Рішення № 140650908, 13.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.10.2026

Справа № 201/9768/26

Провадження № 2/334/4865/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 109 233,87 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 16.05.2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2001037870901, за яким позичальнику видано кредит у сумі 5 000 грн., який в подальшому збільшений до 72 057,45 грн.

Відповідач тривалий час не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, тому його заборгованість перед позивачем станом на 29.04.2026 року склала 109 233,87 грн., з яких: 72 057,45 грн. - заборгованість за кредитом та 37 176,42 грн. заборгованість по процентам.

Детальні розрахунки заборгованості додаються до позовної заяви. Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у заяві на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач у відзив на позов частково заперечив проти позовних вимог, вказавши на те, що йому первісно було встановлено кредитний ліміт на рівні 5000 грн., і будь-які подальші односторонні збільшення розміру цього ліміту він не погоджував, а відтак, посилаючись на правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, просив відмовити у задоволені вимог позивача, які перебільшують погоджений первісно сторонами розмір кредиту.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 30.06.2026 року матеріали позовної заяви передані до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 27.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою від 07.09.2026 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Від представника позивача та відповідача надійшли відповідні клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

16.05.2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2001037870901, за яким позичальнику відкрито кредитну лінію з кредитним лімітом в сумі 1 000 грн.(з можливістю збільшення), строком на 12 місяці (з можливістю пролонгації на той самий строк за відсутності заперечення сторін) зі сплатою 49 % річних (фіксована). Позичальник ознайомлений з умовами договору та погодився із ними, про що свідчить його особистий підпис у заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорті споживчого кредиту.

В подальшому згідно п. 4.3.6.4 частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору, кредитний ліміт неодноразово збільшувався за ініціативи відповідача та станом на 26.12.2022 року склав 72 057,45 грн., що підтверджується довідкою банку (а.с.39).

У зв`язку неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором № 2001037870901 від 16.05.2018 року у розмірі 109 233,87 грн., з яких: 72 057,45 грн. - заборгованість за кредитом та 37 176,42 грн. заборгованість по процентам.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у заяві на отримання кредиту, яка залишена ОСОБА_1 без виконання.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦПК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до приписів статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами статті 1050 ЦК України зазначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень частин 1,3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, ураховуючи, що особливістю погодження розміру кредитного ліміту у даному випадку є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження умов шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитними договорами у строк, встановлений цими договорами, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно частці задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

позов акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) суму боргу за договором № 2001037870901 від 16.05.2018 року у розмірі 109 233 (сто дев`ять тисяч двісті тридцять три) гривні 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін