Рішення № 140658260, 16.07.2026, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2313/25

Провадження №2/510/1320/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Березенко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не явився, надав відзив на позов, згідно якого зазначив, що позивачем не доведено наявності жодної із передбачених ст. 1215 ЦК України підстав для стягнення надміру виплачених сум пенсії. Так, ані розрахункова помилка, ані недобросовісність набуття ним грошових коштів позивачем не доведені, нарахування пенсії проводилось добровільно, у зв`язку із чим підстав для стягнення з нього надміру виплачених грошових коштів у позивача немає.

Представник позивача просила про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без її участі, на задоволенні позову наполягала, надала відповідь на відзив згідно якого зазначила, що відповідачем після отримання ним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗУ» від 14.07.2025р. №ЦО 4273 про скасування групи інвалідності не вживались заходи з захисту свого порушеного права (не оскаржувалось рішення до вищої інстанції або до суду), що є підтвердженням у незацікавленості відповідача у підтвердження законності отримання відповідних виплат.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту відповідача ОСОБА_1 ; копія заяви від 05.11.2025р. за призначенням/перерахунком пенсії; копія пам`ятки пенсіонеру ПФУ; копії виписок з акту МСЕК ОСОБА_1 за 2019р. (встановлено ІІІ групу інвалідності), 2020р., 2021р., 2023р. (встановлено ІІ групу інвалідності безстроково); копія письмового повідомлення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 30.07.2025р. «Про направлення за належністю акту та витягів з рішення експертної команди; копія витягу з рішення від 14.07.2025р. №ЦО 4273 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ; копія письмового повідомлення від ГУПФУ в Одеській області до ОСОБА_2 від 08.08.2025р.; копія письмового повідомлення від ГУПФУ в Одеській області до ОСОБА_2 від 11.09.2025р.; виписка з особового рахунку № НОМЕР_1 пенсіонера ОСОБА_2 ; копія рішення №2809 від 05.08.2025р. «Про прийняття суми переплати пенсії ОСОБА_2 на облік; витяги з особового рахунку пенсіонера; розрахунок суми переплати; пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2023р. по 31.07.2025р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що представник позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до відповідача ОСОБА_1 із вимогами про стягнення суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 105807,65 грн. У наведених у позові доводах представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, з 07.10.2019р. отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058.

Пенсію за інвалідністю ІІІ групи загального захворювання ОСОБА_1 було призначено за заявою від 12.12.2019р. з 07.10.2019р. на підставі виписки з акту огляду Одеської обласної МСЕК серії 12ААБ №715929 від 07.10.2019р. строком до 01.11.2020р.

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ №158775 від 20.10.2020р. ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності та з 01.11.2020р. продовжено виплату пенсії по інвалідності ІІ групи. Надалі, виплату пенсії по інвалідності ІІ групи було продовжено з 01.12.2021р. на підставі виписки МСЕК серії 10 ААВ №514469. З 01.12.2023р. ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково на підставі виписки МСЕК серії 12 ААГ №945147.

Згідно інформації з витягу з рішення №ЦО 4273 від 14.07.2025р. експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗУ», що надсилається до територіального органу ПФУ, ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності з 01.11.2023р.

В результаті проведеного перерахунку пенсії з 01.01.2023р. у звязку із невстановленням групи інвалідності виникла переплата пенсії за період з 01.01.2023р. по 31.07.2025р. в сумі 105807,65 грн. , яку прийнято на облік в серпні 2025р. згідно рішення №2809 від 05.08.2025р.; про що ОСОБА_1 було повідомлено листами ПФУ від 08.08.2025р. та від 11.09.2025р. Станом на дату позову кошти не повернуті.

Таким чином, у зв`язку із неможливістю досудового вирішення даного спору, позивач був вимушений звернутися за його вирішенням в судовому порядку шляхом пред`явлення позову.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності відповідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою (стаття 34 Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (Постанова №1338). Цією постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338.

Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Пунктом 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Цим наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Судом установлено, що відповідач перебував на пенсійному обліку у позивача у зв`язку з призначенням виплати пенсії по інвалідності з 07.10.2019р. Фактично виплата пенсії відбувалась по 31.07.2025р.

За невідомими суду причинами вирішено провести перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення ІІ групи інвалідності, зокрема, ОСОБА_1 .

У результаті такої перевірки компетентним органом, 14.07.2025 року рішенням №ЦО 4273 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗУ» установлено необґрунтованість рішення про встановлення інвалідності ОСОБА_1 безстроково.

На підставі цього рішення № ЦО 4273 рішенням пенсійного органу припинено виплату пенсії відповідачу.

Статтею 50 Закону № 1058 встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли є зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Отже зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Тому для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, на яку посилається представниця позивача, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку позивача, чи надання відповідачкою завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, представником позивача не надано.

Отже, представницею позивача не доведено факту зловживань з боку відповідача, його недобросовісності щодо надання недостовірних даних та, відповідно, отримання переплати пенсії.

Представник позивача особливу увагу звертала на те, що суду потрібно враховувати, що відбулось порушення державних інтересів та завдання матеріальної шкоди Пенсійному фонду України.

Суд зауважує, що при розгляді цієї категорії справ необхідно також поруч з національним законодавством, яке повністю регулює спірні правовідносини, опиратись на практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, щодо добросовісних (bona fide) набувачів майна.

Так, у рішенні по справі справі «Beinaroviи and Others v. Lithuania» від 12 червня 2018 року (заяви №№70520/10, 21920/10 та 41876/11) розглядаючи, чи був досягнутий справедливий баланс між громадським інтересом та інтересами заявника, Європейський суд з прав людини підкреслив особливе значення принципу «належного врядування», згідно з яким, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема коли питання стосується основоположних прав людини, як-от прав, що стосуються майна, державні органи повинні діяти своєчасно, належним, а головне, послідовним чином (§ 139).

Принцип «належного врядування», як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої власної недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні минулої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалась на законність дій державного органу. Інакше кажучи, державні органи, які не впровадили або не дотримувалися власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик помилки з боку державного органу має нести сама Держава, і жодні помилки не можуть бути виправлені за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування права власності на майно, яке було надано помилково, принцип «належного врядування» не лише може накладати на державні органи зобов`язання діяти негайно, щоб виправити свою помилку, але й може обумовлювати необхідність виплати достатньої компенсації чи іншого належного відшкодування попередньому добросовісному власнику («Vukuљiж v. Croatia» від 31 травня 2016 року, заява №69735/11), § 64; «Beinaroviи and Others v. Lithuania» від 12 червня 2018 року, заяви №№70520/10, 21920/10 та 41876/11, § 140).

Отже, на відповідача, як добросовісного набувача, не може покладатись тягар виправлення помилки органу пенсійного фонду чи медико-соціальної експертної комісії, якщо такі здійснені. Суд повторює, що факту зловживань чи надання неправильних відомостей ОСОБА_1 позивачем не доведено.

З огляду на викладене, у позові необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Дудник