Рішення № 140661893, 16.10.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/16/26

Справа №289/2014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі судді Сіренко Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі

ВСТАНОВИВ :

До суду 21.09.2026 звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Салівонський О.М. з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 6АВ № 17094864 від 11.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 11.09.2026 на мобільний телефон позивача у застосунок «Дія» надійшло повідомлення про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 6АВ № 17094864 від 11.09.2026 в сумі 340,00 грн.

З 16.09.2021 ОСОБА_1 є власником т.з. марки ВАЗ 21144 державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , вказаний автомобіль позивач 10.09.2026 передав ОСОБА_2 з подальшим укладенням договору купівлі-продажу та його перереєстрацію через вебпортал «Дія».

11.09.2026 інспектором ДПП Сударєвою І.А. складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 6АВ № 17094864 від 11.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Постановою встановлено, що 11.09.2026 о 14:32 год. за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин 21+843 зафіксований транспортний засіб ВАЗ 21144, д.н.з. НОМЕР_1 , особа, яка керувала транспортним засобом перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушила п. 12.9. (б) ПДР України. Штраф було сплачено 21.09.2026 у розмірі 170,00 грн., фактичним платником вказано ОСОБА_2 , який є фактичним користувачем автомобіля та який під час письмового опитування адвокатом підтвердив ту обставину, що саме він є фактичним користувачем автомобіля ВАЗ 21144 д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив порушення ПДР 11.09.2026 о 14:32 год. щодо перевищення встановленого обмеження швидкості руху. Водночас ОСОБА_2 не надав згоду звернутися до Департаменту патрульної поліції із заявою його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він має тимчасове посвідчення водія, що виключає можливість вирішення даного питання в позасудовому порядку.

Окрім того, позивач зазначає, що він також має тимчасове посвідчення водія, інформація про винесену оскаржувану постанову порушує його право на обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії та становить непропорційне втручання в таке право, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 22.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також строк позивачу для подання відповіді на відзив (а.с.24).

29.09.2026 до суду від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив з додатками, в якому відповідач просить позов залишити без задоволення. Обґрунтовуючи свої заперечення проти даного позову представник відповідача вказує на те, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , який станом на дату вчинення адміністративного правопорушення 11.09.2026 являвся власником транспортного засобу, правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за перевищення особою, яка керувала цим т.з. встановленого обмеження швидкості руху на 27 км/год, чим порушила п. 12.9 (б) ПДР. Постанову винесено на підставі інформаційних файлів, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Наявні у справі докази, в т.ч. відеофіксація та фотокартки автомобіля ВАЗ 21144 н.д.з. НОМЕР_1 підтверджують факт перевищення встановленого обмеження швидкості та позивачем не оскаржується. Згідно ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі несе відповідальна особа фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, яким являвся ОСОБА_1 , а відомості про належного користувача були відсутні. Станом на 25.09.2026 ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції із заявою щодо заміни особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності за постановою 6АВ № 17094864, не зверталися, таким чином передбачений ст. 279-3 УпАП спеціальний механізм зміни суб`єкта адміністративної відповідальності сторонами використаний не був. Долучений до позову Акт опитування не є особистим зверненням ОСОБА_2 до уповноваженого органу Національної поліції та не може підміняти передбачену законом процедуру (а.с.27-48).

05.10.2026 надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій наголошується на порушення прав та законних інтересів позивача та необхідності реального поновлення його прав, так як оскаржувана постанова створює для позивача негативні наслідки, при цьому ОСОБА_2 визнав факт керування транспортним засобом та вчинення ним порушення ПДР, а також фактично сплатив штраф, що підтверджує, що саме він, а не ОСОБА_1 керував транспортним засобом в момент автоматичної фіксації правопорушення. Водночас ОСОБА_2 відмовляється особисто звернутися до уповноваженого органу із відповідною заявою, отже скористатися позасудовим механізмом звільнення від адміністративної відповідальності не вбачається можливим (а.с.49-52).

07.10.2026 представник позивача направив до суду додаткові письмові пояснення у справі, в яких зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює правомірність первісного визначення відповідальної особи із правомірністю подальшого збереження постанови. Предметом судового спору являється законність та обґрунтованість індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, який продовжує створювати юридичні негативні наслідки для позивача. Суду надані докази того, що в момент автоматичної фіксації транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , якому автомобіль було фактично передано до завершення його державної перереєстрації. Сама дата державної перереєстрації не доводить, що до 25.09.2026 ОСОБА_2 фактично не володів автомобілем, не користувався ним, а навпаки подальша державна реєстрація транспортного засобу саме за ОСОБА_2 узгоджується із доводами позивача про попередню фактичну передачу йому автомобіля. Гавриленко не заперечує, що формально транспортний засіб був зареєстрований за ним, а заперечує проти збереження за ним персональних юридичних наслідків адміністративної відповідальності за обставин, коли суду надані докази фактичного керування автомобілем іншою конкретно встановленою особою. Невиконання ОСОБА_2 передбаченою ст. 279-3 КУпАП процедури не спростовує доказів його фактичного керування автомобілем та не повинно позбавляти ОСОБА_1 права доводити ці обставини в суді. Позовні вимоги просить задовольнити та скасувати постанову серії 6АВ №17094864 від 11.09.2026 та закрити справу про адміністративне правопорушення (а.с.53-58).

07.10.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких Департамент патрульної поліції не погоджується з наведеними у відповіді на відзив доводами та наголошує на тому, що станом на момент винесення постанови серії 6АВ №17094864 від 11.09.2026 уповноважена посадова особа ДПП правомірно визначила ОСОБА_1 відповідальною особою на підставі офіційних відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а доводи позивача фактично підтверджують, що передбачений законодавством спеціальний механізм звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності у даному випадку реалізований не був. Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_1 не може подати відповідну заяву замість ОСОБА_2 або примусити його до її подання, не свідчить про протиправність дій Департаменту патрульної поліції. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с.59-64).

09.10.2026 стороною відповідача направлено до суду заперечення на додаткові письмові пояснення представника позивача, в яких зазначає, що законність індивідуального акту суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням правових підстав його прийняття, встановлених законом умов та фактичних обставин, що мають юридичне значення для відповідних правовідносин, а подальше виникнення нових обставин або отримання нових додаткових пояснень від третіх осіб, не означає автоматичного набуття раніше правомірним рішенням ознак протиправності. Законодавець пов`язує настання відповідних юридичних наслідків не лише з фактом керування транспортним засобом іншою особою, а з виконанням визначених законом умов, які в своїй сукупності є підставою для звільнення первісно визначеної відповідальної особи від адміністративної відповідальності. В даному випадку ОСОБА_2 не звертався до уповноваженого органу із заявою в порядку ст. 279-3 КУпАП, та відмовився від реалізації даної процедури, отже законодавчо визначені умови для звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності в адміністративному порядку, виконані не були. ДПП не наділений повноваженнями примушувати особу до визнання факту вчинення адміністративного правопорушення, так само і не має правових підстав самостійно змінювати суб`єкта адміністративної відповідальності виключно на підставі пояснень, отриманих адвокатом. Наведені стороною позивача доводи і надані докази не спростовують обставин, на яких ґрунтується оскаржувана постанова, а саме автоматичної фіксації перевищення встановленого обмеження швидкості, належності транспортного засобу ОСОБА_1 за даними державного реєстру та відсутності відомостей про належного користувача на момент вчинення правопорушення. Просить відмовити в задоволенні позову, а судові витрати залишити за позивачем (а.с.65-73).

12.10.2026 представник позивача направив додаткові пояснення у справі, в яких серед іншого вказує на те, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач не дотримався встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, перекладаючи в провину відповідачу щодо недотримання ним процедури звільнення від адміністративної відповідальності (а.с.74-77).

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, беручи до уваги доводи кожної із сторін, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Судом встановлено, що 11.09.2026 інспектором ДПП Сударєвою І.А. складено постанову № 6АВ17094864 за порушення : 11.09.2026 о 14 год. 32 хв. за адресою М-07 Київ-Ковель-Яготин 21+843 зафіксовано транспортний засіб марка ВАЗ модель 21144 держаний номер НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушила п. 12.9. (б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Постановлено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штраф в розмірі 340,00 грн. (а.с.7-11,39)

Із квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів 001160705 від 21.09.2026 вбачається сплата 170,00 грн., платник ОСОБА_1 , фактичний платник ОСОБА_2 (а.с.20).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ модель 21144 держаний номер НОМЕР_1 власником є ОСОБА_1 (а.с.14).

Із Акту опитування адвокатом фізичної особи (свідка у справі) від 15.09.2026 вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив факт того, що він фактично керував 11.09.2026 транспортним засобом марки ВАЗ модель 21144 держаний номер НОМЕР_1 під час руху АД М-07 Київ-Ковель-Ягодин та допустив перевищення встановленого обмеження швидкості руху, правопорушення вчинив неумисно, при цьому заявив, що не буде звертатися до ДПП із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення, однак зобов`язався сплатити штраф (а.с.15-16).

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Примітці до статті 122 КУпАП установлено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:

абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;

абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Вказані положення статей 14-2 та 279-3 КУпАП кореспондуються з приписами розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 13.01.2020 року №13.

Також, постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 08.10.2022 року затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу для автоматизованого обліку.

Пунктом 3 Порядку №1145 передбачено, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Згідно пунктів 5, 6 Порядку №1145 відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС; 2) електронний кабінет водія; 3) Портал Дія.

Під час внесення до Реєстру відомостей забезпечується їх зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню персональних даних відповідно до законодавства.

За внесення до Реєстру відомостей про належного користувача плата не справляється.

Пунктом 7 Порядку №1145 передбачено, що внесення до Реєстру одночасно відомостей щодо кількох належних користувачів стосовно одного транспортного засобу не допускається.

Відповідно до пункту 28 Порядку №1145 у разі наявності у Реєстрі відомостей про належного користувача в належного користувача засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) автоматично формується електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у формі електронного відображення інформації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1453 «Про затвердження Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій».

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України №833 від 10.11.2017 року затверджено Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, який визначає процедуру звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, до уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Відповідно пункту 2 Порядку №833 особа, яка фактично керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, законної сили може звернутися особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності, а також надати при цьому документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Згідно пункту 4 Порядку №833 заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машинодруком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.

Заява також може бути подана через офіційний веб-сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Таким чином, належним користувачем вважається фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним.

Перелічені особи, стосовно яких внесені відомості до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідальною особою за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, є фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб на момент вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні будь-які відомості з приводу оформлення належного користувача станом на період що припадає на момент винесення оспорюваної у цій справі постанови інспектора ДПП від 11.09.2026, що підтверджується інформацією регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях. Так, автомобіль ВАЗ 21144, 2007 р.в., станом на 11.09.2026 був зареєстрований за ОСОБА_1 , інформація щодо призначення належного користувана на даний автомобіль відсутня, як і відсутня інформація про проведення будь-яких реєстраційних дій з даним автомобілем в період з 10.09.2026 по 11.09.2026. 25.09.2026 вказаний транспортний засіб перереєстрований на ОСОБА_2 (а.с.38).

Отже, на момент винесення оспорюваної постанови № 6АВ17094864 від 11.09.2026 транспортний засіб ВАЗ 21144, 2007 р.в., був зареєстрований за ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що керування транспортним засобом іншою особою у розумінні статті 14-2 КУпАП не звільняє його від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже зазначено вище, таке звільнення можливе лише після вчинення обов`язкових дій, передбачених положеннями статті 279-3 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановлений строк звертався до компетентних органів з питання вибуття транспортного засобу з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу.

Крім того, матеріли справи не містять доказів звернення відповідної особи до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання цього факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності та із доданням документу про сплату штрафів.

Враховуючи викладене у сукупності, оскільки на момент спірних правовідносин позивач зареєстрований власником транспортного засобу ВАЗ 21144 номерний знак НОМЕР_1 , у відповідності до частини 1 статті 14-2 КУпАП є суб`єктом адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно частини 1 статті 122 КУпАП відбулось обґрунтовано та за наявності правових підстав.

При цьому, своєчасна сплата штрафу іншою особою, жодним чином не впливає на правомірність винесеної постанови.

З наведеного суд доходить висновку про правомірність дій відповідача, оскільки на підтвердження підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності, як це передбачено статтею 279-3 КУпАП, у розпорядженні ДПП відсутні:

документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з володіння позивача внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать транспортному засобу;

звернення особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, із доданням документу (квитанції) про сплату відповідного штрафу.

Суд також звертає увагу на те, що передумовою звільнення особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 КУпАП, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є саме внесення змін до відповідних постанов в частині суб`єкта правопорушення, що однак не створює правових підстав для визнання протиправними постанов Департаменту та їх скасування.

Таким чином, у суду є обґрунтовані підстави стверджувати, що позивач мав змогу вчинити дії щодо належного оформлення права користування транспортного засобу ВАЗ 21144, державний номер НОМЕР_1 на ОСОБА_2 відповідно до порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, проте внаслідок власної бездіяльності таких дій не вчинив.

Суд зазначає, що сам по собі факт передачі позивачем права користування зазначеним автомобілем іншій особі фактично не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов`язкових дій, які передбачені положеннями ст. 14-2, 279-3 КУпАП.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні по справі FALK v. THE NETHERLANDS, Арр. № 66273/01, 19 October, 2004, суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент вчинення правопорушення його автомобілем, Європейський Суд з прав людини указує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. Мета оспорюваного правила про об`єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, при яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними в випадках, коли неможливо установити особу, котра керувала автомобілем.

У рішенні Європейського Суду з прав людини з у справі Lutz v. Germany, 25 August 1987, App. 9912/82 суд зазначив, що притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху в адміністративному порядку, тобто визнання таких порушень адміністративними не суперечитиме вимогам Конвенції. «Враховуючи велику кількість незначних правопорушень особливо правил дорожнього руху,- характер яких не настільки небезпечний, щоб накладати на порушників кримінальне покарання, Держави учасниці мають вагомі підстави для введення такої системи, яка розвантажує їх суди від більшості подібних справ. Переслідування і покарання за незначні правопорушення в адміністративному порядку не суперечить Конвенції при умові, що зацікавлені особи можуть оскаржити ухвалене проти них рішення в суд, де діють гарантії статті 6 Конвенції (див, зокрема, п. 57 Рішення).

Крім того, під час розгляду справи OHalloran and Francis v. the United Kingdom, App. № 15809/02 and 25624/02, 29 June 2007, яка стосувалась оскарженню передбаченої британським законом необхідності надання властям зареєстрованими власниками транспортного засобу про особу, яка реально керувала автомобілем в момент, коли поліцейська камера спостереження зафіксувала перевищення автомобілем установленої швидкості. Цей обов`язок на думку позивачів є порушенням права не давати самозвинувачувальних показань і так званої привілеї проти самозвинувачення, а тим самим і принципів справедливого судового розгляду, закріплених в статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Однак, Велика палата Європейського Суду з прав людини визнала, що у справі не було допущено жодного порушення вимог статті 6 Конвенції та вказала про те, що усі, хто володіють або керують автомобілем, знають, що тим самим вони визнають певний режим регулювання. Цей режим діє не тому, що володіння чи управління автомобілем - це привілей чи пільга, що дарується державою, але тому, що володіння автомобілями та їх використання загальновизнано можуть призводити до тяжких тілесних ушкоджень. Можна сказати, що ті, хто приймають рішення володіти або управляти автомобілем, беруть на себе певні обов`язки і зобов`язання, які є частиною регулятивного режиму щодо автотранспортних засобів (див, зокрема, п.57 згаданого рішення).

Суд зазначає, що застосування засобів автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є правомірним та таким, що не порушує прав і основоположних свобод людини (власників транспортних засобів) з урахуванням такого:

1) порядок притягнення до такої відповідальності визначений законодавчо, а саме - Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»;

2) введені обмеження переслідують легітимну мету держави, яка полягає у забезпеченні однієї з найважливіших форм громадської безпеки - безпеки дорожнього руху. Її змістом є запобігання або усунення шкідливих для життя та здоров`я людини, власності наслідків, що можуть бути заподіяні використанням транспорту;

3) необхідність убезпечення суспільства від шкідливих наслідків, що виникають унаслідок експлуатації транспортних засобів, зумовлена Конституцією України, зокрема, положеннями статті 3, згідно із якою «людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Захист закріплених життєво важливих інтересів, а також задоволення потреб на безпечне переміщення учасників дорожнього руху реалізується правотворчою і правозастосовною діяльністю уповноважених державних органів. Задля забезпечення дотримання установлених правил руху транспорту та пішоходів державою використовуються певні методи, одним із яких є накладення адміністративних стягнень за вчинені правопорушення, у тому числі такі, що зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів.

Лише за ці правопорушення до адміністративної відповідальності притягується фізична або юридична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. В усіх інших випадках стягнення накладається безпосередньо на ту особу, що керувала транспортним засобом у момент учинення правопорушення;

4) особа, яка притягається до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, виявлене в автоматичному режимі, має можливість звернутися до підрозділу Національної поліції в порядку, визначеному статтею 279 КУпАП, для звільнення від адміністративної відповідальності у разі, якщо транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу, а також якщо особа, котра фактично керувала транспортним засобом на момент учинення вказаного проступку, звернеться з відповідною заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, законодавством передбачено можливість оскарження накладеного стягнення як в адміністративному порядку - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), так і в судовому - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України із забезпеченням гарантій, закріплених у статтях 6 і 7 Конвенції.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Отже, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт відсутності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача по справі такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для доказування винуватості особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем доведені повністю, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108625.

Суддя Н. С. Сіренко