Рішення № 140653153, 16.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2026Справа № 910/9902/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальний продукт" (м.Черкаси)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака Київ" (Київ)

про стягнення 11 706,98 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соціальний продукт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака Київ" про стягнення 11 706,98 грн, з яких: 8 934,12 грн основаного боргу; 1 397,15 грн пені; 930,13 грн 20% річних; 445,58 грн збитків від інфляції, у зв`язку у порушенням умову Договору поставки №462/580 від 20.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 462/580 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Загальна сума товару, що передається Покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження, визначаються у накладній, яка є невід`ємною частиною договору (п.1. 2 Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної Постачальника за участю експедитора Постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній.

Відповідно до п. 3.5 Договору, при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується повноважними представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

Пунктом п. 4.2. Договору визначено, що Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок та/або внесення готівки до каси протягом 6 календарних днів з моменту отримання товару.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині зобов`язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін за 30 днів закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення його дії автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 6.1. Договору).

Позивач зазначає, що договір поставки № 462/580 від 20.11.2024 був продовжений на 2026 рік, в силу положень п. 6.1. Договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар за Договором на суму 10 809,60 грн за видатковою накладною № СП000016671 від 20.01.2026., що також підтверджується товарно-транспортною накладною №СП000016671 від 20.01.2026.

Судом встановлено, що строк оплати на вказаною видатковою накладною, згідно з п. 4.2. Договору, настав.

За доводами позивача, відповідач поставлений товар повністю не оплатив, та допустив утворення заборгованості у розмірі 8 934,12 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар у розмірі 8 934,12 грн чи відсутності у відповідача обов`язку з її сплати сторонами суду не надано.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 1 397,15 грн пені, 445,58 грн збитків від інфляції та 930,13 грн 20% річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.2. Договору при порушенні Покупцем п. 4.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, крім цього, збитки від інфляції та 20 % річних.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 20% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень по суті спору не подано, доводів і тверджень позивача в установленому законом порядку не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака Київ" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 43-45, офіс 1; ідентифікаційний код 45238572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальний продукт" (18030, місто Черкаси, вулиця Сагайдачного гетьмана, будинок 175/7; ідентифікаційний код 45625775) 8 934 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 12 коп. основного боргу, 1 397 (одна тисяча триста дев`яносто сім) грн 15 коп. пені, 445 (чотириста сорок п`ять) грн 58 коп. збитків від інфляції, 930 (дев`ятсот тридцять) грн 13 коп. 20% річних, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко