Рішення № 140669699, 15.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

Справа № 285/4599/26

провадження у справі № 2/0285/2912/26

15 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Кравець І.А.

сторони у справі: позивач Житомирський державний університет імені Івана Франка, представник позивача Киричук Г.Є, відповідач ОСОБА_1

розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_1 про стягнення боргу за навчання (освітню послугу), -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 представник Житомирського державного університету імені Івана Франка звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по оплаті за навчання в розмірі 2 810,00 грн, а також інфляційні збитки в розмірі 371,83 грн та три відсотки річних в розмір 127,03 грн, судові витрати в сумі 3 328, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.09.2024 між Житомирським державним університетом імені Івана Франка та ОСОБА_1 укладено договір № 1106 про отримання освітньої послуги з 30.09.2024 по 31.12.2025.

Відповідачка була зарахована до університету наказом № 401- К-(ос) від 29.09.2024 та з 30.09.2024 приступила до навчання згідно навчального плану університету.

Відповідно п. 4.3.1 договору № 1106, вартість за період навчання 2024-2025 становить 28 100,00 грн, за період навчання 2025-2026 плата за навчання становить 11240, 00 грн. Згідно пункту 4.4. вищевказаного договору відповідачка повинна була здійснювати щомісячну оплату.

13.01.2025 за невиконання навчального плану ОСОБА_1 було відраховано наказом № 6-К(ос) З цього часу дію договору, відповідно до п. 6.3.5 припинено.

Фактично відповідачка навчалась в університеті з 30.09.2024 до 13.01.2025. За вказаний період відповідачці, згідно умов договору, нараховано 14 050,00 грн плати за навчання. З нарахованої суми відповідачем сплачено лише 11 240,00 грн, що спричинило утворення заборгованості перед університетом в розмірі 2 810,00 грн.

Оскільки в позасудовому порядку врегулювати спір не вдалося, відбулося звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.07.2026 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений рекомендованою поштою, про причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

Розглянувши позовні вимоги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що між Житомирським державним університетом імені Івана Франка, та ОСОБА_1 було укладено договір № 1106 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 29.09.2024.

Відповідно п. 3.2.1 договору, заклад має право вимагати від замовника своєчасно вносити плату за надання освітньої послуги в розмірах, у терміни та в порядку, встановленому договором.

Пунктом 4.3.1. договору, передбачено, що вартість платної освітньої послуги становить: за 2024-2025 навчальний рік 28 100, 00 грн, за 2025-2026 навчальний рік 11 240, 00 грн.

Згідно п. 4.4. договору заявник вносить плату щомісячно безготівково не пізніше ніж до 15-го числа включно місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що договір розривається у разі відрахування Здобувача за невиконання індивідуального навчального плану.

ОСОБА_1 була зарахована на навчання до університету наказом № 401- К-(ос) від 29.09.2024.

Наказом № 6-К(ос) від 13.01.2025 ОСОБА_1 було відраховано за порушення умов договору та невиконання індивідуального навчального плану .

Згідно довідки навчального закладу заборгованість ОСОБА_1 за навчання становить 2 800,00 грн. При цьому, до сплати їй було нараховано 14 050,00 грн, з яких сплатила лише 11 240,00 грн. Вказаний розрахунок позивача, відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.

Позивач звертався до відповідачки з вимогою погасити вищевказаний борг в позасудовому порядку, що вбачається з копій листів, однак вимоги залишились без реагування з боку відповідачки.

У зв`язку з неконання грошового зобов`язання відповідачу до сплати нараховано інфляційні збитки в розмірі 371,83 грн та три відсотки річних в розмір 127,03 грн, про що надані відповідні розрахунки.

Вирішуючи наявний спір, суд керується наступними нормами права.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч.1 ст. 627 ЦК, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК встановлено, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов`язань, оскільки на підставі договору між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до прострочення відповідача. Основою для розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат є сума заборгованості по оплаті за навчання, яка не виплачена позивачу станом на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

Таким чином судом встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні відносини. Позивачем в повному обсязі виконані всі зобов`язання за договором, а відповідач в свою чергу взяті на себе зобов`язання по оплаті освітньої послуги не виконала в повному обсязі, що порушує права позивача.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за договором відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи по погашенню заборгованості за послуги навчання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними і допустимими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 76 89, 141, 258, 259, 263 265, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_1 про стягнення боргу за навчання (освітню послугу) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка заборгованість по оплаті за навчання, що складає 2 810 ( дві тисячі вісімсот десять)грн 00 коп, інфляційні збитки у розмірі 371 (триста сімдесят одну) грн 83 коп та 3 відсотки річних у розмірі 127 ( сто двадцять сім) грн 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 328 ( три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційний розгляд справи.

Найменування сторін :

- позивач - Житомирський державний університет імені Івана Франка ( код ЄДРПОУ 02125208, місцезнаходження - вул. Велика Бердичівська, буд. 40, м. Житомир );

- відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) .

Дата складення повного судового рішення 15.10.2026.

Суддя А.В.Михайловська