Рішення № 140666050, 02.10.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2524/26

Провадження № 2/0203/1886/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Соколянській А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Великобагачанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

16 березня 2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась представник позивача ОСОБА_1 адвокат Українець Оксана Леонідівна з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову зазначено, що сторони мають спільну малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з 2021 по 2022 роки перебували в шлюбі, зареєстрованому 23 липня 2021 року Покровським міським відділом державної реєстрацій актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 279, який було розірвано заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2022 року у цивільній справі № 242/1485/22. Відповідачка з сином практично не спілкується, дитина перебуває на утриманні позивача, який займається її утриманням та вихованням. Мати дитини з сім`єю не проживає, дитину не відвідує, матеріальної допомоги не надає, його долею, умовами поживання не цікавиться. Фактичне місце проживання відповідачки позивачу не відоме. У зв`язку з викладеним, позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. а.с. 1 4).

18 березня 2026 року надійшла відповідь № 2477602 з Єдиного державного демографічного реєстру про відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідачки фізичної особи ОСОБА_2 (а.с. 19).

18 березня 2026 року надійшла відповідь № 2477622 з Єдиної інформаційно системи соціальної сфери про зареєстровану місце проживання відповідачки фізичної особи ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи в м. Селидово Донецької області (а.с. 20).

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а також залучено в якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування Службу у справах дітей Великобагачанської селищної ради (а.с. а.с. 21 22).

Справа розглянута Центральним районним судом міста Дніпра згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання відповідачки як внутрішньо переміщеної особи згідно зміненої підсудності Селидівського міського суду Донецької області.

Підготовче судове засідання 17 квітня 2026 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим його було відкладено на 15 травня 2026 року (а.с. 31).

В підготовче судове засідання 15 травня 2026 року учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим його було відкладено на 12 червня 2026 року (а.с. 36).

12 червня 2026 року від третьої особи без самостійних вимог надійшов висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав (а.с. а.с. 39 42).

Також, 12 червня 2026 року від третьої особи без самостійних вимог надійшла заява про розгляд цивільної справи за відсутності її представника (а.с. а.с. 43 44).

12 червня 2026 року від представника позивача адвоката Українець О.Л. надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника (а.с. 45).

В підготовче судове засідання 12 червня 2026 року учасники справи не з`явились, від представника позивача та третьої особи без самостійних вимог надійшли заяви про проведення засідання за їх відсутності, відповідачка про причини неявки не повідомила, заяв та клопотань не направляла, повідомлялась про час і місце підготовчого засідання належним чином шляхом розміщення оголошень про виклик (а.с. а.с. 25, 34, 38), у зв`язку з цим підготовче засідання було проведено за відсутності сторін.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 12 червня 2026 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі № 203/2524/26 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 12 серпня 2026 року (а.с. 48).

В судове засідання 12 серпня 2026 року учасники справи не з`явились. Розгляд цивільної справи було відкладено на 21 вересня 2026 року для повторного виклику відповідачки (а.с. 52).

19 серпня 2026 року від третьої особи без самостійних вимог надійшли додаткові докази у цивільній справі: копії довідки про місце проживання позивача та дітей, копія акту оцінки потреб сім`ї, копія висновку про оцінку потреб сім`ї, копії характеристик, довідок та пояснень (а.с. а.с. 56 69).

В судове засідання 21 вересня 2026 року з`явилась представник позивача адвокат Українець О.Л.

Відповідачка в жодне судове засідання не з`явилась, відзив на позов до суду не надходив. Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом публікацій оголошень про її виклик на сайті судової влади (а.с. а.с. 25, 34, 38, 51, 55). Клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не надала, про причини неявки не повідомила. У зв`язку з цим, на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку.

В судовому засіданні в інтересах дитини було долучено додаткові докази, надані третьою особою без самостійних вимог (а.с. 70 на зв., дія № 17).

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з мотивів, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Встановлюючи фактичні обставини справ суд враховує положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач та відповідачка перебували в шлюбі, зареєстрованому 23 липня 2021 року Покровським міським відділом державної реєстрацій актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 279. Вказане підтверджується заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2022 року у цивільній справі № 242/1485/22 (а.с. 12).

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2022 року у цивільній справі № 242/1485/22 вказаний шлюб було розірвано.

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12 квітня 2024 року № 00044509554 відповідачка мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » (а.с. 11).

Позивач та відповідачка мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_5 ), що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 125 (а.с. 10).

Дитина проживає з позивачем та його матір`ю (своєю бабусею) ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 25 травня 2026 року № 111 (а.с. 57 на зв.).

Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України (а.с. а.с. 15, 46 на зв., 63 на зв., 65 на зв.).

Згідно довідки Радивонівської гімназії Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 17 квітня 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 3 класу вказаного навчального закладу (а.с. 65).

Згідно характеристики Радивонівської гімназії Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний, працелюбний та уважний учень, виховується бабусею та дідусем, батько проходить військову службу, мати за час навчання заклад не відвідувала, з представниками гімназії не спілкувалась (а.с. 64).

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області 28 червня 2026 року № 287, визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. а.с. 41 42).

При вирішенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав суд виходить з наступного.

При визначенні якнайкращих інтересів дитини суд враховує необхідність збереження її зав`язків із сім`єю, про що вказав у справі «Мамчур проти України» (рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини.

Крім цього, у рішенні по справі «Савіни проти України» (рішення від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході розгляду цивільної справи не були встановлені причини відсутності матері та її самоусунення від участі у вихованні дитини, у суду немає доказів того, що неналежне виконання матір`ю її обов`язків не було пов`язано з об`єктивними обставинами, що в умовах повномасштабної війни території потребує додаткової оцінки.

Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При таких обставинах позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав задоволенню не підлягають.

У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позовних вимог на підставі до ст.141 ЦПК України судові витрати позивача (а.с. 6) відшкодуванню не підлягають та покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 81, 141, 258, 259, 263-268, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Великобагачанської селищної ради, код ЄДРПОУ 43573317; адреса: 38300, Полтавська область, с-ще Велика Багачка, вул. Шевченка, буд. 73.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко