Вирок № 140639692, 15.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3759/25

Провадження № 1-кп/161/349/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024030000000078 від 09 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, військовослужбовця, у військовому званні «солдат», неодруженого, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст.332 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 обіймав посаду поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції відносяться до правоохоронних органів.

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", основними повноваженнями поліції є, зокрема: вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення, виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень; здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події , тощо.

Відповідно до п. п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктом відповідальним за корупційні правопорушення.

Відповідно до ст. 22. Закону України «Про запобігання корупції» поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейським забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.

Водночас, ОСОБА_3 , не зважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, здійснюючи функції представника влади, і відповідно до вимог зазначеного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України, будучи зобов`язаним діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків, знехтував вимогами законодавства та став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , будучи представником влади та працівником правоохоронного органу, 05.12.2024 в м. Луцьку, поблизу ЖК «Антлант», по вул.Рівненській, під час особистої зустрічі з громадянином ОСОБА_6 висунув останньому вимогу про передачу йому грошових коштів за вплив з використанням свого службового становища працівника поліції на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за прийняття рішення про надання останньому статусу особи з інвалідністю для можливості отримання відстрочки від призову за мобілізацією або перетин державного кордону, чим створив умови, в яких ОСОБА_6 був вимушений погодитись на вказану вимогу з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Враховуючи незаконність дій вказаного працівника Управління патрульної поліції у Волинській області, ОСОБА_6 звернувся з заявою про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення до правоохоронних органів та надав згоду на викриття вказаного кримінального правопорушення шляхом участі в проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Вподальшому, 18.12.2024 біля 13 год. в м.Луцьку, по вул. Глушець біля АЗС «БРСМ», ОСОБА_3 в ході особистої розмови прийняв від ОСОБА_6 пропозицію неправомірної вигоди в сумі 10000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 418271 грн, для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, а саме за вплив на службових осіб органів державної влади за прийняття рішення про надання статусу особи з інвалідністю для можливості отримання відстрочки від призову за мобілізацією або перетин державного кордону.

Окрім того, в період часу з 19.12.2024 по 16.01.2025 в м. Луцьку ОСОБА_3 , будучи представником влади та працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів, вчинив дії по організації незаконного переправлення особи, а саме, громадянина ОСОБА_6 , через державний кордон України, з корисливих мотивів, а саме: взнав схему незаконного переправлення особи через державний кордон України, яку довів ОСОБА_6 , домовився про оплату його незаконного переправлення шляхом вивезення невстановленими в ході досудового розслідування особами (відносно яких матеріали виділено в окреме кримінальне провадження), мікроавтобусом на державний кордон України (з забезпеченням Державною прикордонною службою України в паспорті відмітки про виїзд) з подальшим перетином державного кордону в Республіку Молдова, уточнив та вказав ОСОБА_6 вартість незаконного перетину в сумі 14000 доларів США., надав ОСОБА_7 відповідні рекомендації та інструкції щодо незаконного перетину державного кордону України, сприяв вчиненню вказаних дій порадами та вказівками, зазначив про необхідність передачі вказаних коштів в сумі 14000 дол. США в найближчий час та 100 дол. США (на його особисті потреби).

Вподальшому, 19.01.2025 в м. Луцьку, ОСОБА_3 у власному автомобілі «Ауді А6», сірого кольору, біля 14.00 год., діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 14100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 594637,89 грн, за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 369-2 КК України, які виразились у прийнятті пропозиції неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди; за ч. 3 ст. 332 КК України, які виразились в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню вказаних дій порадами, вказівками, вчинених з корисливих мотивів.

29 червня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано в судовому засіданні, згідно з якої, останній беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України та не заперечує обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних злочинів, що викладені в обвинувальному акті, а також сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, враховується, що ОСОБА_3 є раніше не судимим, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою молодого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, на даний час проходить військову службу, його позитивну характеристику за місцем служби та за місцем проживання, те, що останній добровільно перерахував на потреби ЗСУ 700000 гривень,

При цьому, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_3 узгодженого покарання, за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, а саме, за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції на строк 3 роки, без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_3 остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції на строк 3 роки, без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України. Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_3 звільняється від відбування основного покарання з випробуванням, то у відповідності до вимог ст. 77 КК України до нього не застосовується додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім того, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Судом роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_3 , його захиснику та прокурору наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також положення ст. 474 КПК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України та повністю підтвердив обставини їх вчинення. У вчиненому щиро розкаявся та погоджувався на призначення узгодженого покарання за угодою про визнання винуватості.

У відповідності до вимог ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості, вчинені ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст.332 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, молодий вік та добровільне перерахування грошових коштів у розмірі 700000 гривень на потреби Збройних Сил України чи інших сил оборони України.

В даному випадку судом роз`яснено обвинуваченому, захиснику та прокурору правові наслідки затвердження угоди, перевірено відповідність угоди фактичним обставинам справи, а також добровільність позицій сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення йому узгодженого покарання.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України суд вирішує долю речових доказів та приймає рішення по питанню скасування арешту.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 468, 473, 475, 476 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 червня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024030000000078 від 09 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, між прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_8 .

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції на строк 3 роки;

за ч. 3 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній заставу.

Заставу в розмірі 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) грн., яка визначена ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2025 року, одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , та внесена ОСОБА_9 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172 на підставі квитанції про оплату від 21 січня 2025 року, повернути заставодавцю ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 терміни перебування під вартою з дня його затримання, тобто з 19 січня 2025 року по 21 січня 2025 року включно, з розрахунку, що одному дню тримання вартою відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази: службове посвідчення працівника поліції № ВЛП 010593 від 21.11.2023 на ім`я ОСОБА_3 ; картка замісник № 683, видана ОСОБА_3 ; жетон працівника поліції № 0161083 передати УПП у Волинській області; д.н.з. НОМЕР_1 3 шт.; д.н.з. НОМЕР_2 - 2 шт. знищити; 140 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США повернути ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України»; 1 купюру номіналом 100 доларів США серійний номер PF72408125J - повернути за належністю Волинському управлінню ДВБ НП України; автомобіль марки «Audi A6», 2013 року випуску, седан, сірого кольору, об`єм двигуна 2995 м.куб., VIN: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 ; мобільний телефон марки «Iphone 10» в корпусі чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 з сім картою № НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки «Iphone 14» в корпусі фіолетового кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 з сім картою № НОМЕР_10 - повернути за належністю ОСОБА_3 .

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2025 року на майно, а саме, службове посвідчення працівника поліції № ВЛП 010593 від 21.11.2023 на ім`я ОСОБА_3 ; посвідчення водія серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 ; картка замісник №683, видана ОСОБА_3 ; мобільний телефон марки «Iphone 10» в корпусі чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 з сім картою № НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки «Iphone 14» в корпусі фіолетового кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 з сім картою № НОМЕР_10 ; 1 купюру номіналом 100 доларів США серійний номер PF72408125J; 140 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США; жетон працівника поліції № 0161083; д.н.з. НОМЕР_1 3 шт.; д.н.з. НОМЕР_2 - 2 шт.; автомобіль марки «Audi A6», 2013 року випуску, седан, сірого кольору, об`єм двигуна 2995 м.куб., VIN: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайоного суду ОСОБА_1