Рішення № 140668093, 12.08.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1078/26

Провадження № 2/392/1401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:

Головуючої судді Кавун Т.В.,

секретар Стець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2026 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 06.01.2026 між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 13476-01/2026, згідно з умовами якого відповідач отримала 19000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Внаслідок невиконання кредитних зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 39576,56 гривень, яка складається з: 18658 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11418,56 гривень заборгованість за відсотками, 9500 гривень заборгованість за штрафом.

Тому, просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" заборгованість за договором в сумі 39576,56 гривень, сплачений судовий збір в сумі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав заяву у якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не прибула, подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила зменшити загальний розмір стягнення за позовом ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", зобов`язавши її виплатити виключно суму реального основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 19000 гривень. В обґрунтування вказаного зазначає, що ніколи не мала наміру ухилятися від виконання своїх зобов`язань та повністю визнає суму отриманого тіла кредиту. Разом з цим не погоджується із розміром відсотків та штрафних санкцій, оскільки вони перевищують саме тіло кредиту. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит, позичальник повністю звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Тому просить суд повністю відмовити позивачу в стягненні будь-яких відсотків, пені та штрафних санкцій в розмірі 20576,56. Щодо витрат на адвоката в сумі 6000 гривень вважає їх неспівмірними та необґрунтованими.

Представником позивача надіслано відповідь на відзив відповідача, відповідно до яких просив позовні вимоги ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в них.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

06.01.2026 між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 13476-01/2026, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y499. Відповідно до умов даного договору відповідачу було надано кредит у сумі 19000,00 гривень, строк кредитування 120 днів, дата надання кредиту 06.01.2026, дата погашення кредиту 05.05.2026, денна процентна ставка становить 0,98 % та застосовується в межах строку кредитування. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-3121.

На підтвердження укладення між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 13476-01/2026 від 06.01.2026, позивачем надано: заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 13476-01/2026, графік платежів, квитанцію про перерахунок коштів.

Відповідно до листа ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" від 24.04.2026 за № 3426_260424144247, вбачається, що від ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" було успішно перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-3121. в сумі 19000,00 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 13476-01/2026 від 06.01.2026, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості від 22.04.2026 вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача складає 39576,56 гривень, яка складається з: 18658 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11418,56 гривень заборгованість за відсотками, 9500 гривень заборгованість за штрафом.

21.04.2026 представником ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) направлено досудову вимогу з проханням погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 39576,56 гривень, що підтверджується фіскальним чеком.

Згідно квитанції про зарахування № 971261685 від 06.01.2026, вбачається, що по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 19000,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-3121.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі N 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі N 732/670/19, від 23.03.2020 у справі N 404/502/18, від 07.10.2020 у справі N 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Отже, суд вважає обставини укладення кредитного договору № 13476-01/2026 від 06.01.2026 та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 19000,00 грн встановленими матеріалами справи.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № 13476-01/2026 від 06.01.2026 не виконувала, не сплачувала визначені договором проценти та не повернула наданий кредит.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно зі ст. ст. 76, 89 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи відповідача щодо протиправного нарахування відсотків суд вважає помилковими, оскільки вони спростовуються умовами кредитного договору.

Зокрема, пунктами 1.4 та3.1 даного Договору, передбачено, що укладаючи договір № 13476-01/2026 від 06.01.2026 відповідач погодилась на нарахування процентів в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за критсування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюється хгідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною Договору. У випадку, якщо клієнт оплачує черговий платіж, в сумі такого платежу, раніше до дати платежу то така оплата зараховується в сумі нарахованих процентів на дату оплати та нарахованої комісії (у випадку передбачення а платежі комісії), а сума, яка залишається спрямовується на дострокове погашення тіла кредиту. Клієнт підтверджує, що у випадку дострокового погашення чергового платежу, клієнт не звільняється від обов`язку погасити нараховані проценти, після такого дострокового погашення, в дату платежу відповідно до графіку платежу.

Відповідачем не спростовано належними доказами погашення заборгованість за нарахуваннями позивача наведених у розрахунку заборгованості за договором № 13476-01/2026 від 06.01.2026 р.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафів суд виходить з положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває з 24 лютого 2022 року підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9500 грн відсутні.

Отже, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору № 13476-01/2026 від 06.01.2026, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування ними, тому фактично отримані кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами, підлягають поверненню.

Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконала перед позивачем, то на користь позивача необхідно стягнути заборгованість з тіла кредиту - 18658 грн та проценти за користування кредитними коштами 11418,56 грн. Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 9500 грн підстави для задоволення відсутні.

За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за договором № 13476-01/2026 від 06.01.2026 підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30076,56 грн. з яких 18658 грн заборгованість за тілом кредиту, 11418,56 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2023,3 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі N 810/2806/18 вказав, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Підставами для надання позивачу правничої допомоги є: договір про надання правової (правничої) допомоги № 44022416 від 02.01.2026; додаткова угода № 13476-01/2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги; свідоцтво серії КС № 11628/10; детальний опис наданих послуг від 01.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 44022416 від 02.01.2026.

Між тим, у додатках до позовної заяви відсутні докази про оплату наданої правничої допомоги в сумі 6000 гривень.

Таким чином, суд вважає, що позивач документально не підтвердив витрат на правничу допомогу відповідно до статті 137 ЦПК України.

Керуючись статтями 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", заборгованість за Кредитним договором № 13476-01/2026 від 06.01.2026 в сумі 30076,56 грн., з яких: 18658 грн- заборгованість за тілом кредиту, 11418,56 грн- заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" судовий збір у розмірі 2023,30 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ЄДРПОУ: 44022416, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Кавун