Ухвала суду № 140645959, 13.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7188/26

Провадження №: 1-кс/755/4384/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу підозрюваному:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Краматорськ Донецької області, українцю, громадянину України, з вищою освітою, військовозобов`язаному, офіційно не працевлаштованому, одруженому, який має на утриманні дітей 2009 р.н., та 2025 р.н., зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

в рамках кримінального провадження № 12025100040003822 від 06.12.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,

підозрюваного: ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12025100040003822 від 06.12.2025, в якому просить змінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_4 з тримання під вартою на непов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу захисник зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, недоведеними та такими, що на даний час істотно зменшилися. Крім того, сторона захисту вказує, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, а саме має дружину та двох дітей 2009 р.н., та 2025 р.н., які потребують лікування та піклування, що є неможливим з огляду на перебування підозрюваного під вартою.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 доводи зазначені ним в клопотанні підтримав, просив його задовольнити, а також в судовому засіданні просив слідчого суддю у разі відмови в задоволенні поданого клопотання - визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку захисника ОСОБА_3 .

Підозрюваний ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення клопотання, зазначивши, що ризики зазначені при обранні та продовженні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, на даний час триває досудове розслідування та активно проводяться слідчі дії. Крім того, прокурор не заперечував щодо визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляду застави у розмірі визначеному ст. 182 КПК України.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку всі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ст. 26 КПК України випливає, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

На заявника покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається при зверненні до суду.

Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З наданих слідчому судді матеріалів слідує, що СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100040003822 від 06.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Дніпровської окружної прокуратури м. Києва.

Слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують їх з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

При цьому правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 вирішуватиметься судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

26.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України за обставин викладених у ній.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2026 року слідчим відносно підозрюваного ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2026 року слідчим підозрюваному ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.08.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24.08.2026 року слідчим підозрюваному ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.10.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_3 , звертаючись до слідчого суду з клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу, в порядку ст.201 КПК України, фактично користується правами та обов`язками органу досудового розслідування, при поданні клопотання про обрання запобіжного заходу, а отже на нього покладено обов`язок довести обставини викладені в поданому клопотанні.

Так, аналізуючи доводи сторони захисту пре те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку адвоката, є необґрунтованими, недоведеними та такими, що на даний час істотно зменшилися, оскільки ОСОБА_4 вже тривалий час перебуває під вартою, на думку слідчого судді є недостатніми для зміни запобіжного заходу з огляду на те, що стороною захисту вказані обставини жодним чином документально не підтверджені.

Крім того, утримання підозрюваним ОСОБА_4 дружини та двох дітей 2009 р.н., та 2025 р.н., які потребують лікування та піклування, як підстава зміни, йому запобіжного заходу, не виключає ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які встановлені органом досудового розслідування під час обрання йому запобіжного заходу, що на даний час не зменшилися.

Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що ризики визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені як під час обрання запобіжного заходу так і під час його зміни, на даний час не зменшились, а також враховує пояснення прокурора, про те, що на даний час досудове розслідування триває та проводяться активно проводяться необідні слідчі дії, а тому клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 на не пов`язаний з триманням під вартою є безпідставними та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про визначення підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України, при обранні чи зміні запобіжного заходу слідчий суддя, окрім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Із системного аналізу приписів КПК України вбачається, що заставу можуть обирати як щодо підозрюваного чи обвинуваченого, якого не тримають під вартою, так і щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Отже, застава є як самостійним, так і альтернативним запобіжним заходом стосовно такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Конституційний Суд України зазначав, що „свобода (вільність) людини a priori є визначальною та пріоритетною для шанування державою загалом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами"; „конституційна презумпція людської свободи обумовлює доконечність потреби обґрунтування будь-якого істотного її обмеження з боку держави" [абзаци четвертий, п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 5-р(ІІ)/2022].

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (частини перша, друга).

Конституційний Суд України зауважував, що „частина 2 ст. 29 Конституції України наголошено на тому, що особиста свобода є природним станом людини, тоді як арешт чи тримання під вартою означає виняткове становище, яке конституційно допускають тимчасово і за наявності в кожному випадку юридичних та фактичних підстав, які мають бути встановлені (перевірені) судом" [абзац другий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 липня 2024 року № 8-р(ІІ)/2024].

Тому законодавець, ураховуючи принцип in dubio pro libertate («свобода має перевагу над її обмеженням»), повинен запровадити таке регулювання, відповідно до якого буде підтверджено конституційні вимоги щодо мінімізації державного втручання в особисту свободу, зокрема стосовно винятковості тримання під вартою, та щодо гарантій презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України), зокрема відмови від сприйняття тримання під вартою як „стандартного44 запобіжного заходу.

Конституційний Суд України в цьому контексті розглядає інститут застави у кримінальному провадженні як законодавчий засіб мінімізації втручання у право на свободу та особисту недоторканність (частина перша статті 29 Конституції України) в умовах, коли конституційні цілі правосуддя й завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті без заходів держави щодо фізичної ізоляції особи, яку підозрюють чи обвинувачують. Однак для виконання конституційних вимог застава та її розмір мають реалізовувати функцію реальної альтернативності застави триманню особи під вартою.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють чи обвинувачують, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях особливого значення надає заставі як альтернативному запобіжному заходу стосовно тримання під вартою.

У рішенні у справі Toshev v. Bulgaria від 10 серпня 2006 року (заява № 56308/00) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з тим, що органи влади не обґрунтували продовження тримання заявника під вартою, а національний суд не оцінив спроможності заявника сплатити заставу (§ 73).

Висловлюючи позицію щодо призначення розміру застави, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява № 12050/04) зазначив, зокрема, що гарантія, визначена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання; тому її розмір має оцінюватися переважно з урахуванням особи [обвинуваченого], її активів та зв`язків із особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або позовів проти гарантів у разі її неявки на судове засідання буде достатнім стримувальним фактором, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти (§ 78); у будь-якому разі зі структури статті 5 Конвенції загалом і її пункту 3 зокрема зрозуміло, що застава може вимагатися лише доти, доки існують причини, що виправдовують тримання під вартою; якщо ризику втечі можна уникнути через внесення застави або інші гарантії, обвинуваченого треба звільнити, пам`ятаючи, що якщо можна передбачити легше покарання, слід враховувати зменшення стимулу обвинуваченого до втечі; органи влади повинні бути однаково обережними як під час визначення відповідної застави, так і під час вирішення питання про те, чи є потрібним подальше тримання обвинуваченого під вартою (§ 79); крім того, розмір застави має бути належно обґрунтований у рішенні про визначення розміру застави та повинен ураховувати ресурси обвинуваченого (§ 80); хоча розмір гарантії, передбаченої пунктом 3 статті 5 Конвенції, має оцінюватися переважно з огляду на обвинуваченого та його активи, не видається необґрунтованим за певних обставин враховувати також розмір збитків, які йому інкримінують (§ 81).

У рішенні у справі Gafa v. Malta від 22 травня 2018 року (заява № 54335/14) Європейський суд з прав людини наголосив, що нездатність національних судів оцінити спроможність заявника сплатити потрібну суму може призвести до порушення [пункту 3 статті 5 Конвенції]; водночас обвинувачений, якого судові органи мають намір звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яка за потреби може бути перевірена, для визначення належного розміру застави (§ 70).

Отже, у практиці Європейського суду з прав людини послідовно встановлюються критерії порушення пункту 3 статті 5 Конвенції, якою гарантовано право на свободу та особисту недоторканність, зокрема щодо випадків, коли визначений розмір застави є надмірним, тобто особа фактично неспроможна скористатися альтернативою триманню під вартою, національні суди ретельно не аналізують відомостей про підозрюваного чи обвинуваченого, його реальний майновий стан, або ж порушено вимогу обов`язкового детального обґрунтування розміру застави.

В абзаці п`ятому частини п`ятої статті 182 КПК України встановлено, що „у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно".

Правовий сенс інституту застави як засобу, що є менш обтяжливим втручанням держави у право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване частиною першою статті 29 Основного Закону України, полягає в тому, що особа має реальну можливість замінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, беручи на себе одночасно процесуальні обов`язки, які випливають із досягнення завдань кримінального провадження. Застосування застави уможливлює досягнення цих завдань без застосування до підозрюваного чи обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

В аспекті інституту застави та законодавчої заборони непомірного її розміру Конституційний Суд України в своєму рішенні від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25) наголошує, що врахування майнового стану особи, яку підозрюють чи обвинувачують, дає змогу індивідуалізувати розмір застави для кожної особи, незалежно від доходів, нерухомості та інших показників її майнового стану, з таким розрахунком, щоб розмір застави не перетворився на майновий привілей для заможних осіб або бар`єр для незаможних. Тому для узгодження з частиною першою статті 24 Основного Закону України й, відповідно, гарантування принципу рівноправності законодавець установив потребу зваженого врахування слідчим суддею, судом, поряд із майновим станом, сукупності інших обставин та ризиків, які гарантують виконання цією особою покладених на неї обов`язків у кримінальному провадженні, а також забезпечують для неї реальну альтернативність застави триманню під вартою.

Конституційний Суд України вказує, що для реального досягнення мети альтернативності застави запобіжному заходу у виді тримання під вартою відповідно до усталених позицій Європейського суду з прав людини, визначаючи розмір застави у виключних випадках, слідчий суддя, суд у судовому рішенні зобов`язаний навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами, визначеними оспорюваними приписами Кодексу [див.: рішення у справі Istomina v. Ukraine / Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява № 23312/15), § 31].

Отже слідчий суддя, враховуючи практику ЄСПЛ та рішення КСУ від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25), а також те, що суду було доведено необхідність зменшення застави, задля забезпечення визначення помірного розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з реального майнового стану підозрюваного, приходить до висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного слід визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

Зазначений розмір застави, на думку слідчого судді, забезпечить належним чином виконання обов`язків підозрюваним з метою досягнення цілей кримінального провадження та не буде порушувати презумпцію свободи та людської гідності, та права на належний матеріальний стан сім`ї підозрюваного.

Відтак, слідчий суддя, враховуючи обставини, визначені ст. 178 КПК України, докази, надані стороною захисту, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання сторони захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 22, 176-178, 194, 201, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24.08.2026 року, продовжено до 22 жовтня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13) - залишити в силі.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язки, а саме:

- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту у якому він проживає, а саме м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17.00 год. 15.10.2026 року.

Слідчий суддя: