Вирок № 140660518, 15.10.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/2357/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2026 р. місто Сокаль

Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження №420251421150000081 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 Кримінального Кодексу України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 впродовж вересня-жовтня 2025 року, перебуваючи на території господарств, що належать ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , надаючи їм допомогу у вигляді вивезення решток тварин на полігон твердих побутових відходів, завантажив до належних останнім транспортних засобів, а саме автомобілів «MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , та «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2 , відходи тваринного походження (голови, кістки та кров), що утворилися внаслідок розбирання туш великої рогатої худоби та коня.

Надалі ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільну небезпечність та передбачаючи настання суспільно небезпечних

наслідків, без відома ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у порушення вимог ст. 33 Закону України «Про управління відходами» щодо заборони несанкціонованого скидання та розміщення відходів, ст. 25 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною», ст. 46 Закону України «Про охорону земель», яка зобов`язує забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціально визначені об`єкти для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення, ст. 16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», використовуючи вказані транспортні засоби, вивіз зазначені відходи тваринного походження на земельну ділянку, розташовану неподалік м. Великі Мости Шептицького району Львівської області (кадастровий номер 4622780400:06:002:0003), де здійснив їх скидання на поверхню землі.

У результаті таких дій земельна ділянка була забруднена відходами, шкідливими для довкілля, що проявилося у можливому накопиченні в ґрунті токсичних речовин, хвороботворних мікроорганізмів та паразитів, здатних спричиняти спільні для людей і тварин захворювання.

Позиція обвинуваченого

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому ним злочині визнав повністю, погодився з усіма фактичними обставинами справи та пояснив, що дійсно вивозив відходи великої рогатої худоби на земельну ділянку неподалік м.Великі Мости.

У скоєному щиро розкаявся.

Оцінка суду

Вислухавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, співставивши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.239 КК України, оскільки він забруднював земелю відходами шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.

Вина обвинуваченого у вчиненому доведена у повному обсязі.

Призначення покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне усунення заподіяної шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймає до уваги, що санкція ч.1 ст.239 КК України передбачає альтернативну міру покарання.

Також, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує:

ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із статтею 12 КК України є нетяжким злочином;

наслідки та обставини вчиненого злочину;

особу винного, його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я;

обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання у виді штрафу в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань суд не знаходить.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано та підстав для його обрання судом не встановлено.

За таких підстав, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.1 ст.239 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч)грн.

Речові докази: автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» н.з. НОМЕР_2 , який знаходяться на зберіганні у ОСОБА_7 залишити у користуванні ОСОБА_7 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI» н.з. НОМЕР_1 , який знаходяться на зберіганні у ОСОБА_5 залишити у користуванні ОСОБА_5 ; два блокноти із чорновими записами та шабильну пилку марки «Sturm», які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області повернути власнику ОСОБА_8 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 20.03.2026р. на автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» н.з. НОМЕР_2 та блокноти із чорновими записами.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 20.03.2026р. на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 416 CDI» н.з. НОМЕР_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 20.03.2026р. на блокнот із чорновими записами який упаковано в спец-пакет RIC2186873 та шабильну пилку марки «Sturm».

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Решті учасників судового провадження роз`яснити їх право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий:ОСОБА_1