Рішення № 140639998, 14.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/6602/25 Провадження № 2/0274/758/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ФАКТОРИНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ФАКТОРИНГ": заборгованість за кредитним договором № 9579100 від 20.11.2019 у сумі 4440,00 грн; збитки завдані інфляцією у розмірі 765,45 грн; три проценти річних у розмірі 242,68 грн; 2422,40 грн судового збору; 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 20.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 9579100 у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 2000 грн, шляхом перерахування грошових коштів відповідачу.

Разом з тим, відповідач порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

31.03.2020 ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ "ВВС-ФАКТОРИНГ" уклали договір факторингу №31/03.2020, відповідно до якого ТОВ "ВВС-ФАКТОРИНГ" отримало право вимоги до відповідача за договором надання коштів у позику №9579100 від 20.11.2019.

Загальна сума заборгованості станом на 30.04.2020 за кредитним договором становить 4440 грн., яка складається з наступного: 3480 грн. розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; 960 грн. сума нарахованих відсотків станом на 30.04.2020.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання становить: 765,45 грн. - збитки, завдані інфляцією за період із 30.04.2020 по 24.02.2022; 242,68 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період із 30.04.2020 по 24.02.2022.

Позивач також зазначає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки перебіг трирічного строку давності розпочався з 20.11.2019 та неодноразово продовжувався на строк дії карантину, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України, та на час дії воєнного стану, встановленого Указами Президента України.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 30.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

09.10.2025 від представника відповідача - адвоката Лукашука О. В. надійшла заява про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписи ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. ч. 8, 12 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту Інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що 20.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та Позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 9579100 у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA569884.

Відповідно до умов договору кредит надається в сумі 2000,00 грн (п.2.1 договору), строком на 15 днів до 05.12.2019, але не більше 30 днів (п.3.1 договору).

3.2. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений п. 3.1. цього Договору.

3.3. Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі у Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

3.4. Датою отримання кредиту Позичальником вважається дата зарахування відповідної суми на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником у Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

3.5. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця. Всі фінансові ризики, що пов`язані із затримкою в надходженні безготівкових коштів на поточний рахунок Кредитодавця, несе Позичальник.

3.6. Кредит надається на умовах сплати процентів і основної суми кредиту в кінці строку дії кредитного договору.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору встановлено щоденну плату за користування кредитом в розмірі 1,6% (в межах строку кредитування), та 3,2% (у випадку прострочення оплати за цим договором).

Факт переказу грошових коштів на суму 2000 грн відповідачу відповідно до умов Договору № 9579100 від 20.11.2019 підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» від 18.08.2025: номер транзакції 27425-15007-15727, дата та час проведення 2019-11-20 14:05:02, Номер платіжної картки НОМЕР_1 , опис видача кредиту по договору 9579100.

31.03.2020 ТОВ «ФК «Арагон» та ТОВ "ВВС-ФАКТОРИНГ" уклали договір факторингу №31/03.2020, відповідно до якого ТОВ "ВВС-ФАКТОРИНГ" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором надання коштів у позику №9579100 від 20.11.2019 на суму 3480 грн., з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 480 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 1000 грн - прострочена заборгованість по підвищеним відсоткам.

Згідно розрахунків заборгованості ТОВ "ВВС-ФАКТОРИНГ" за кредитним договором №9579100 від 20.11.2019, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2020 (період 31.03.2020 - 30.04.2020 (кількість днів - 30)) становить 5205,45 грн, з яких: 3480 грн (на дату продажу кредиту); 2000 грн - тіло кредиту, 765,45 грн - інфляція 3%; 1,60% (відсоткова ставка) - 960 грн (сума нарахованих відсотків: 2000*1,60%*30); Всього заборгованість 5205,45 грн = 3480 грн + 960 грн + 765,45 грн.

При оцінці наданих позивачем доказів щодо розрахунків заборгованості за договором надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту №9579100 від 20.11.2019, суд дійшов такого висновку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, як і жодних доказів на спростування боргу у розмірі, зазначеному позивачем.

З урахуванням умов Договору, норм чинного законодавства, суд вважає, що строк кредитування відповідно до графіку платежів первісного кредитора з 20.11.2019 по 05.12.2019, тобто складає 15 днів, процентна ставка 1,6% в день, відповідно до чого заборгованість за відсотками складає: 2 000,00 грн (тіло кредиту) х 1,6% (відсоткова ставка в день) х 15 календарних днів = 480,00 грн.

Суд вважає нарахування відсотків поза межами строку кредитування безпідставними, а тому загальна сума заборгованості за Договором становить 2 480,00 грн (2 000,00 грн + 480,00 грн).

Позивач просить стягнути з відповідача 765,45 гривень - збитки, завдані інфляцією за період з 30.04.2020 по 24.02.2022, 242,68 гривень - три проценти річних від простроченої суми за період 30.04.2020 по 24.02.2022.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено. Відтак, розрахунок збитків, завданих інфляцією та 3% річних підлягає перерахунку та розраховується судом по 23.02.2022.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 350,58 грн (2 480 ? 14,136447 %) збитків, завданих інфляцією, та 135,35 грн 3 % річних (2 480 ? 3 % ? 664 / 365).

Виходячи із наведеного, та зважаючи що подані позивачем докази доводять факт укладання договору №9579100 від 20.11.2019 , надання відповідачу грошових коштів в розмірі 2000 грн за договором, розмір боргу, який відповідачем не оспорений, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором 2000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 480,00 грн заборгованості за відсотками за період з 20.11.2019 по 05.09.2019; 350,58 грн збитків, завданих інфляцією; та 135,35 грн 3 % річних, а всього на суму 2965,93 грн.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із даним позовом, суд зауважує наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц).

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі N 437/2726/13-ц.

Згідно із п.8.3 Договору надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 9579100 від 20.11.2019, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України сторони домовились про збільшення строку позовної давності, що застосовується до правовідносин згідно цього договору позики та таких, що пов`язані з ним, та встановлюють його тривалістю у 10 років.

Як встановлено в даній справі, відповідачка зобов`язалась повернути кредит до 05.12.2019 (включно) (п. п. 3.1, 3.2 договору), однак до цієї дати кошти не повернула, у зв`язку з чим, з наступного дня почався строк позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, частинами 1, 3ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року. Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24.00 год. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Окрім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХв Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє на даний час.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачено виключення з ЦК України пункту 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення», згідно якого перебіг позовної давності був зупинений на період дії воєнного стану в Україні. Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з позовною заявою звернувся до суду 22.09.2025, тобто в межах строку позовної давності.

З урахуванням наведених норм закону, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору строк позовної давності застосуванню не підлягає.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольняє позов, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1380,22 грн сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп., суд виходить із наступного.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ВВС-Факторинг» надано: копію договору про надання правничої допомоги №28/05/25 від 28.05.2025, що укладений між ТОВ «ВВС-Факторинг» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Деналі"; Додаткову угоду №3, укладену 15.09.2025, до Договору про надання правничої допомоги №28/05/25 від 28.05.2025; Акт №80 прийому-передачі наданих послуг від 15.09.2025, в якому зазначено вартість наданих послуг 5 000 грн. та платіжну інструкцію №3314 від 19.09.2025.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі N 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), відповідність правової винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога полягала в оплаті послуг адвоката за надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, узгодження правової позиції, складання позовної заяви.

Також, суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб у судове засідання, які у судове засідання не з`явилися, представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.

Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, у розмірі 2848,87 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ФАКТОРИНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ФАКТОРИНГ"заборгованість за кредитним договором № 9579100 від 20.11.2019 у розмірі 2965,93 грн., судовий збір у розмірі 1380,22 грн та витрати, понесені позивачем за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2848,87 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ФАКТОРИНГ", код ЄДРПОУ 37686875, юридична адреса: провул. Бутишів, буд.12, м. Київ, 01010.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА