути шляхом ухвалення додаткового судового рішення після спливу строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» про визнання недійсним договору задовольнити.

Визнати недійсним Договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 01.01.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Делікат Ритейл».

Стягнути в рівних частках із Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» (ЄДРПОУ 42908375, вул. Універстетська, 25, м. Черкаси) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» судовий збір в розмірі 3 028 грн., тобто по 1 514 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко