Рішення № 140650578, 14.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3389/26

Єдиний унікальний № 742/5149/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

16.09.2026 р. представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №453308293 від 16.08.2020 р., укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у розмірі 19 207,13 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалось на те, що 16.08.2020 р., між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір №453308293 та в подальшому 10.09.2020 р. та 07.10.2020 р. дві Додаткові угоди. Відповідно до умов яких відповідачу надано грошові кошти у розмірі 6 250,00 грн, строк кредитування 22 днів, який було продовжено в загальному розмірі на 60 днів, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відповідні нарахування за користування кредитом у встановлений термін згідно графіку платежів. Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти ОСОБА_1 , тоді як відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

У подальшому, за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», №05/0820-01 від 05.08.2020 р. укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», №05/06/25-Е від 05.06.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС», до останього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №453308293 від 16.08.2020 р.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вище зазначеним Договором у сумі 19 207,13 грн, що складається з тіла та відсотків за користування кредитом, а також судових витрат.

Відповідач відзиву на позов не подала.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Проте при подачі позову просила слухати справу у її відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернутий до суду із зазначенням причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.09.2026 р. прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, який вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, ненадходження від нього відзиву на позовну заяву, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що на підставі Договору №453308293 від 16.08.2020 р., укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 останньому було надано кредит на суму 6 250,00 грн. строком на 22 днів шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної карти №4149-49ХХ-ХХХХ-3249, зазначену позичальником у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 16.08.2020 р. /а.с.28/, де він зазначив свої персональні дані. Зі сплатою відсотків за дисконтною ставкою 0,83% від суми кредиту за кожен день користування, а також за базовою ставкою 1,70% /а.с.17-18 зв./.

Вказаний вище кредитний договір відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора KNW6732S, який був надісланий 16.08.2020 р. на його номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" /а.с.11/.

З наданого Позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" стосовно укладення кредитних договорів вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням Заявки, у якій ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

10.09.2020 р. та 07.10.2020 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено дві Додаткові угоди до Договору №453308293 від 16.08.2020 р., за умовами яких, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору продовжено його дію на 30 днів з відсотковою ставкою 1,66% та у подальшому ще на 30 днів з відсотковою ставкою 1,33% в день від суми кредмиту, /а.с.19 та зв./.

З інформаційної довідки ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" вбачається зарахування 16.08.2020 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) коштів у розмірі 6 250,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 /а.с.21/.

Відповідно до інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було імітовано карту№4149-49ХХ-ХХХХ-3249, на яку у період з 16.08.2020 по 21.08.2020 відбулося зарахування коштів у розмірі 6 250,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №453308293 від 16.08.2020 р., наданого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 16.08.2020 р. по 07.12.2020 р. вбачається, що ОСОБА_2 становить 14 107,61 грн, з яких: тіло кредиту 6 249,59 грн та відсотки 7 58,02 грн /а.с.63-64/.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року /а.с. 37-39/.

У період з 28 листопада 2019 року по 31 грудня 2023 року «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди №19, № 26, №27, №31 та №32 якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31 грудня 2024 року /а.с.39 зв.-43/. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №111 від 08.12.2020 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача 731, ОСОБА_1 на загальну суму 14 107,61 грн /а.с. 51-52/.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків, підписаний 31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 31.12.2020 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №111 від 08.12.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.53).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» /а.с. 67/, загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 19 207,13 грн, яка складається з: 6 249,59 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 957,54 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 /а.с. 12-16/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №5 від 16.04.2021 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс перейшло право вимоги до Відповідача 6 734, ОСОБА_1 на загальну суму 19 207,13 грн /а.с. 54/.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №453308293 від 16.08.2020 р.,/а.с.56-58/.

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 05.06.2025 року до Договору факторингу № 05/06/25-Е до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача 8292, ОСОБА_1 у розмірі - 19 207,13 грн /а.с. 59-60/.

Згідно виписки наданої ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за кредитним договором №453308293 від 16.08.2020 р. станом на 15.06.2026 р. заборгованість ОСОБА_1 становить 19 207,13 грн, яка складається з: 6 249,59 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 957,54 грн - заборгованість по несплаченим відсотків /а.с.68/.

ІV. Оцінка Суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до чч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

В силу ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У п.4.7 укладеного між сторонами договору №453308293 від 16.08.2020 р. сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

З даного договору також вбачається, що кредит надано строком на 22 днів від дати отримання Кредиту (п. 1.2 кредитного договору). Згідно умов додаткових угод у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань строк кредитування було продовжено на 60 днів.

Згідно п. 1.3 на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83% від суми кредиту за кожен день користування.

Пунктом 1.4 визначено, що у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Пунктом 1.5 встановлено, що базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.

Отже, позичальник власноруч підписав кредитний договір, погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, тому факт отримання кредитних коштів відповідачем позивачем доведено.

Також, суд звертає увагу, що пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем кредитних зобов`язань, так само як і не надано контрозрахунку заборгованості. За встановлених обставин суд вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечив ні факту укладення кредитного договору №453308293 від 16.08.2020 р., ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності йому як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача останній не надав.

Аналіз наданого позивачем договору №453308293 від 16.08.2020 р. та двох Додаткових угод до нього від 10.09.2020 р., 07.10.2020 р. та розрахунки заборгованості ОСОБА_1 свідчить про те, що відповідач користувався кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та у відповідності до його умов. Де у п.4.3 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Отже, стягненню підлягає і вся сума нарахованих процентів за користування кредитом, що становить тіло кредиту та відсотки за його користування.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом також встановлено, що за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», №05/0820-01 від 05.08.2020 р. укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», №05/06/25-Е від 05.06.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №453308293 від 16.08.2020 р.

Договори факторингу ніким не оскаржені, визнані недійсним в цілому чи за окремими пунктами не були, тобто в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором позики.

Враховуючи, що відповідач отримав кошти за договором №453308293 від 16.08.2020 р., проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, отримані в кредит кошти не повернув, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» до якого, за договорами факторингу перейшло право вимоги за вище вказаним договором, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 19 207,13 грн., що складається з тіла кредиту та відсотків.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. /а.с.1/.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі такі підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.2-6 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано: договір про надання правової допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду №25771216149 до договір про надання правової допомоги від 19.06.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тимошенко та партнери», акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, вартість яких становить 7 000,00 грн та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю /а.с.69-73/.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 року у cправі № 910/2158/23.

Таким чином, оцінюючи обставини справи, ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незначну складність справи, виходячи з критеріїв виправданості, розумності та співмірності з позовом та складністю справи, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000 грн, які будуть відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,81,141,206,258-259,265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №453308293 від 16.08.2020 р. у розмірі 19 207 (дев`ятнадцять тисяч двісті сім) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 2662 (дві тисячі двісті шістдесят дві тисячі ) грн 00 коп. та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, м. Київ, 02090.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов