Рішення № 140641568, 22.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"22" вересня 2026 р. Справа № 363/1596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 85 153,08грн. та понесенні судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.02.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2122087 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 11 000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

10.03.2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору №2122087 про надання споживчого кредиту відповідно до умов якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 1 000,00грн.

ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов Кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 41 999,95 грн. з яких: заборгованість за основною сумою боргу 11 999,95грн.; заборгованість за відсотками 24 000,00грн. та заборгованість за пенею 6 000,00грн.

16.12.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 16122025 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2122087 від 25.02.2025 року.

14.02.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8766895, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 3 000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені договором.

ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов Кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11 423,63 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 2 854,12грн.; заборгованість за процентами 3139,51грн. та заборгованість за пенею у сумі 5 430,00грн.

24.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 241220225/3 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8766895 від 14.02.2025 року.

06.03.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір споживчого кредиту № 6226448, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 17 600,00грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 5 000,00грн.; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5 600,00грн. та заборгованість за неустойкою 7 000,00грн.

18.09.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 18092025 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6226448 від 06.03.2025 року.

15.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір кредитної лінії (Налійний) № 8935755, на підставі якого відповідачем отримано грошові кошти у розмірі 3 500,00грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 14 129,50 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 3 500,00грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту 603,75грн. та заборгованість за неустойкою 7 000,00грн.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу №27/03/25 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8935755 від 15.05.2025 року.

Оскільки відповідач не виконує умови договорів, не повертає отримані грошові кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві в просильній частині просить розгляд справи здійснити за відсутністю представника позивача та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

25.02.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2122087 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає споживачу кошти у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

З п.1.5. кредитного договору вбачається, що тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Згідно п.3.1. кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору.

10.03.2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 2122087 про надання споживчого кредиту відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 1 000,00грн. та погодили внести зміни до договору та викласти п. 1.2 договору в новій редакції а саме:«п.1.2 сума кредиту складає 12 000,00грн. тип кредиту-кредит».

Крім того, 14.02.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8766895. Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту становить 3 000,00грн., строк кредиту 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, дата повернення зазначена в графіку платежів, що є Додатком №1 до договору. Процентна ставка за користування кредитними коштами фіксована та нараховується відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка 1.00% в день застосовується у межах строку визначеного в п. 1.4. Договору. Знижена процентна ставка 0,95% в день застосовується якщо до 06.03.2025 року або протягом трьох календарих днів, що слідують за вказаною датою, споживач сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу визначеного в графіку платежів. (п. 1.3. п. 1.4. п. 1.5.1. п. 1.5.2. кредитного договору).

Крім того, 06.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «МІЛОАН» із заявою на отримання кредиту №6226448, на підставі якої між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про споживчий кредит №6226448 (далі кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту 5 000,00грн. (п.1.2), строк на який надається кредит 360 днів за умов виконання позичальником графіку платежів з 06.03.2025 року (п. 1.3).

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредит надається в безготівковій формі на рахунок з використання карти, а саме № НОМЕР_1 .

Повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіків платежів наведеному у додатку №1 до договору остаточний термін повернення становить до 01.03.2026 року (п.1.4 кредитного договору).

Крім того, 15.05.2025 року між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8935755. Відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів або достроково, а також сплатити кредитодавцю плату (Проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору (п.2.1).

Згідно з п. 2.2 Договору параметри кредиту визначені таким чином: сума кредиту 3 500,00грн. строк кредитування - 360 днів, розмір першого обов`язкового платежу 1 601,00 грн. Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом, нараховані за 30 календарних днів користування, підлягають сплаті в останній із 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11. Дата сплати першого обов`язкового платежу 13.06.2025 року. Процентна ставка - фіксована 0,95%. Розмір неустойки 1 75,00грн.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Із дослідженого судом договорів № 8766895 від 14.02.2025 року, № 2122087 від 25.02.2025 року, № 6226448 від 06.03.2025 року та № 8935755 від 15.05.2025 року встановлено, що їх укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, договори № 8766895 від 14.02.2025 року, № 2122087 від 25.02.2025 року, № 6226448 від 06.03.2025 року та № 8935755 від 15.05.2025 року укладені в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про надання споживчого кредиту № 2122087 від 25.02.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до якої здійснено успішний переказ грошових коштів 25.02.2025 року у сумі 11 000,00грн. на платіжну карту клієнта.

Також, ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу додаткових коштів на підставі додаткової угоди від 10.03.2025 року до договору про надання споживчого кредиту № 2122087 від 25.02.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до якої здійснено успішний переказ грошових коштів 10.03.2025 року у сумі 1 000,00грн. на платіжну карту клієнта.

Крім того, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про надання споживчого кредиту №8766895 від 14.02.2025 року, що підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАУТОВИЙ ДІМ» відповідно до якого здійснено успішний переказ грошових коштів 14.02.2025 року у сумі 3 000,00грн. на платіжну карту клієнта № НОМЕР_2 .

Крім того, ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі кредитного договору №6226448 від 06.03.2025року, що підтверджується платіжним доученім № 149187331 від 06.03.2025 року щодо перерахування коштів у сумі 5 000,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору кредитної лінії (Надійний) №8935755 від 15.05.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФЕНІКСПРЕС» відповідно до якої здійснено успішний переказ грошових коштів 15.05.2025 року у сумі 3 500,00грн. на платіжну карту клієнта № НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

16.12.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 16122025 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 2122087 від 25.02.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторінгу № 16122025 від 15.12.2025 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 25.02.2025 року .

Крім того, 24.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 241220225/3 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 8766895 від 14.02.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторінгу № 241220025 від 24.12.2025 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договором про надання споживчого кредиту № 8766895 від 14.02.2025 року.

Крім того, 18.09.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 18092025 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 6226448 від 06.03.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторингу № 18092025 від 18.09.2026 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених кредитним договором № 18092025 від 14.02.2025 року.

Крім того, 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу №27/03/25 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 8935755 від 15.05.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених кредитним договором № 8935755 від 15.05.2025 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2122087 від 25.02.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 41 999,95 грн. з яких: заборгованість за основною сумою боргу 11 999,95грн.; заборгованість за відсотками 24 000,00грн. та заборгованість за пенею 6 000,00грн.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №78766895 від 14.02.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 11 423,63грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 2 854,12грн.; заборгованість за відсотками 3 139,51,00грн. та заборгованість за штрафами 5 430,00грн.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №6226448 від 06.03.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 17 600,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 5 000,00грн.; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5 600,00грн. та заборгованість за неустойкою 7 000,00грн.

Крім того, відповідно, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №8935755 від 15.03.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 14 129,50 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 3 500,00грн.; заборгованість за відсотками 3 025,75 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту 603,75грн. та заборгованість за неустойкою 7 000,00грн.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, суд вважає, що між кредитодавцями та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитні договори, шляхом підписання їх позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Крім того, матеріали справи містять належні докази які зазначені вище щодо фактичного надання кредитодавцями кредитних коштів ОСОБА_1 .

Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув позичені кошти та не сплатив проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредиторам не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні обґрунтовані та доведені підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: договором про надання споживчого кредиту № 2122087 від 25.02.2025 року у сумі 11 999,95 грн.; кредитним договором №8766895 від 14.02.2025 року у сумі 2 854,12грн.; кредитним договором № 6226448 від 06.03.2025 року у сумі 5 000,00грн. та кредитним договором № 8935755 від 15.05.2025 року у сумі 3 500,00грн.

Крім того, вимога про стягнення процентів, нарахованих за період в межах строку дії договору про надання споживчого кредиту № 2122087 від 25.02.2025 року у сумі 24 000,00 грн.; кредитним договором №8766895 від 14.02.2025 року у сумі 3 139,00грн. та за кредитним договором № 8935755 від 15.05.2025 року у сумі 3 025,75грн. є на думку суду, обґрунтованою, оскільки умови щодо сплати процентів та їх розмір прямо передбачені кредитними договорами, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився, підписавши договори.

Судова практика Верховного суду свідчить, що за період строку кредитування підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), згідно з договором, відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після закінчення строку кредитування підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів (які нараховані позивачем в межах строку кредитування) сумніву у суду не викликає.

Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості яка складається із тіла кредиту та відсотків, а тому позовні вимоги є обґрунтовані в цій частині та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача: пені за договором про надання споживчого кредиту № 2122087 від 25.02.2025 року у розмірі 6 000,00грн.; штрафу у розмірі 5 430,00грн. за кредитним договором №8766895 від 14.02.2025 року; суми заборгованості за неустойкою у розмірі 7 000,00грн. за кредитним договором № 6226448 від 06.03.2025 року та суми заборгованості за неустойкою за кредитним договором №8935755 від 15.05.2025 року у розмірі 7 000,00грн, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, штрафу та пені.

Відтак вимога позивача щодо стягнення неустойки пені та штрафу за кредитними договорами задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії за кредитними договорами № 6226448 від 06.03.2025 року № 28935755 від 15.05.2025 року (за надання кредиту та за обслуговування кредиту), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

У відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі №583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, вказавши, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимог в частині стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку.

Також задоволенню не підлягає вимога позивача в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту, оскільки з матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а справа не містить доказів надання таких послуг відповідачу, та їх надання частіше одного разу на місяць.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню таму з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім витрати за сплату судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог, у розмірі 2 091,67грн.

На підставі вищевикладеного,та керуючись ст. ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами № 2122087 від 25.02.2025 року, № 8766895 від 14.02.2025 року, № 6226448 від 06.03.2025 року, № 8935755 від 15.05.2025 року у розмірі 53 519,33грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 091,67грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх. 4).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Суддя О.Д. Рудюк