Рішення № 140653011, 29.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/234/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідача: Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу,

до співвідповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 17 174 грн 55 коп.

за участю:

прокурор Кутинська Наталія Ярославівна,

від відповідача: Барчук Ірина Вікторівна

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовною заявою до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", в якій просить суд:

- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 10.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії №2401338-21 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

- визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 30.06.2021 до Договору про постачання електричної енергії №2401338-21 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії №2401338-21 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

- визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 06.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії №2401338-21 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

- визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 22.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії №2401338-21 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

- визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 27.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії №2401338-21 від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

- стягнути з ТОВ "Прикарпатенерготрейд" на користь Міністерства освіти і науки України кошти у сумі 17174 грн 55 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Належить звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення), Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково- технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Підпунктами 3, 4, 5 пункту 5 Положення передбачено, що Міністерство освіти і науки України з метою організації своєї діяльності контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства освіти і науки України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно з п.1.1,4.1,4.2 Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.04.2023 року № 464 (п. 1.1, 4.1, 4.2 Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.01.2019 року № 43 Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (даліУніверситет) є закладом вищої освіти державної форми власності та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору №2401338-21 від 11.01.2021, укладеними з порушенням вимог законодавства, завдає шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

02.02.2026 прокурор звернувся з листом №09.50-69-608ВИХ-26 до Міністерства освіти і науки України, у якому повідомив про виявлені порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та запропонував вжити відповідних заходів реагування.

У відповідь листом № 14.1/292-26 від 10.02.2026 директор юридичного департаменту Міністерства освіти і науки України повідомила, що уразі залучення судом Міністерства освіти і науки України до участі у справі, представництво у справі буде забезпечено.

Отже, Міністерство освіти і науки України впродовж тривалого часу було обізнане з фактом порушення інтересів держави, проте не здійснило заходів для усунення цього порушення, а саме не забезпечило належного захисту інтересів держави, що стало підставою для представництва прокурором в порядку, передбаченому законом.

Сам факт не звернення позивача до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконував свої повноваження та не вжив достатніх і своєчасних заходів для припинення їх порушення.

За таких обставин, прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Порушення ж інтересів держави у цьому випадку полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів. Це, вочевидь, порушує інтереси держави оскільки будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що керівник Івано-Франківської окружної прокуратури, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

02.03.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 25.03.2026.

09.03.2026 Міністерство освіти і науки України подало додаткові пояснення по справі вх.№4267/26.

16.03.2026 відповідач подав відзив на позов вх.№4785/26.

19.03.2026 прокурор подав відповідь на відзив вх.№5081/26.

25.03.2026 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні на 29.04.2026.

28.04.2026 від співвідповідача надійшли додаткові пояснення по справі вх.№7917/26.

29.04.2026 у судовому засіданні суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 25.05.2026.

22.05.2025 від співвідповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі вх.№4777/26.

25.05.2025 прокурор подав заяву, якою просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі вх.№9762/26.

25.05.2026 суд, вислухавши думки сторін відмовив у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі; розпочав розгляд справи по суті та заслухавши вступне слово присутніх представників сторін оголосив перерву в судовому засіданні до 29.06.2026.

29.06.2026 судове засідання не відбулося у зв"язку із перебуванням судді у відпустці та призначене згідно з ухвалою від 08.07.2026 на 15.07.2026.

15.07.2026 суд задовольнив усне клопотання прокурора та відклав розгляд справи на 22.09.2026.

22.09.2026 суд продовжив розгляд справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та перерву до 29.09.2026.

29.09.2026 суд проголосив коротке (вступну та резолютивну частину) рішення.

Позиція прокурора.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні спірних додаткових угод не дотримані вимоги ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінені істотні умови Договору про постачання електричної енергії споживачу №2401338-21 від 11.01.2021, не обґрунтовані та документально не підтверджені коливання ціни електричної енергії на ринку після укладення договору. Внаслідок неправомірного збільшення ціни мала місце переплата Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу коштів у сумі 17 174 грн 55 коп. Внесення змін до Договору №2401338-21 від 11.01.2021 суперечить інтересам суспільства та держави, що має наслідком визнання додаткових угод №2 від 10.03.2021, № 3 від 30.06.2021, № 4 від 30.08.2021, №5 від 06.09.2021, №6 від 22.09.2021, №7 від 27.09.2021 недійсними у порядку ст.203, 215 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 17 174 грн 55 коп. оплати за непоставлений товар. Прокуратура обґрунтувала позов ст.11, 175, 525, 526, 530, 655, 670 ЦК України, ЗУ "Про публічні закупівлі".

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що посилання відповідача для обґрунтування коливання цін на ринку на довідки ТПП не є безумовною підставою для зміни ціни. Довідки не підтверджують коливання ціни на ринку в цілому та не обґрунтовують чому постачальник не може виконати зобов"язання за ціною, запропонованою ним на аукціоні.

Позиція позивача.

Міносвіти підтримало позовні вимоги та вказало, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик.

Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі

можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2021 № 926/324/20 зазначено, що при застосуванні положень статей 215, 217 ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 № 910/22319/16).

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Міністерством освіти і науки України (головним розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані забезпечувати їх ефективне та результативне використання. Міністерство освіти і науки України як головний розпорядник бюджетних коштів у сфері освіти має забезпечувати раціональне використання бюджетних ресурсів та запобігати їх неефективному використанню.

Міносвіти фінансується за кошти державного бюджету України. Головним розпорядником бюджетних коштів для закладів освіти є Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року. Згідно з п. п. 2.2, 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, оформлення та ведення касових операцій в установі, приймання готівки та розрахунок ліміту каси здійснюються відповідно до законодавства. Касові операції оформлюються відповідними документами, форми яких затверджені в установленому законодавством порядку. Суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного

бюджету.

Відповідно до статей 92, 96 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на правомірність укладення додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2401338-21від 11.01.2021. Зазначив, що угоди були укладені відповідно до вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпунктів 1 та 2 п. 14.6 Договору, у зв`язку із зменшенням обсягу закупівлі та з врахуванням звернень Постачальника та обґрунтованих фактографічних довідок Івано-Франківської Торгово-промислової палати, які підтверджували коливання цін на ринку.

Позивач в позовній заяві зазначив, що вартість товару може збільшуватися лише одноразово не більше 10 відсотків від тендерної пропозиції, хоча Закон України "Про публічні закупівлі" таких обмежень не містить, тобто ціна може збільшуватися неодноразово, про що також зазначається у листі Міністерства економіки від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06. Крім цього, Позивач не вказав, що Законом "Про публічні закупівлі" чітко не зазначено який саме документ підтверджує коливання цін на ринку. Заперечення щодо фактографічних довідок Торгово-промислової палати, як таких підстав, є необґрунтованим.

Позиція співвідповідача

ТОВ "Прикарпатенерготрейд" вимоги та обґрунтування позивача вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи враховуючи те, що при черговому коливанні ціни електричної енергії на ринку, що зумовлено високою волатильністю цього товару, сторони договору змушені були використовувати випадок зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків без збільшення суми договору з відповідним зменшенням кількості товару на підставі Закону.

Внесення змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку відбувалося шляхом укладення додаткових угод, а також було обґрунтованим та документально підтвердженим.

З дати запровадження нового ринку електричної енергії, для забезпечення постачання електричної енергії споживачам, електропостачальники здійснюють закупівлю електричної енергії на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому та балансуючому ринках, за двосторонніми договорами, а також шляхом імпорту електричної енергії.

Відповідно до механізму зміни ціни, що описаний в Договорі, ТОВ "Прикарпатенерготрейд" у письмовій формі зверталось до Споживача із пропозицією внесення змін до договору.

Зі змісту чинної на день укладення додаткових угод редакції Закону було зрозуміло, що змінювати ціну на електричну енергію можна було частіше, ніж раз на 90 днів та щоразу не більше ніж на 10%. Така позиція законотворців була цілком зрозумілою, адже з 01 липня 2019 року і по грудень 2022 року ціна на електричну енергію саме на РДН зросла з 1,63971 грн до 3,34746 грн без ПДВ, тобто на 104 %. І йдеться не про коливання, а про зростання ціни на електричну енергію.

ТОВ "Прикарпатенерготрейд" керувалося листом Мінекономіки № 3302-06_34307-06 від 27.10.2016 як єдиного органу, який має повноваження надавати узагальнені відповіді рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель, в якому зазначено, що якщо предметом договору є, зокрема, природний газ та електрична енергія, тоді не застосовується обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару.

У залежності від коливання ціни на ринку сторони протягом строку дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної на момент укладення договору та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Внесення таких змін має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

11.01.2021 за результатами проведення відкритих торгів Фаховий коледж електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (надалі - Споживач) та ТОВ "Прикарпатенерготрейд" (надалі - Постачальник) уклали Договір № 2401338-21 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до п.1.2 договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ).

Згідно з п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Обов"язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.2.2.).

Кількість поставки Споживачу до точки продажу електроенергії, як різновид товару: в обсягах 150 000 кВт*год (п.4.1).

За змістом п. 5.1 договору, ціна за спожиту електричну енергію у 2021 році 1.804714 грн без врахування тарифів на її транспортування.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 270707,00 грн, в т.ч. ПДВ 45117,83 грн.

Згідно з п 6.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за спожиту електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Цей договір набирає чинності із 01.01.2021 та діє до 31.12.2021 року (п.14.1.).

В п. 14.1 договору визначено, що умови договору можуть змінюватися за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України із дотриманням вимог, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно з п. 14.6 умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків,

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії .

8) зміни умов у зв"язку із застосуванням положень ч.6 ст.41 Закону.

В подальшому сторони уклали 8 додаткових угод до Договору, відповідно до яких, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесли зміни до договору щодо ціни товару та його кількості.

11.01.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони погодили зменшити ціну договору на 90235,67 гривень. Ціна за одиницю електричної енергії залишилась незмінною.

10.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду №2, відповідно до якої внесли зміни щодо ціни за 1кВт/год збільшивши її без врахування тарифу на транспортування з 1,804713 грн до 1,94701 грн, або на 7,89 %., та та зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 150 000 кВт*год до 92691 кВт*год.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-76 від 15.02.2021, у якій наведена інформація ДП "Оператор ринку" за результатами торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за 10 днів січня та лютого 2021 року, а також середньозважені ціни купівлі продажу за 10 днів лютого 2021 року (без зазначення дат) та вказано, що середньозважена ціна купівлі електроенергії на РДН за І декаду лютого 2021 року складає 1,70388 грн/кВт*год.

30.06.2021 сторони уклали Додаткову угоду №3, відповідно до якої внесли зміни щодо ціни за 1кВт/год спожитої електроенергії з 1,94701 до 2,1032496 грн, або на 8,03 % більше ніж передбачено попередньою додатковою угодою і на 16,54% більше від ціни, визначеної в Договорі та зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 92691 кВт*год до 85806 кВт*год.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-331 від 14.06.2021 в якій зазначена інформацію ДП "Оператор ринку" за результатами торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за 10 днів червня та травня 2021 року, а також порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 10 днів червня та травня 2021, а також цінові індекси та середньозважені ціни купівлі продажу за 10 днів червня 2021.

30.08.2021 сторони уклали Додаткову угоду №4, відповідно до якої внесли зміни щодо ціни за 1кВт/год з 2,1032496 грн до 2,2748016 грн, яка на 8,16% більше від ціни, що передбачено попередньою додатковою угодою і на 26,05% більше від ціни, визначеної в Договорі та зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 85806 кВт*год до 79335 кВт*год.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-469 від 13.08.2021 в якій зазначено інформацію ДП "Оператор ринку" за результатами торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за І декаду серпня 2021 в порівнянні з І декадою липня 2021 року, а також порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 10 днів липня, серпня 2021 року та серпня 2020 року.

06.09.2021 сторони уклали Додаткову угоду №5, відповідно до якої внесли зміни щодо ціни за 1кВт/год з 2,2748016 грн до 2,4631656 грн, яка на 8,28% більше від ціни, що передбачено попередньою додатковою угодою (2,27480 грн/кВт*год) і на 36,49% більше від ціни, визначеної в Договорі (1,804713 грн/кВт*год) та зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 79335 кВт*год до 73268 кВт*год.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-477 від 26.08.2021 в якій зазначено інформацію ДП "Оператор ринку" за результатами торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за 20 днів серпня 2021 в порівнянні з аналогічним періодом липня 2021 року, а також порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 20 днів липня, серпня 2021 та серпня 2020 року.

22.09.2021 сторони уклали Додаткову угоду №6, відповідно до якої внесли зміни щодо ціни за 1кВт/год з 2,4631656 грн до 2,669989 грн, яка на 8,40% більше від ціни, що передбачено попередньою додатковою угодою (2,46316 грн/кВт*год) і на 47,94% більше від ціни, визначеної в Договорі (1,804713 грн/кВт*год) та зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 73268 кВт*год до 67592 кВт*год.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-499 від 08.09.2021 в якій зазначено цінові індекси та середньозважені ціни купівлі-продажу на РДН у серпні 2021 року у порівнянні з липнем 2021 року, а також порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за липень, серпень 2021 року та серпень 2020 року.

27.09.2021 сторони уклали Додаткову угоду №7, відповідно до якої внесли зміни щодо ціни за 1кВт/год з 2,669989 грн до 2,897082 грн, яка на 8,50% більше від ціни, що передбачено попередньою додатковою угодою (2,66988 грн/кВт*год) і на 60,53% більше від ціни, визначеної в Договорі (1,804713 грн/кВт*год) та зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 67592 кВт*год до 62294 кВт*год.

В підтвердження коливання ціни відповідач надав фактографічну довідку № В-544 від 15.09.2021 в якій зазначена інформація ДП "Оператор ринку" станом на поточну дату 15.09.2021 та наведено порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за 10 днів вересня 2021 в порівнянні з І декадою серпня 2021 року та І декадою вересня 2020 року.

13.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №8, відповідно до якої сторони погодили зменшити ціну договору на 8746,00 гривень. Ціна за одиницю електричної енергії

залишилась згідно попередньої додаткової угоди, тобто 2,897082 грн за 1 кВт*год.

Як вбачається із змісту вказаних Додаткових угод такі укладені на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

На виконання умов договору позивач у 2021 році поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 62 294 кВт*год., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті укладення Додаткових угод №2- 7 ціна електричної енергії збільшилась з 1,804713 грн до 2,897082 грн за 1 кВт*год, тобто на 60,53% від ціни, зазначеної в договорі, а її обсяг зменшився на 87 706 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі.

Відповідач в свою чергу спожиту електричну енергію оплатив в повному обсязі на суму 171 725 грн 33 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи та не заперечується співввідповідачем.

Прокурор зазначив, що замовник - Фаховий коледж електронних приладів Івано-Франківського національного університету нафти і газу здійснило оплату товару за ціною значно вищою, ніж була визначена тендерною документацією, при цьому, обсяг поставленої електроенергії значно скоротився.

Про виявлене порушення та необхідність вжити заходів для його усунення прокуратура повідомила Міністерство освіти та науки України та Фаховий коледж електронних приладів Івано-Франківського національного університету нафти і газу, що підтверджується листами, долученими до матеріалів справи. Однак заходів щодо усунення вказаного порушення такі особи не вживали та позову до суду не заявляли, у зв"язку з чим, прокурор звернувся до господарського суду за захистом інтересів держави, шляхом подання позову про визнання додаткових угод № 2- 7 недійсними та повернення надмірно сплачених коштів за спожиту електроенергію.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 - 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені Законом України "Про публічні закупівлі" (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону. Зокрема, у випадку коливання цін на ринку товару у сторону збільшення чи у сторону зменшення. Що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, разом з тим, не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом із тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 11.10.2023 у справі № 903/742/22).

В постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10. постанови).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Відповідно до Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

У роз`ясненні Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" зазначено, що зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених частиною 5 статті 41 Закону, може здійснюватися саме у разі та у спосіб, що передбачені договором про закупівлю. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому. Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

З аналізу вищенаведеного виходить, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку електроенергії за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 зазначив, що виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Верховний Суд також вказав, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Відтак, з урахуванням положень закону щодо можливості зміни ціни виключно у разі коливання ціни такого товару на ринку, дослідженню та встановленню підлягає наявність факту такого коливання.

При цьому суд зазначає, що ціна на електричну енергію є динамічною та змінюється як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

Приймаючи до уваги, що внесення змін до договору відбувається на підставі положень статті 652 Цивільного кодексу України, першочерговим є питання можливості сторін передбачити таку зміну обставин та закласти її у підприємницький ризик.

Заразом, оскільки договір укладається за наслідком проведення тендеру та обрання переможця, який фактично запропонував найнижчу ціну, що відповідно є вигідним для покупця електричної енергії, за висновком суду істотність зміни ціни має розглядатися та оцінюватися не у порівнянні з найменшою ціною у період дії договору, а принаймні з ціною, що мала місце станом на момент подачі тендерної пропозиції.

В рамках розгляду господарської справи № 922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виклала правовий висновок про те, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Як вбачається з матеріалів справи в підтвердження необхідності збільшення ціни товару та укладення Додаткових угод співвідповідач надав фактографічні довідки Івано-Франківської торгово-промислової палати.

Суд, дослідивши зазначені документи, погоджується з доводами прокурора про те, що такі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Надані відповідачем документи не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не можуть бути розцінені, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення ціни, оскільки у таких документах має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Суд зазначає, що до принципів здійснення публічних закупівель (згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі") віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору (на таких твердження неодноразово акцентував увагу Верховний Суд, для прикладу у постановах від 16.02.2023 по справі № 903/383/22, від 31.05.2022 по справі № 927/515/21).

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 188 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 922/4089/20.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі №2401338-21 від 11 січня 2021 року , однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції співвідповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди №2-7, внаслідок чого ціна електроенергії збільшилася на 60,53% без належного на те документального підтвердження, що призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Згідно із приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наведеного вбачається, що Додаткові угоді №2-7 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положень статті 203 Цивільного кодексу України та без належних обґрунтувань підвищення ціни за одиницю товару, а тому суд дійшов висновку, що такі угоди є недійсними.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно до абзацу 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Обставина визнання оспорюваних додаткових угод недійсними означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором № 2401338-21 від 11.01.2021, а отже вартість 1 кВт/год становить 1,804713 грн з ПДВ.

Як вже зазначалось вище у спірний період відповідач поставив співвідповідачу 62 294 кВт/год електричної енергії, вартість якої з урахуванням положень договору мала становити 112 422 грн 79 коп., при цьому споживач сплатив на користь ТОВ "Прикарпатенерготрейд" у 2021 році грошові кошти за поставлену електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021 в загальній сумі 171 725 грн 30 коп.

Водночас відповідно до платіжних доручень № 177 від 06.12.2021, № 160 від 08.11.202, № 144 від 07.10.2021, № 99 від 08.07.2021, № 76 від 03.06.2021, № 31 від 04.03.2021, видатки в сумі 89 544, 02 грн проведено за рахунок бюджетних асигнувань спеціального фонду державного бюджету (власні надходження бюджетних установ), а відповідно до платіжних доручень № 212 від 06.12.2021, № 193 від 08.11.2021, № 173 від 07.10.2021, № 152 від 07.09.2021, № 136 від 09.08.2021, № 75 від 05.05.2021, № 56 від 05.04.2021, № 40 від 04.03.2021, № 16 від 04.02.2021 видатки в сумі 136 754 грн проведено за рахунок бюджетних асигнувань загального фонду державного бюджету. Оскільки Фаховий коледж електронних приладів Івано-Франківського національного університету нафти і газу сплатив за електричну енергію кошти в сумі 171 725 грн 33 грн, з них 136 754 грн за рахунок бюджетних асигнувань загального фонду державного бюджету, то з 32 409 грн 32 коп. безпідставно одержаних ТзОВ "Прикарпатенерготрейд" кошти в сумі 17 174 грн 55 коп. (загальний фонд, державний бюджет) належать до стягнення на користь Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З огляду на те, що суд визнав недійсними Додаткові угоди №2-7 дійшов висновку, що отримана співвідповідачем оплата у сумі 17 174 грн 55 коп. за товар, який не був ним поставлений споживачу, належить до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" в загальний фонд державного бюджету - на користь Міністерства освіти і науки України, на підставі частини 1 статті 670 Цивільного Кодексу України.

За правилами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Висновок суду.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір за подання позову сплатила Івано-Франківська обласна прокуратура в сумі 18 636 грн 80 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №244 від 23 лютого 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 18 636 грн 80 коп., суд покладає порівну на відповідача та співвідповідача по 9 318 грн 40 коп.

Керуючись статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 17 174 грн 55 коп.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 10.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607) та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (код ЄДРПОУ 13659731, вул. Вовчинецька, 223, м. Івано-Франківськ, 76006).

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 30.06.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607) та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (код ЄДРПОУ 13659731, вул. Вовчинецька, 223, м. Івано-Франківськ, 76006).

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 30.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607) та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (код ЄДРПОУ 13659731, вул. Вовчинецька, 223, м. Івано-Франківськ, 76006).

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 06.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607) та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (код ЄДРПОУ 13659731, вул. Вовчинецька, 223, м. Івано-Франківськ, 76006).

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 22.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607) та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (код ЄДРПОУ 13659731, вул. Вовчинецька, 223, м. Івано-Франківськ, 76006).

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 2401338-21 від 11.01.2021, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607) та Фаховим коледжем електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (код ЄДРПОУ 13659731, вул. Вовчинецька, 223, м. Івано-Франківськ, 76006).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607 (код ЄДРПОУ 42129720) на користь Міністерства освіти і науки, проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38621185) грошові кошти в сумі 17 174 (сімнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн 55 коп.

Стягнути з Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, вул. Карпатська, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76019 (код ЄДРПОУ 02070855) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, 76604, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11 (код ЄДРПОУ 03530483) 9 318 (дев"ять тисяч триста вісімнадцять) грн 40 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна 4Б, м. Івано-Франківськ, 76607 (код ЄДРПОУ 42129720) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, 76604, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11 (код ЄДРПОУ 03530483) 9 318 (дев"ять тисяч триста вісімнадцять) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.10.2026

Суддя Т. В. Максимів