Рішення № 140643612, 15.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16836/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Ліщинської Т.І.

представника відповідача Бузої В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну спpаву за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне провопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з адміністративним позовом, в якому просить постанову серії ЕНА № 7467251 від 30.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати, а справу закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 червня 2026 року о 12:16:27 поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області сержант Грипіч Ірина Василівна зупинила транспортний засіб Lanos BC0764ВІ на вул. Корольова, 2 в м. Рівне під керуванням ОСОБА_1 та винесла відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7467251, згідно якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Daewoo" д.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вказує, що він чекав на приїзд вітчима за кермом вказаного транспортного засобу, оскільки завівши двигун, перевіряв справність автомобіля. Однак, рух автомобіля не здійснював, у зв`язку з чим в поліції були відсутні підстави для перевірки документів у позивача, зазначені у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Просив постанову скасувати, провадження у справі закрити та стягнути на його користь витрати по сплаті судового збору в сумі 665,6 грн у відшкодування судових витрат.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву від 16.07.2026 представник відповідача Івашинюта І.О. зазначає, що 30.06.2026 о 12 год. 16 хв. в м. Рівне по вул. Корольова, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO LANOS з номерним знаком НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.

Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу на підтвердження закінчення навчання та складання у територіальному сервісному центрі МВС теоретичних і практичних іспитів, а також отримання ним посвідчення водія відповідної категорії на момент зупинки транспортного засобу під керуванням останнього.

До відзиву долучає відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, де зафіксовано момент спілкування з водієм, оголошення причини зупинки, ненадання водієм на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та визнання відсутності такого документу на місці зупинки трансопртного засобу, розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, оголошення прав особи відповідно до ст. 286 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Звертає увагу суду на відеозапис (clip-0) з якого вбачається надання ОСОБА_1 пояснень, а саме зазначення того, що лиш 30.06.2026 ним було придбано DAEWOO LANOS з номерним знаком НОМЕР_2 , а також зазначив, що керує даним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії так, як фактично станом на 30.06.2026 тільки має незабаром здавати теорію у територіальному сервісному центрі МВС.

Крім цього, повідомляє суд, що 30.06.2026 відносно ОСОБА_1 іншим екіпажем близько 21 год. 20 хв. було складено протокол серії ЕПР 1 №707296 за ч. 5 ст. 126 КУпАП та постанову серії ЕНА №7469793 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення ПДР, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови ЕНА №7467251 від 30.06.2026 в справі про адміністративні правопорушення, а твердження позивача викладені у позовній заяві є хибними та такими, які фактично націлені на уникнення від відповідальності.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в повному обсязі.

16 липня 2026 року від представника Департаменту патрульної поліції Івашинюти І.О. надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2026 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

20 липня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача Ліщинської Т.І., в яких вказує, що, переглянувши відеозаписи з портативних відеореєстраторів виданих на час несення служби 30.06.2026 сержанту поліції Маркевичу Іллі Валерійовичу та сержанту поліції Грипіч Ірині Василівні, стали очевидними додаткові факти, які підтверджують неправомірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7467251 від 30.06.2026.

14.07.2026 адвокат Ліщинська Т.І. отримала від Управління патрульної поліції в Рівненській області відповідь на адвокатський запит № 328аз/41/30/01-2026, з якого слідує, що "відповідно до технічних можливостей відеореєстраторів, встановлених в службових транспортних засобах, відеозаписи зберігаються 6 годин, після чого відбувається автоматичний перезапис відеофайлів, що зберігаються на флеш накопичувачі. Тому надання відеозапису з відеореєстратора, встановленому в службовому транспортному засобі поліцейських наряду УПП в Рівненській області ДПП в складі сержанта поліції Маркевича І.В. та сержанта поліції Грипіч І.В., не представляється можливим".

У позовній заяві позивачем було зазначено про неправомірність зупинки транспортного засобу, який стояв припаркований до узбіччя дороги та не рухався, за кермом якого перебував позивач. Переглянувши відеозапис, наданий Управлінням патрульної поліції в Рівненській області, зокрема під назвою «clip-1», зрозуміло, що сержант поліції Маркевич Ілля Валерійович підійшовши до транспортного засобу, за кермом якого перебував позивач, представився та назвав підставу зупинки п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», далі цитує: «...а саме, в ході перевірки вашого чинного страхового полісу не знаходить інформації». (час на відео 12:15-12:16 год.) Наступна цитата сержанта Маркевича І. В.: «якби у вас була страховка, ми вас не зупинили б» (час на відео 12:17:45 год).

Зауважує, що безпідставність нібито зупинки автомобіля позивача також підтверджується тим, що поліція не склала відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення за відсутність чинного страхового полісу на автомобіль, що і було, на думку поліції, законною підставою зупинки.

Окрім того, на жодному відео, яке фіксує, на думку поліції, склад адміністративного правопорушення, немає доказів того, що автомобіль позивача рухався, тобто, що позивач керував автомобілем на момент так званої зупинки транспортного засобу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що він стояв біля автомобіля та чекав на приїзд вітчима, а попередньо приїхав маршруткою та дійшов пішки. Вказав, що мав намір придбати автомобіль, який йому привіз на Корольова, 2, в м. Рівне, його знайомий. Він попередньо домовився зі своїм вітчимом, що буде чекати його для придбання автомобіля. Сидівши за кермом, він перевіряв машину на справність перед покупкою.

Представник позивача Ліщинська Т.І. підтримала позицію позивача. Вказала, що відсутній факт доведення керування позивачем транспортним засобом, а відтак відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача Буза В.О. просила у позові відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що поліцейськими не було ввімкнено нагрудну камеру відразу, що є певним недоліком, проте позивача було зупинено екіпажем патрульної поліції за допомогою ввімкнених проблискових маячків.

Свідок ОСОБА_2 , який є вітчимом позивача пояснив, що зранку 30.06.2026 біля 8-9 години дня йому зателефонував позивач, оскільки він мав намір придбати автомобіль, щоб він подивився автомобіль. Вони домовились, що йому потрібно приїхати забрати автомобіль близько 13:00 год. Потім позивач зателефонував йому та повідомив, що на нього склали адмінпротокол. Він дійсно приїхав на Корольова, 2, в м. Рівне та керував автомобілем ввечері.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 30.06.2026 серії ЕНА №7467251, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як водія транспортного засобу "Daewoo Lanos" д.н.з. НОМЕР_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, у зв`язку з тим, що 30.06.2026 о 12:16 год. в м. Рівне, по вул. Корольова, 2, він керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким, що є порушенням п.2.1."а" ПДР, та був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи у вказаній справі рішення, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно п.2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Предметом доказування у спірному випадку є керування позивачем транспортним засобом, не маючи права керувати таким.

У той же час, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З матеріалів справи слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 30.06.2026 о 12:16 год. в м. Рівне, по вул. Корольова, 2, він керував транспортним засобом "Daewoo Lanos" д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач не надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про дорожній рух (Правил дорожнього руху) про вчинення позивачем порушень ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. У своїх поясненнях позивач зазначив, що він не керував транспортним засобом, а лише сидів в автомобілі.

Суд констатує, що факт керування позивачем транспортним засобом належним чином зафіксований не був.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В даному випадку, вини у формі умислу чи необережності в діях позивача ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та вини особи у вчиненні такого правопорушення. Наявність події правопорушення та вини особи доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, фабула якого вказана в оскаржуваній постанові і відповідачем у справі таких доказів не надано.

При перегляді відеозаписів «clip-0», «clip-1» судом не встановлено, що 30.06.2026 о 12 год. 16 хв. в м. Рівне по вул. Корольова, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Daewoo Lanos" з номерним знаком НОМЕР_2 .

Водночас суд зазначає, що спірна постанова, не є достатнім та цілком об`єктивним доказом, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Щодо доводів представника відповідача, що 30.06.2026 року відносно ОСОБА_1 іншим екіпажем близько 21 год. 20 хв. було складено протокол серії ЕПР 1№ 707296 за ч.5 ст. 126 КУпАП, то вони судом до уваги не приймаються, оскільки з наданої та оголошеної в судовому засіданні постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 24.07.2026 вбачається, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУаПА за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Інших належних та достатніх доказів вчинення позивачем пред`явленого у вину адміністративного правопорушення відповідач суду не надав.

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки належні та допустимі докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд вважає, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а отже спірну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7467251 від 30.06.2026 належить скасувати, задовольнивши відповідні позовні вимоги.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити місце порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 09.07.2026 слідує, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., а тому суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню 665 грн 60 коп. сплаченого ним судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 139, 241 - 246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне провопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі задоволити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7467251 від 30.06.2026, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області сержанта поліції Грипіч Іриною Василівною, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Кучина Н. Г.