Вирок № 140643621, 29.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4662/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №22023130000000266 від 05.04.2023 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Торське Краснолиманського району Донецької області, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, депутата 8 скликання Коломийчиської сільської ради Сватівського району Луганської області,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Конституції України - Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII, російську федерацію (далі -рф) визнано державою агресором, яка проводить агресію на території України з кінця лютого 2014 року.

24.02.2022 російською федерацію (далі- рф) здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато збройну агресію та ведення агресивної війни проти України з метою повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України.

У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.

Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована рф територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», відповідно до якого територія с. Куземівка Коломийчиської сільської територіальної громади Сватівського району Луганської області з 14.03.2022 є тимчасово окупованою рф територією України.

Після повномасштабного вторгнення на територію України, рф активно впроваджує експансію в культурно-освітній сфері на тимчасово окупованих українських землях. Основні завдання, які ставить окупаційна адміністрація перед закладами освіти - навчання та виховання дітей та молоді із захоплених регіонів в російському дусі, їх примусова асиміляція з російським народом.

Окупаційна адміністрація будує освітній процес за російськими стандартами та програмами, здійснюється вилучення української мови та всіх українознавчих дисциплін зі шкільних програм та запроваджується вивчення російської мови і літератури, історії росії, географії та інших дисциплін.

З початку тимчасової окупації вищевказаного населеного пункту представниками так званої «луганської народної республіки» (далі - лнр), підконтрольними державі-агресору рф, організовано та розпочато діяльність системи закладів освіти, які відповідно до чинного законодавства України визнані незаконними.

Не пізніше першої декади квітня 2022 року, представники окупаційної адміністрації лнр, використовуючи приміщення та матеріальні цінності Куземівського ліцею Коломийчиської сільської ради Сватівського району Луганської області, розташовані за адресою: Луганська область, Сватівський район, с. Куземівка, вул. Молодіжна, 14, створили та розпочали діяльність так званого «державного загальноосвітнього закладу лнр «Сватівська середня школа с. Куземівка» (мовою оригіналу - «государственное общеобразовательное учреждение лнр «Сватовская средняя школа с. Куземовка»).

Так, громадянка України ОСОБА_3 , усвідомлюючи факт збройної агресії рф проти України, будучи проросійськи налаштованою особою, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, а саме в с. Куземівка Коломийчиської сільської територіальної громади Сватівського району Луганської області, діючи умисно, добровільно, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше першої декади квітня 2022 року, погодилася на пропозицію представників окупаційної адміністрації щодо призначення її на посаду директора «державного загальноосвітнього закладу лнр «Сватівська середня школа с. Куземівка» (мовою оригіналу - «государственное общеобразовательное учреждение луганской народной республики «Сватовская средняя школа с. Куземовка»), на якій перебувала по 26.02.2023.

Відповідно до закону лнр «Про освіту» від 30.09.2016 №128-11 (мовою оригіналу «Об образовании» от 30.09.2016 №128-11) єдиним виконавчим органом освітнього закладу є керівник освітньої установи, котрий здійснює поточне керівництво діяльністю освітнього закладу та відповідає за керівництво освітньою, науковою, виховною роботою та організаційно-господарською діяльністю освітнього закладу.

Керівник освітнього закладу призначається виконавчим органом державної влади лнр, у порядку, встановленому чинним законодавством лнр, його права та обов`язки, компетенція в галузі управління освітнім закладом визначаються відповідно до чинного законодавства лнр та статуту освітнього закладу.

Перебуваючи на вищезазначеній посаді, ОСОБА_3 , використовуючи свої посадові обов`язки, активно впроваджувала стандарти освіти держави-агресора у очолюваному нею навчальному закладі.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи повідомленою в порядку передбаченому КПК України, про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки до суду не повідомила. Зокрема, суд належним чином повідомляв обвинувачену про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в Рівненському міському суді в газеті «Урядовий кур`єр», та внесенням інформації на офіційний веб-сайт суду. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем його реєстрації не надсилались, оскільки місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року (т. 2 а.к.п. 91-93).

Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 15 квітня 2026 року, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 здійснюється у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої.

Отже, суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Судом встановлено, що стороною обвинувачення, використані усі передбачені законом заходи (можливості), для дотримання прав підозрюваної (обвинуваченої ОСОБА_3 ), зокрема права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачену було поінформовано належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Після вручення ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, згідно доручення №1-17-2026-000377 від 16.02.2026 Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про залучення захисника, підозрюваній ОСОБА_3 було забезпечено захисника адвоката ОСОБА_5 , що свідчить про дотримання прав підозрюваної на захист в ході досудового розслідування так і судового розгляду (т. 2 а.к.п. 75).

Постановою старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Рівненській області від 17.02.2026 оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_3 (т. 2 а.к.п. 81-82).

В судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 , просив суд закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку із тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, оскільки на його думку, як під час досудового розслідування та судового розгляду не доведена об`єктивна сторона інкримінованого злочину ОСОБА_3 , що є одним із елементів складу злочину, не встановлено, що вона діяла добровільно чи під примусом, і достатніх доказів у вчиненні останнього інкримінованого правопорушення немає.

Доказами вини ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні є докази, що досліджувались та оцінювались судом, які є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони були зібрані з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України та в порядку визначеному кримінальним процесуальним кодексом України.

Вина ОСОБА_3 доводиться поза межами розумного сумніву, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими у суді доказами, зокрема:

- протоколами огляду інтернет ресурсів від 03.05.2023 та 17.02.2026, в ході яких оглянуто сайти «checko.ru» та «list-org.com», які є електронними сервісами перевірки фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до законодавства рф.

На вказаних сайтах виявлено відомості про «государственное общеобразовательное учреждение лнр «Сватовская средняя школа с. Куземовка», юридична адреса лнр, с. Куземівка, вул. Молодіжна, 14, яке за організаційно-правовою формою є державною установою суб`єкта рф. Дата реєстрації- 11.05.2022. Керівник ОСОБА_3 27.02.2023 внесено зміни, відповідно до яких ОСОБА_3 більше не є керівником установи.

- протоколом огляду інтернет ресурсів від 27.03.2025, в ході якого оглянуто офіційний сайт так званого міністерства освіти і науки лнр, у якому у вкладці «Сватовский район» виявлено відомості про «ГОУ лнр «Сватовская средняя школа с. Куземовка», директором зазначена ОСОБА_3 .

Крім того, оглянуто сайт «b2book.ru», у якому міститься каталог юридичних осіб рф. На вказаному сайті виявлено відомості «ГОУ лнр «Сватовская средняя школа с. Куземовка» та зазначено, що по 27.02.2023 директором установи була ОСОБА_3

- протоколами огляду інтернет ресурсів від 02.05.2023, в ході яких оглянуто спільноту «Образование/ГИА ЛДНР» в месенджері «Telegram», у якій 25.08.2022 розміщено документ під назвою «Приказ МОН ЛНР от 22.08.2022 №828-ОД «об организованном начале 2022-2023 учебного года в общеобразовательных организациях лнр, відповідно до якого навчання на території лнр повинно проводились відповідно до стандартів освіти рф, з використанням символіки лнр і рф.

Також, на сайті «lugsk.ru»оглянуто документ під назвою «закон лнр «Об образовании», відповідно до якого навчання на території лнр проводиться російською мовою, відповідно до стандартів освіти рф та лнр.

- показаннями допитаних в суді 08.05.2026 свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які показали, що станом на 24.02.2022 вони проживали та працювали в с. Куземівка Сватівського району Луганської області. З ОСОБА_3 , яка також проживала у вказаному селі, знайомі. На той час вона працювала вчителем англійської мови та початкових класів в Куземівському ліцеї. Після захоплення села, в квітні 2022 року попередній директор звільнилась, а ОСОБА_3 окупаційною владою було призначено директором навчального закладу, створеного на базі Куземівського ліцею. ОСОБА_3 займалась питаннями реєстрації школи відповідно до законодавства лнр. Урочиста лінійка 01.09.2022 в школі відбулась під гімни рф і лнр, також діти виносили прапори рф і лнр. Діти навчались за навчальною програмою лнр.

Свідок ОСОБА_7 , яка до окупації працювала на посаді заступника директора Куземівського ліцею, також додала, що рішення ОСОБА_3 про зайняття посади директора було добровільним.

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.05.2023, 12.05.2023, 18.10.2023 та 28.10.2023, слідчі дії проведені з свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Свідкам було пред`явлено фотозображення 4 осіб жіночої статі, без значних відмінностей, серед яких свідки впізнали ОСОБА_3 , яка окупаційною владою була призначена директором школи у с. Куземівка.

- інформацією від ГУ ДПС у Рівненській області та ГУ ПФУ у Рівненській області, відповідно до яких у березні 2022 року ОСОБА_3 востаннє нараховувалась заробітна плата та сплачувалися страхові внески.

- інформацією з Департаменту освіти і науки Луганської ОДА від 20.02.2026, відповідно до якої «ГОУ лнр «Сватовская средняя школа с. Куземовка» до освітніх закладів, уповноважених надавати освітні послуги на території Сватівського району Луганської області не належить.

- протоколом огляду інтернет ресурсів від 03.05.2023, в ході якого оглянуто офіційний сайт Коломийчиської громади Сватівського району Луганської області, на якому виявлено список депутатів Коломийчиської сільської ради 8 скликання, серед яких наявна громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- протоколом огляду від 28.05.2025 мережі Інтернет, а саме сайту Офісу Президента України, на якому не виявлено відомостей про позбавлення чи припинення громадянства України ОСОБА_3 .

Таким чином, перераховані докази вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, більш ніж переконливі. Всі докази узгоджені, послідовні, логічні, зібрані з дотриманням вимог КПК України.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, суд вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є послідовними належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 22 КПК встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, та остання винна у його вчиненні.

Згідно з ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльність), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

За таких підстав, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 усвідомлювала, що використовуючи свої посадові обов`язки, активно впроваджувала стандарти освіти держави-агресора у очолюваному нею навчальному закладі.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

Витрати на залучення судових експертів відсутні.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, а саме таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3 , суд додержуючись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в закладах освіти.

Суд приходить до переконання, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, і випливає воно з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.

Суд також приймає рішення, щодо залишення обраного запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили - тримання під вартою.

Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м`яких запобіжних заходів для обвинуваченого, не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в закладах освіти строком на 15 років,.

До набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_3 , залишити попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі, обчислювати з дати її затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в закладах освіти, рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1