Рішення № 140668730, 07.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18034/25

пр. № 2/759/1762/26

07 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: Приватне акціонерне товариство «СК «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 11.08.2025 р. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: Приватне акціонерне товариство «СК «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, яким просить стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн., моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн., витрати понесені з розглядом справи у загальному розмірі 41368,00 грн, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 568,00 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 32800,00 грн. та вартості проведення експертного дослідження у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.06.2024 р. в м. смт. Олександрівка Одеської області на вул. Перемоги, 2А сталося дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого автомобіль «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав пошкоджень.

Станом на 09.06.2024 р. відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховий поліс № АТ/4631365, який діяв на момент настання ДТП.

Зазначив, що відносно водія ОСОБА_3 власника автомобіля марки «Honda Accord» н.з. НОМЕР_1 був направлений обвинувальний акт до Чорноморського міського суду Одеської області слідчим управлінням ГУНП в Одеській області за номером ЄРДР № 12024160000000725 від 09.06.2024 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.

Вказав, що в червні 2024 року позивач звернувся із письмовою заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» для отримання страхової виплати, однак листом від 06.05.2025 р. позивачу було відмовлено у виплаті матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, оскільки триває розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_3 , вину останнього у даному ДТП не встановлено, до відповідальності не притягнуто, тому ПрАТ «Страхова група «ТАС» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування.

Вважаючи відмову протиправною, такою, що суперечить сталій судовій практиці та спрямованої на уникнення виконання свого деліктного зобов`язання, а тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.08.2025 р. було відкрито провадження у даній справі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду відзив, яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.06.2024 р. в м. смт. Олександрівка Одеської області на вул. Перемоги, 2А сталося дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого автомобіль «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав пошкоджень.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Станом на 09.06.2024 р. відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховий поліс № АТ/4631365.

Відповідно до страхового полісу № АТ/4631365 граничний розмір страхової суми становить 160000,00 грн., розмір франшизи становить 3200,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Іллічівського міського суду Одеської області (справа № 501/3652/24) перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000725 від 9.06.2024 р. відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, яке ухвалою від 12.02.2025 р. зупинено до звільнення ОСОБА_3 з військової служби.

Відповідно до висновку експерта № 29/25-Е складеного 12.04.2025 р. судовим експертом Вітвіцьким І.І. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП становить 956863,00 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 854709,90 грн.

Враховуючи, що відповідно до страхового полісу № АТ/4631365 граничний розмір страхової суми становить 160000,00 грн., розмір франшизи становить 3200,00 грн., то розмір страхової виплати становить 156800,00 грн.

Згідно відповіді ПрАТ «СГ «ТАС» від 06.05.2025 р. та 15.05.2025 р. позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування оскільки на даний час триває розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та його вину у скоєнні ДТП не встановлено, до відповідальності не притягнуто, у зв`язку з чим страховиком призупинено розгляд виплати страхового відшкодування до винесення судом рішення у кримінальній справі.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), на яку, зокрема посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20(провадження № 61-19906св21).

Крім того, посилання відповідача на те, що позивач станом на 12.08.2025 р. не звертався до ПрАТ «СГ «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у задоволенні позову, суд не приймає до уваги, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19), від висновків якої вважала за необхідне відступити колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 156800,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимоги в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. за проведення експертного дослідження, то суд вважає за необхідне відмовити в цій частині, оскільки матеріалами справи не доведено їх оплату позивачем.

Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн. судом встановлено наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд погоджується з тим, що позивачеві було завдано моральні страждання, пов`язані із незаконними діями відповідача, які виразилась у його небажанні здійснювати виплату суми страхового відшкодування в повному обсязі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався, як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП, як і не зазначав про завдання моральної шкоди, внаслідок пошкодження його транспортного засобу. Позивач зазначав, що моральна шкода спричинена невиплатою страхового відшкодування, у строки визначені законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, зокрема з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач мотивував небажанням відповідача здійснювати виплату страхового відшкодування, порушенням зобов`язань за договором страхування і незаконною відмовою у виплаті страхового відшкодування, що, за його твердженнями, змусило звертатись до суду.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019р. у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що діями відповідача, позивачу завдано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від останнього, додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю суми коштів на відновлювальний ремонт, а тому суд вважає вірним, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., вважаючи такий розмір моральної шкоди цілком розумним і справедливим.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 169, 208-210, 212- 215, 224 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: Приватне акціонерне товариство «СК «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» ( код ЄДРПОУ 30115243, місце знаходження: м. Київ, пр-т Берестейський, 65) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП в матеріалах справи відсутній, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування у розмірі 156800 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп., а всього стягнути 166800 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» ( код ЄДРПОУ 30115243, місце знаходження: м. Київ, пр-т Берестейський, 65) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП в матеріалах справи відсутній, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук