Рішення № 140661894, 16.10.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/472/26

Номер провадження 2/289/878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 11.03.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7875817 від 24.03.2024 в розмірі 15924,67 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 24.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №7875817, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів на умовах та в терміни, передбачених договором, проте відповідачем не було сплачено кредитні кошти, проценти за користування кредитом в обумовлений у договорі строк, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15924,67 грн., з яких: 5577,80 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10346,87 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 0,00 грн. прострочена заборгованість за комісією.

29.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №7875817 від 24.03.2024.

Ухвалою від 18.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 20.04.2026 (а.с.45-46), про що учасників справи повідомлено належним чином, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів, на виконання цієї ухвали 29.04.2026, 04.05.2026 з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНКУ» до суду надійшла витребувана судом інформація (а.с.72,75).

25.05.2026 відповідач направила до суду заяву, в якій зазначила, що позов не визнає, звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою (а.с.83,85-87).

05.06.2026 та 09.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заяви про зупинення провадження у даній справі (а.с.101-102,115), ухвалою суду від 10.07.2026 відмовлено в задоволенні вказаних заяв (а.с.118).

21.09.2026 від представника відповідача адвоката Осадчого А.А. надійшло клопотання про здійснення всіх судових засідань у справі за його участю в режимі відеоконференції (а.с.149), ухвалою від 22.09.2026 вказане клопотання задоволено (а.с.153).

30.09.2026 від представника відповідача адвоката Осадчого А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому ставиться питання про поновлення строку для подання відзиву, в судовому засіданні судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву за відсутністю підстав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в п. 5 прохальної частини позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі за участі її представника, проти задоволення позовних вимог заперечує (а.с.184).

Представник відповідача адвокат Осадчий А.А. підтримав позицію відповідачки ОСОБА_1 , яка стверджує, що кредитний договір з позивачем не укладала і грошові кошти не отримувала. При вирішенні питань щодо стягнення витрат на правову допомогу просить врахувати, що відповідач являється особою з інвалідністю, має на утриманні малолітню дитину, а позивач заявляє 8000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказану суму вважає необґрунтовано завищеною, вважає достатньою суму 500,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, 24.03.2024 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила Заяву на отримання кредиту №7875817, сума кредиту 7000,00 грн. (а.с.12 на звороті), за якою того ж дня погоджено надання кредиту за замовлену суму (а.с.15 на звороті).

В цей же день 24.03.2024 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №787817 (а.с.6-11), який було укладено в електронній формі та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (782800), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача 24.03.2024 о 13:11, про що свідчить п. 6 договору, а також довідка підтвердження про ідентифікацію позичальника Товариством (а.с. 13 на звороті).

Згідно п. 1.1. договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн., кредит надається строком на 120 днів з 24.03.2024 (п. 1.3.). Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.04.2024 (рекомендована дата платежу), поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.07.2024 (дата остаточного погашення заборгованості)(п.п.1.3.1-1.3.2).

Комісія за надання кредиту 350,00 грн., яка нараховується за ставкою 5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 420,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним протягом пільгового періоду (п.1.5.2.), проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 14490,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним протягом поточного періоду (п. 1.5.3.).

Згідно п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 6.1. цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

У Графіку розрахунків, що є Додатком №1 до Договору вказана загальна вартість кредиту 22260,00 грн., з якої 7000,00 грн. сума кредиту, 14910,00 грн. проценти (а.с.12).

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклала із ТОВ «Мілоан» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 782800 а.с.13 на звороті), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписанням договору відповідач усвідомлено погодилася з викладеними в ньому умовами, включаючи строки кредитування, розмір кредиту, комісії за надання кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що відповідає принципу свободи договору з урахуванням рівності статусу сторін такого договору.

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява позичальника на кредит №7875817 від 24.03.2024, у якій зазначені особисті дані відповідача та в якій відображено процес оформлення та розгляду товариством заяви 7875817, що зафіксовано позначками часу електронних підписів АЦСК та погоджені усі істотні умови кредитування (а.с.14).

На підтвердження перерахування коштів в сумі 7000,00 грн. позивачем надано платіжне доручення 126416124 від 24.03.2024, платник ТОВ «Міолан», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 7875817; кредит.рах НОМЕР_1 (а.с.15).

На виконання ухвали суду від 18.03.2026 про витребування інформації, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було надано інформацію, яка підтверджує, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрита платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку було зарахування коштів у сумі 7000,00 грн. (а.с.75).

Отже, факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується даними з відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Таким чином позивачем доведено факт надання кредитних коштів саме відповідачу ОСОБА_1 , доводи останньої про ненадання доказів, що саме вона оформила кредит та кошти були нею отриманні, спростовується матеріалами справи.

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №7875817 вбачається, що ОСОБА_1 24.03.2024 надано кредит у розмірі 7000,00 грн., нараховано комісію за надання кредиту 350,00 грн., 22.04.2024 позичальником було сплачено комісії, тіло кредиту та проценти, а також 11.05.2024 сплата тіла кредиту та процентів. Проценти по кредиту нараховувалися по 29.07.2024 включно. (а.с.15 на звороті - 16).

Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. Зокрема, у постанові Верховного Суду по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати, серед іншого, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц.

Отже, часткова сплата 22.04.2024 та 11.05.2024 заборгованості за кредитним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнала укладення 24.03.2024 між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 7875817.

Таким чином, наведені обставини укладання договору, виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання позичальником в повному обсязі обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й відповідачем не спростовані.

29.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату, а новий кредитор ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників (а.с.17 на звороті -25).

За відступлення права вимоги згідно умов договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29.07.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» узгоджену в п. 7.1. договору суму 1749475,37 грн. згідно платіжної інструкції № 4238 від 29.07.2024 (а.с.28), та заактовано передачу Реєстру Боржників (а.с.27).

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29.07.2024 вбачається, що під № 664 вказано ОСОБА_1 , номер кредитного договору №7875817 від 24.03.2024, сума виданого кредиту 7000,00 грн., загальна сума заборгованості за яким складає 15924,67 грн. (а.с.28 на звороті).

Відтак право вимоги за кредитним договором №7875817 від 24.03.2024 були передані ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Фінансова Компапнія «Кредит-Капітал» на підставі реєстру прав вимог, який оформлений належним чином.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №7875817 від 24.03.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.02.2026 становить 15924,67 грн. та складається : прострочена заборгованість за сумою кредиту 5577,80 грн., прострочена заборгованість за відсотками 10346,87 грн., яка станом на дату позовної заяви не погашена (а.с.17).

04.02.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 претензію про необхідність погасити існуючу заборгованість по кредиту (а.с.29).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту (ч. 7 ст. 11).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).

З договору про споживчий кредит №7875817 від 24.03.2024 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідачем укладено електронний договір підписавши такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені Верховним Судом у постановах 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 та ін.

Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням 126416124 (а.с.15) та інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.75).

Долучені відповідачем до матеріалів справи звернення до правоохоронних органів та порушення кримінального провадження не спростовують встановлені в судовому засіданні обставини.

Щодо переходу до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

У справі, що розглядається, право вимоги до відповідача підтверджується договором про відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, які засвідчені належним чином, а також платіжною інструкцією про плату згідно договору відступлення прав вимоги, вказані документи є належними доказами переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги та реєстру боржників, а тому до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №7875817 від 24.03.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» переуступлено ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а відтак заявлені позовні вимоги являються обґрунтованими.

Між тим, вирішуючи питання щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.04.2024 (дата завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.07.2024 (останнього дня строку кредитування, який згідно п. 1.3. становить 120 днів з 24.03.2024).

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором по 22.07.2024 включно, починаючи з дня укладення договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки п. 1.4 договору про споживчий кредит № 7875817 від 24.03.2024 термін повернення кредиту визначено 22.07.2024, тому правові підстави для стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам з 23.07.2021 по 29.07.2024 у розмірі 898,03 грн. відсутні.

До того ж, саме така дата закінчення договору 22.07.2024 вказана й у Графіку платежів за договором про споживчий кредит 7875817 від 24.03.2024 (а.с. 12).

З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7875817 від 24.03.2024 у відповідності до умов вказаного договору у розмірі 15026,64 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 5577,80 грн., за процентами 9448,84 грн.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу : копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.32); копію Акту №Д/18114 від 12.02.2026 наданих послуг по справі боржника ОСОБА_1 на суму 8000,00 грн. (а.с.34) та детальний опис наданих послуг (а.с.34 на звороті), ордер на надання правничої допомоги адвокат Усенко М.І. (а.с.32 на звороті) та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У своїй заяві від 30.09.2026 представник відповідача адвокат Осадчий А.А. заперечує щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає заявлену суму 8000,00 грн. завищеною та неспівмірною відносно 7000,00 грн. отриманої суми кредиту, зазначає, що справа є типовою, позовна заява має шаблонний характер, а також просить врахувати майновий стан відповідачки, яка отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, має на утриманні малолітню дитину.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 викладено висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц, від 23.05.2022 у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На переконання суду, з урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, ціни позову, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Надання послуг з консультації клієнта не підтверджується будь-якими доказами, та такі витрати не є неминучими і безумовно необхідними для розгляду справи. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвокатського об`єднання перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

Враховуючи викладене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позовних вимог та матеріального стану відповідача, яка являється особою з інвалідністю ІІ група (а.с.61), має на утриманні малолітнього сина (а.с.60), суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Платіжною інструкцією № 12935 від 18.02.2026 (а.с.39), підтверджується понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн., які у відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2512,26 грн. (15026,64/15924,67х2662,40).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відтак, оскільки відповідач ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджено копією довідки до акту огляду медико-соціально експертною комісією серії 12 ААВ № 591876 від 29.10.2021 (а.с.61), а отже відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору у розмірі 2512,26 грн., мають компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №7875817 від 24.03.2024 в розмірі 15026,64 грн. (п'ятнадцять тисяч двадцять шість грн. 64 коп.), а також 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу, а всього 16026,64 грн. (шістнадцять тисяч двадцять шість грн. 64 коп.).

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, частину сплаченого згідно платіжної інструкції № 12935 від 18.02.2026 судового збору на суму 2512,26 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО