Ухвала суду № 140652716, 07.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"07" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/708/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

розглянувши заяву Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/6370/26 від 30.06.2026)

про вжиття заходів забезпечення

у справі № 907/708/26

за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород

в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТРАНС», м. Ужгород

про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

За участю представників: згідно протоколу судового засідання

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди землі № 2518 від 03.09.2024, укладений між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТРАНС» (Орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га.;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ТРАНС» (ЄРДПОУ 37784031) на земельну ділянку за кадастровим номером земельної ділянки 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій по вул. Болгарській, б/н.;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ««ПРО-ТРАНС» (ЄРДПОУ 37784031) повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га по вул. Болгарській, б/н у м. Ужгороді;

29.06.2026 прокурором подано суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання а також розгляд заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову на 30.07.2026.

29.07.2026 представником відповідача подано суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі з мотивів, наведених у ньому.

Позивач в засідання суду не з`явився про причини неявки не повідомив.

Відповідач в засідання суду не з`явився. Разом з тим 30.07.2026 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

Прокурор присутній в засіданні суду висловився по справі щодо відкладення підготовчого засідання не заперечує.

Ухвалою суду від 30.07.2026 відкладено підготовче засідання у справі та розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову на 08.09.2026.

15.08.2026 відповідачем через підсистему Електронний Суд подано відзив по суті заявлених позовних вимог, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТРАНС» у повному обсязі. Визнати поважними причини пропуску ТОВ «ПРО-ТРАНС» строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 907/708/26. Поновити ТОВ «ПРО-ТРАНС» строк на подання відзиву на позовну заяву. Долучити цей відзив та додані до нього документи до матеріалів справи та прийняти їх до розгляду. Стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи.

У ході судового засідання судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов.

Прокурор заявлені позивні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Просить суд у зв`язку з поновленням процесуального строку на подання відзиву у справі, відкласти підготовче засідання для надання можливості прокурору подати суду письмово викладену позицію по суті спору.

Позивач свого повноважного представника у засідання суду не направив, письмово викладеної позиції по суті спору не подав.

Ухвалою суду від 08.09.2026 відкладено підготовче засідання у справі та розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову на 07.10.2026.

Прокурор в засіданні суду заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також просить суд задовольнити подану суду заяву про вжиття заходів забезпечення у повному обсязі. Прокурор в засіданні суду клопотання про застосування заходів забезпечення позову просить задовольнити у повному обсязі шляхом:

- Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га, яка є предметом спору у даній справі, шляхом заборони її відчуження, поділу, об`єднання та зміни характеристик.

- Заборонити ТОВ «ПРО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37784031) та іншим особам здійснювати на земельній ділянці з кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га будь-які підготовчі, будівельні, монтажні, земляні та інші роботи, спрямовані на освоєння земельної ділянки, зміну її фактичного стану або створення об`єктів нерухомого майна, на час розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили.

- Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії щодо видачі, реєстрації, погодження та внесення відомостей до відповідних реєстрів стосовно дозвільних документів на проведення підготовчих робіт, будівництво та введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га.

- Заборонити Ужгородській міській раді (код ЄДРПОУ: 33868924) та Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТРАНС» (ЄДРПОУ 37784031), а також іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2124883600:10:010:0042, а саме: її поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі у користування (оренду, суборенду чи інше), відчуження або іншим чином розпорядження нею, на час розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили.

- Заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га та прав на неї.

В обґрунтування своєї позиції просить суд взяти до уваги те, що оскаржуване рішення Ужгородської міської ради прийнято з істотним порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки при розпорядженні земельною ділянкою не дотримано вимог Конституції України, Земельного кодексу України та законодавства про місцеве самоврядування щодо порядку, підстав та способу передачі земель комунальної власності.

Спірна земельна ділянка сформована та передана у користування без належної відповідності містобудівній документації, без належного обґрунтування її функціонального призначення та з порушенням вимог щодо раціонального використання земель, що виключає правомірність її передачі у користування у заявленому порядку.

Крім того, відсутні підстави для передачі земельної ділянки без проведення земельних торгів у розумінні ст. 134 Земельного кодексу України, а матеріали проєкту землеустрою не підтверджують відповідності запланованого використання земельної ділянки як об`єкта транспортної інфраструктури.

Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язані з предметом спору, спрямовані на збереження існуючого фактичного та правового стану земельної ділянки і не вирішують спір по суті.

Цільове призначення земельної ділянки 12.08 «для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій», що саме по собі передбачає можливість забудови земельної ділянки об`єктами нерухомості.

Таким чином, ризик здійснення будівельних робіт є реальним та безпосередньо випливає із характеру наданого права користування земельною ділянкою.

У разі забудови спірної земельної ділянки дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Враховуючи цільове призначення земельної ділянки 12.08, а також факт передачі її відповідачу саме для забудови та експлуатації відповідних об`єктів, існує реальна можливість звернення орендаря до уповноважених органів з метою отримання дозвільної документації на виконання підготовчих та будівельних робіт, що може призвести до зміни фактичного стану предмета спору ще до вирішення справи по суті.

Більше того, завершення будівництва будь-якого об`єкта і реєстрація права власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову прокурора знівелюють мету звернення з позовом, адже зумовлять необхідність ініціювати іншу позовну заяву про знесення незаконно збудованого об`єкта, що вимагатиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача становитиме непомірний тягар.

Отже, оскільки обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам сторони, яку представляє позивач, яка полягає у тому, що подальша реалізація у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв`язку із чим необхідним є накладення арешту на спірну земельну ділянку, запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору: поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо, заборони здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га.

Позивач участь свого повноважного представника в засіданні суду не забезпечив.

Представник відповідача присутній в засіданні суду щодо задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову заперечує.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2)забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3)встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6)зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7)передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10)іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Аналогічний правовий висновок викладено у п. 29 постанови Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №50/790-43/173, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №910/27779/14.

Згідно з п. 2, 4 ч. 1, ч. 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, під час підготовчого провадження суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та/або заперечень відповідача проти позову та вірогідності задоволення/відмови позовних вимог, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Оскільки прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача/відповідача, спір щодо яких розглядається судом у даній справі.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки сторона не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.

Тобто, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених стороною заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та відповідача.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 року у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу, суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для учасників справи, в даному випадку, для відповідача.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що в процесі вирішення даного спору судом має бути надана оцінка доводам прокурора щодо правомірності передачі в оренду земельної ділянки.

Однак сама можливість, відповідача здійснювати будівельні роботи на спірній земельній ділянці є беззаперечним твердженням того, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача.

За висновками суду, фактичними обставинами спірних правовідносин підтверджується існування загрози нівелювання мети звернення прокурора до суду, оскільки у разі вчинення відповідачами певних дій задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких прокурор звернувся до суду.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 906/781/21, згідно якої постановляючи ухвалу про заборону стороні або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Судом враховано, що обраний прокурором захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору, з метою зупинення та запобігання вчиненню під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах даного спору.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про існування взаємозв`язку між обраним прокурором заходом забезпечення позову та предметом спору частково.

Зазначені вище заходи забезпечення позову за своїм змістом не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог по суті спору.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача (в даному випадку позивача), які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Керуючись статтями 136-137, 139-140, 196, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Ужгородської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. До набрання рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/708/26 законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- Заборонити ТОВ «ПРО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37784031) та іншим особам здійснювати на земельній ділянці з кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га будь-які підготовчі, будівельні, монтажні, земляні та інші роботи, спрямовані на освоєння земельної ділянки, зміну її фактичного стану або створення об`єктів нерухомого майна, на час розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили;

- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТРАНС» (ЄДРПОУ 37784031), а також іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2124883600:10:010:0042, а саме: її поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі у користування (оренду, суборенду чи інше), відчуження або іншим чином розпорядження нею, на час розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили.

- Заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0042 площею 0,3900 га та прав на неї.

3. Дана ухвала набирає законної сили з 07.10.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 07.10.2029.

4.Стягувач: Ужгородська окружна прокуратура (код 0290996724)

5. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Про-Транс» (код 37784031)

6. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

7. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі