Рішення № 140658818, 16.10.2026, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/387/26

Провадження №2/731/368/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.

за участю секретаря Леоненко Г.В.

представник позивача Пилипчука С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 грудня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7434813, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 5 700,00 грн строком на 30 днів, із кінцевою датою повернення 10 січня 2022 року. Договір укладено в електронній формі шляхом оформлення заявки та підписання договору одноразовим ідентифікатором. Позивач вказує, що відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконала, кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 13 377,90 грн, з яких 5 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 677,90 грн заборгованість за процентами (а.с.37-40).

Крім того, позивач зазначив, що 19 листопада 2021 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5568185, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 200 днів. Договір також укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Позивач стверджує, що відповідачка не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого заборгованість за вказаним договором становить 39 372,00 грн, з яких 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 33 372,00 грн заборгованість за процентами (а.с.11-15).

Позивач посилається на те, що права вимоги за договором № 7434813 первісним кредитором передано ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» на підставі договору факторингу від 01 грудня 2025 року № 01-12/25, а надалі ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу від 01 квітня 2026 року № АК 01-04/2026. (а.с.11-15)

Також позивач зазначає, що права вимоги за договором № 5568185 від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перейшли до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» на підставі договору факторингу від 30 січня 2023 року № ФК 28-01/30/1, а надалі до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу від 01 квітня 2026 року № АК 01-04/2026 (а.с.24-36,44-62).

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за двома кредитними договорами в загальному розмірі 52 749,90 грн, судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.95)

24 серпня 2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі. (а.с.104-111)

Заперечуючи проти вимог за договором № 7434813 від 11 грудня 2021 року, відповідачка просила позивача надати оригінал електронного договору та належні докази його укладення, зокрема відомості щодо способу ідентифікації особи, підписання договору електронним підписом, використання одноразового ідентифікатора, а також докази цілісності електронного документа та неможливості його односторонньої зміни. Вважала, що за відсутності належних доказів укладення договору позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо договору № 5568185 від 19 листопада 2021 року відповідачка заперечувала проти стягнення процентів у сумі 33 372,00 грн, вважаючи їх розмір надмірним та неспівмірним із сумою отриманого кредиту. Зазначала, що заявлена сума процентів становить 556,2 відсотка від суми кредиту, а тому просила зменшити її до 6 000,00 грн. На обґрунтування своєї позиції посилалася, зокрема, на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Крім того, відповідачка заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн, посилаючись на нескладність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та неспівмірність заявлених витрат із фактичним обсягом наданих послуг. Просила відмовити у стягненні таких витрат або зменшити їх до 4 000,00 грн.

31 серпня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідачки та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. (а.с.113-118)

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано від АТ «А-БАНК» і АТ «Райффайзен Банк» інформацію щодо належності відповідачці платіжних карток та руху коштів за відповідними рахунками.

На виконання ухвали суду від банківських установ надійшли відповіді, з яких убачається, що платіжна картка, закінчення номера якої НОМЕР_1 , належить відповідачці, а за рахунком зафіксовано операцію із зарахування коштів у сумі 6 000,00 грн 19 листопада 2021 року. Також установлено належність відповідачці платіжної картки, № НОМЕР_2 , за якою надано відомості про рух коштів за період із 11 до 21 грудня 2021 року, зокрема щодо операції із зарахування коштів у сумі 5 700,00 грн. (а.с.144-149, 152-153).

16 жовтня 2026 року сторона позивача надала додаткові письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні доводи позову підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні змісту позову та письмовим поясненням. Інших клопотань не заявляв.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про день місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду не подавали.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Вирішуючи питання щодо вимог за договором про споживчий кредит № 7434813 від 11 грудня 2021 року, суд виходить із такого.

На підтвердження виникнення кредитного зобов`язання позивач посилається на укладення між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 7434813, відповідно до якого відповідачці надано кредит у сумі 5 700,00 грн строком на 30 днів із кінцевою датою повернення 10 січня 2022 року.

Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі, а волевиявлення відповідачки на його укладення підтверджується підписанням електронного документа одноразовим ідентифікатором.

Відповідачка заперечує факт належного підтвердження укладення договору та клопотала про надання оригіналу електронного документа і доказів, за допомогою яких можна встановити особу підписувача, спосіб підписання та цілісність електронного документа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі.

За змістом ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

При цьому сама по собі електронна форма договору не є підставою для висновку про його недійсність або неукладеність. Водночас у разі заперечення стороною факту укладення договору суд повинен перевірити надані докази в сукупності, з`ясувати, чи дають вони змогу встановити волевиявлення особи, факт підписання документа та незмінність його змісту.

Відповідно до відповіді АТ «Райффайзен Банк», платіжна картка № НОМЕР_2 , належить відповідачці, а за відповідним рахунком зафіксовано зарахування коштів у сумі 5 700,00 грн 12 грудня 2021 року.

У відповідності до копії квитанції №69627080 ТОВ «ФК «Елаєнс» 11.12.2021 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» переказало 5700 грн ОСОБА_1 на платіжну картку « НОМЕР_2 (а.с. 41).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що сплат на повернення коштів боржником не проводилось(а.с. 42-43).

Зазначені відомості підтверджують обставини руху коштів на рахунку та свідчать про отримання кредитних коштів, однак самі по собі не є достатніми для встановлення всіх умов кредитного договору, способу його підписання та змісту погоджених сторонами процентних ставок.

Договір кредитування не скріплений КЕП або УЕП сторін, а підписаний лише з боку відповідача одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин для вирішення питання про стягнення заборгованості за договором № 7434813 необхідно оцінити не лише факт перерахування коштів, а й наявність належних доказів погодження відповідачкою його істотних умов.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту погодження інших істотних умов договору та належного його укладення, як от, встановлення волевиявлення особи, його послідовності дій в ІТС, надсилання копії укладеного договору на електронну адресу клієнта та збереження договору в ІТС у спосіб, що забезпечує його цілісність та незмінність, стороною позивача не подано.

Відтак, суд вважає що грошові кошти в сумі 5700 грн, 12 грудня 2021 року отримані відповідачем на підставі договірних відносин. Однак, у зв`язку з недоведеністю факту укладення договору саме на тих умовах, які зазначає позивач, непідтвердження факту незмінності умов договору, який укладений в ІТС, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про стягнення нарахованих відсотків та стягнути лише тіло кредиту.

Вирішуючи питання щодо вимог за договором про споживчий кредит № 5568185 від 19 листопада 2021 року, суд виходить із такого.

Як убачається з наданих матеріалів, 19 листопада 2021 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5568185, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 200 днів. Договір передбачав базовий період кредитування тривалістю 20 днів та спеціальний період тривалістю 180 днів.

У паспорті споживчого кредиту зазначено процентні ставки за загальними умовами кредитування: до 09 грудня 2021 року 0,81 відсотка за один день користування, а до 07 червня 2022 року 3 відсотки за один день користування. У наданих матеріалах також зазначено орієнтовне значення річної процентної ставки та визначено строк дії пропозиції.

Позивач посилається на те, що договір підписано відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора PS5568185.

З відповіді АТ «А-БАНК» убачається, що платіжна картка № НОМЕР_3 належить відповідачці, а 19 листопада 2021 року за відповідним рахунком відображено зарахування коштів у сумі 6 000,00 грн. Таким чином, банківські відомості узгоджуються з доводами позивача щодо перерахування відповідачці суми кредиту.

Разом із тим факт отримання коштів та факт погодження всіх умов кредитування є різними обставинами, які підлягають установленню на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідачка не заперечує сам факт укладення договору № 5568185 та його умов, однак заперечує проти стягнення процентів у заявленому розмірі та просить зменшити їх до суми основного боргу, зважаючи на їх неспівмірність.

Умови договору детально викладені в пунктах 1.1-1.8. договору. Зокрема, строк договору - 200 днів, дата погашення кредиту 07 червня 2022 року, процентна ставка 0,81 на день - 20 днів, та 3% на день -180 днів, платіжка картка позичальника для надання кредиту в безготівковій формі НОМЕР_3 .

Інформація, викладена в паспорті споживчого кредиту, відповідає умовам договору (а.с. 14-15).

Кредитний договір підписувався ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора PS5568185 (зворот а.с. 13-14).

Згідно з розрахунком позивача заборгованість за договором № 5568185 становить 39 372,00 грн, у тому числі 6 000,00 грн основного боргу та 33 372,00 грн процентів. Такий розрахунок суд вважає математично вірним.

Відтак, суд вважає, що відповідач допустила порушення умов договору кредитування, взяті на себе зобов`язання по договору не виконала, відтак, тіло кредиту у розмірі 6000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 33 372 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як убачається зі змісту ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України ) може бути замінений іншою особою у випадку, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання на обставини укладення 19 листопада 2021 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, відправленого їй товариством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач посилається на послідовне відступлення прав вимоги за договором № 7434813 від ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» договір №ФК2-01/30/1 від 30 січня 2023 року, а надалі до ТОВ «Факторинг Партнерс» договір 01-12/25 від 01 грудня 2025 року, а за договором № 5568185 від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «Факторинг Партнерс», за договором від 01 квітня 2026 року № АК 01-04/2026.

Документи про відступлення права вимоги охоплюють саме зобов`язання ОСОБА_1 за договорами № 7434813 та № 5568185, належно підтверджують перехід права вимоги до позивача та сплату по договорам факторингу (а.с. а.с. 24 35, 48-60). Сторона відповідача факт належного переходу права вимоги не оспорює.

В частині заперечень відповідача щодо неспівмірності нарахованих відсотків по договору 5568185 від 19 листопада 2021 року, суд зазначає наступне.

Сам по собі факт того, що заявлена сума процентів у кредитному договорі в декілька разів перевищує суму кредиту, не є достатньою підставою для довільного зменшення процентів судом. Так, умови договору №5568185 в частині відсотків за користування кредитом є зрозумілими та вочевидь погодженими сторонами. В передбачений строк відповідач не відмовилась від укладеного договору. Сума нарахованих відсотків є значною у зв`язку з тривалістю терміну кредитування. Однак, сторони добровільно погодили такі умови, і вони не суперечили Законодавству на момент їх закріплення у договорі. Відтак, ці доводи сторони відповідача суд відхиляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. На підтвердження заявлених витрат посилається на договір про надання правничої допомоги від 01 травня 2026 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого вартість усної консультації та вивчення документів за дві години становить 4 000,00 грн, а складання позовної заяви й пов`язаних документів за чотири години 12 000,00 грн. (а.с.63-66), заявку на надання правової допомоги (а.с. 65), та витяг з Акту №36 про надання юридичної допомоги (а.с. 66).

У відзиві на позов сторона відповідача вважали витрати на правову допомогу завищеними та просила зменшити їх до 4000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд ураховує критерії реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності їхнього розміру. Зазначений підхід викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Саме по собі погодження клієнтом і адвокатом певної вартості послуг не означає, що вся ця сума автоматично підлягає стягненню з іншої сторони. Суд повинен оцінити характер спору, складність справи, обсяг фактично виконаної роботи, час, необхідний для її виконання, а також співмірність заявлених витрат із ціною позову та значенням справи для сторін.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, співмірність судових витрат із ціною позову та складністю справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 6 000,00 грн.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд керується ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, розмір витрат по сплаті судового збору, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 2647,80 грн. (85,4 %).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, б. 6, оф 521) заборгованість за кредитним договором №7434813 від 11 грудня 2021 року в розмірі 5 700 (п`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, заборгованість за кредитним договором №5568185 від 19 листопада 2021 року в розмірі 39 372 (тридцять дев`ять тисяч триста сімдесят дві) гривні 00 копійок, 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 80 копійок судового збору, а всього стягнути 53719 (п`ятдесят три тисячі сімсот дев`ятнадцять) гривень 80 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко