Рішення № 140636976, 15.10.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2172/26

Провадження №: 2/343/1476/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Лицура І.М.,

секретаря судового засідання Бойків В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просили стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 45202623 від 14.06.2025 року в розмірі 33 319,44 грн., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивували тим, що 14 червня 2025 року між ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному варіанті було укладено кредитний договір № 45202623. На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей згідно Закону України «Про електронну комерцію» з відповідачем було укладено кредитний договір у письмовій формі у вигляді електронного документу у відповідності до вимог ст. 639 ЦК України, а для його підписання надано одноразовий ідентифікатор. Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 6 600,00 грн. шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Однак, ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші свої зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 33 319,44 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 6 600,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 22 429,44 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 990,00 грн. та прострочена заборгованість за штрафами 3 300,00 грн. Такі дії свідчать про відмову відповідача від добровільного повернення боргу, в зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача згідно ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1412829 від 04.11.2025 року (а.с. 30) адвокат Усенко М.І. не з`явився, в позовній заяві висловив прохання про розгляд справи за відсутності представника товариства, вказавши, що не заперечує проти заочного розгляду даної справи.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, вказавши, що він дійсно брав кредит в позивача у сумі 6 6000,00 грн. Однак, вважає заявлену до стягнення суму завеликою і такою, що поставить його в складне матеріальне становище, оскільки в нього на утриманні троє малолітніх дітей і погасити таку заборгованість він не має можливості. Не погоджується і з сумою витрат на правничу допомогу, оскільки вона також є завищеною.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з договору про споживчий кредит № 45202623 від 14.06.2025 року, додатку до нього (графіку платежів) та паспорту споживчого кредиту продукту «45202623», що підписані позичальником електронним підписом одноразовими ідентифікаторами «2HBPsXFX» та «YXMoYvK2» (а.с. 5-18), ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» надало ОСОБА_1 кредитні кошти для задоволення особистих потреб в розмірі 6 600,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 2.2.3 даного договору про споживчий кредит № 45202623, кредит надається на строк 360 днів, датою повернення кредиту є 09.06.2026 року. За користування кредитом нараховуються проценти за пільговою процентною ставкою в розмірі 0,8 % за один день користування кредитом, яка є фіксованою незмінною та застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом, який становить 30 календарних днів з 14.06.2025 року по 14.07.2025 року; стандартна процентна ставка фіксована незмінна в розмірі 0,96 % в день, що застосовується з першого дня стандартного періоду, який складає 330 календарних днів з 15.07.2025 року по 09.06.2026 року.

Згідно п. 1.5.2 цього ж договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 990,00 грн.

З п.п. 2.1, 12 договору про споживчий кредит № 45202623 від 14.06.2025 року встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки позивача (а.с. 19), ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» 14.06.2025 року о 14:03 год. на мобільний номер телефону відповідача було відправлено одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору «2HBPsXFX».

Згідно листа ТзОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» про підтвердження успішної оплати № 773927-1623559499-18082026 від 18.08.2026 року, 14.06.2025 року о 14:04 год. ТОВ «Тайгер Фінанс» було перераховано кредитні кошти на суму 6 600,00 грн. на картку № НОМЕР_2 за допомогою системи EasyPay (а.с. 20).

З наданої ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 45202623 від 14.06.2025 року (а.с. 21-23) вбачається, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 6 600,00 грн., заборгованість за відсотками 22 429,44 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту 990,00 грн. та заборгованість по штрафах 3 300,00 грн., а всього 33 319,44 грн.

З цього ж розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодної сплати з метою погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про його відмову від добровільного повернення боргу.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач 14.06.2025 року підписав договір про споживчий кредит шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «2HBPsXFX» та отримав від ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» суму позики в розмірі 6 600,00 грн. на зазначений ним картковий рахунок, чого він сам не заперечує.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак, останній не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки та на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань.

Суд погоджується з тим, що за відповідачем правомірно рахується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 600,00 грн. та 990,00 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту, а також 22 429,44 грн. нарахованих та несплачених відсотків, а всього 30 019,44 грн., оскільки, як передбачено договором про споживчий кредит № 45202623 від 14.06.2025 року, відсотки нараховувалися за пільговою процентною ставкою, яка є фіксованою та незмінною, в розмірі 0,8 % за один день користування кредитом протягом пільгового періоду, який становить 30 календарних днів з 14.06.2025 року по 14.07.2025 року (52,80 грн.) та за стандартною процентною ставкою, яка є фіксованою незмінною в розмірі 0,96 % в день протягом стандартного періоду, який складає 330 календарних днів з 15.07.2025 року по 09.06.2026 року (63,36 грн.).

З викладених підстав суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невідповідності суми заборгованості умовам договору, оскільки встановлено, що як відсотки за договором, так і комісія за видачу кредиту нараховувалися у відповідності до погоджених сторонами умов кредитного договору.

При цьому, суд дійшов висновку, що вимоги ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» в частині стягнення з відповідача 3 300,00 грн. штрафних санкцій не підлягають задоволенню з таких підстав, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки штрафні санкції за даним кредитним договором нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплатити на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс».

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення і з нього на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» слід стягнути 30 019,44 грн. заборгованості за договором про споживчий кредит № 45202623 від 14.06.2025 року, а саме: заборгованість по тілу кредиту 6 600,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 22 429,44 грн. та 990,00 грн. комісії за видачу кредиту.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного, оскільки суд задоволив позовні вимоги позивача на 90,10 %, то на його користь пропорційно слід стягнути з відповідача відшкодування витрат на сплату судового збору, що був сплачений згідно платіжної інструкції № 5380 від 18.09.2026 року в розмірі 2 662,40 грн. (а.с. 4), який становитиме 2 398,82 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу, то суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, укладеним між ТзОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» та адвокатським об`єднанням «Апологет», та акт № 4117 наданих послуг від 08.09.2026 року про надання правової (правничої) допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 (а.с. 29,31), відповідно до якого сторони погодили, що сума витрат за надання послуг в даній справі становить 8 000,00 грн.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року (заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

З огляду на категорію спору та складність справи, об`єм виконаної адвокатської роботи, зокрема те, що підготовка позовної заяви не потребувала тривалих затрат часу, оскільки судова практика по даній категорії справ є сталою, будь-яких самостійних розрахунків чи їх аналізу, витребування доказів адвокат при підготовці позову та під час розгляду справи не здійснював, виходячи з необхідності та значимості виконаних дій у справі (надання усної консультації з вивчення документів, яка поглинається складанням позовної заяви для подачі до суду), їх обгрунтованості, та, враховуючи наявність заперечень зі сторони відповідача щодо стягнення витрат в заявленому розмірі, фінансовий стан учасників справи, де позивачем є юридична особа, а відповідачем фізична особа, в якої перебуває на утриманні 3 неповнолітніх дітей, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід зменшити до 2 000,00 гривень, що буде достатнім, співмірним і справедливим розміром у даному випадку.

На підставі викладеного, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207,526,610,626,638,1048-1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 45202623 від 14.06.2025 року в розмірі 30 019,44 грн. (тридцять тисяч дев`ятнадцять гривень і 44 копійки), а також 2 398,82 грн. (дві тисячі триста дев`яносто вісім гривень і 82 копійки) відшкодування сплаченого судового збору та 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень) витрат за надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» професійної правової допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет», відмовивши в решті позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс», що знаходиться за адресою: 79000, м.Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ: 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Рогатинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 21.12.2006 року.

Суддя: