Ухвала суду № 140654029, 15.10.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/2626/25

№1-кс/930/389/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року

Слідчий суддя Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю власника майна - ОСОБА_3

представника власника майна - адвоката - ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна -

ВСТАНОВИВ:

До Немирівського районного суду Вінницької області звернувся адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , власника майна, на яке накладено арешт, із клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року у справі № 930/2626/25 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та накладено арешт на трактор марки «CASE MX I70» разом із культиватором та боронами, які належать на праві власності ОСОБА_3 , із позбавленням останнього права користування та розпорядження зазначеним майном.

Як зазначає заявник, підставою для накладення арешту слідчий суддя визначив те, що вказане майно відповідає критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки може містити сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які мають значення для кримінального провадження.

Водночас сторона захисту вважає, що на цей час відпала необхідність у подальшому застосуванні арешту майна, а обмеження власника у праві користування та розпорядження ним є необґрунтованим і непропорційним втручанням у право власності.

На обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що ОСОБА_3 є власником зазначеного майна, а під час розгляду первісного клопотання про накладення арешту участі в судовому засіданні не брав та про його дату, час і місце не повідомлявся, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України має право звернутися з клопотанням про скасування арешту.

Заявник зазначає, що саме по собі визнання майна речовим доказом не свідчить про необхідність його подальшого утримання під арештом із позбавленням власника права користування ним. На думку сторони захисту, подальше обмеження права власності має бути обумовлене конкретною та актуальною процесуальною необхідністю, тоді як у цьому випадку таких обставин не встановлено.

Як вказує адвокат, трактор разом із культиватором та боронами було вилучено 23 березня 2026 року, а відтак орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення необхідних слідчих і процесуальних дій із цим майном. При цьому в ухвалі про накладення арешту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що подальше використання майна власником може призвести до його знищення, пошкодження, приховування, відчуження або втрати доказового значення.

Крім того, сторона захисту зазначає, що обставини, пов`язані з можливістю приховування чи знищення майна, на які було покликано під час вирішення питання про первісне накладення арешту, не можуть автоматично обґрунтовувати необхідність подальшого обмеження права користування ним, оскільки майно вже було вилучено, його місцезнаходження встановлено, а арешт накладено в судовому порядку.

Адвокат також звертає увагу на те, що кримінальне провадження здійснюється, зокрема, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, однак ОСОБА_3 про підозру не повідомлено, обвинуваченим він не є, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, а конкретного розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не встановлено. На переконання заявника, за таких обставин відсутні належні підстави для подальшого збереження арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди або цивільного позову.

Окремо у клопотанні наголошується, що трактор, культиватор і борони є сільськогосподарською технікою, призначеною для виконання відповідних робіт, а позбавлення ОСОБА_3 можливості користуватися належним йому майном перешкоджає здійсненню господарської діяльності та отриманню доходу. За твердженням заявника, унаслідок неможливості використання зазначеної техніки власник зазнав майнових втрат, орієнтовний розмір яких становить 150 000 грн.

З огляду на викладене адвокат вважає, що подальше застосування арешту майна не відповідає актуальним потребам кримінального провадження, є непропорційним обмеженням права власності та не має достатнього фактичного обґрунтування.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 174 КПК України, заявник просить скасувати в повному обсязі арешт, накладений ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року на трактор марки «CASE MX I70» разом із культиватором та боронами, що належать на праві власності ОСОБА_3 .

Власник майна ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в клопотанні, та просили його задовольнити, скасувавши арешт майна в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що скасування арешту майна на цей час є передчасним, оскільки зазначена сільськогосподарська техніка є речовим доказом у кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому триває, а остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні не прийнято.

Старший слідчий СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, проте надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій просив розглянути клопотання про скасування арешту майна за його відсутності. У заяві слідчий зазначив, що слідчим відділенням ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025022240000093 від 23 вересня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 366 КК України. 23 березня 2026 року працівниками поліції виявлено факт самовільного зайняття фермерським господарством «Береславця» (код ЄДРПОУ 33127178), головою якого є ОСОБА_3 , земельної ділянки з кадастровим номером 0523480300:01:000:0066 площею 7,0247 га, розташованої на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області за межами с. Адамівка.

Як зазначено в заяві, під час огляду місця події за вказаним фактом працівниками поліції вилучено трактор марки «CASE MX 170», державний номерний знак НОМЕР_1 , із культиватором та боронами. Ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року на зазначене майно накладено арешт, при цьому після проведення огляду його залишено на зберігання власнику - ОСОБА_3 . Надалі вказаний трактор із сільськогосподарським обладнанням визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий повідомив, що 1 травня 2026 року зазначену земельну ділянку оглянуто за участю спеціаліста - начальника відділу з державного контролю за використанням надр та охороною земель № 1 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 8 червня 2026 року № 0-2-0.441-431112-26, у разі складення акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення за фактом самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 6,9331 га з кадастровим номером 0523480300:01:000:0066, яка належить до земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням «землі запасу» (код 16.00, вид угідь пасовища), розмір шкоди міг би становити 92 628,38 грн.

Слідчий також зазначив, що на час подання заяви остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні не прийнято, а трактор марки «CASE MX 170», державний номерний знак НОМЕР_1 , із культиватором та боронами має статус речового доказу і, на його думку, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене слідчий заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, вважаючи подальше збереження арешту необхідним для цілей кримінального провадження, та просив розглянути клопотання без його участі у зв`язку з неможливістю прибути до суду.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення власника майна ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4 , які підтримали клопотання, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти його задоволення, а також врахувавши письмову заяву старшого слідчого ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного й неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування в установленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації або арештовується з метою забезпечення цивільного позову чи стягнення неправомірної вигоди у передбачених законом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у такому випадку арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, під час розгляду такого клопотання слідчий суддя має перевірити, чи зберігаються на час його розгляду підстави, з яких було накладено арешт, чи існує надалі необхідність у застосуванні відповідного заходу забезпечення кримінального провадження та чи наведено належні доводи на підтвердження необґрунтованості арешту або відпадіння потреби в його подальшому застосуванні.

Як вбачається з матеріалів, ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2026 року у справі № 930/2626/25 накладено арешт на трактор марки «CASE MX I70» разом із культиватором та боронами, що належать ОСОБА_3 , із позбавленням власника права користування та розпорядження зазначеним майном.

Як вбачається зі змісту письмової заяви старшого слідчого ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 42025022240000093 від 23 вересня 2025 року здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1 та ч. 1 ст. 366 КК України.

23 березня 2026 року працівниками поліції виявлено обставини можливого самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 0523480300:01:000:0066, розташованої за межами с. Адамівка на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, а під час огляду місця події вилучено трактор марки «CASE MX 170», державний номерний знак НОМЕР_1 , із культиватором та боронами.

Слідчий зазначає, що вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та, на його думку, воно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, зі змісту заяви слідчого вбачається, що 1 травня 2026 року проведено огляд зазначеної земельної ділянки за участю спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Згідно з листом цього органу від 8 червня 2026 року № 0-2-0.441-431112-26, за умови складення акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення розмір шкоди за фактом самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 6,9331 га міг би становити 92 628,38 грн.

Наведені відомості свідчать про те, що досудове розслідування стосується обставин можливого самовільного зайняття земельної ділянки, під час якого, за твердженням органу досудового розслідування, використовувалася зазначена сільськогосподарська техніка. За таких обставин питання щодо її використання як можливого знаряддя кримінального правопорушення та її доказового значення потребує перевірки в межах досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя враховує, що сама по собі постанова про визнання майна речовим доказом не є безумовною підставою для збереження арешту на невизначений строк. Водночас у цьому випадку сторона обвинувачення посилається на конкретні обставини виявлення та вилучення майна, його можливе використання під час події, яка розслідується, а також на необхідність збереження його як речового доказу.

На час розгляду клопотання сторона захисту не надала відомостей, які б спростовували зазначені обставини або свідчили про втрату майном доказового значення для кримінального провадження. Також із наданих матеріалів не вбачається, що досудове розслідування завершено або що потреба у збереженні відповідного речового доказу остаточно відпала.

Доводи заявника про те, що з моменту вилучення майна минув значний строк, самі по собі не свідчать про відпадіння потреби в арешті. Визначальним у цьому питанні є не лише тривалість застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а й наявність або відсутність на час розгляду клопотання обставин, які обумовлюють необхідність подальшого збереження майна для цілей кримінального провадження.

Не є достатньою підставою для скасування арешту й те, що ОСОБА_3 не повідомлено про підозру та він не має статусу обвинуваченого. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності передбачених законом підстав. Отже, відсутність у власника процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого сама по собі не виключає можливості застосування такого заходу.

Посилання сторони захисту на відсутність цивільного позову та невстановлення остаточного розміру шкоди також не спростовують необхідності збереження арешту з метою забезпечення речових доказів, оскільки йдеться про різні процесуальні цілі застосування цього заходу. У цьому випадку орган досудового розслідування обґрунтовує необхідність арешту передусім доказовим значенням майна, а не забезпеченням цивільного позову.

Водночас слідчий суддя бере до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що трактор, культиватор і борони є сільськогосподарською технікою, а позбавлення можливості користуватися ними перешкоджає здійсненню господарської діяльності та може спричиняти майнові втрати. Проте наведені обставини мають оцінюватися в сукупності з необхідністю забезпечення належного збереження речового доказу. Саме по собі посилання на можливі господарські збитки за відсутності достатніх даних про припинення потреби у збереженні майна не є безумовною підставою для скасування арешту.

При цьому слідчий суддя враховує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та має відповідати його завданням. Відповідно, подальше застосування такого заходу повинно залишатися обумовленим реальною процесуальною необхідністю, а не лише фактом продовження досудового розслідування.

Оцінивши наведені сторонами доводи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що на цей час не доведено ані необґрунтованості накладення арешту, ані припинення потреби в його подальшому застосуванні. Матеріали, наведені стороною обвинувачення, вказують на те, що трактор марки «CASE MX 170» із культиватором та боронами продовжує розглядатися органом досудового розслідування як речовий доказ у кримінальному провадженні, обставини якого ще перевіряються.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що правові підстави для скасування арешту майна в повному обсязі, про що просить заявник, не доведені, а тому в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , поданого в інтересах ОСОБА_3 , належить відмовити.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170, 174, 370, 372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї може бути подано відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України.

Слідчий суддя: ОСОБА_1