Рішення № 140653151, 16.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2026Справа № 911/2142/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С" (м. Київ)

про стягнення 252 321,84 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С" про стягнення 252 321,84 грн, з яких: 250 735,00 заборгованості за Договором №1908/1 від 19.08.2025 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів, 1 442,58 грн пені та 144,26 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" (далі-Перевізник-експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С" (далі-Замовник) було укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів №1908/1, згідно з п. 1.1. якого, Замовник замовляє, а Перевізник-експедитор за плату і за рахунок Замовника виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських та транспортних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу за маршрутом завантаження Україна, село Тисів вул. Грушевського 162, замитнення: Україна, м. Івано Франківськ, вулиця Польова 6; розмитнення: Франція, м. Руан, розвантаження: місто Кіброн.

Згідно з цим Договором, Перевізник-експедитор надає експедиторські послуги (організація та планування перевезень, отримання необхідних документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо) та забезпечує перевезення вантажів власним транспортом(іменується як Перевізник у даному договорі) або залучаючи до цього транспорт третіх осіб(іменується як Експедитор у цьому договорі). Перевізник-експедитор виступає від свого імені, діє за дорученням Замовника та має право укладати договори з третіми особами і оплачувати їх послуги грошовими коштами, що надійшли від Замовника (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору детальні умови кожного перевезення (а саме: напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункт перетинання кордону України, відомості про вантаж, вантажовідправники, вантажоодержувачі, розмір оплати (що включає плату експедитору-виконавцю та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучені Перевізником- експедитором для виконання цього Договору), строки доставки вантажу та інші умови) зазначаються Замовником у окремих Заявках на перевезення вантажу.

Пунктами 2.2.1., 2.2.2, 2.3., 2.4. Договору визначено, що підтвердженою вважається Заявка, підписана Сторонами і скріплена їх печатками або штампами. При цьому Заявка може оформлюватись за допомогою обміну листами, що передаються з використанням факсимільного та електронного зв`язку. Заявки, передані з використанням факсимільного та електронного зв`язку, мають силу оригіналів. Підтверджена заявка обов`язкова для виконання сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору. Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі та у відповідності до товарно - супровідних документів Замовника. Факт виконання кожного перевезення, що є підставою для виконання розрахунків між сторонами, підтверджується товарно-транспортною накладною або СМR-накладною, на підставі яких сторони підписують відповідний акт виконаних робіт або інший документ, що має аналогічну суть.

Згідно з п. 5.3. Договору розмір оплати транспортних та експедиторських послуг узгоджується сторонами в Заявках на перевезення, які є невід`ємною частиною цього Договору, вказується в рахунку-фактурі Перевізника-експедитора та у підписаному сторонами акті виконаних робіт. Зазначена сума включає плату перевізнику-експедитору за виконання послуг, обумовлених Договором, та вартість послуг третіх осіб (перевізників, інших експедиторів тощо), якщо такі залучені Перевізником-експедитором для виконання цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розрахунки між Замовником та Перевізником-експедитором здійснюються відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів України не пізніше семи календарних днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (СМК чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що ним були надані послуги на підставі Договору на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів № 1908/1 від 19.08.2025, а відповідач, у свою чергу, не здійснив у повному обсязі оплату за надані послуги в розмірі 250 735,00 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договори-заявки як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

На виконання вищевказаного договору сторонами було погоджено Заявку №2 від 14.11.2025 Тисів-Кіброн. У відповідності до Заявки №2 було організовано перевезення у міжнародному сполученні за маршрутом: Україна, Івано-Франківська область, с. Тисів Франція, м. Кіброн. Вантаж прийнято до перевезення та доставлено вантажоодержувачу 10.12.2025, що підтверджується міжнародно товарно-транспортною накладною №739359 від 28.11.2025 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, а також митною декларацією №25UA206020017177U6.

Позивачем виставлено рахунок №347 від 08.12.2025 та складено акт надання послуг №347 від 10.12.2025 на суму 169 727,00 грн.

Далі, між сторонами було погоджено Заявку №3 від 12.12.2025 Тисів-Кіброн.

У відповідності до Заявки №3 було організовано перевезення у міжнародному сполученні за маршрутом: Україна, Івано-Франківська область, с. Тисів Франція, м. Кіброн. Вантаж прийнято до перевезення та доставлено вантажоодержувачу 26.12.2025, що підтверджується міжнародно товарно-транспортною накладною №898782 від 15.12.2025 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, а також митною декларацією №25UA206020018192U3.

Позивачем виставлено рахунок №382 від 26.12.2025 та складено акт надання послуг № 382 від 26.12.2025 на суму 195 729,00 грн.

Позивач зазначає, що на підставі вищевказаних заявок ним надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 365 456,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено частково оплату послуг, що підтверджується наступним платіжними інструкціями:

- №630 від 12.12.2025 на суму 109 721,00 грн з призначенням платежу: транспортування лоджії рахунок №347 від 08.12.2025;

- №666 від 26.04.2026 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу: транспортування лоджії рахунок №347 від 08.12.2025.

17.06.2026 позивач направив відповідачу вимогу, щодо оплати наявної у нього заборгованості у розмірі 250 735,00 грн.

Даний лист був направлений на адресу відповідача та отриманий ним 26.06.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №R690590004720.

Суд встановлено, що вказаним листом відповідачу були направленні документи, визначені п. 5.1. Договору, які необхідні для здійснення розрахунків між сторонами.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що згідно з п. 5.1. Договору останнім днем для здійснення оплати наданих послуг є 03.07.2026.

При цьому судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів сплати заборгованості в розмірі 250 735,00 грн чи відсутності у відповідача обов`язку з її сплати.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 1 442,58 грн пені та 144,26 грн 3% річних.

Згідно з п. 6.5 Договору у випадку затримки оплати понад строки, вказані в пункті 5.1. Договору, Замовник сплачує Перевізнику-експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та 3% річних, суд встановив їх арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката на підставі: Договору про надання правничої допомоги №464 від 30.04.2026, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Смарт Юрист", додатку №1 від 01.07.2026 до Договору про надання правничої допомоги №464 від 30.04.2026, акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 17.09.2026, звіту про надану правничу допомогу від 17.09.2026 та рахунку на оплату №523 від 17.07.2026.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 38; ідентифікаційний код 36186105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛЕСА" (69118, м. Запоріжжя, просп. Героїв Національної гвардії України, буд. 65, кв. 142; ідентифікаційний код 36015514) 250 735 (двісті п`ятдесят тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 00 коп. заборгованості, 1 442 (одна тисяча чотириста сорок два) грн 58 коп. пені, 144 (сто сорок чотири) грн 26 коп. 3% річних, 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 3 027 (три тисячі двадцять сім) 86 грн коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко