Рішення № 140668709, 16.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19165/25

пр. № 2/759/1834/26

16 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 22.08.2026 р. звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 3 % річних у розмірі 114822 грн. 30 коп., інфляційне збільшення у розмірі 378881 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 5924,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.10.2012 по справі № 2608/27723/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 866906,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219,00 грн.

У подальшому 13.06.2019 між ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ТОВ «ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» та ТОВ ФК «Інвест-Кредо» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 1515/К, за яким відступлено право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 49.28/183/С-П-06 від 29.06.2006 р. та іпотечним договором № 33/183/Н/3-06 від 29.06.2006 р. та договором поруки № 49.35/183/П183/07-СС від 05.03.2007 р.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2024 р. по справі № 2608/2723/12 у виконавчому провадженні було замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ ФК «Інвест-Кредо».

На момент звернення до суду виконавче провадження відкрито, однак заборгованість відповідачами не погашена. За наведених обставин просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України заборгованість у розмірі 493704,00 грн., яка складається з: 3% річних - 114822,30 грн. та інфляційних витрат - 378881,70 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5924,45 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи просить провести за його відсутності.

В судове засідання відповідачі не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзив на позов не подали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 29.06.2006 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» правонаступником якого з 15.03.2010 р. є ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір споживчого кредиту № 49.28/183/С-П-06, відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 30000,00 доларів США, строком повернення до 29.06.2031 р.

В подальшому між ВАТ «Кредитпромбанк» правонаступником якого з 15.03.2010 р. є ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 від 17.11.2006 р. відповідно до якої було збільшено розмір кредиту на 20000,00 доларів США, № 3 від 05.03.2007 р. відповідно до якої було збільшено розмір кредиту на 22000,00 доларів США, № 4 від 18.10.2007 р. відповідно до якої розмір кредиту було збільшено 29000,00 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 49.28/183/С-П-06 від 29.06.2006 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» правонаступником якого з 15.03.2010 р. є ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 49.35/183/П1183/07-СС та іпотечний договір № 33/183/Н3-06, а у подальшому додаткові угоди до нього від 17.11.2006 р., 05.03.2007 р., 18.10.2007 р., за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась солідарно відповідати перед банком по зобов`язанням ОСОБА_1 за кредитним договором № 49.28/183/С-П-06.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.10.2012 по справі № 2608/27723/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 866906,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219,00 грн.

13.06.2019 між ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ТОВ «ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» та ТОВ ФК «Інвест-Кредо» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 1515/К, за яким відступлено право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 49.28/183/С-П-06 від 29.06.2006 р. та іпотечним договором № 33/183/Н/3-06 від 29.06.2006 р. та договором поруки № 49.35/183/П183/07-СС від 05.03.2007 р.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2024 р. по справі № 2608/2723/12 у виконавчому провадженні було замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ ФК «Інвест-Кредо».

04.09.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. було постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 866906,48 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3219,00 грн.

23.04.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно із інформації про виконавче провадження від 20.08.2025 р., виконавче провадження № НОМЕР_3, не завершено.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Посадових чи службових осіб та громадян в підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За вимогами ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі мають перед позивачем грошове зобов`язання, яке виникло з кредитного договору від 29.06.2006 р., що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.10.2012 року у справі № 2608/2723/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 866906,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219,00 грн.

Отже, судовим рішенням від 11.10.2012 року у справі № 2608/2723/12 підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком у розмірі 866906,48 грн. та 3219,00 грн., та його порушення, яке виникло на підставі кредитного договору.

Даних про добровільне або примусове виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

До того ж формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.10.2012 р. в справі № 2608/2723/12.

При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції провадиться шляхом помноження суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Розрахунок трьох процентів річних провадиться по формулі: сума заборгованості помножити на кількість днів прострочення та 3% і поділити на 365 днів.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть обміняти грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частина перша статті 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частиною другої статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть застосовувати грошові зобов`язання в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. У разі такої суми, що підлягає сплаті за зобов`язаннями, надзвичайно в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індекс грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного в гривнях.

Отже зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, у відповідності до розрахунку заборгованості, що підлягає стягненню, правильно нараховані 3% річних в розмірі 114822,30 грн. та інфляційні витрати в сумі 378881,70 грн., що в загальному розмірі становить 494704,00 грн.

Однак, відповідачами вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання як вимог договору так і рішення суду з боку відповідачки суду надано не було.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Аналізуючи викладене вище, обставини справи і зважаючи на невиконання відповідачами своїх зобов`язань, встановлених рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 11.10.2012, та враховуючи період за який здійснюється розрахунок з 02.04.2017 по 23.02.2022 року, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, належні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 5924,45 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (код ЄДРПОУ 39761587, місце знаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. Б) 3 % річних у розмірі 114822 грн. 30 коп., інфляційне збільшення у розмірі 378881 грн. 70 коп., а всього стягнути 493704 (чотириста дев`яносто три тисячі сімсот чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (код ЄДРПОУ 39761587, місце знаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. Б) судовий збір у розмірі 2962 грн. 22 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.В. П`ятничук