Рішення № 140660189, 15.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

секретаря судових засідань Бевзюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в розмірі 207294,4 грн. та судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання послуг AT «Ідея Банк», відповідачем було підписано договір про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, та Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної карти.

Так, 02.03.2025 року після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №2101623 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

21.04.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.34606.011794469. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідачки.

Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловила шляхом його підписання електронним підписом, а саме нею було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0 СМС-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п.1.4.1. Договору №2101623. Згідно з кредитним договором, відповідач отримала кредит в розмірі 150 000,00 грн., зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 22.04.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 207294,4 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.03.2026 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.07.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення за підсудністю справи за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.07.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №461/4237/26 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.08.2026 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15.07.2026 року повренуто апелянту.

03.08.2026 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з доданого офіційного Графіку платежів АТ «Ідея Банк» від 03.08.2026 року вбачається, позивачем змінено строк виконання основного зобов`язання та виставив дострокову вимогу про повернення всієї суми кредиту на загальну суму 139 040,88 грн з датою платежу 21.03.2026 року, у зв`язку з порушенням строків оплати. Вказує, що позивач надав розрахунок заборгованості станом на 22.04.2026 року, включивши туди договірні відсотки, нараховані поза межами правових підстав (після 21.03.2026 р.). Оскільки після цієї дати банк мав право виключно на стягнення суми тіла та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, розрахунок процентів у розмірі 62 064,71 грн є безпідставним та має бути суттєво перерахований судом у бік зменшення. Відповідно до наданого Графіку, Відповідачем було внесено щомісячні платежі за вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року у розмірі 11 094,00 грн кожен (всього сплачено 44 376,00 грн). Проте, майже вся ця сума (понад 38 000 грн) була безпідставно списана банком суто на погашення договірних відсотків, а на тіло кредиту зараховано лише мізерну частину. Зупинення подальших платежів відбулося через трагічні життєві обставини: Відповідач є розлученою та самостійно виховує неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У січні 2026 року помер батько дитини (колишній чоловік Відповідача), що підтверджується свідоцтвом про смерть. Сім`я перебуває у вкрай важкому матеріальному стані. Зважаючи на фінансовий стан, Відповідач спроможна сплачувати максимум 3 000 грн на місяць, відтак, у разі задоволення позову, Відповідач просить суд надати розстрочку виконання рішення суду строком на 60 місяців (5 років) рівними частинами. Крім того, просить зобов`язати АТ «Ідея Банк» провести повний перерахунок заборгованості за відсотками, виключивши нарахування договірних відсотків після зміни строку виконання зобов`язання (після 21.03.2026 року), та зменшити загальну суму стягнення на підставі ст. 551 ЦК України.

10.08.2026 року представником позивача АТ «Ідея Банк» скеровано на адресу суду відповідь на відзив, з якого вбачається, що проценти нараховані Позичальнику за ставкою 79,99 % річних, що також підтверджується Детальним розрахунком заборгованості Відповідача, який додається до відповіді на відзив в якості додатку, та такі не перевищують зазначену вище орієнтовну реальну річну процентну ставку, з якою була ознайомлена. Відповідач до підписання Кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що вона помилялася щодо розміру процентної ставки при укладенні Кредитного договору. У першу чергу, слід зазначити, що нарахування процентів здійснювалося АТ «Ідея Банк» на підставі Кредитного договору № M30.34606.011794469 від 21.04.2025, відповідно до п. 1.3 якого процентна ставка за користування Кредитом становить 79,99% річних. Вказує, що перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитом. Також, Банк надав ОСОБА_1 повну інформацію про умови надання кредиту відповідно до вимог законодавства. Отже, підписавши Кредитний договір, Відповідач погодилася на запропонований розмір процентів за користування кредитом та зобов`язалася їх сплатити. Зазначає, що У зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору, на адресу Відповідача Банком надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04.03.2026. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення вище вказаної вимоги виконати зобов`язання по Кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за Кредитним договором. Також Відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за Кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги АТ «Ідея Банк» будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із Відповідача заборгованості за Кредитним договором на власний вибір Банку. Згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № M30.34606.011794469 від 21.04.2025, виконаний станом на 22.04.2026 (день подачі позовної заяви до суду), вбачається, що починаючи з 04.03.2026 (дата вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань) припинено нарахування будь-яких процентів. Як вбачається із виписки по рахунку (оригінал якої долучений до матеріалів справи) та Детального розрахунку заборгованості, який додається в якості додатку, ОСОБА_1 сплачувала кредит відповідно до умов Кредитного договору, Графіку щомісячних платежів та Паспорту споживчого кредитування лише один місяць 21.05.2025. З червня 2025 року Клієнт почала сплачувати кошти по кредиту лише частково, відповідно дана заборгованість була перенесена на прострочену. Крім того, вказує, що незадовільний майновий стан, на який ссилається Відповідач, не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, Відповідач повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання щодо утримання дітей, та зробити все можливе задля збереження місця праці.

Представник позивача АТ «Ідея Банк», згідно позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, наслідки неявки. У відзиві на позовну заяву, просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.03.2025 року після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір №2101623 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку.

Також, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.

21.04.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М30.34606.011794469, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 150 000, 00 грн. зі сплатою 79,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом становить 79,99% річних.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що нанесенням електронного підпису під цим договором, погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід`ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (надалі-Додаток №1) є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови та підтверджує, що в день укладення цього Договору за його вибором йому надано ДКБОФО та Тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, (в редакція яка діяла у цей період) текст якого розміщено на Інтернет-сторінці Банку в розділі Архів публічних договорів посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6d870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b.

Відповідно до п. 2.17 Кредитного договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється згідно з Графіком щомісячних платежів, у якому визначено щомісячний розмір платежів (у розрізі: тіло кредиту, проценти, інші платежі) в період користування. Уразі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`ящання за Договором кредиту у повному обсязі ця сума погашає заборгованість у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору кредиту, що в повній мірі узгоджується з ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 2.21 Кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 116,9105934%, денна процентна ставка(249380.01/150000)/1096*100%=0,151691%.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордера. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором кредиту №М30.34606.011794469, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 22.04.2026 року становить 207294,4 грн. та складається із наступного: прострочений борг 145229,69 грн. та прострочені проценти 62064,71 грн.

04.03.2026 року на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до неї будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

Заперечуючи проти позову, відповідачка просить провести перерахунок заборгованості, посилаючись на здійснені нею платежі в загальному розмірі 44 376 грн, а також вважає, що нараховані банком проценти підлягають перевірці з огляду на пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Однак самі по собі посилання відповідача ОСОБА_1 на здійснення часткових платежів та незгоду з розрахунком заборгованості за кредитним договором №М30.34606.011794469 від 21.04.2025 року не є достатніми підставами для відмови в позові або зменшення заявленої до стягнення суми. Здійснені відповідачкою платежі мають враховуватися кредитором під час визначення залишку заборгованості відповідно до встановленої договором черговості погашення вимог, а їх здійснення саме по собі не свідчить про припинення зобов`язання в непогашеній частині.

При цьому суд бере до уваги, що позивач обґрунтував заявлені вимоги укладеним кредитним договором №М30.34606.011794469 від 21.04.2025 року та розрахунком заборгованості, а відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти визначеного банком розміру боргу, не надала належного контррозрахунку, який би підтверджував неправильність визначення залишку заборгованості або наявність конкретних помилок у нарахуваннях. Саме по собі прохання провести перерахунок без належного обґрунтування конкретних розбіжностей не спростовує поданого позивачем розрахунку.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про безпідставність нарахування процентів після пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту, суд зазначає, що такі доводи підлягають оцінці з урахуванням умов укладеного кредитного договору, обставин виконання сторонами договірних зобов`язань та наданого позивачем розрахунку заборгованості. За результатами дослідження матеріалів справи суд не встановив обставин, які б належним чином підтверджували неправильність визначеного позивачем розміру заборгованості. Відповідачем не надано суду обґрунтованого контррозрахунку та належних доказів, які б спростовували розрахунок позивача, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог із наведених мотивів.

Суд також ураховує, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору №М30.34606.011794469 від 21.04.2025 року, отримання кредитних коштів та наявності зобов`язання щодо їх повернення, а її заперечення стосуються передусім розміру заборгованості та порядку її погашення.

Отже, оскільки факт виникнення кредитних правовідносин, отримання ОСОБА_1 кредиту та неналежного виконання нею зобов`язань підтверджується матеріалами справи, а належних і допустимих доказів на спростування заявленого розміру заборгованості відповідачкою не надано, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відтак, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідач не надала суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов необхідно задоволити.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання розстрочки виконання рішення суду, суд враховує таке.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця встановити або змінити спосіб чи порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання рішення, відстрочення або розстрочення його виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання рішення, відстрочення або розстрочення його виконання є, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан фізичної особи, стихійне лихо та інші надзвичайні події.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має забезпечити справедливий баланс інтересів сторін, ураховуючи необхідність реального та своєчасного виконання судового рішення, з одного боку, та наявність обставин, які істотно ускладнюють його одноразове виконання, з іншого.

Вирішуючи питання щодо розстрочення виконання рішення суду, суд бере до уваги доводи відповідачки ОСОБА_1 про її складне матеріальне становище, самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини після смерті її батька, а також обмежені фінансові можливості для одночасного погашення всієї суми заборгованості. Наведені обставини в сукупності свідчать про наявність об`єктивних труднощів у виконанні рішення суду в повному обсязі одноразово та підлягають урахуванню під час визначення порядку його виконання.

Водночас, суд бере до уваги необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, оскільки розстрочення виконання рішення не повинно призводити до невиправданого обмеження права позивача на своєчасне отримання присуджених коштів. За таких обставин суд вважає обґрунтованим надати відповідачці розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців, що дасть їй можливість виконати судове рішення частинами, не покладаючи на неї надмірного одноразового фінансового навантаження, та водночас забезпечить реалізацію права позивача на стягнення заборгованості.

Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України, розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців із щомісячною сплатою рівних частин присудженої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355,435 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М30.34606.011794469 від 21.04.2025 року в розмірі 207294 грн. 4 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Розстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2026 року у цивільній справі № 461/4237/26 у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 207294,4 грн. за договором кредиту №М30.34606.011794469 від 21.04.2025 року строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами, а саме по 17 274 грн., 53 коп. щомісяця.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.10.2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Х.М.Мисько