Рішення № 140656220, 16.10.2026, Оболонський районний суд міста Києва

16.10.2026 Справа № 756/4836/26

Справа № 756/4836/26

Провадження № 2/756/5665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 06.09.2025-100000288 від 06.09.2025 у розмірі 52 560 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 06.09.2025-100000288, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 18 000 грн строком на 122 дні зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1% за кожен день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши 06.09.2025 кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач кредит не повернув, проценти та комісію не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 52 560 грн, яка складається з 18 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 21 960 грн заборгованості за процентами, 3 600 грн заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, та 9 000 грн процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення процентів річних, позивач посилався на те, що п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачалося звільнення споживача від відповідальності за прострочення у період дії воєнного стану, виключено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, тому за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, кредитодавець має право на нарахування платежів за прострочення виконання зобов`язань, а Закон України «Про споживче кредитування» як спеціальний має перевагу над загальними положеннями ЦК України.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на 16.10.2026 відзив на позов до суду не надійшов, у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних у ній документів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

06.09.2025 о 07 год 54 хв між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 06.09.2025-100000288, який відповідно до п. 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) (пп. 1.3, 2.1, 2.2 пропозиції).

Заявку до кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) та інформаційне повідомлення позичальника, що є додатком до договору, підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E133, надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_4 (пп. 2.3.5, 2.3.6 пропозиції). Паспорт споживчого кредиту, наданий позичальнику 06.09.2025, підписано кодом підтвердження з смс-повідомлення, надісланого на номер НОМЕР_1 . Способом ідентифікації та верифікації споживача визначено отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ (п. 17 заявки).

Згідно з пп. 1-4 заявки дата надання кредиту - 06.09.2025, сума кредиту - 18 000 грн, строк, на який надається кредит, - 122 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 05.01.2026. Продовження строку кредитування можливе шляхом укладення додаткового договору за зверненням позичальника, поданим у паперовій або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (п. 5 заявки).

Сторони погодили фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит (п. 6 заявки). Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від усієї суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку (п. 11 заявки), нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання) включно до дати його фактичного повернення та обліковуються щоденно (п. 4.4 пропозиції).

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту), становить 20% від суми кредиту та дорівнює 3 600 грн, нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 заявки). Протягом строку дії договору тарифи та комісія залишаються незмінними, кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (п. 9 заявки).

Графіком платежів передбачено чотири чергові платежі по 9 646,98 грн (останній - 9 647,02 грн) зі строками сплати 05.10.2025, 05.11.2025, 05.12.2025 та 05.01.2026; у складі першого платежу - 5 400 грн процентів, 3 600 грн комісії за надання кредиту та 646,98 грн суми кредиту (п. 12 заявки).

Пунктом 15 заявки передбачено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України з обмеженням розміру процентів річних за один день прострочення сумою 234 грн.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти і комісію (п. 3.1 пропозиції). Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 3.2 пропозиції). Способом надання коштів визначено перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2 (п. 4.1 пропозиції; реквізити платіжного засобу також зазначені в заявці та акцепті).

Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.03.2026 вих. № 1-1803, згідно з яким на виконання укладеного з позивачем договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 06.09.2025 о 07 год 55 хв:07 на платіжну картку № НОМЕР_2 перераховано 18 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 854948355, призначення платежу - «Видача за договором кредиту №06.09.2025-100000288». Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу відповідача, указаними в п. 4.1 пропозиції та в заявці (НОМЕР_2), що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 06.09.2025-100000288 станом на 17.03.2026 заборгованість відповідача становить 52 560 грн, з яких: 18 000 грн - основний борг; 21 960 грн - проценти, нараховані щоденно по 180 грн за період з 06.09.2025 по 05.01.2026; 3 600 грн - комісія, нарахована 06.09.2025; 9 000 грн - проценти річних за ст. 625 ЦК України, нараховані за період з 06.10.2025 по 13.11.2025 (по 234 грн за день, за 13.11.2025 - 108 грн). Платежів на погашення заборгованості від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 526 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (абз. 1 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом обставини свідчать, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції позивача (акцепту), підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на фінансовий номер телефону позичальника, тобто в порядку, передбаченому ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Такий договір вважається укладеним у письмовій формі. Укладення договору та отримання кредитних коштів відповідач не спростував, договір недійсним не визнавався.

Факт перерахування позивачем 18 000 грн на платіжну картку відповідача доведено листом платіжної установи, який містить дату і час операції, суму, номер платіжної картки, номер транзакції та призначення платежу з посиланням на номер кредитного договору, і узгоджується з реквізитами платіжного засобу, указаними позичальником у договорі.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів чи комісії відповідач суду не надав, розрахунок позивача не спростував. Отже, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 000 грн підлягає стягненню.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне.

Перевіряючи строк кредитування, суд враховує, що договором визначено строк, на який надається кредит, - 122 дні з 06.09.2025, та дату повернення кредиту - 05.01.2026 (пп. 1, 3, 4 заявки). Доказів укладення сторонами додаткового договору про продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку посилається Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі № 372/1624/23, зроблено висновок, що «Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховано за період з 06.09.2025 по 05.01.2026, тобто за 122 дні, що збігається зі строком кредитування з урахуванням дня надання кредиту (п. 4.4 пропозиції). Після 05.01.2026 договірні проценти не нараховувалися.

Оскільки відповідач жодного платежу не здійснив, залишок суми кредиту протягом усього строку кредитування становив 18 000 грн, а тому нарахування процентів відповідно до п. 6, 11 заявки та п. 4.4 пропозиції становить 180 грн за день (18 000 грн ? 1%), а за 122 дні - 21 960 грн (180 грн ? 122 дні). Розрахунок позивача в цій частині є арифметично правильним.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 3 цієї статті обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зазначив, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною», а «нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure». У цій же постанові Об`єднана палата дійшла висновку, що «у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Договір укладено 06.09.2025, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX. Погоджена сторонами процентна ставка 1% за день користування кредитом не перевищує встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру, а денна процентна ставка, розрахована відповідно до ч. 3, 4 ст. 8 цього Закону.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 21 960 грн.

Щодо заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит.

Комісія у розмірі 3 600 грн є разовою платою за надання кредиту, її розмір і порядок нарахування визначено в п. 7 заявки, вона включена до графіка платежів, до загальних витрат за споживчим кредитом та до розрахунку денної процентної ставки (пп. 10, 12, 14 заявки). Видача кредиту здійснена шляхом переказу коштів на платіжну картку позичальника із залученням платіжної установи, що підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.03.2026 вих. № 1-1803. Ця комісія не є платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати безоплатно, і не є платою за прострочення виконання зобов`язання.

За таких обставин заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у розмірі 3 600 грн підлягає стягненню.

Щодо позовних вимог про стягнення 9 000 грн процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд вважає, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення цього рішення.

Проценти річних у розмірі 9 000 грн нараховані позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором за період з 06.10.2025 по 13.11.2025, тобто у період дії воєнного стану. Отже, на спірні правовідносини в цій частині поширюється дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким позичальника звільнено від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з виключенням Законом України № 3498-IX п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець набув право на нарахування платежів за прострочення за договорами, укладеними після набрання чинності цим Законом, суд відхиляє. П. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинним, змін до нього Законом України № 3498-IX не внесено, а його дія поширюється на будь-які договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, без винятку для договорів про споживчий кредит залежно від дати їх укладення. Виключення спеціальної норми із Закону України «Про споживче кредитування» не означає надання кредитодавцю права, яке прямо обмежене іншою чинною нормою закону, тому посилання позивача на принцип пріоритету спеціального закону є безпідставними.

Умова п. 15 заявки про нарахування процентів річних за ст. 625 ЦК України не є підставою для їх стягнення всупереч п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 у справі № 686/34448/24, застосовуючи цю норму, зазначив, що «Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням».

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 000 грн процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 06.09.2025-100000288 від 06.09.2025 у розмірі 43 560 грн, з яких: 18 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 960 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 600 грн - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 6 000 грн, докази яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази розміру витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З огляду на це питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішене після подання позивачем відповідних доказів у порядку, передбаченому ст. 246, 270 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.03.2026 № СЦ00088951. Позовні вимоги задоволено на суму 43 560 грн із заявлених 52 560 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 206,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.09.2025-100000288 від 06.09.2025 у розмірі 43 560 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2206,51 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя О.О. Тиха