Ухвала суду № 140668737, 14.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/543/26

ун. № 759/1973/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

при секретарі судового засідання Маковець В.В.,

за участю представника позивача Пахомової В.А. ,

представника відповідача Даниляк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача Панченка Юрія Володимировича про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання трудового договору, укладеного на визначений строк недійсним в частині визначення строку, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2025 р. Святошинським районним судом м. Києва було винесено рішення по цивільній справі № 759/1973/25 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання трудового договору, укладеного на визначений строк недійсним в частині визначення строку, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, яким у задоволенні позовних вимоги було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.09.2025 р. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, яким визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 19.12.2024 року № 1979/н про звільнення ОСОБА_3 з роботи; поновлено ОСОБА_3 на посаді директора з юридичних питань Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 292 869,52 грн. з відрахуванням податків та обов`язкових платежів; в іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (ЄДРПОУ 42795490) в дохід держави судовий збір у розмірі 40878,00 грн.

В послідуючому постановою Верховного Суду від 18.02.2026 р. постанову Київського апеляційного суду від 11.09.2025 р. скасовано в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді директора з юридичних питань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в цій частині залишено в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року; компенсовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за рахунок держави 50504,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

29.05.2026 р. представник відповідача Панченко Ю.В. який діє в інтересах ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до суду з заявою про поворот виконання судового наказу, яким просить в порядку повороту виконання постанови Київського апеляційного суду від 11.09.2025 у справі № 759/1973/25 стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490) грошові кошти у сумі 3 292 869 грн. 52 коп.

В обґрунтування заяви вказує, на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29.05.2025 у справі № 759/1973/25 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.09.2025 у справі № 759/1973/25 скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.05.2025 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Зазначив, що постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.10.2025 ВП № 79442578 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 759/1973/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 292 869,52 грн. з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.10.2025 ВП № 79442578 стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» виконавчий збір у розмірі 329 287,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління

Міністерства юстиції України від 29.10.2025 ВП № 79442578 визначено для ТОВ «Оператор ГТС України» загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 319,00 грн.

ТОВ «Оператор ГТС України» на виконання зазначених постанов було перераховано платіжною інструкцією від 30.10.2025 № JBKLPATOCIMUOD.1_00000/894dd5685d9a47efb771dff34a544c10 кошти у загальному розмірі 3 622 475,52 грн.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.11.2025 ВП № 79442578 при примусовому виконанні вищезазначеного виконавчого листа встановлено, що «Рішення виконано повно, фактично», та виконавче провадження закінчено.

Отже, відповідачем постанову апеляційного суду виконано у повному обсязі.

В подальшому постановою Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 759/1973/25 постанову Київського апеляційного суду від 11.09.2025 в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді директора з юридичних питань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. В цій частині залишено в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.05.2025.

Таким чином, остаточним судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

З огляду на вказане відпали правові підстави, на яких зазначені вище грошові кошти були сплачені відповідачем на користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача Пахомова В.А. просила відмовити в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, посилаючись на подані до суду. заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача Даниляк О.С. заяву про поворот виконання судового рішення підтримала, просила задовольнити, просила відмовити у задоволенні заяви позивача від 06.10.2026 р. про розподіл судових витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення з наступних підстав.

Згідно статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Разом з тим, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача (частина 2 статті 445 ЦПК України).

З аналізу вищенаведених правових норм убачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження.

Згідно зі ст.239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомленні позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 61-13597св21 чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконання рішення.

Отже, за загальним правилом, при скасуванні рішення у справах про стягнення виплат, що випливають з трудових правовідносин, зокрема, нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, поворот виконання рішення не допускається, за винятком випадків, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомленні позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

При цьому, станом на час розгляду заяви про поворот виконання рішення відсутні будь-які докази того, що рішення суду видано на підставі неправдивих відомостях позивача або поданих ним підроблених документах.

Таким чином, за відсутності доказів того, що рішення суду видано на підставі підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, що могло б бути єдиною підставою для повернення коштів, що були отримані за скасованим рішенням суду, в силу частини 2 статті 445 ЦПК України підстави для здійснення повороту виконання судового наказу в трудових правовідносинах відсутні.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява про поворот виконання судового наказу не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази того, що рішення суду видано на підставі неправдивих відомостях позивача або поданих ним підроблених документах.

З приводу розподілу судових витрат на правничу допомогу заявлених представником позивача Пахомовою В.А., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У частині четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, згідно частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, до заперечення на заяву про поворот виконання рішення, було долучено копії Договору про надання правової допомоги № 13/01/25 від 13.01.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Пахомовою В.А.; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 13/01/25 від 13.01.2025 р., додаток № 2 до договору про надання правової допомоги № 13/01/25 від 13.01.2025 р., замовлення № 4 від 18.06.2026 р. про надання юридичної допомоги до договору про надання правової допомоги № 13/01/25 від 13.01.2025 р.; звіт про надання правової допомоги № 2 від 06.10.2026 р., акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 06.10.2026 р. до договору про надання правової допомоги № 13/01/25 від 13.01.2025 р.; квитанцію від 23.06.2026 р. про сплату 45000,00 грн. за договором про надання правової допомоги № 13/01/25 від 13.01.2025 р.

Виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначені ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн. є неспівмірними складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 260, 353, 444 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача Панченка Юрія Володимировича про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання трудового договору, укладеного на визначений строк недійсним в частині визначення строку, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ( код ЄДРПОУ 42795490, місце знаходження: м. Київ, пр-т Гузара Любомира, 44) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.В. П`ятничук