Рішення № 140642399, 15.10.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/780/26

Провадження № 2/533/664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 16.12.2021 № 3350011840-548753 у розмірі 2773,41 гривень, яка складається зі: заборгованості за сумою кредиту - 1454,15 грн; суми заборгованості за відсотками за користування позикою - 1319,26 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривен. Розгляд справи просив проводити без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів від Акціонерного товариства «ПУМБ».

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 15 жовтня 2026 року (а.с. 47-49).

Цією ж ухвалою суду витребувано від Акціонерного товариства «ПУМБ» інформацію.

12 серпня 2026 року від Акціонерного товариства «ПУМБ» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 52-55).

27.08.2026 від представниці відповідачки надійшла заява про надання доступу до справи (а.с. 57).

01 вересня 2026 року від представниці відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представниця просила позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення основної суми боргу в сумі 2773,41 грн задовольнити повністю. Стягнути з відповідачки понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1331,20 грн та у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн відмовити в повному обсязі (а.с. 58-60).

Справу розглянуто 15.10.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-10)

16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - позивач, кредитор) та ОСОБА_1 (далі - позичальник, боржник та/або відповідач) було укладено договір № 3350011840-548753 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Однак відповідачка не виконала свої зобов`язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідачки за договором № 3350011840-548753 від 16.12.2021 утворилась заборгованість.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти у сумі 2050,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно з договором.

Загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № 3350011840-548753 від 16.12.2021, станом на дату подання позову до суду становить 2773,41 грн, яка складається зі: заборгованість за сумою кредиту: 1454,15 грн; заборгованість за відсотками за користування позикою: 1319,26 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 204, 207, 212, 213, 525, 526, 530, 536, 629, 637, 639, 1054 ЦК України, статті 19, 134, 175, 177, 274, 276 ЦПК України, статті 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 13 Закону України «Про споживче кредитування».

Позиція відповідача (а.с. 58-63).

Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 2773,41 грн, у тому числі 1454,15 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1319,26 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, визнала. Представниця відповідачки від її імені просила позов задовольнити повністю. Понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1331,20 грн (50 %) просила стягнути з неї та у задоволенні вимог про стягнення понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн просила відмовити з підстав їх неспівмірності зі складністю справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16.12.2021 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (за договором - кредитодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 3350011840-548753 (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 9.1, 9.5 кредитного договору (а.с. 33 (на звороті) - 38).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 2050,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Тип кредиту - споживчий кредит (п. 1.2 кредитного договору).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 2.1 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Проценти за користування кредитом: 1012,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.3.2 кредитного договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3 кредитного договору).

Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (п. 1.3.3.1 кредитного договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пп. 3.4, 3.5, 3.6 цього договору (п. 1.4 кредитного договору).

Кредит надається строком на 22 дні (далі - «лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п. 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1 цього договору.

Кредит надається позичальнику, згідно з його заявкою шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказании? позичальником у заявці (п. 2.4 кредитного договору).

Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п. 3.1 кредитного договору).

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здіи?снюватиметься згідно з графіком платежів, що є додатком до цього договору (п. 3.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлении? п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 3.4 договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.3.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування (п. 3.5.1 кредитного договору).

Згідно з п. 3.6 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦКУ, що має наслідком подовження строку користування кредитом на таких умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7 кредитного договору). З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 кредитного договору).

У п. 4.1.1 кредитного договору зазначено, що позичальник крім обов`язків, передбачених вищезазначеними пунктами цього договору, зобов`язаний? вчасно здіи?снювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом відповідно до графіка платежів.

Згідно з п. 4.4.1 кредитного договору кредитодавець має право вимагати від позичальника виконання ним умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 9.1 кредитного договору).

Цей? договір вступає в силу з моменту підписання и?ого сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором (п. 9.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 9.5 кредитного договору сторони діи?шли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовии? ідентифікатор відповідно до правил та Закону Украі?ни «Про електронну комерцію».

У р. 10 кредитного договору зазначені такі відомості про позичальника: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; відомості про паспортні дані; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ; контактний телефон: НОМЕР_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Графіком розрахунків, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3350011840-548753 від 16.12.2021, передбачено та зазначено такі умови: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом, загальна вартість кредиту тощо (а.с. 38 (на звороті) -39).

Відповідно до довідки 12 листопада 2021 року через платіжну систему Xpay Group LLC було проведено успішно зарахування на карту клієнта, а саме: дата проведення операції - 16.12.2021 о 10:02:57; сума операції - 2050,00 грн; номер карти - НОМЕР_4 ; Order ID транзакції - 47926011; опис замовлення - видача кредитних коштів, договір займа 3350011840-548753 (а.с. 13).

Згідно з довідкою АТ «ПУМБ» від 12.08.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_5 ) (а.с. 52).

Відповідно до виписки за рахунком за період з 15.12.2021 по 17.12.2021 на картку № НОМЕР_1 16.12.2021 відбулося зарахування переказу у сумі 2050,00 грн (а.с. 53-55).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором (а.с. 40-41) сума заборгованості відповідачки станом на 12.12.2022 за період з 16.12.2021 по 12.12.2022 становить 2773,41 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 1454,15 гривень; заборгованість по відсотками - 1319,26 гривень.

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (редакція станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» (по тексту рішення - у редакції, чинній на дату укладення договору).

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1-2, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2021 між позивачем ТОВ «Кошельок» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2050,00 грн строком на 22 дні з можливістю пролонгації (автопролонгації) строку кредитування ще на 90 днів.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту (позики) належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі кредит не повернула.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з позивачем матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернула.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з тих процентної ставки, що була узгоджена сторонами у договорі, а саме: 2,20 % у день у межах строку кредитування, встановленого кредитним договором, за 112 днів, з яких 22 дні протягом «лояльного періоду» та за 90 днів на умовах автопролонгації.

Пред`явлені позовні вимоги представниця відповідачки визнала повністю. Повноваження представниці відповідачки належним чином підтверджені (а.с. 61-64) та необмежені.

Оскільки відповідачка позовні вимоги визнала та наявні законні підстави для ухвалення рішення суду про задоволення позову, визнання представницею відповідачки позову не суперечить закону і не порушує права сторін, свободи чи інтереси відповідачки та інших осіб, суд висновує, що слід прийняти визнання позову відповідачкою та позовні вимоги задовольнити повністю у розмірі 22773,41 грн, у тому числі 1454,15 грн - заборгованість за сумою кредиту та 1319,26 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачка визнала позов повністю до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду, що складає 1331,20 гривень (2662,40 : 2 = 1331,20), та стягнення судових витрат у вигляді 50 % судового збору з відповідачки на користь позивача у сумі 1331,20 гривень.

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідачки.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (а.с. 26), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу допомогу….. (п. 1.1);

2) додаток до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 від 20.02.2026, відповідно до якого ТОВ «Кошельок» (замовник) доручає адвокатському бюро «Герман Гурський та партнери» (виконавець) стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором № 3350011840-548753 від 16.12.2021, а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені замовником та/або виконавцем і які є необхідними з метою стягнення суми боргу з боржника в примусовому порядку, для чого виконавець зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 30 хвилин - загальна вартість 1000,00 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 1 година - загальна вартість 2000,00 грн; складання позовної заяви - 2 години - загальна вартість - 4000,00 грн; формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 1 година - загальна вартість 2000,00 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 30 хвилин - 1000,00 грн (а.с. 38). Розмір гонорару (винагороди) виконавця підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт (п. 1.2);

- акт № 1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які він має понести за договором, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передання правничих послуг. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Представниця відповідачки заявила клопотання про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, обґрунтувавши, що для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак відшкодуванню не підлягають. Також вирішення спору здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Суд зазначає, що наведені стороною відповідача є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу, а не для відмови у стягненні їх у повному обсязі.

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну практику розподілу судових витрат в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; по цій справі фактично відбулося лише одне судове засідання; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем) та повністю визнала позовні вимоги до початку розгляду справи по суті; сума витрат позивача на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним. Тож суд уважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідачки на користь позивача 2000,00 грн у рахунок витрат позивача на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати позивача у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (8000,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 15, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором від 16.12.2021 № 3350011840-548753 у загальному розмірі 2773 гривні 41 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у сумі 1331 гривні 20 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 17.07.2026 № 8487, що становить 1331 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135; ідентифікаційний код 40842831; адреса електронної пошти: info@koshelok.net; код банку - 339500, назва банку - АТ "ТАСКОМБАНК", номер рахунку - НОМЕР_6 ).

Представник позивача: адвокат Гурський Герман Юрійович (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_8 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Представник відповідача: адвокат Юрченко Аліна Валентинівна (адреса: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел.: НОМЕР_11 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 15 жовтня 2026 року.

Суддя В.П. Козир