Рішення № 140669946, 16.10.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6973/20

Провадження №2/367/2173/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Система електронних торгів арештованого майна», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Сенс-Банк» про стягнення збитку у розмірі вартості неправомірно реалізованого майна, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Держави Україна в особі Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Система електронних торгів арештованого майна», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про стягнення збитку у розмірі вартості неправомірно реалізованого майна, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що 07 серпня 2008 року між нею (покупцем) та ОСОБА_3 (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність покупцю належну на праві приватної власності земельну ділянку, площа 0,1003 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , а покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму, на умовах, викладених у цьому договорі. Сторонами погоджено грошову суму 428 340,00 грн., що за курсом НБУ (1 долар США = 4,84 грн.) становить 88 500 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот) доларів США, які покупець сплачує продавцю повністю під час підписання договору. На підставі вчинено договору купівлі-продажу земельної від 07 серпня 2008р. їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 874977 від 06 травня 2009 року. Купуючи зазначену земельну ділянку вона мала намір будувати будинок, та проживати у цьому будинку, оскільки, є багатодітною матір`ю, має 4 (четверо) дітей. Придбання земельної ділянки відбулося за отриманні у позику (кредит) грошові кошти у валюті - доларах США. 07 серпня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "СВЕДБАНКС та нею був укладений кредитний договір - №2634/0808/47-022, а також Іпотечний договір № 2634/0808/47-022-Z-l (кредит на купівлю земельної ділянки) від 07.08.2008р. У 2008 році відбулася фінансова криза, яка призвела до зростання курсу долара США із 8 гривень до понад 20 гривень за 1 долар США. 16 вересня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області виніс рішення у справі № 367/5366/2013, яким задовольнив позов Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення на предмет іпотеки, та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07.08.08 № 2634/0808/47-022 у сумі 501493,53 грн., з яких 434 682,44 грн. заборгованість за кредитом, 60 692,53 грн. заборгованість по відсоткам, 6 118, 56 грн. пеня за - несвоєчасне виконання зобов`язань, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1003 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, не нижчою за ринкові ціни. Вона оскаржувала винесене рішення, та розраховувала на вирішення судового спору у мирному порядку, розстрочення виконання зобов`язання, оскільки не отримувала ні від виконавчої служби, ні від ПАТ «АЛЬФА-БАНК», ніяких вимог після винесення рішення суду. В літку 2020р. їй стало відомо, що з`явився новий власник її земельної ділянки, який приїжджав на її місце розташування. Вона подала заяви до усіх органів примусового виконання судових рішень з метою розшуку інформації про продаж земельної ділянки. Вияснила, що на виконанні Ірпінського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало виконавче провадження № 5229813, відкрите на підставі виконавчого листа № 367/5366/13-ц від 25.07.2014, для примусового виконання рішення Ірпінського міською суду Київської області від 16 вересня 2013р. у справі № 367/5366/2013, про яке вона дізналася лише 20 серпня 2020 року. Відзначає, що у виданому виконавчому листі № 367/5366/13-й від 25.07.2014р. зазначена адреса проживання її як боржника: АДРЕСА_2 та в матеріалах виконавчого провадження міститься копія її паспорту, однак, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що усі листи їй боржнику, направлялися на адресу знаходження земельної ділянки - АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210945600:01:078:0072, яка підлягала примусовій реалізації. Що призвело до того, що вона не знала про наявність такого виконавчого провадження, в результаті виконання якого вона була неправомірно позбавлена права власності, що завдало їй матеріального збитку у розмірі 887 549,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 775 098,00 грн. Усі листи, документи та повідомлення виконавцем на адресу її як боржника умисно надсилалися не на адресу реєстрації та місця проживання особи, а на адресу місця знаходження - земельної ділянки, яка підлягала примусовій реалізації, та на якій відсутні об`єкти нерухомого майна, що є грубим порушенням і прав Боржника у виконавчому провадженні і призвело до незаконної реалізації (примусового продажу земельної ділянки), що завдало їй матеріальних збитків та моральної шкоди. Вона, яка придбала спірну земельну ділянку за 80000 доларів США, була позбавлена такої земельної ділянки, шляхом примусового продажу цього майна за 8000 доларів, тобто понад 10 разів дешевше, і більше того, позбавлена була можливості самостійно придбати таку земельну ділянку, оскільки, не була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження та про процедуру примусового продажу майна. Процедура продажу майна, була здійснена і з грубим порушенням вимог законів, і з порушенням процедури виконання судового рішення, резолютивна частина якого була натупною: « у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07.08.08 № 2634/0808/47-022 у сумі 501 493,53 грн. (п`ятсот одна тисяча чотириста дев`яносто три гривні 53 коп.), з яких 434 682,44 грн. заборгованість за кредитом, 60 692,53 грн. заборгованість по відсоткам, 6 118, 56 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1003 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, не нижчою за ринкові ціни.». Таким чином, ринкова ціна земельної ділянки, згідно висновку ТОВ МЕРКУРІЙ ПАРТНЕРС була визначена у розмірі 307 477 грн., а примусовий продаж земельної ділянки був здійснений за ціною 215 233,90 грн., що не відповідає способу визначеному у судовому рішенні. Державне підприємство «Система електронних торгів арештованого майна» здійснив зміну способу виконання рішення суду здійснивши продаж - відчуження земельної ділянки не за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, яка була визначена в розмірі 307 477 грн., а за ціною 215 233,90 грн., тобто нижче ринкової ціни, що суперечить вимогам 7 ст. 61 ЗУ Про виконавче провадження № 1404-VIII в редакції від 07.03.2018р., та суперечить рішенню суду на виконання якого були здійснені такі дії, оскільки у разі не реалізації земельної ділянки за ринковою ціною, і у разі відсутності бажання стягувача залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення боргу, таке майно повертається боржнику. Обов`язок контролювати стан судових справ та виконавчих проваджень позивача, не звільняє відповідачів від обов`язку дотримуватися вимог чинного законодавства та прав позивача, та ніяким чином не дає відповідачам права умисно порушувати її права. Зазначені порушення допущені відповідачами у зв`язку із грубим порушенням вимог чинного законодавства України на момент здійснення примусового виконання судового рішення, та грубого нехтування та порушення прав боржника, її за даним позовом, що призвело до того, що вона, яка так і має намір реалізувати свої плани щодо будівництва будинку для проживання разом із дітьми, повинна на даний час для придбання аналогічної земельної ділянки здійснити витрати у розмірі ринкової дійсної , а не зниженої вартості земельної ділянки, яка згідно даних дошок оголошень розпочинається від 615737,00грн. за 10соток. Таким чином, через неправомірні дії відповідачів вона на даний час змушена зробити витрати для відновлення порушеного становища та придбання аналогічної ділянки, понести реальні збитки, а тому розмір матеріального збитку оцінює у розмірі реальної ринкової вартості майна, якого вона була незаконно позбавлена, та становить у розмірі 887549,00грн. Розпоряджаюсь наданими їй процесуальними правами на формування предмету позову та пред`явлення вимог на власний розсуд, з мето ефективного та реального захисту порушених прав , вважає що суд при розгляді даної справи має уповноваження надати оцінку відповідним діям відповідачів щодо вчинених порушень та застосувати відповідні наслідки, у формі стягнення збитку та моральної шкоди, що передбачено чинним законодавством України, з метою здійснення ефективного захисту саме порушених прав, а не з метою формального оскарження дій відповідачів, що у даному випадку не буде сприяти захисту її прав позивача. Розмір завданої майної шкоди - збитку, оцінює у розмірі середньої реальної ринкової вартості втраченого - неправомірно реалізованого майна, а саме у розмірі 887549,00грн. Саме такий розмір реальних витрат їй необхідно здійснити, щоб відновити порушені відповідачами права. Розмір моральної шкоди, справедливо оцінює у подвійному розмірі середньої вартості земельної ділянки, що становить 1 775 098 грн. Незаконна реалізація її майна призвела до значних життєвих втрат і душевних страждань, щодо зруйнованих мрій і покладених на нівець життєвих сил, які були вкладені нею у придбання втраченої земельної ділянки, для придбання якої вона важко працювала та доклала багато зусиль, щоб реалізувати свої мрії, та вона як і багато громадян України, які брали кредит у 2007 році стали заручниками ситуації - наслідків Світової економічної кризи, та вона не є грубим неплатником, але дії вчинені і Банком щодо врегулювання спору мирним шляхом, і дії відповідачів щодо незаконної реалізації, відчуження, позбавлення майна підірвало її довіру до судової системи та добросовісності роботи державних органів в цілому, що може бути відновлено виключно шляхом винесення справедливого рішення, яке буде реально сприяти і захисту її прав і виконання функцій та завдань судової системи в цілому, як гілки влади. Просить суд стягнути із Держави Україна в особі Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на її користь збиток у розмірі 443 774,50 грн.; стягнути із Держави Україна в особі Державного підприємства Система електронних торгів арештованого майна на її користь збиток у розмірі у розмірі 443774,50грн. Стягнути із відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі по 887 549грн. з кожного. Стягнути із відповідачів судові витрати по справі солідарно.

Представником відповідача ДП «СЕТАМ» подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 25.05.2018 р. ДП СЕТАМ були проведені електронні торги за лотом № 276758 з реалізації предмета іпотеки, а саме: земельна ділянка площею 0,1003 га, кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач просить стягнути з ДП СЕТАМ збиток у розмірі 443 774,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 887 549,00 грн., посилаючись на те, що ДП "СЕТАМ здійснив зміну способу виконання рішення суду, здійснивши продаж-відчуження спірної земельної ділянки не за початковою ціною 307477грн., а за ціною 215 233,90 грн. Разом з тим, підприємство як Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку Організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. Як вбачається із протоколів № 318397, № 326348, № 334900 проведення електронних торгів, електронні торги за лотом № 276758 були третіми торгами з реалізації предмета іпотеки, а саме: земельна ділянка площею 0,1003га, кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вимог Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент передачі спірного майна на реалізацію) якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна. Так, початкова ціна спірного майна на третіх торгах по лоту № НОМЕР_1 становила 215 233,90 грн., тобто 70 відсотків початкової вартості майна. Отже, реалізація спірного майна за ціною 215 233,90 грн. відповідає вимогам законодавства України. Таким чином, ДП СЕТАМ провело спірні торги відповідно до вимог законодавства України, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником Акціонерного товариства «Сенс-Банк» через канцелярію суду подано пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що 07 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 2634/0808/47-022, відповідно до умов якого ПАТ «СВЕДБАНК» надав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 70 000,00 дол. США, кінцевим терміном погашення 07.08.2018. Також 07.08.2008, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позивачем було укладено іпотечний договір № 2634/0808/47-022-Z-l, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1003 га, кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Леоновою Н.М. 07.08.2008 року за реєстровим номером 334. 25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі по зазначеним вище договорах кредиту та іпотеки. Разом із тим, 15.06.2012 року, між Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги до Боржника по вище вказаних договорам. Отже, внаслідок укладення вище вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 2634/0808/47-022 від 07.08.2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_4 . Перелічені вище обставини були дослідженні при ухваленні Ірпінським міським судом Київської області рішення у справ № 367/5366/2013 яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2634/0808/47-022. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції №367/5366/2013, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу. 19.11.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області ухвалила - апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2013 року залишено без змін. Боржник знала та знає на сьогоднішній день про існування рішення суду № 367/5366/2013 про звернення стягнення на предмет застави, проте не вчинила та не вчиняє дій по погашенню заборгованості за кредитним договором та за судовим рішенням. ОСОБА_6 не зверталася до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у справі № 367/5366/2013. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження». Питання примусового виконання рішень регулюється Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом. Позивач звертаючись з даним позовом про стягнення збитку у розмірі вартості неправомірно реалізованого майна, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди - фактично має на увазі визнати незаконними дії ДВС, не згодна з результатами визначення вартості чи оцінки майна, також визнати в судовому порядку недійсними електронні торги. Оцінюючі доводи скарги щодо дій виконавця у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», стягувач АТ «СЕНС БАНК» зазначає, що дії виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням ч.ч.1-3, 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавцем правомірно залучено до участі у виконавчому провадженні з метою проведення оцінки нерухомого майна - суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. АТ «СЕНС БАНК» звертає увагу суду, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може та не міг впливати на порядок проведення оцінки майна. Оскаржити результат прилюдних торгів можуть Іпотекодержатель, Іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів протягом трьох місяців з дня проведення торгів з дня проведення торгів в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. АТ «СЕНС БАНК» звертає увагу суду на пропущені строки позовної давності, та зазначає, що проведенні торги по реалізації предмета іпотеки було проведено ДП «СЕТАМ» 25.05.2018, тоді як позивач звернулася до суду лише 16.10.2020, клопотання про поновлення строку позовної давності до суд не подавала. Позивач, в своєму позові сама зазначає, що нею не вчинялися жодні дії щодо визнати незаконними дії ДВС, не оскаржувалася оцінка майна, а також не визнавалося в судовому порядку недійсними електронні торги. 16.09.2013 року рішенням Ірпінським міським судом Київської області у справ №367/5366/2013 звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2634/0808/47-022 видано виконавчий лист. Боржниця знала про ухвалене рішення та оскаржувала його до суду апеляційної інстанції. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Отже, позивач знала про відкрите у 2016 році ВП № 52298113 в якому вона визнана боржником. З огляду на вищезазначене, позивач повинна з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у ході її справи, в тому числі на стадії виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу. Вбачається, що позивач мала право, проте не скористалася ним раніше. Твердження позивача про те, що їй не було відомо про відкриті відносно неї виконавчі провадження - спростовується Витягом з реєстру виконавчих проваджень з якого вбачається, про існування ще декількох виконавчих проваджень № 53798479 від 19.04.2017 та № 59088411 від 13.05.2019. Твердження боржниці про те, що про реалізацію предмет іпотеки в 2018 році - вона дізналася 20 серпня 2020 року - не відповідають дійсності, такі дії позивач є намаганням ввести суд в оману. Також не зрозумілим є висновок позивача проте що незважаючи на допущене порушення виконання грошових зобов`язань перед АТ «Альфа Банк», вона розраховувала на те, що відповідачі (ДВС та ДП «СЕТАМ») повинні керуватися Законами України та не допускати порушення її прав). Тобто визнаючи той факт, що нею (позивачкою), не виконується рішення суду № 367/5366/2013, та з надією на те, що стягувач (АТ «СЕНС БАНК») не буде звертатися до органів примусового виконання рішення, які в свою чергу виконуючи рішення суду шляхом звернення стягнення на предмет застави, реалізують предмет іпотеки шляхом передачі його до ДП «СЕТАМ» вважає, що її права порушені. Щодо обґрунтування позивачем своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує, що незаконна реалізація її майна призвела до життєвих втрат і душевних страждань. По перше, позивач не оскаржувала в судовому порядку результат електронних торгів, а тому не може стверджувати, що реалізація майна є незаконною. По друге, не зрозумілим є твердження позивача, що фінансова криза у 2007 році підірвала її довіру до судової системи та добросовісності роботи державних органів, а повернути довіру в цілому до органів державної влади їй допоможе компенсація моральної шкоди в розмірі 1 775 098 грн. АТ «СЕНС БАНК» не знаходить в позовній заяві позивача обґрунтованих доказів моральних страждань що спричинили неправомірними діями відповідачів. Станом на дату написання даних пояснень у АТ «СЕНС БАНК» відсутня інформація щодо наявного судового рішення яким би було визнано незаконними дії Ірпінського ДВС та ДП «СЕТАМ» під час примусового виконання рішення суду № 367/5366/2013. Позивач не зазначає якими доказами підтверджується завдання їй моральної шкоди. Просить суд в задоволенні позовної заяви про стягнення збитку у розмірі вартості неправомірно реалізованого майна, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Згідно даних витягу з держаного реєстру банків від 02.12.2022 вбачається зміна найменування з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, її представник адвокат Кухарчук А.Ю. через канцелярію суду подала заяву щодо розгляду справи без участі позивача та без участі її представника, позовні вимоги підтримують повному обсязі, додаткових клопотань не мають.

Відповідач Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідач Державне підприємство «Система електронних торгів арештованого майна» в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву, просив розглянути справу у відсутності представника ДП «СЕТАМ», відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа Акціонерне товариство «Сенс-Банк» в судове засідання не забезпечило явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином. Через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справ, просить справу розглядати у відсутності представника банку позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав викладених в письмових поясненнях банку.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб (повторно) серія НОМЕР_2 від 14 червня 2016 року, виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 20 вересня 2005 року про що складено відповідний актовий запис № 1801. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_7 ».

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2013 року по цивільній справі № 367/5366/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2008 року №2634/0808/47-022 у розмірі 501 493 грн. 53 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1003 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_4 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, не нижчою за ринкові ціни. Вирішено питання щодо судових витрат по справі.

При розгляді зазначеної справи були досліджені факт укладання кредитного договору та іпотечного договору ОСОБА_5 , а саме: 07 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 2634/0808/47-022, відповідно до умов якого ПАТ «СВЕДБАНК» надав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 70 000,00 дол. США, кінцевим терміном погашення 07.08.2018. Також 07.08.2008, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позивачем було укладено іпотечний договір № 2634/0808/47-022-Z-l, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1003 га, кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Леоновою Н.М. 07.08.2008 року за реєстровим номером 334. 25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі по зазначеним вище договорах кредиту та іпотеки. Разом із тим, 15.06.2012 року, між Публічним акціонерним товариством «Альфа-банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги до Боржника по вище вказаних договорам. Отже, внаслідок укладення вище вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 2634/0808/47-022 від 07.08.2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_4 .

Положеннями ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовне певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростованні особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

25 липня 2014 року Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист по цивільній справі № 367/5366/13-ц на виконання вищезазначеного рішення суду. Зі змісту, якого вбачається, що суд вирішив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2008 року №2634/0808/47-022 у розмірі 501 493 грн. 53 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1003 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_4 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, не нижчою за ринкові ціни. Рішення суду набрало законної сили 19 листопада 2013 року. Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ; стягувач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6. Термін пред`явлення до виконання до 19 листопада 2014 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лемберською О.І. 22.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52298113 про примусове виконання виконавчого листа № 367/5366/13-ц, виданий 25.07.2014 Ірпінським міським судом Київської області про в рахунок погашення заборгованості в сумі 501 493 грн. 53 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1003 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_4 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945600:01:078:0072.

Позивачем подано копії постанов, що були винесені державним виконавцем по ВП № 5298113, в тому числі і постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження від 13.12.2017 , зі змісту якої вбачається, що постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання Товариство з обмеженої відповідальності «МЕРКУРІЙ ПАРТНЕРС», який має сертифікат , виданий 15.01.2016 за № 26/16, Фондом Державного майна України (строк дії:15.01.2019) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 367/5366/13-ц від 25.07.2014; зобов`язано надати письмовий висновок-звіт про оцінку майна з питань дійсної ринкової вартості описаного майна згідно акту опису та арешту майна від 10.10.2016; Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ПАРТНЕРС» в особі Пархоменка О.В. попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків та надання завідомо неправдивого звіту.

Згідно звіту ТОВ «Меркурій Партнерс» про оцінку експертно-грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1003га, кадастровий номер: 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ринкова вартість об`єкта оцінки: земельна ділянка загальною площею 0,1003га, кадастровий номер: 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату оцінки становить без ПДВ): 307477грн. ( еквіваленті по курсу долара НБУ на дату оцінки становить 11 313,82 доларів США. В процесі оцінки був використаний методичний підхід, що базується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок відповідно до п. 2 «Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок», затвердженої КМУ від 11 жовтня 2002р. № 1531, земельна ділянка (її частина) розглядається як вільна від поліпшень та придатна для найбільш ефективного використання.

Ірпінським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в рамках зазначеного виконавчого провадження під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, було передано для реалізації шляхом проведення прилюдних торгів належне боржнику нерухоме майно, а саме земельну ділянку загальною площею 0,1003га, кадастровий номер: 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , учасник електронних торгів під номером 5, згідно протоколу № 334900 проведення прилюдних торгів від 25.05.2018 року визначена переможцем цих торгів, що підтверджено поданою копією протоколу № 334900 проведення прилюдних торгів від 25.05.2018 року, зі змісту якого вбачається, що торги відбулися 25.05.2018; реєстраційний номер лота: 276758; найменування майна: іпотека земельна ділянка загальною площею 0,1003га, кадастровий номер: 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стартова ціна 215233,90грн.; ціна продажу 215233,90грн.; підстава визначення переможця: найвища цінова позиція.

У відповідності до Акту про реалізацію предмета іпотеки від 30.07.2018 року державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по ВП № 52298113 вбачається, що відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 25.05.2018 № 334900 Державним підприємством «СЕТАМ» переможцем визнано ОСОБА_2 ; сума коштів , перерахована за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний внесок 215 233,90грн. 06.06.2018 року.

Постановою від 30.10.2018 року виконавче провадження № 52298113 з примусового виконання виконавчого листа № 367/5366/13-ц, виданого 25.07.2014 Ірпінським міським судом Київської області закінчено.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 ППК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересих яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач стверджує, що не вважає за необхідним оспорювати результат торгів та оспорювати незаконні дії державного виконавця, оскільки це не призведе до ефективного захисту її прав, а навпаки призведе до порушення прав третіх осіб, які все рівно будуть звертатися із позов до відповідачів про відшкодування збитків, але будь які порушення вимог чинного законодавства безапеляційно призводять до завдання шкоди та спричиняють збитки. Тому вважає, що суд при розгляді даної справи має повноваження надати оцінку відповідним діям відповідачів щодо вчинених порушень та застосувати відповідні наслідки, у формі стягнення збитку та моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Позивач зазначає, що неправомірні дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), полягають в умисному надсиланні листів, процесуальних рішень, повідомлень по ВП № 5229813 не на адресу реєстрації та місця проживання її як боржника, а на адресу місця знаходження земельної ділянки, яка підлягала примусовій реалізації, та на якій відсутні об`єкти нерухомого майна, що є порушенням і прав боржника у виконавчому провадженні і призвело до незаконної реалізації (примусового продажу земельної ділянки). Дії державного виконавця були направлені на те, щоб вона не дізналася про таке виконавче провадження.

Відповідачем ДП «СЕТАМ» було здійснено зміну способу виконання рішення суду, здійснивши продаж-відчуження земельної ділянки не за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця, яка була визначена у розмірі 307 477грн., а за ціною 215 233,90грн., тобто нижче ринкової ціни.

В підтвердження даного факту додає копії процесуальних документів повідомлення, супровідні листи державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що стосуються ВП № 5229813 в яких зазначена адреса боржника та отримувача кореспонденції - ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 .

Адреса місця реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспортної відмітки в паспорті громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого Ірпінським МВ Управління ДМС України в Київській області 14 вересня 2016 року, є АДРЕСА_3 з 24.05.2007 року.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Питання примусового виконання рішень регулюється Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, і спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), 5 провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено основні засади виконавчого провадження, зокрема виконав провадження здійснюється з дотриманням засад законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, Згідно ч.1, 2 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчої провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У частинах третій, п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно із Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року (у редакції, чинній на момент передачі спірного майна на реалізацію). Організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Цим Наказом уповноважено державне підприємство «СЕТАМ» на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи реалізації майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів, торгів за фіксованою ціною та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим цим наказом.

Відповідно до пунктів 2, 4 розділу II Порядку Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 49 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент передачі спірного майна на реалізацію) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова піна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.

Позивач не спростовує, жодним належним доказом твердження АТ «СЕНС БАНК» про те, що вона знала про існування рішення суду по цивільній справі № 367/5366/2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки проте, не вчиняла жодних добровільних дій ні по погашенню заборгованості за кредитним договором, ні по виконанню рішення суду.

Також позивачем не надано суду, належних доказів, щодо звернення до банку з питанням вирішення розстрочки кредитної заборгованості чи до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення, встановлення чи зміни способу або порядку його виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Отже, ОСОБА_5 , знаючи про рішення суду від 16.09.2013 року за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором повинна була з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у ході її справи, в тому числі на стадії виконання судового рішення, про те, жодних необхідних дій не вчиняла з цього приводу, будь які докази на підтвердження протилежного факту зі сторони позивача суду не надані.

Позивачка, будучи обізнаною про свої боргові зобов`язання та про наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, мала можливість своєчасно ознайомитися з перебігом виконавчих дій, та у разі наявності заперечень - оскаржити дії виконавця у встановлений законом 10-денний строк згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, позивачка будь-яких дій щодо оскарження постанов державного виконавця та результатів визначення вартості чи оцінки майна, передачі його на реалізацію не вчинила.

Твердження позивача про те, що саме через той факт, що вона не отримувала жодної кореспонденції від виконавця по виконавчому провадженню № 52298113, в якому вона визнана боржником по виконанню рішення суду від 16.09.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, відбулася незаконна реалізація земельної ділянки, площею 0,1003га, кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не знайшло жодного підтвердження належними доказами.

Також суд враховує, що чинне законодавство не покладає ні на державного виконавця, ні на організатора торгів обов`язку повідомлення боржника про електронні торги.

З огляду на викладене, посилання позивачки на порушення процедури проведення електронних торгів, зокрема в частині заниженої вартість об`єкта, неналежного повідомлення про реалізацію, а також відчуження майна без її фактичного відома, суд до уваги не приймає.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд зазначає, що безпідставне неоскарження учасником виконавчого провадження тих чи інших рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а також результатів визначення вартості й оцінки майна, є ознаками недобросовісного користування особою своїми процесуальними правами.

Позивачем не надано суду жодних належних доказів, про те, що неправомірні дії державного виконавця, що полягають у не направленні процесуальних документів по зазначеному виконавчому провадженні на адресу місця проживання/реєстрації боржника стали причиною реалізації спірного майна на електронних торгах, що завдало їй майнової шкоди - збитків у розмірі 887549,00 грн.

Із протоколів № 318397 від 26.02.2018, № 326348 від 12.04.2018, № 334900 від 25.05.2018 проведення електронних торгів вбачається, що електронні торги за лотом № 276758 були третіми торгами з реалізації предмета іпотеки, а саме: земельна ділянка площею 0,1003 та, кадастровий номер 3210945600:01:078:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вимоги Закону України Про іпотеку початкова ціна спірного майна на третіх торгах по лоту №276758 становила 215 233,90 грн., тобто 70 відсотків початкової вартості майна.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано жодних належних доказів щодо наявності незаконних дій відповідача ДП СЕТАМ, що провело спірні торги відповідно до вимог законодавства України, та реалізували спірне майно за ціною 215 233,90 грн. відповідає вимогам законодавства України.

З огляду на вищезазначене, вимога про стягнення з відповідачів збитку у розмірі по 443774,50грн., є недоведеною та необґрунтованою, порушених, невизнаних чи оспорених прав позивачки, які б підлягали захисту у цій справі, судом не встановлено, в зв`язку з чим в задоволенні вимоги про стягнення збитку слід відмовити.

Вимоги про стягнення 1775098,00 гривень моральної шкоди є похідними від вимоги про відшкодування майнової шкоди, отже за наведених обставин суд відмовляє у стягненні таких на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 427/25204 від 16.04.2014р., ст. 16, 202, 203, 215, 650, 656 ЦК України, ст. 12, 83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Система електронних торгів арештованого майна», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Сенс-Банк» про стягнення збитку у розмірі вартості неправомірно реалізованого майна, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза