Рішення № 140637941, 15.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2655/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Пилип`юк Г. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача ОСББ «Калина 9» адвокат Кінаш Д. В., звернувся із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з грудня 2019 року по січень 2025 року включно у розмірі 15 666,97 грн., інфляційні витрати з грудня 2019 року по січень 2025 року включно у розмірі 6 780,01 грн. та 3% річних за період з грудня 2019 року по січень 2025 року у розмірі 1 475,61 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 84,7 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Внаслідок несплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 666,97 коп. за період з грудня 2019 року по січень 2025 року включно. Із врахуванням наведеного позивач просить стягнути із нього вказану суму боргу, а також відповідно до ст. 625 ЦК України розмір інфляційних втрат позивача за період з грудня 2019 року по січень 2025 року включно у розмірі 6 780,01 грн., розмір 3 % річних за період з грудня 2019 року по січень 2025 року включно у розмірі 1 475,61 грн.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

11.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Русин (Луців) І. А., через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено дотримання встановленого законом та Статутом порядку скликання і проведення загальних зборів співвласників, а також належного повідомлення відповідача про їх проведення. Відповідач жодного разу не отримував повідомлень чи запрошень на загальні збори співвласників ОСББ, на яких затверджувалися кошториси, визначалися розміри внесків та платежів співвласників. Більше того, неодноразові звернення відповідача до позивача про надання копії договору на обслуговування, переліку послуг, які мали б надаватись позивачем, їх вартість, були проігноровані. Відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої права співвласника багатоквартирного будинку, зокрема брати участь в управлінні ОСББ, обговоренні питань порядку денного, висловлювати заперечення щодо запропонованих кошторисів та розмірів внесків, а також голосувати під час прийняття відповідних рішень. При цьому обов`язок доказування обставин належного повідомлення співвласників про проведення загальних зборів покладається саме на позивача. Відсутність доказів належного повідомлення відповідача ставить під сумнів дотримання процедури прийняття рішень, на які позивач посилається як на підставу для нарахування спірних платежів та формування заявленої до стягнення заборгованості. Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в первинній редакції, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні було встановлено заборону зокрема, на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово- комунальні послуги. Ця Постанова застосовувалась з 24.02.2022 року, діяла до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» № 1405 від 29.12.2023 року і її дія поширювалась на всю територію України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року зазначений порядок було змінено шляхом запровадження обмеження застосування відповідних положень із урахуванням територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які перебувають у тимчасовій окупації. Однак такі зміни не мають зворотної дії в часі та не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли у період дії первинної редакції постанови. Відтак інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.02.2022 року по 29.12.2023 року не підлягають стягненню. У позовній заяві позивач зазначає, що до базового тарифу у розмірі 1,35 грн. за 1 кв. м. додається тариф згідно рахунків за надані комунальні послуги, зокрема обслуговування ліфтів та прибирання сходових кліток у під`їздах. Позивач, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за внесками на утримання багатоквартирного будинку, зобов`язаний довести як факт надання відповідних послуг, так і правильність їх розрахунку та розподілу між співвласниками. Разом із тим у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази методики розподілу витрат, зокрема щодо формування тарифу та визначення частки витрат, покладених на відповідача з урахуванням функціонального призначення приміщення (нежитлове приміщення з окремим входом). Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем в односторонньому порядку, не може вважатися достатнім доказом обґрунтованості нарахувань, оскільки не підтверджує ні економічної обґрунтованості тарифу, ні коректності його застосування до відповідача. Відтак заявлена до стягнення сума в частині витрат на утримання під`їздів, сходових кліток та ліфтів є необґрунтованою, не підтвердженою належними доказами та не утворює заборгованості відповідачу в цій частині. Особливу увагу просить звернути на реєстр учасників загальних зборів співвласників до Протоколу № 8 від 11.07.2018 року, які голосували по всіх питаннях порядку денного загальних зборів мешканців ОСББ «Калина 9», на який посилається позивач, як на доказ прийняття рішення щодо затвердження розміру внесків. Зазначення у реєстрі учасників зборів власника квартири АДРЕСА_2 як «АПТЕКА» станом на дату проведення зборів не узгоджується з фактичним та юридичним статусом об`єкта нерухомості на той час, що ставить під обґрунтований сумнів достовірність відомостей, внесених до реєстру учасників зборів, та належність цього документу, як доказу у справі. Просить застосувати строки позовної давності.

12.06.2026 року представник позивача ОСББ «Калина 9» адвокат Кінаш Д. В., через систему «Електронний суд», подав відповідь на відзив, у якій щодо тез про аналіз управління ОСББ «Калина 9» та легітимність фінансових вимог зазначає, що п. 2 протоколу № 8 загальних зборів мешканців ОСББ «Калина 9» від 11.07.2018 року встановлено базовий тариф у розмірі 1,35 грн. за 1 кв.м, до якого додається тариф згідно рахунків за надані комунальні послуги (електроенергія, вивіз сміття, обслуговування ліфтів, прибирання прибудинкової території та сходових кліток у під`їздах). Таким чином, вказані загальні збори вирішили встановити саме такий спосіб нарахування розміру внесків на утримання будинку і прибудинкової території. Протокол № 8 загальних зборів від 11.07.2018 року не скасований, не визнаний недійсним, що свідчить про його правомірність та обов`язковість для співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів підтримане більшістю співвласників, що вбачається з наявного у ньому поіменного голосування. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що будь-яких дискримінаційних положень відносно позивача воно не містять. Таким чином, рішення про встановлення розміру внеску на утримання будинку є законним, підтримане більшість співвласників, що свідчить про його відповідність статуту та чинному законодавству. Воно є чинними і законними, а будь-яких доказів на підтвердження його скасування в судовому порядку відповідачем не надано. Сторона відповідача не надає будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем неодноразово скеровувалися звернення до позивача про надання копії договору на обслуговування, переліку послуг тощо, що свідчить про голослівність таких тверджень. З приводу покликань про відсутність належних і допустимих доказів розподілу витрат, покладених на відповідача з урахуванням функціонального призначення приміщення зазначаємо, що позивач не застосовує диференційованого підходу до формування розміру внесків на утримання будинку і прибудинкової території за типом приміщення. Тобто, такий розмір є однаковим як для житлових, так і для нежитлових приміщень. Водночас, сторона відповідача не надає будь-яких доказів на підтвердження своїх контраргументів, зокрема не надає контррозрахунку або тих чи інших фінансових або бухгалтерських документів, які можуть спростовувати розрахунок сторони позивача. В подальшому, сторона відповідача зазначає про те, що у поіменному голосуванні в графі «аптека» містяться некоректні записи. Водночас, сторона відповідача не звертає увагу на те, що всі інші записи у даному голосуванні є коректними та належними, що дозволяє встановити волі більшості співвласників щодо голосування на загальних зборах.

19.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Русин (Луців) І. А., через систему «Електронний суд», надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначає, що доводи, викладені позивачем у відповіді на відзив, не спростовують обставин та правових аргументів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, ґрунтуються на неповному дослідженні фактичних обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Разом із відзивом на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Русин (Луців) І. А., через систему «Електронний суд», подала клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як вбачається із позовних вимог, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 23 922,59 грн., характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Крім цього, разом із відзивом на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Русин (Луців) І. А., через систему «Електронний суд», подала клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у позивача первинні бухгалтерські документи: акти приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт із ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «САТ-Львів», ФОП ОСОБА_2 та банківські виписки, що підтверджують розрахунки з вказаними контрагентами за період 2019-2025 років, оригінал Протоколу № 8 загальних зборів мешканців ОСББ «Калина 9» від 11.07.2018 року.

Суд, вивчивши зміст поданого клопотання, дослідивши його в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, дійшов до висновку про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Клопотання про витребування доказів не містить ніяких відомостей щодо обставини, які може підтвердити кожен із доказів, які просить витребувати позивача, або аргументи, які вони можуть спростувати у даній справі, яка стосується спору, який виник.

Крім цього, не надано підтвердження вжитих стороною відповідача заходів для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Також, разом із відзивом на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Русин (Луців) І. А., через систему «Електронний суд», подала клопотання про застосування строків позовної давності. У якому зазначає, що стягнення у 2025 році заборгованості, що виникла ще у 2019 році, створює для громадянина стан повної правової непередбачуваності та підриває довіру до принципу правової визначеності.

З огляду на наведене суд зазначає, згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, з 12.03.2020 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Такий карантин було скасовано лише у 30.06.2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої

коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 воєнний стан в Україні, який діяв на момент подання позовної заяви, перебіг позовної давності був зупинений на строк дії воєнного стану, що свідчить про те, що такий строк не був пропущений позивачем, відповідно підстав для застосування позовної давності немає.

10.08.2026 року відповідач ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», подав заперечення на клопотання про долучення доказів, у якому зазначає, що докази подано з порушенням установленого законом строку без наведення поважних причин, долучення розрахунків не усуває раніше заявлених відповідачем застережень щодо доказової сили таких документів.

10.08.2026 року відповідач ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», подав заперечення на клопотання про долучення доказів, у якому зазначає, що подані документи не підтверджують ні реальності, ні розумності заявленого розміру витрат, зв`язок додаткової угоди № 5 від 25.02.2025 року саме зі справою № 462/2655/25 потребує додаткового підтвердження, заявлений розмір витрат істотно збільшився порівняно з попередньою орієнтовною сумою.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за адресою: АДРЕСА_3 , створено ОСББ «Калина 9», що підтверджується статутом ОСББ «Калина 9», затвердженим установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина 9» згідно протоколу № 1 від 07.02.2013 року (а.с. 74-81).

Актом приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_3 з балансу ЛКП «Нове» на баланс ОСББ «Калина 9» стверджується, що житловий будинок АДРЕСА_3 переданий з балансу ЛКП «Нове» на баланс ОСББ «Калина 9» (а.с. 71-73).

Положеннями п. 2.1 розділу 2 Статуту ОСББ передбачено, що метою створення Об`єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до п. 11.1 цього Статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до п. 11.3 розділу 11 вказаного Статуту член об`єднання зобов`язаний, серед іншого, виконувати рішення статутних органів, прийняті в межах їх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Згідно п. 2 протоколу № 8 загальних зборів мешканців ОСББ «Калина 9» від 11.07.2018 року встановлено базовий тариф у розмірі 1 грн. 35 коп. за 1 кв.м, до якого додається тариф згідно рахунків за надані комунальні послуги (електроенергія, вивіз сміття, обслуговування ліфтів, прибирання прибудинкової території та сходових кліток у під`їздах) (а.с. 82-89).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 415223427 від 26.02.2025 року встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 84, 7 кв.м. (а.с. 90).

Договором про надання послуг зі збору та перевезення до місць утилізації побутових, великогабаритних та будівельних відходів № САТ 0298/16 від 01.01.2016 року, укладеним між ОСББ «Калина 9» та ТОВ «САТ-Львів» встановлено, що між сторонами такого склалися правовідносини щодо надання послуг зі збору та перевезення відходів мешканців будинку АДРЕСА_3 (а.с. 92-96).

Договором на технічне обслуговування ліфтів № 45 від 12.07.2019 року, укладеним між ОСББ «Калина 9» та ФОП ОСОБА_2 , встановлено, що між сторонами такого склалися правовідносини щодо надання послуг з обслуговування ліфтів у буд. АДРЕСА_3 (а.с. 97-99, 100).

Згідно відповіді наданої ТОВ «Львівенергозбут» на адвокатський запит № 910-2024-4230 від 15.07.2024 року, ОСББ «Калина 9» приєдналося до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Львівенергозбут» за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 101-103).

Як вбачається із звітів витрат по ОСББ «Калина 9» за 2019-2025 роки, витрати на утримання будинку та прибудинкової території за 2019 рік 686 370,13 грн., за 2020 рік 767 216,72 грн., за 2021 рік 805 573,72 грн., за 2022 рік 687 633,25 грн., за 2023 рік 844 402,09 грн., за 2024 рік 983 539,12 грн., за січень-лютий 2025 року 145 218,91 грн. (а.с. 104-110).

Згідно розрахунку заборгованості ОСББ «Калина 9» від 26.02.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території за адресою АДРЕСА_4 , за період з грудня 2019 року по січень 2025 року становить 15 666,97 грн., у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за період з грудня 2019 року по січень 2025 року включно становлять 6 780,01 грн., 3% річних за період з грудня 2019 року по січень 2025 року становлять 1 475,61 грн. (а.с. 67-69).

Письмовою вимогою за вих. № 28/23/В-6 від 26.02.2025 року стверджується, що сторона позивача зверталася до відповідача із вимогами здійснення оплати заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, однак такі залишилися без відповідного виконання (а.с. 111, 112, 113).

Положеннями ст. 68 ЖК України встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, від 25.03.2024 року у справі № 462/1232/23, зроблені правові висновки про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до положення ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15) та від 11.11.2015 року у справі № 3-945гс15.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача виплат, передбачених ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 року у справі № 14-448цс19-ц).

Разом з тим, суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком інфляційного збільшення та 3% річних, з огляду на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, строк дії якого неодноразово продовжено та є діючим і на час вирішення справи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Вказана заборона діяла до 31.12.2023 року, оскільки 29.12.2023 року п. 1 постанови № 206 викладено в наступній редакції, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 390 від 21.04.2023 року: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 року № 285)».

Отже, у період з 24.02.2022 року по 31.12.2023 року діяла заборона на нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з позовної заяви, представником позивача долучено до матеріалів справи нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з грудня 2019 року по січень 2025 року включно у розмірі 6 780,01 грн. (а.с. 67-69).

Відтак, нарахування інфляційного збільшення та 3 % річних за періоди з грудня 2019 року по 23.02.2022 року та з січня 2023 року по січень 2025 року включно є правомірними, нарахування інфляційного збільшення у сумі 4 894,59 грн. та 3 % річних у сумі 948,35 грн. підлягають стягненню з відповідача за вказані періоди (виключаючи період з 24.02.2022 року по 31.12.2023 року).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що з 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні, на період дії якого Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», з урахуванням змін внесених Постановою № 1405 від 29.12.2023 року, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.02.2022 року по 31.12.2023 року є помилковим та порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті внесків співвласника багатоквартирного будинку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 21 509,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3 028,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 21 509,91 грн., що становить 90% (21 509,91 х 100 %/ 23 922,59), а тому судовий збір у пропорційному розмірі 2 725,20 грн. потрібно покласти на відповідача.

У відповідності до положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представник позивача подав клопотання про про долучення доказів витрат на правничу допомогу, зазначивши, що детальний опис буде подано протягом п`яти днів після постановлення рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина 9» заборгованість у розмірі 21 509 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`ять) грн. 91 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина 9» 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калина 9», ЄДРПОУ: 38700371, місцезнаходження: м. Львів, вул. Патона, 9;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , власник нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Пилип`юк Г. М.