Ухвала суду № 140654107, 30.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

30 липня 2026 року Справа № 915/187/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Шевченко Т.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008 (код ЄДРПОУ 13844159)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, вул. Погранична, б. 39/1, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 42129888)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 283 157, 58 грн.

Представники сторін в підготовче засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати недійсними додаткові угоди, зокрема:

- додаткову угоду № 4 від 25.02.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року;

- додаткову угоду № 5 від 01.03.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року;

- додаткову угоду № 6 від 01.08.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року ;

- додаткову угоду № 8 від 01.09.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року;

- додаткову угоду № 9 від 01.10.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року;

- додаткову угоду № 10 від 20.10.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року;

- додаткову угоду № 11 від 01.11.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року;

- додаткову угоду № 12 від 20.11.2021 року до Договору № 100/32 від 24.12.2020 року.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надміру виплачені грошові кошти у сумі 283 157, 58 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

За результатами публічної закупівлі UA-2020-11-13-009926-c за процедурою відкриті торги з особливостями між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» укладено договір про постачання електричної енергії від 24.12.2020 року № 100/32.

В подальшому між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» під час дії договору від 24.12.2020 укладено 8 (вісім) додаткових угод, якими вносились зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю кВт/год.

Позивач зазначає, що додаткові угоди від 25.02.2021 № 4, від 22.03.2021 № 5, від 30.08.2021 № 6, від 04.10.2021 № 8, від 19.10.2021 № 9, від 29.10.2021 № 10, від 23.11.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12 до Договору від 24.12.2020 суперечать нормам ЦК України та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.

Позивач зазначає, що оскільки підвищення ціни за одиницю товару додатковими угодами від 25.02.2021 № 4, від 22.03.2021 № 5, від 30.08.2021 № 6, від 04.10.2021 № 8, від 19.10.2021 № 9, від 29.10.2021 № 10, від 23.11.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12 до Договору від 24.12.2020 проведено з порушенням чинного законодавства, Головним управлінням ПФУ на користь ТОВ «МЕК» зайво перераховано бюджетних коштів в загальній сумі 283 157, 58 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 283 157, 58 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 203, 215, 216, 509, 626, 628, 629, 632, 638, 651, 652, 653, 670, 712, 1212 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 5, 41 Закону України Про публічні закупівлі, судовою практикою та умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 позовну заяву (вх. № 2383/26 від 23.02.2026) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 283 157, 58 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 22.04.2026.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 22.04.2026, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному з 06.04.2026 по 17.04.2026 (включно), з 21.04.2026 по 24.04.2026 (включно).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2026 призначено підготовче засідання по справі на 02.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі на 30.07.2026.

В підготовче засідання 30.07.2026 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Явка учасників процесу не визнавалась судом обов`язковою.

26.06.2026 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 9468/26 від 26.06.2026), в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 915/187/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідач вважає наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, у зв`язку із тим, що:

- предметом доказування у справі та підставою заявлених позовних вимог є застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, не частіше ніж один раз на 90 днів;

- у конституційному провадженні Конституційний Суд України розглядає юридичне питання про відповідність п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Конституції України, зокрема в аспектах юридичної визначеності, права власності, свободи підприємницької діяльності та рівності суб`єктів господарювання;

- у справі № 915/187/26 господарський суд розглядає матеріально-правове питання про правомірність укладення оспорюваної додаткової угоди, що ґрунтується виключно на застосуванні саме цієї норми;

- обидва предмети судового розгляду мають спільну правову основу, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. Розгляд господарського спору до завершення конституційного провадження неминуче призведе до того, що господарський суд буде змушений самостійно сформувати позицію щодо змісту, меж дії та критеріїв застосування оспорюваної норми у той час, коли ці самі питання перебувають на вирішенні Конституційного Суду України в межах його виключної компетенції.

З огляду на наведене, у справі № 915/187/26 наявні всі передбачені законом підстави для обов`язкового зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

29.06.2026 Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 9552/26 від 29.06.2026), в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про зупинення провадження у справі № 915/187/26 у повному обсязі та продовжити розгляд справи по суті.

Заперечуючи проти клопотання про зупинення провадження у справі, позивач зазначає, що відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення Конституційним Судом України у конституційному провадженні щодо перевірки конституційності зазначеної норми.

Твердження відповідача про необхідність зупинення провадження є необґрунтованими, оскільки наявні у справі матеріали дозволяють суду повно та всебічно дослідити всі обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відкриття конституційного провадження жодним чином не впливає на можливість встановлення фактичних обставин даної справи.

Конституційний суд України не досліджуватиме обставини укладання спірних додаткових угод, не надаватиме оцінки доказам у даній справі та не встановлюватиме факти, які входять до предмета доказування в цьому спорі.

Таким чином, відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи, оскільки суд не позбавлений можливості дослідити докази, встановити всі обставини, що мають значення для вирішення спору, та надати їм належну правову оцінку на підставі норм чинного законодавства.

Розгляд клопотання про зупинення провадження у справі судом відкладався.

Розглянувши в підготовчому засіданні 30.07.2026 клопотання про зупинення провадження у даній справі, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі № 915187/26 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача надміру виплачених грошових коштів у сумі 283 157, 58 грн.

Підставою позову зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем додаткових угод від 25.02.2021 № 4, від 22.03.2021 № 5, від 30.08.2021 № 6, від 04.10.2021 № 8, від 19.10.2021 № 9, від 29.10.2021 № 10, від 23.11.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12, що не відповідають нормам ЦК України та ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними. Позивач зазначає, що оскільки підвищення ціни за одиницю товару додатковими угодами від 25.02.2021 № 4, від 22.03.2021 № 5, від 30.08.2021 № 6, від 04.10.2021 № 8, від 19.10.2021 № 9, від 29.10.2021 № 10, від 23.11.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12 до Договору від 24.12.2020 проведено з порушенням чинного законодавства, Головним управлінням ПФУ на користь ТОВ «МЕК» зайво перераховано бюджетних коштів в загальній сумі 283 157, 58 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 283 157, 58 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зі змісту всіх оспорюваних додаткових угод від 25.02.2021 № 4, від 22.03.2021 № 5, від 30.08.2021 № 6, від 04.10.2021 № 8, від 19.10.2021 № 9, від 29.10.2021 № 10, від 23.11.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12 судом встановлено, що підставою укладення всіх вищевказаних додаткових угод була зміна ціни за одиницю товару згідно довідок ТПП (коливання ціни на ринку) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою зазначив, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України № 3-78/2026(178/26) від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в особі директора Товариства ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Товариство твердить, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (частини перша, четверта статті 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (частини перша, третя статті 42 Конституції України), а також порушено принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України) та принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Питання, пов`язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату Конституційного Суду України, що підтверджується офіційним пресрелізом Конституційного Суду України від 7 травня 2026 року: « 6 травня. Відбулися засідання сенатів та колегій суддів: розглядали справи за конституційними скаргами і постановили ухвали», оприлюдненим на офіційному вебсайті КСУ (https://ccu.gov.ua), а також Інформацією з веб-сайту Конституційного Суду України про звернення з конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вх. № 16/178 від 6 квітня 2026 року).

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України «Про Конституційний Суд України» якщо Конституційний Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення.

За своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20).

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ГПК України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної господарської справи № 915/187/26 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як зазначено судом вище, у справі № 915/187/26 предметом спору є вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладених на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення безпідставно сплачених грошових коштів згідно оспорюваних додаткових угод. Підставою позову позивачем зазначено порушення під час укладення оспорюваних додаткових угод вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана норма Закону, конституційність якої є предметом конституційного провадження, одночасно є правовою підставою позову.

Отже, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки позивач посилається на вказану норму Закону у якості підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії.

Спір у даній справі не може бути вирішено по суті без застосування саме вказаної норми Закону. Як вказано вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, полягає не у неможливості господарського суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти) у даній справі, а у правильному застосуванні норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін. При цьому, суд у даній справі не має повноважень самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тобто, розгляд даної справи господарським судом до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону створює реальний ризик ухвалення судового рішення на підставі норми, яка може бути визнана неконституційною та втратити чинність. Така ситуація суперечить принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України, ст. 2 ГПК України) та права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/187/26 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Керуючись ст. 177, 181-182, 227, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у даній справі 915/187/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про результат розгляду справи за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 15.10.2026

Суддя Е. М. Олейняш