Рішення № 140654313, 16.10.2026, Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/803/26

Провадження № 2/151/665/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Добровольської М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Остапенко М.В., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи позов тим, що 28 вересня 2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, за актовим записом №603 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі позивача та відповідача народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року стосунки у позивача з дружиною розладналися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, мають різні погляди на життя та ведення спільного господарства. Вже тривалий час кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Позивач наразі перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. Примирення та збереження шлюбу між подружжям неможливе з підстав викладених вище та за глибоким перконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини на тому рівні на якому вони зараз перебувають немає, тому просить шлюб розірвати. Спору, щодо виховання та проживання неповнолітньої дитини на день звернення до суду з заявою про розірвання шлюбу немає. Дитина проживає разом з матір`ю. Окрім того, позивач перебуваючи на військовій службі понад 7 (сім) років та враховуючи особливий характер проходження військової служби в умовах воєнного стану бажає застерегти себе та свою родину від можливих майнових спорів пов`язаних в майбутньому із розподілом одноразової грошової допомоги або виплатами грошового забезпечення у разі його полону, загибелі або зникнення безвісти, а тому, просить суд, при теперішніх реаліях сьогодення в умовах воєнного стану, розгляд справи провести у найкоротші процесуальні строки.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

14 вересня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 , через систему "Електронний суд", надіслала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що з позовними вимогами не погоджується у повному обсязі та заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки вважає, що їхня сім`я не розпалася остаточно, а сімейні відносини між нею та її чоловіком можуть бути відновлені. Так як у них є спільна малолітня дитина ОСОБА_3 , яка потребує належного піклування, уваги та участі обох батьків, вона вважає, що збереження сім`ї та можливість відновлення повноцінних сімейних відносин відповідають найкращим інтересам їхньої дитини. Також зазначила, що у неї є старший син ОСОБА_4 , якого її чоловік виховує, як рідного сина, між ними сформувалися близькі сімейні відносини. Вважає, що припинення шлюбу може негативно вплинути не лише на їхні відносини, як подружжя, але й на сформовані зв`язки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Підтверджує той факт, що на цей час вони з чоловіком не проживають разом, але це не є наслідком остаточного припинення сімейних відносин, оскільки це пов`язане з тим, що її чоловік проходить військову службу. Але під час відпусток чоловіка вони проводили час разом, як сім`я, підтримували сімейні стосунки, спілкувалися, піклувалися один про одного та разом проводили час із дітьми. Вважає, що між ними збереглися взаємні почуття, турбота та хвилювання одне за одного. Не вважає їхній шлюб фактично припиненим, і що сімейні відносини втратили сенс. Підтверджує, що між ними дійсно виникали сварки та непорозуміння. Однак вона вважає, що такі конфлікти самі по собі не свідчать про остаточний і безповоротний розпад сім`ї. Вони молоді люди, які можуть помилятися, робити висновки та працювати над своїми відносинами. Вона не втратила почуттів до чоловіка та має щире бажання зберегти їхню сім`ю. Готова докласти необхідних зусиль для налагодження подружніх відносин, усунення непорозумінь та відновлення спільного сімейного життя. Вважає розірвання шлюбу без надання їм часу для примирення передчасним. Просить суд, долучити відзив до матеріалів справи, врахувати її заперечення та фактичні взаємини між подружжям, дійсні причини звернення з позовом, наявність малолітньої дитини, а також інші обставини їхнього сімейного життя та надати їм строк для примирення тривалістю шість місяців, з метою збереження шлюбу та відновлення сімейних відносин. На час наданого строку для примирення провадження по справі зупинити. У разі після закінчення строку на примирення вона підтверджуватиме своє бажання зберегти шлюб, врахувати її позицію та вирішити питання про розірвання шлюбу з урахуванням усіх фактичних обставин сімейного життя.

07 жовтня 2026 року представник позивача, адвокат Остапенко М.В., через систему "Електронний суд", надіслала до суду заперечення проти надання строку для примирення, в яких зазначила, що позивач не погоджується із доводами відзиву, окрім того, категорично заперечує проти надання будь-якого строку для примирення та вважає наведені відповдачкою обставини такими, що не свідчать про наявність реальної перспективи збереження шлюбу. Він не бажає зберігати шлюб, не має наміру відновлювати подружні відносини та не вбачає жодної перспективи примирення з відповідачкою. Його позиція не є наслідком тимчасового конфлікту, сварки чи емоційного рішення. Саме фактичне припиннення сімейних відносин та відсутність бажання надалі перебувати у шлюбі стали підставою для звернення до суду. Твердження відповідачки про те, що "сім`я не розпалася остаточно", відображає виключно її суб`єктивне ставлення до ситуації. Також її твердження про те, що окреме проживання сторін начебто зумовлене виключно проходженням позивача військової служби - не відповідає всій реальності обставин. Проходження позивачем військової служби не є причиною його рішення про розірвання шлюбу. Він більше не вважає існуючі між сторонами відносини сімейними та не бажає їх продовження. Більше того, перебуваючи в умовах військової служби та безпосередньо в районі бойових дій, позивач усвідомлено звернувся до суду за захистом свого права на припинення шлюбу. Це додатково свідчить не про випадковість його рішення, а про його виважений та остаточний характер. Сам факт, спілкування сторін, а тим більше, спілкування позивача зі своєю малолітньою дитиною, не може ототожнюватися із бажанням зберегти шлюб. Це не є доказом того, що він бажає продовжувати шлюб із матір`ю дитини. Водночас сам факт наявності спільної дитини не є безумовною підставою ані для відмови у розірванні шлюбу, ані для надання шестимісячного строку для примирення. Щодо старшого сина відповідачки, то наразі позивач не підтримує з ним жодних відносин. Навіть якби і підтримував, то ця обставина сама по собі не створює обов`язку позивача продовжувати шлюб із відповідачкою і не спростовує його однозначного волевиявлення, щодо розірвання шлюбу. Бажання відповідачки зберегти сім`ю є її особистою позицією, однак не може замінити відсутню волю позивача на продовження подружніх відносин. Шість місяців, ані будь-який інший строк не змінить його рішення про розірвання шлюбу. Надання строку для примирення має сенс лише тоді, коли існує хоча б реальна перспектива такого примирення, однак у даному випадку позивач таку можливість виключає. Перебуваючи на військовій службі понад 7 років та враховуючи особливий характер проходження військової служби в умовах воєнного стану він бажає застерегти себе та свою родину від можливих майнових спорів пов`язаних в майбутньому із розподілом одноразової грошової допомоги або виплатами грошового забезпечення у разі його полону, загибелі або зникнення безвісти, а тому просить суд, при теперішніх реаліях сьогодення в умовах воєнного стану та наявності надмірного суддівського навантаження кількістю справ, що перебувають на розгляді, розгляд справи провести у найкоротші розумні процесуальні строки і не бажає примирення та збереження шлюбу. Просить не надавати сторонам строку для примирення, оскільки його рішення про розірвання шлюбу є усвідомленим та остаточним та продовжити розгляд справи без зупинення провадження і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При вирішенні справи врахувати, що позивач проходить військову службу в районні ведення бойових дій.

Позивач та його представник адвокат Остапенко М.В. у судове засідання не з`явилися, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України подавши до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повістки до її електронного кабінету, та довідкою про доставку sms-повістки, яка надсилалася на зазначений у позовній заяві номер телефону. Причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 28 вересня 2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), сторони зареєстрували шлюб 28 вересня 2024 року, про що складено відповідний актовий запис № 603. При реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ".(а. с. 11)

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 02 грудня 2024 року Бершадським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) у подружжя народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 31)

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України, передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до статтей 110-112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Як вбачається із ст. 113 СК України, особа, яка змінила прізвище в зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Враховуючи зазначені позивачем причини розірвання шлюбу, характер їх відносин, наполягання на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім`ї неможливо, та те, що разом не проживають тривалий час, а також те, що позивач перебуває на військовій службі безпосередньо в районі бойових дій, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Щодо клопотання відповідача про надання строку на примирення, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України, у справах про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи та призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шести місяців, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 111 Сімейного кодексу України. Водночас суд зазначає, що надання строку для примирення є дискретним правом суду, а не його обов`язком, і залежить від наявності підстав, що свідчать про реальні можливості збереження шлюбу. У даній справі суд не знаходить підстав для задоволення клопотання, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач перебуваючи в умовах військової служби та безпосередньо в районі бойових дій, усвідомлено звернувся до суду за захистом свого права на припинення шлюбу. І це свідчить не про випадковість його рішення, а про його виважений та остаточний характер. Його позиція, щодо розірвання шлюбу є категоричною. Крім того, відповідачка не конкретизувала, які саме дії вчиняє або має намір вчиняти для збереження сімейних відносин, у судове засідання не з`явилася та не надала доказів реальних заходів щодо врегулювання конфліктів, а також обгрунтування щодо необхідності надання строку на шість місяців відсутнє. Надання такого строку могло б бути розцінене як затягування розгляду справи, зловживання процесуальними правами та порушення прав і законних інтересів позивача.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання сторонам строку на примирення.

Питання про зміну прізвища відповідачці ОСОБА_2 судом не вирішується.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач просив залишити судовий збір за ним, суд, враховуючи його прохання, залишає судовий збір за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 223, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 вересня 2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за актовим записом № 603 - розірвати.

Копію рішення після набрання законної сили надіслати до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місце знаходження: смт. Тростянець, вул. Соборна, буд. 90, Вінницької області, поштовий індекс 24300, код ЄДРПОУ 42054184).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місце знаходження:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , картка платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК