Ухвала суду № 140642750, 15.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14927/26

1-кс/308/6172/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, згідно з якою просить зобов`язати уповноважену особу Шостого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінального правопорушення від 04.10.2026.

На обґрунтування скарги заявник зазначає, що 04.10.2026 він звернувся на електронну пошту Шостого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові (sdz@lv.dbr.gov.ua) із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 04.10.2026, а саме вчинення кримінального правопорушення за ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем) прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 . Проте, станом на день подання цієї скарги вказаним суб`єктом оскарження не виконано імперативні вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме: не внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин; не надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань заявнику; проігноровано заборону відмови у внесенні за ч. 4 ст. 214 КПК України.

Заявник у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, при цьому у прохальній частині скарги просить розглянути вказану скаргу без його участі.

Уповноважена особа Шостого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, у судове засідання не з`явилася, про розгляд скарги повідомлялася належним чином, про причини неявки слідчого суддю не повідомлено.

Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, та положень ч. 3 ст. 306 КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутності заявника та особи, бездіяльність якої оскаржується, на підставі поданих доказів.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги з доданими до неї документами, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Підстави та порядок оскарження до слідчого судді рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначені § 1 Глави 26 КПК України (ст. 303-308 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявник може оскаржити бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України).

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовують до осіб, що їх вчинили (ч. 2 ст. 1 КК України).

У силу ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Аналіз у взаємозв`язку наведених норм матеріального (ст. 1, 2, 11 КК України) та процесуального (ст. 214 КПК України) законів свідчить про те, що критерієм для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування мають бути конкретні фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення.

Тобто підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначене узгоджується із висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведеними у постановах від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18 та від 20 квітня 2023 року у справі №373/18/23.

Слідчий суддя наголошує, що інститут внесення відомостей до ЄРДР за ст. 214 КПК України не є автоматичним процесом копіювання будь-яких суб`єктивних тверджень громадян до державного реєстру. Чинна концепція кримінального процесу виходить з того, що автоматичне правове реагування на заяви, які не містять ознак об`єктивної сторони злочину, нівелює саму суть досудового розслідування. Початок кримінального переслідування за відсутності реального та фактичного підґрунтя є порушенням гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на повагу до приватного життя осіб, стосовно яких ініціюється розслідування. Оскільки у заяві ОСОБА_3 описано процедури реалізації професійних прав (отримання свідоцтва адвоката), сам факт незгоди заявника з цими процедурами не може запускати репресивний апарат кримінального судочинства.

Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Указане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

04.10.2026 на офіційну електронну пошту Шостого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, sdz@lv.dbr.gov.ua, ОСОБА_3 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем) прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 (04.10.2026 року № 04.10 єрдр 364 МИРОШНИЧЕНКО фазекош).

Як слідує зі змісту вказаної заяви, заявник повідомив, що відомості, які стали відомі, дають підстави припускати можливе вчинення кримінального правопорушення прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 за ст. 364 КК України. Зокрема, під час здійснення з 2023 року ОСОБА_4 повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 12023078040000715, в якому голова Ради адвокатів Закарпатської області ОСОБА_5 є особою, права якої обмежуються Радою адвокатів Закарпатської області у 2025 році видано ОСОБА_4 свідоцтво адвоката свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/3516 від 10 жовтня 2025 року, яке підписав ОСОБА_5 , як голова Ради адвокатів Закарпатської області, а досудове розслідування здійснюється, зокрема, щодо обставин, пов`язаних із його адвокатським статусом, ймовірним підробленням собі свідоцтва адвоката та самовільним привласненням ним повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області.

За наведених у заяві обставин заявник просив уповноважену особу щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не порушувати імперативну норму ч. 1 ст. 214 КПК України, не перенаправляти заяву та протягом 24 годин з моменту отримання цієї заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення № 04.10 єрдр 364 МИРОШНИЧЕНКО фазекош від 04.10.2026 року внести відомості про вказане кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем) щодо прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 .

Дослідивши зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.10.2026 слідчий суддя констатує, що у заяві не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Заявник не наводить об`єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) дій, надаючи суб`єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону про кримінальну відповідальність.

Оцінюючи зміст наданих матеріалів у контексті правової кваліфікації за ст. 364 КК України, слідчий суддя зазначає, що вказаний склад злочину за своєю конструкцією є матеріальним і обов`язково передбачає настання наслідків у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків для об`єктів правової охорони. Проте, у первинному зверненні заявника відсутній бодай мінімальний виклад фактів та об`єктивних даних, які б підтверджували реальне настання або загрозу настання такої шкоди. Кримінально-процесуальний закон не дозволяє ініціювати офіційне розслідування за відсутності базових ознак об`єктивної сторони складу інкримінованого правопорушення, оскільки правоохоронні органи не можуть виконувати функцію перевірки виключно припущень особи.

Крім того, описані у заяві обставини, що стосуються реалізації службовою особою своїх професійних прав поза межами основного місця роботи, а також супутній аналіз можливої упередженості під час здійснення процесуальних повноважень у конкретному кримінальному провадженні, за своєю правовою природою охоплюються іншими самостійними видами юридичної відповідальності та процедурами реалізації правового контролю. Належне правове регулювання та оцінка таких внутрішньо-організаційних чи етичних питань здійснюється виключно спеціалізованими суб`єктами уповноважених органів у межах відповідних несудових процедур і не може штучно підмінятися інструментами кримінального переслідування, якщо в діях особи відсутні явні ознаки суспільно небезпечного винного діяння.

Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне ж відкриття кримінального провадження є недопустимим, позаяк призводить до можливого порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційовано, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року, не гарантується захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

Щодо посилань скаржника на рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії» та «Рисовський проти України» в контексті принципу «належного урядування», слідчий суддя зазначає, що вказаний принцип покладає на державні органи обов`язок діяти послідовно та передбачувано. У даному випадку Шостий слідчий відділ ТУ ДБР у м. Львові діяв у повній відповідності до принципу правової визначеності, оскільки не став задіювати ресурси органу правопорядку для перевірки інформації, яка очевидно не має відношення до кримінально караних діянь. Принцип «належного урядування» не може трактуватися як обов`язок державних органів виконувати безпідставні або процесуально дефектні вимоги заявників, які прямо суперечать завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.

Щодо посилань заявника на Узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29.09.2025 року на обґрунтування позиції про безумовний обов`язок реєстрації будь-якого звернення в ЄРДР без проведення попередньої оцінки, слідчий суддя зазначає таке. За загальноприйнятим принципом iura novit curia («суд знає право») та вимогами чинного законодавства, правозастосовні органи зобов`язані керуватися виключно актуальними та послідовними правовими позиціями Верховного Суду, які мають пріоритет та є обов`язковими для врахування. Сучасна судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, яка викладена у постановах від 30.09.2021 у справі №556/450/18 та від 20.04.2023 у справі №373/18/23, чітко вказує на необхідність попереднього предметного аналізу заяв про злочин задля недопущення безпідставного процесуального примусу. Критерієм підстави початку розслідування є наявність у заяві об`єктивних, конкретних фактичних даних, що свідчать про ознаки злочину, а не будь-яке суб`єктивне бачення особи. Позиція ВССУ від 2017 року формувалася в інших історичних умовах функціонування інституту ЄРДР і наразі скоригована сталою практикою Верховного Суду з метою запобігання зловживанням процесуальними правами та перевантаженню органів досудового розслідування ілюзорними провадженнями.

У зв`язку з цим, чималі доводи скаржника щодо загрози дисциплінарної відповідальності судді перед Вищою радою правосуддя за п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оцінюються судом критично, виключно як спроба процесуального тиску на склад суду, що є недопустимим. Дане судове рішення повністю відповідає критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості, визначеним ст. 370 КПК України. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») обов`язок суду наводити мотиви не означає необхідності детально відповідати на абсолютно кожен аргумент сторони, якщо ключові, суттєві та вирішальні доводи скарги вже отримали вичерпну та завершену правову оцінку суду в межах його процесуальної компетенції.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що обставини, які викладені у заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 04.10.2026, не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування у розумінні ч. 1 ст. 214 КПК України, не містять відомостей щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення, є занадто абстрактними та не свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а тому не потребують перевірки засобами кримінального процесу.

Додатково слідчий суддя звертає увагу, що заявник ОСОБА_3 , ініціюючи кримінальне переслідування стосовно прокурора у зв`язку з його участю в іншому кримінальному провадженні (№12023078040000715), фактично намагається порушити процесуальну діяльність учасників стороннього судового процесу, де він не є стороною або безпосереднім потерпілим. Захист публічного інтересу та законності не може здійснюватися шляхом подання необґрунтованих заяв про злочин, які містять ознаки інструменту професійного протистояння. Кримінальний процесуальний закон спрямований на захист прав від реальних злочинних посягань, а не на ревізію статусів посадових осіб за суб`єктивним бажанням третіх осіб.

Таким чином, матеріали скарги свідчать про відсутність підстав вважати, що уповноваженою особою Шостого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, вчинено бездіяльність, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, у задоволенні якої слід відмовити.

Керуючись ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1