Ухвала суду № 140637104, 15.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8568/23

Провадження № 1-кп/344/289/26

У Х В А Л А

15 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 серпня 2026 року продовжено запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді цілодобового домашнього арешту на строк до 26 жовтня 2026 року включно.

На адресу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області надійшли клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст.194 КПК, щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , на строк 60 діб. Мотивував клопотання наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважав, що обставини, які стали підставою як для обрання, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 продовжують існувати, просив клопотання задовольнити.

Крім того, від захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу щодо останнього на цілодобовий або нічний домашній арешт, чи особисте зобов`язання, із застосуванням електронних засобів контролю, просив надати можливість обвинуваченому внести на потреби Збройних Сил України від 300 000 до 400 000 грн, не визначаючи при цьому заставу. У клопотанні захисник ствердив, що прокурором не доведено нездатність менш суворих запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків, як і не надано переконливих доказів про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, враховуючи необґрунтованість підозри, некоректність пред`явленого обвинувачення згідно обвинувального акта. Просив врахувати, що ОСОБА_8 тривалий час утримується під вартою, а ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та потенційна можливість вчинення нового злочину не є доведеними, крім того, у ОСОБА_8 наявні міцні соціальні зв`язки.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання, просив їх задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з підстав, наведених у ньому, заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 просив врахувати тривалість утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , міцність його соціальних зв`язків, недоведення ризиків, на які посилається прокурор, а тому змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт або визначити альтернативно заставу.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні надав заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , за змістом якого з посиланням на практику ЄСПЛ вказував на відсутність доказів на існування вказаних прокурором ризиків, їх неконкретне, а лише формальне зазначення, без врахування обставин справи, тривале перебування обвинуваченого під вартою, недопустимість автоматичного продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Звертав увагу, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на даний час перестали існувати. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , застосувати до останнього запобіжний захід, який не передбачає тримання під вартою із наданням можливості обвинуваченому внести на потреби ЗСУ 300000 - 400000 грн, а у разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити альтернативний вид запобіжного заходу та визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію своїх захисників, запевнив суд, що буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Обвинувачений ОСОБА_9 і його захисник ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст.194 КПК, не заперечили.

Заслухавши думку учасників судового провадження і дослідивши матеріали справи з даного приводу, суд вважає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу («Єчюс проти Литви»).

Суд зауважує, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, у тому числі дані, що характеризують ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їх вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, відсутність місця роботи, міцність соціальних зв`язків (наявність на утриманні ОСОБА_9 малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), репутацію обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий (інше кримінальне провадження щодо нього за ч.3 ст.307 КК України на даний час розглядається Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області), та ОСОБА_9 , що раніше судимий вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, який сплачено, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_8 є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України); інкриміновані ОСОБА_9 є особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України) та нетяжким злочином (ч.2 ст.309 КК України).

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дій, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , враховуючи санкції інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на учасників кримінального провадження свідків та експертів, відомості щодо яких обвинуваченим стали відомі під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, суд враховує процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів та можливість повторного допиту свідка в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, що передбачено ч.14 ст.352 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення інших кримінальних правопорушень, суд звертає увагу, що вказане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_9 за ч.3 ст.307 КК України надійшло до Івано-Франківського міського суду під час розгляду Івано-Франківським міським судом іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за ч.3 ст.307 КК України, також під час розгляду даного кримінального провадження до Івано-Франківського міського суду надійшло ще одне кримінальне провадження - з обвинувальним актом щодо ОСОБА_9 за ч.2 ст.309 КК України.

Крім того, суд враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті являє собою ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

За змістом ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового провадження такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким кримінальне провадження буде розглянуто по суті.

На даний час дослідження доказів у кримінальному провадженні триває.

Щодо твердження захисників про тривалість утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , то суд звертає увагу, що згідно п.1 ч.3 ст.28 КПК України одними з критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, а також поведінка учасників кримінального провадження.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покладених на них обов`язків. Запобіжні заходи у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та домашнього арешту щодо ОСОБА_9 є співмірними і доцільними задля забезпечення дієвості данного кримінального провадження та запобігання ризику переховування обвинувачених від суду.

За таких обставин суд вважає, що застосування запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою та щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді цілодобового домашнього арешту слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 181, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на менш суворий обвинуваченому ОСОБА_8 відмовити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжити до 13 грудня 2026 року включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді домашнього арешту з покладеними згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2026 року обов`язками продовжити до 13 грудня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), начальнику Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено у частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_11