Рішення № 140668704, 27.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22803/25

пр. № 2/759/13979/26

27 серпня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Романенко М.Е. який діє в інтересах ТОВ «Діджі Фінанс» 29.09.2025 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 102597871 від 28.05.2021 року у розмірі 69900,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову, зазначив, що 28.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 102597871 згідно з умовами якого, відповідач отримав грошові кошти в сумі 15000,00 грн., строком на 30 днів, датою повернення 27.06.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, однак відповідач не виконав умов кредитного договору у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, що складається зі: заборгованості за тіло кредитом 15000,00 грн., заборгованості за відсотками 52650,00 грн., заборгованості за комісійними винагородами 2250,00 грн.

Зазначив, що 30.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» їх прийняло та передало грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених цим Договором, в тому числі і за договором № 102597871 від 28.05.2021 року. У зв`язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2025 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою від 29.06.2026 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2025 було скасовано.

27.08.2026 представником відповідача Орел Р.В. через систему «Електронний суд» до суду було подано відзив, яким позовні вимоги просить задовольнити частково, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 102597871 від 28.05.2021 у розмірі 10200,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 7650,00 грн. - заборгованості за відсотками, в задоволенні інших позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 28.05.202 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102597871.

Згідно умов п. 1.1 Кредитного договору, позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. - 1.4 Кредитного договору, сума кредиту становить 15000,00 грн. у валюті: українська гривня. Кредит надається строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 27.06.2021.

Згідно положень п. 1.5 Кредитного договору, сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 9900,00 грн. в грошовому виразі та 43,682 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, передбачені п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Комісія за надання кредиту: 2250,00 грн., яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7650,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Процентна ставка: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Як вбачається з п. 5.1 Кредитного договору, позичальник підтверджує, що до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зокрема в ч. 2 ст. 12 цього Закону та в Законі України «Про захист прав споживачів». Надав згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану позичальника, його спроможності виконати зобов`язання за Договором та інші цілі визначені правилами. До підписання цього договору ознайомився з усіма його умовами ( у т.ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua. та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до вимог розділу 6 Кредитного договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі.

Відповідно до платіжного доручення № 28082677 від 28.05.2021 року відповідачу на банківську карту було перераховано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн.

30.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» їх прийняло та передало грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених цим Договором, в тому числі і за договором № 102597871 від 28.05.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором від 28.05.2021 року, внаслідок чого станом на 19.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 69900,00 грн., з якої: 15000,00 грн. заборгованість за тіло кредитом; 52650,00 грн. заборгованість за відсотками, 2250,00 грн. заборгованість за комісією.

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу № 09Т від 30.09.2021 року залишок боргу на момент відступлення прав вимоги становить 69900,00 грн. з якої: заборгованість за тіло кредитом - 15000,00 грн., заборгованість за відсотками 52650,00 грн., заборгованість за комісією - 2250,00 грн.

З подано до суду відзиву представник відповідача, посилається на те, що кредитний договір було укладено строком на 30 днів з 28.05.2021 по 27.06.2021, а тому після спливу визначеного строку позики припинилося право нарахування процентів за кредитним договором.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3.).

Пролонгація строку кредитування визначена п. 2.3. Договорів.

Пунктом 2.3.1.1. Договорів встановлено правила та умови пролонгації на пільгових умовах, а саме Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1.).

Пунктом 2.3.1.2 Договорів визначено умови та порядок пролонгації на стандартних умовах, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 цього договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2.).

Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів того, що після 27.06.2021 року за договором № 102597871 від 28.05.2021 строк кредитування був продовжений на весь період, за який позивачем нараховано проценти.

Позивачем не надано доказів погодження відповідачем оновлених графіків платежів, доказів здійснення ним платежів з метою пролонгації, доказів належного повідомлення про нові строки повернення кредиту, а також доказів того, що строк кредитування за кожним із договорів був правомірно продовжений до дати, станом на яку позивач здійснив нарахування процентів.

Сам факт неповернення кредитних коштів після закінчення строку кредитування не може вважатися належним і достатнім доказом волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування, оскільки після спливу строку повернення кредиту поведінка боржника набуває ознак прострочення виконання грошового зобов`язання, а не правомірного користування кредитом у межах регулятивного договірного правовідношення.

Такий висновок узгоджується з пунктом 2.4.1 договорів, відповідно до якого позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до пункту 2.4.2 договорів, якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4 договору.

Отже, умови договорів розмежовують два різні правові режими: правомірне користування кредитними коштами у межах строку кредитування або належної пролонгації та прострочення виконання грошового зобов`язання після завершення такого строку.

Пунктом 4.2 договорів передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, має право нарахувати проценти за стандартною базовою ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. У разі нарахування таких процентів ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а обов`язок позичальника щодо їх сплати настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Разом з тим позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума процентів є саме процентами відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не процентами за користування кредитом у межах статті 1048 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять належної вимоги кредитодавця про сплату процентів саме як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за пунктом 4.2 договорів, а також окремого розрахунку таких процентів із визначенням їх правової природи, періоду, бази нарахування та моменту виникнення обов`язку їх сплати.

За таких обставин посилання позивача на пункт 4.2 договорів не може бути підставою для стягнення з відповідачки процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, як звичайної плати за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки, фіксована або змінювана, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку правовідносини сторін переходять з регулятивної площини у сферу охоронних правовідносин, пов`язаних із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, після спливу строку кредитування кредитодавець не позбавлений права на захист свого майнового інтересу, однак такий захист повинен здійснюватися у спосіб, передбачений для охоронних правовідносин, а не шляхом подальшого нарахування договірних процентів за користування кредитом як плати за правомірне користування коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що приписи статті 1048 Цивільного кодексу України щодо сплати процентів за користування позикою застосовуються у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку поведінка боржника не є правомірним користуванням коштами, а тому подальше невиконання грошового зобов`язання врегульовується нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20 зроблено висновок про те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. За період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми кредиту як плата за користування кредитом, а за період після прострочення проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Водночас, первісним кредитором ТОВ «Мілоан» було нараховано відсотки за користування кредитом, які передбачені умовами договору до 27.06.2021, понад строк дії Договору, а тому вимоги про стягнення відсотків за період після 27.06.2021 є необґрунтованими.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що на користь позивача за договором позики від 28.05.2021 р. № 102597871 не підлягає стягненню заборгованість за комісією, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», прямо дозволяє включати комісії кредитодавця до загальних витрат за споживчим кредитом, про що свідчить правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Відповідно до довідки ТОВ «ЕСТА» від 25.08.2026 р. ОСОБА_1 за постановою від 14.04.2026 ВП № 80679753 були здійснені відрахування з доходів боржника на розрахунковий рахунок приватного виконавця Черток О.Ф. по виконанню рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2025 р. у справі № 759/22803/25.

Оскільки позивачем доведено факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, однак не доведено наявність правових підстав для стягнення процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 20100,00 грн., з якої: 10200,00 грн. заборгованість за тіло кредитом; 7650,00 грн. заборгованість за відсотками, 2250,00 грн. заборгованість за комісією.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір № 42649746 від 05.05.2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 29.07.2025 року, додаткову угоду № 102597871 від 29.07.2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, розгляду справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи наявність заяви відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 5000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746 ) заборгованість за кредитним договором № 102597871 від 28.05.2021 року у розмірі 20100 (двадцять тисяч сто ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а всього стягнути 7422 ( сім тисяч чотириста двадцять дві ) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук