Рішення № 140651783, 16.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3890/26

Провадження № 2/650/3555/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сікори О. О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів на підставі частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням судового рішення. Позивач просить стягнути 748,58 грн та 2 198,26 доларів США, а також 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Апеляційного суду Херсонської області, дата якого у позові зазначена як 11 травня 2014 року, у справі № 22-ц/791/3144/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11382419000 від 11 серпня 2008 року у розмірі 2 425,88 грн та 24 447,39 доларів США. Як зазначено в позові, вказане рішення залишилося невиконаним у період із 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.

Позивач указує, що право вимоги за зазначеним грошовим зобов`язанням перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». У матеріалах, на які посилається позивач, зазначено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження від 21 вересня 2015 року у справі № 663/1032/14-ц. Надалі рішенням учасників товариства від 25 липня 2024 року його найменування змінено на ТОВ «ВІН ФІНАНС» зі збереженням ідентифікаційного коду ЄДРПОУ 38750239.

За твердженням позивача, порушення полягає не у повторному стягненні присудженої суми кредитної заборгованості, а у тривалому невиконанні вже існуючого грошового обов`язку. Саме тому предметом цього позову є інфляційні втрати і три проценти річних, обчислені за окремий період прострочення.

Позивач зазначає, що на суму заборгованості, визначеної судовим рішенням у гривнях, нараховані 530,45 грн інфляційних втрат і 218,13 грн трьох процентів річних. Окремо на суму боргу, визначену в доларах США, нараховано 2 198,26 доларів США трьох процентів річних. Загальна заявлена до стягнення сума у гривневій складовій становить 748,58 грн.

Позивач обчислив три проценти річних за валютним зобов`язанням за такими проміжками: із 25 лютого до 31 грудня 2019 року 622,91 долара США, за 2020 рік 733,42 долара США, із 1 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року 841,93 долара США. Сума зазначених нарахувань становить 2 198,26 доларів США.

Представник позивача у позовній заяві підтримав заявлені вимоги. Відповідач відзиву на позов не подав. Суд вирішує спір за наявними письмовими матеріалами, оцінивши їх відповідно до статей 7681, 89 ЦПК України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання обов`язку. За статтями 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до його умов та вимог закону.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється з підстав, установлених договором або законом, зокрема внаслідок належного виконання. Саме по собі ухвалення судового рішення про стягнення боргу не припиняє грошового зобов`язання, якщо рішення фактично не виконано.

За змістом статей 610, 612 ЦК України невиконання боржником грошового обов`язку у встановлений строк становить прострочення. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено спеціальні наслідки такого прострочення: на вимогу кредитора боржник повинен сплатити борг з урахуванням установленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, мають компенсаційний характер. Вони не є повторним присудженням основного боргу та підлягають розгляду незалежно від наявності судового рішення про стягнення цього боргу. Підставою для їх стягнення є існування невиконаного грошового зобов`язання і встановлення відповідного періоду прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці звертала увагу, що кредитор вправі вимагати передбачені статтею 625 ЦК України нарахування за час невиконання грошового зобов`язання, у тому числі після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості. Водночас розмір і період таких нарахувань повинні бути підтверджені належним розрахунком та матеріалами справи.

Суд враховує, що грошове зобов`язання, визначене в іноземній валюті, підлягає окремому обчисленню. Три проценти річних на суму боргу в доларах США можуть визначатися у відповідній іноземній валюті. Водночас інфляційне збільшення за офіційними показниками інфляції в Україні нараховується на грошову складову боргу, виражену у гривнях, а не на зобов`язання в доларах США.

Із наведеного у позові розрахунку вбачається, що за період із 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року до гривневої складової заборгованості у розмірі 2 425,88 грн застосовано накопичений індекс інфляції 1,21866444. Величина інфляційного збільшення становить 530,45 грн. Розмір трьох процентів річних за цим самим гривневим боргом позивач визначив у сумі 218,13 грн.

Нарахування трьох процентів річних за валютною частиною боргу виконано із суми 24 447,39 долара США та розподілено за календарними роками з урахуванням 366 днів у 2020 році. За 310 днів 2019 року нараховано 622,91 долара США, за 366 днів 2020 року 733,42 долара США, за 419 днів 20212022 років 841,93 долара США.

Суд звертає увагу, що обраний позивачем період завершується 23 лютого 2022 року, тобто до початку воєнного стану в Україні. Отже, положення законодавства щодо звільнення від окремих нарахувань за прострочення виконання кредитних зобов`язань під час воєнного стану не стосуються наведеного позивачем періоду.

Вирішуючи питання про право позивача на пред`явлення вимоги, суд виходить із того, що заміна кредитора допускається на підставах, визначених статтею 512 ЦК України, а до нового кредитора відповідно до статті 514 ЦК України переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, які існували на момент їх переходу. Зміна найменування юридичної особи без зміни її коду ЄДРПОУ не створює нової юридичної особи і сама по собі не припиняє набуті нею права.

Оцінивши наведені дані про судове рішення, правонаступництво кредитора, несплату присудженого боргу та період його прострочення у їх взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування частини другої статті 625 ЦК України. Позовні вимоги про стягнення 748,58 грн та 2 198,26 доларів США є обґрунтованими за умови підтвердження матеріалами справи факту невиконання рішення протягом усього зазначеного періоду.

У частині судових витрат суд керується статтями 133, 137, 141 ЦПК України. Позивач заявив до відшкодування 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на правничу допомогу підтверджуються документами, названими серед додатків до позовної заяви, зокрема договором про надання правової допомоги, додатковою угодою, актом і детальним описом робіт.

Відповідно до статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається за умовами відповідного договору та на підставі доказів щодо обсягу виконаних робіт і їхньої вартості. При вирішенні питання про розподіл таких витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи та співмірність із предметом спору. За умови належного підтвердження цих витрат та задоволення позову вони підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625 ЦК України, статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) кошти як відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 22-ц/791/3144/14 у розмірі 748 (сімсот сорок вісім) гривень 58 копійок та 2 198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) доларів США 26 центів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя О. О. Сікора