Ухвала суду № 140656779, 15.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/10964/26

ун. № 759/28522/26

15 жовтня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна подане у кримінальному провадженні №42025110000000469 внесеного до ЄРДР 04.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва 14.10.2026 надійшло згадане клопотання, в якому прокурором порушено питання щодо накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, вилучене 13.10.2026 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого суді Святошинського районного суду м. Києва від 29.09.2026 у справі №759/26688/26 за місцем розташування офісу ТОВ «Консалтинг-Буд», за адресою м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6.

Клопотання обґрунтованим тим, що СУ ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000469 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактами можливої розтрати бюджетних коштів при реалізації договорів, укладених за результатами закупівлі робіт із будівництва та облаштування захисних споруд цивільного захисту, критичної інфраструктури під час воєнного стану на території Київської області, а також перевіряється інформація щодо можливого впровадження власниками та службовими особами вітчизняних суб`єктів господарювання схеми з легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом.

В ході досудового розслідування встановлено, що у квітні 2025 року КП «Головне управління комунального господарства» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (ЄДРПОУ 38183153) оголошено закупівлю UA-2025-04-16-005101-а «Нове будівництво захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційного укриття (ПРУ) на території Крюківщинського ліцею «Лідер» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області за адресою: с. Крюківщина, вул. Мічуріна, 12 А» із очікуваною вартістю 169 155 094,80 грн.» та строком виконання робіт до 01.09.2026.

За результатами вказаної закупівлі 22.05.2025 між директором КП «Головне управління комунального господарства» Вишневої міської ради ОСОБА_5 , та директором ТОВ «КОНСАЛТИНГ-БУД ОСОБА_6 укладено договір № 7/05-2025 ПРУМ (надалі Договір) щодо будівництва захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційного укриття (ПРУ) на території Крюківщинського ліцею «Лідер» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на загальну суму 167 061 061, 64 грн. із незалученням субпідрядних організацій.

Згідно умов договору генпідрядник зобов`язаний використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Водночас установлено, що на рахунок ТОВ «КОНСАЛТИНГ-БУД» КП «Головне управління комунального господарства» Вишневої міської ради перераховано 10.07.2025 у якості попередньої оплати 45 074 533,20 грн. При цьому, 24.07.2025 здійснено ще два платежі у сумі 7 771 561,20 грн. та 30 000 000,00 грн. у якості попередньої оплати.

Незважаючи на необхідність повернення невикористаних сум попередньої оплати між сторонами укладено додаткові угоди згідно яких термін необхідності повернення невикористаних грошових коштів неодноразово продовжено.

Таким чином службовими особами КП «Головне управління комунального господарства» Вишневої міської ради укладено вказані додаткові угоди всупереч п. 4.7 Договору та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва».

В подальшому, ТОВ «Консалтинг-Буд» для виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті залучено до субпідряду ТОВ «ДіаГруп» та ТОВ «Вольт Ейдж Плюс», яке є підприємством з ознаками фіктивності.

Після укладення договорів субпідряду грошові кошти, які ТОВ «Консалтинг-Буд» одержано у якості попередньої оплати скеровано у якості попередньої оплати за договорами субпідряду ТОВ «ДіаГруп» та ТОВ «Вольт Ейдж Плюс».

В ході проведення аналітичного дослідження фінансово-господарських операцій ДПСУ встановлено, що посадові особи ТОВ «Консалтинг-Буд» одержавши бюджетні кошти від КП «ГУКГ «Вишневої міської ради» перерахували їх на адресу ТОВ «Вольт Ейдж Плюс» в якості оплати за будівельно-монтажні роботи, по якому в ході проведення дослідження вбачається здійснення лише документального оформлення операцій без фактичного їх проведення, що призвело до привласнення бюджетних коштів у сумі 10,8 млн грн.

Головним постачальником матеріалів та конструкцій для проведення будівельних робіт за Договором були ТОВ «Сталь Плюс» та ПП «ТД Тризуб», які пов`язані з громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас встановлено, що Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, як замовником, в квітні та травні 2026 року укладено 15 договорів на виконання будівельних робіт із ТОВ «Консалтинг-Буд» (код ЄДРПОУ 34531842) та 10 договорів з ТОВ «Українська будівельна компанія «Ю.Бі.Сі.» (код ЄДРПОУ 39636449) на загальну суму 1 887 691,37 тис грн. Фінансування відповідних робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Одночасно встановлено, що значні обсяги металопродукції для виконання відповідних робіт постачаються ТОВ «Сталь Плюс» (код ЄДРПОУ 46018527), яке з 01.05.2026 здійснило поставки ТОВ «Консалтинг-Буд» на суму близько 155,45 млн грн без ПДВ, а ТОВ «УБК Ю.Бі.Сі.» - близько 101,07 млн грн без ПДВ. При цьому ТОВ «Сталь Плюс» має двосторонні товарні операції з

ПП «ТД Тризуб» (код ЄДРПОУ 45491247), яке, у свою чергу, здійснює постачання товарів та надання послуг ТОВ «Консалтинг-Буд».

Так, за результатами проведеного аналізу матеріалів фінансово-господарських операцій, встановлено суттєві відхилення між цінами придбання та подальшої реалізації металопродукції, а індикативна розрахункова сума потенційної цінової різниці за дослідженими операціями становить близько 20,8 млн грн без ПДВ.

Таким чином, вищевказане свідчить про можливе використання постачальницьких та субпідрядних ланок для збільшення вартості матеріалів і будівельно-монтажних робіт із подальшим включенням такої вартості до документів щодо виконання бюджетних об`єктів та її оплатою бюджетними коштами, а також подальший рух отриманих коштів між зазначеними підприємствами, їх контрагентами та можливими пов`язаними особами.

13.10.2026 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 29 вересня 2026 року пр. № 1-кс/759/10083/26, ун. № 759/26688/26 проведено обшук за місцем розташування офісного приміщення яким користується ТОВ «Консалтинг-Буд», а саме за адресою м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6, в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, які мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого від 13.10.2026 вищезгадані речі визнано речовими доказами .

У органу досудового розслідування є достатньо даних вважати, що вилучені предмети та інші речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання посилаючись на обставини зазначені в клопотанні.

У судовому засіданні представник ТОВ «Консалтинг-Буд» - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти поданого прокурором клопотання. Так, представником власника майна зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактами можливої розтрати бюджетних коштів при реалізації договорів, укладених за результатами закупівлі робіт із будівництва та облаштування захисних споруд цивільного захисту, критичної інфраструктури під час воєнного стану на території Київської області. Також перевіряється інформація щодо можливого впровадження власниками та службовими особами вітчизняних суб`єктів господарювання схеми з легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. Поряд з цим, у клопотанні сторони обвинувачення на думку представника власника майна не наведено жодного доказу вчинення кримінального правопорушення зі сторони ТОВ «Консалтинг-Буд» чи його членів. Посилання прокурора, на аналітичне дослідження ДПСУ фінансово-господарських операцій ТОВ «Консалтинг-Буд», як на підставу вчинення кримінального правопорушення не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, оскільки аналітичний продукт є лише суб`єктивним упорядкуванням інформації для внутрішнього користування та не може бути основою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, на що наголошено у постанові Верховного суду від 24.06.2025 у справі №172/1310/23.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, наявні докази, слідчий суддя встановив наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, СУ ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000469 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України.

13.10.2026 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 29 вересня 2026 року пр. № 1-кс/759/10083/26, ун. № 759/26688/26 слідчими проведено обшук за місцем розташування офісного приміщення яким користується ТОВ «Консалтинг-Буд», а саме за адресою м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6, в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, які мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого від 13.10.2026 вищезгадані речі визнано речовими доказами.

Сторона обвинувачення вважає, що вилучені предмети та інші речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Звертаючись до суду зі згаданим клопотанням прокурором в основу клопотання, як на доказ необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) покладено аналітичне дослідження фінансово-господарських операцій ДПСУ, яким встановлено, що посадові особи ТОВ «Консалтинг-Буд» одержавши бюджетні кошти від КП «ГУКГ «Вишневої міської ради» перерахували їх на адресу ТОВ «Вольт Ейдж Плюс» в якості оплати за будівельно-монтажні роботи, по якому в ході проведення дослідження вбачається здійснення лише документального оформлення операцій без фактичного їх проведення, що призвело до привласнення бюджетних коштів. Так, за результатами проведеного аналізу матеріалів фінансово-господарських операцій, встановлено суттєві відхилення між цінами придбання та подальшої реалізації продукції.

Поряд з цим, посилання прокурора на аналітичне дослідження ДПС від 21.07.2026 № 77/10-36-08-02-14/38183153, як на доказ вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України, слідчий суддя оцінює критично, так як аналітичні дослідження спеціалістів не можуть бути процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів.

Показовим рішенням Верховного Суду щодо визнання висновку аналітичного дослідження недопустимим доказом є постанова від 24.06.2025 у справі №172/1310/23. Колегія суддів дійшла висновку, що результат аналітичного дослідження спіціалістів та результати експертиз, проведених на основі висновку спеціаліста, є недопустимими доказами.

Наведене вище узгоджується з послідовною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (наприклад, із постановами від 27 вересня 2018 року у справі № 533/93/16-к, провадження № 51-4186км18; від 28 липня 2021 року у справі № 754/7890/19, провадження № 51-2468км21; від 24 листопада 2021 року у справі № 711/93/17, провадження № 51-3425км21; від 29 травня 2023 року у справі № 583/877/21, провадження № 51-603км23).

Отже, судова практика чітко вказує на недопустимість використання аналітичних продуктів як доказів у кримінальних провадженнях. Аналітичний продукт є лише суб`єктивним упорядкуванням інформації для внутрішнього користування та не може бути основою для проведення заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 7, ст. 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі № 757/30763/19-к звернув увагу, що арешт майна третьої особи без доведення її зв`язку із кримінальним правопорушенням є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном.

Так, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 569/17036/18-к суд зазначив, що арешт майна не може ґрунтуватися на формальному посиланні на необхідність забезпечення кримінального провадження, а сторона обвинувачення зобов`язана довести наявність конкретних обставин, які підтверджують відповідність майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю. Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно третьої особи, за відсутності належних підстав її причетності до даного кримінального провадження, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, зокрема, принципам верховенства права, а також закріпленим у ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.

Зважаючи, що прокурором, не надано переконливих доказів, які б підтверджували обставини, для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що у задоволенні поданого клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 22, 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна подане у кримінальному провадженні №42025110000000469 внесеного до ЄРДР 04.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Повний текст ухвали виготовлено 15.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1