Рішення № 140631877, 15.10.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

612/524/26

2/612/385/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Масло С.П., за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Універсал Банк» звернулося до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.10.2022 у розмірі 24 321,81 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 26.10.2022 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ «Універсал Банк».

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, відповідач зобов`язання за договором не виконав і має заборгованість у сумі 24 321,81 грн., а саме: 24 294,33 грн. загальний залишок заборгованость за наданим кредитом; 27,48 грн. заборгованість за пенею.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Універсал Банк».

Відповідач надала відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що з матеріалів, доданих самим Позивачем до позову, вбачається, що кредитний ліміт ОСОБА_1 становив 10 000,00 грн. Водночас до стягнення заявлено 24 294,33 грн як «тіло кредиту». У «Поясненнях до Виписки про рух коштів на рахунку» Банк прямо зазначає, що за відсутності на рахунку власних коштів для погашення процентів та/або неустойки він збільшує кредитну заборгованість та спрямовує додатково сформовані кредитні кошти на погашення цих нарахувань. Саме таким механізмом Позивач пояснює виникнення овердрафту в сумі 14 321,81 грн. Отже, до отримання детального розрахунку та первинних даних, на підставі яких сформовано овердрафт, сума 24 294,33 грн не може вважатися належним чином доведеним «тілом кредиту». У разі встановлення неправомірності частини процентних нарахувань підлягає перерахунку також порядок зарахування платежів Відповідача, оскільки кошти, які були спрямовані Банком на погашення неправомірних нарахувань, мають бути враховані при визначенні фактичного залишку основної заборгованості. Таке заперечення має безпосереднє значення для предмета спору, оскільки саме посиланням на Умови Позивач обґрунтовує формування 14 321,81 грн овердрафту. Так, у позовній заяві АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» визначає розмір заборгованості ОСОБА_1 у сумі 24 321,81 грн, з яких 24 294,33 грн визначено як заборгованість за тілом кредиту, а 27,48 грн - як пеню. Водночас у мобільному додатку Відповідача відображаються інші показники. Зокрема, в одному з актуальних відображень рахунку зазначено прострочений платіж та заборгованість у розмірі 8 149,81 грн, при цьому одночасно міститься інформація: «Використано 18 149,81 з 10 000,00 грн». Особливої уваги потребує здійснена Банком 10 червня 2026 року операція на суму 3 328,00 грн, яка в мобільному додатку відображена як: «Нарахування судових витрат» - 3 328,00 грн. Безпосередньо після цієї операції Банк повідомив Відповідача: «Сума до сплати складається з основного боргу - 24 321,81 грн та судових витрат в сумі 3 328,00 грн», та визначив загальну суму, яку необхідно внести на картковий рахунок, у розмірі 27 649,81 грн. Отже, ще до ухвалення судового рішення у цій справі Позивач фактично відобразив на кредитному рахунку ОСОБА_1 суму власних судових витрат як суму, яку Відповідач уже зобов`язана сплатити Банку. Такий механізм викликає обґрунтовані заперечення. До ухвалення судового рішення у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відсутні правові підстави вважати, що понесений ним при зверненні до суду судовий збір уже є грошовим зобов`язанням ОСОБА_1 перед Банком. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 надавала Банку розпорядження сплатити за рахунок її кредитного ліміту або збільшити її кредитну заборгованість на суму судового збору, який АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» сплатило за подання позову проти неї. Не наведено також положення кредитного договору, яке б надавало Банку право в односторонньому порядку перетворювати власні витрати на ведення судового процесу на кредитну заборгованість клієнта до прийняття відповідного рішення судом. За таких обставин виникає очевидна внутрішня суперечність у позиції Позивача. З одного боку, Банк стверджує, що встановив Відповідачу кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн. З іншого боку, власними технічними та бухгалтерськими операціями він фактично допускає існування кредитної заборгованості у сумі, що значно перевищує цей ліміт, а після цього нараховує додаткові проценти саме за факт перевищення тієї межі кредитування, яку сам же встановив. Отже, якщо встановлений ОСОБА_1 ліміт 10 000,00 грн уже був повністю використаний, Позивач повинен пояснити, на якій саме погодженій сторонами договірній підставі виникли ще понад 8 000 грн кредитної заборгованості понад цей ліміт і чому на цю ж суму Банк додатково нараховував проценти «за перевищення кредитного ліміту».

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування зазначив, що у вищевказаних документах, що разом становлять укладений між Позивачем та Відповідачем Договір (Анкета-заява, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту) містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору, а перелічені документи формують Договір про надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з чим погодився відповідач шляхом підписання Анкетизаяви. Отже, підписанням Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (027d2510dc0dc21073ee0870338ddeddfbc9937307ff72eb19ba334f3d3d71327 ), яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. З наведеного алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим. Без погодження у мобільному застосунку monobank з Умовами і правилами надання банківських послуг не є можливий вхід у головне меню застосунку Monobank. А без переходу у головне меню застосунку жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту. Розрахунок заборгованості є належним доказом та відповідає Деталізований виписці про рух коштів по картковому рахунку. Таблиця розрахунку заборгованості зображає саме наявність заборгованості. З Деталізованої виписки про рух коштів по картковому рахунку Відповідача та наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, але станом на момент подання позову має заборгованість перед ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 24321.81 грн. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку (додається) кредитний ліміт Боржника складає 10000 грн., баланс складає - (мінус) 14 321.81 грн., себто заборгованість складає 24 321.81 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 10000 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 14 321.81 грн. Овердрафт - (мінус) 14 321.81 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, платежі розстрочки. Таким чином, сума регулярного платежу, який клієнт вчасно не сплачує власними коштами, списується за рахунок кредитних коштів та відноситься до тіла кредиту. Якщо кошти на погашення заборгованості клієнт не вносить, заборгованість за тілом кредиту зростає. Варто також зауважити, що як вбачається із деталізованої виписки про рух коштів по картці, Відповідачем було оформлено 2 заяви послуги «Розстрочка» на загальну суму 15 000 грн. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою Боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 139 800.14 грн., та зроблено витрат по картці на суму 164 121.95 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 24321.81 грн. (164 121.95 грн. - 139 800.14 грн. = 24321.81 грн.).

Відповідач надала заперечення (на відповідь на відзив) в яких просила у задоволенні позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 24 321,81 грн відмовити; у разі якщо суд дійде висновку про наявність непогашеної основної заборгованості визначити її виключно після перерахунку фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів, без включення неправомірно нарахованих процентів, пенi, комісій та інших сум, віднесених Банком до тіла кредиту/овердрафту, із застосуванням пільги за документально підтверджений період безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах оборони України з 17.09.2025 по 11.03.2026 та з належним урахуванням усіх платежів Відповідача.

Представник позивача надав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг та містять всі істотні умови договору, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження N 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20 (провадження № 61-1347св21), тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Щодо пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Звертаємо увагу суду, що в довідках долучених Відповідачем до відзиву зазначено про період участі в бойових діях 17.09.2025 - 11.03.2026р. З урахуванням вищезазначеного, присутні правові підстави для стягнення заборгованості з Боржника у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки до суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 26.10.2022 з метою отримання кредитної картки заповнила та підписала Анкету заяву про приєднання до Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 26.10.2022.

Матеріали справи містять виписку з особового рахунку кредитної карти відповідача, з якої вбачається рух коштів за виданою кредитною карткою.

З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 24 321,81 грн., а саме: 24 294,33 грн. загальний залишок заборгованость за наданим кредитом; 27,48 грн. заборгованість за пенею.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010).

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 26.10.2022 року, яка містить власноручні підписи представника банку та позичальника, а також печатку Monobank АТ "Універсал Банк", що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.

Згідно частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України "Про електронну комерцію", який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно статті 3 цього Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3-6,8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи наявні у справі підписані відповідачем зава-анкета та запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг, які підписані 26.10.2022, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору, надання кредитних коштів та наявності заборгованості.

Разом з тим, необхідно зазначити, що Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що відповідач погоджується на зміну в односторонньому порядку Банком розміру встановленого кредитного ліміту.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку AT «Універсал Банк»),

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 в справі №6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі №194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Щодо заборгованості за наданим тілом кредиту, суд зазначає наступне.

На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Крім того, на підтвердження позову банком була надана виписка по картці.

Отже, надана позивачем виписка з банківського рахунку відповідача є належним доказом отримання ним коштів, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором

Виписка з особового карткового рахунку відповідача свідчить, що умови укладеного сторонами кредитного договору позивачем були виконані, відповідач активно користувався кредитними коштами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 активно користувалася грошима, здійснювала погашення заборгованості за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, і це не заперечувалось сторонами по справі, що розмір ліміту на картці відповідача склав 10000 грн.

Позивач зазначає, що баланс рахунку складає мінус 14 321,81 грн, тобто дана сума є овердрафтом. Позивач зазначив, що Овердрафт пояснюється так: «Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, платежі розстрочки».

Проте укладений сторонами договір не передбачає права банку самостійно списувати відсотки за користування кредитними коштами за рахунок овердрафту.

Водночас позивач, нарахувавши відповідачу проценти за користування кредитними коштами, не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).

У такий спосіб позивач за час дії кредитного договору нарахував відповідачу 14 321,81 грн процентів та здійснив їх погашення за рахунок виданого кредиту. У такий спосіб збільшилася заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту на суму 14 321,81 грн.

Тобто заборгованість по тілу кредиту збільшувалася не за рахунок того, що відповідач використовував кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачу кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.

Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.

Крім того, наведений розрахунок не дає змоги визначити, яка частина коштів була спрямована на сплату відсотків, а яка на погашення основної суми кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн.(який є кредитним лімітом за виданною відповідачу карткою), у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 24 321,81 відмовити.

Щодо стягнення пені у розмірі 27,48 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 27,48 грн. не підлягає задоволенню, оскільки це суперечить наведеним положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а не пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" як на цьому наполягає позивач. В цій частині доводи позивача зводяться до довільного тлумачення норм права, на власну користь.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню (41,12%), а саме підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 10000 грн, а в іншій частині позову слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно (41,12%) задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.10.2022 у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 47 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.П. Масло