Рішення № 140630594, 15.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

15.09.2026 Справа № 756/9687/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/9687/26

Провадження №2/756/8184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 46956,59 грн, 3% річних у розмірі 3404,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 12583,39 грн, а всього 62944,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у період з листопада 2018 року по квітень 2022 року він здійснював постачання природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Постачання здійснювалося на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18.05.2017 № 674, та договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного 29.08.2018 шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання. Для обліку розрахунків відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання з оплати спожитого природного газу належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 46956,59 грн, на суму якої позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 01.06.2026.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.08.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звертався до суду з відзивом на позовну заяву у якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що відповідач з 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає, оскільки працював у Закарпатській обласній державній адміністрації та Чопській міській раді, а згодом - в Ужгородському національному університеті. За вказаною адресою він зареєстрований лише з 09.01.2023. Шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.01.2024 у справі № 756/13399/23, а рішенням цього ж суду від 19.11.2024 у справі № 756/14186/23 проведено поділ спільного майна подружжя, зокрема житлового будинку. Таким чином, на думку відповідача, у період з листопада 2018 року по квітень 2022 року він не був фактичним споживачем послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки природний газ споживала його колишня дружина ОСОБА_2 , яка самостійно проживала в будинку, а тому відповідач вважає, що сама лише наявність особового рахунку на його ім`я не свідчить про те, що саме він є споживачем, а належним відповідачем у справі є ОСОБА_2 .

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи судом повідомлялась належним чином, зверталась до суду з поясненнями у яких вона просила не покладати на неї обов`язок зі сплати заборгованості або визначити обсяг її відповідальності з урахуванням фактичних обставин справи. Також зазначила, що договір з ДП «КиївГазЕнерджи» укладений виключно відповідачем, вона не є стороною цього договору, не брала на себе зобов`язань щодо оплати послуг, а особовий рахунок на її ім`я не відкривався. У період шлюбу вона фактично проживала у будинку, водночас відповідач також користувався цим майном, мав до нього доступ та періодично проживав у ньому, проте участі в утриманні будинку та оплаті комунальних послуг не брав. До поділу майна подружжя відповідач був одноосібним власником земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 , а право власності на 1/2 частину будинку третя особа зареєструвала лише 28.05.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам від 22.11.2010 № КВ000750 забудовником приватного житлового будинку загальною площею 378,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін об`єкта газопостачання, житловий будинок АДРЕСА_1 приєднаний до газорозподільної системи, а акт з боку споживача газу - власника житлового будинку підписаний ОСОБА_1 .

29.08.2018 ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, якою приєднався до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, з постачальником ДП «КиївГазЕнерджи» щодо приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У заяві-приєднанні відповідач обрав розрахунки за природний газ на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу за підсумками місяця та оплату за платіжними документами (рахунками), які виписує постачальник, на підставі якої відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у період з листопада 2018 року по квітень 2022 року відповідачу нараховувалася вартість спожитого природного газу за показниками лічильника та з урахуванням здійснених за цей період оплат заборгованість становить 46956,59 грн.

З цього ж розрахунку вбачається, що у спірний період за особовим рахунком відповідача періодично здійснювалися часткові оплати, зокрема 28.05.2019 - 13000 грн, 15.07.2021 - 4000 грн, 14.02.2022 - 6000 грн.

Доказів оплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до розрахунку 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 46956,59 грн за період з 01.01.2024 по 01.06.2026 нараховано 3% річних у розмірі 3404,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 12583,39 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29.05.2026 у справі № 756/18380/25, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Київгаз» стягнуто заборгованість за послуги з розподілу природного газу до того самого житлового будинку АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.07.2025, 3% річних та інфляційні втрати, а всього 6601,21 грн. ОСОБА_2 брала участь у цій справі як третя особа.

Вказаним рішенням було встановлено, що договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 29.08.2018 укладено ОСОБА_1 як одноосібним на той час власником земельної ділянки та житлового будинку, а ОСОБА_2 стороною цього договору не є. Доводи ОСОБА_1 про непроживання з 2016 року за адресою об`єкта газопостачання суд у тій справі до уваги не взяв.

Відомостей про те, що вказане рішення оскаржувалось відповідачем, матеріали справи не містять.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 756/14186/23 проведено поділ спільного майна подружжя, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частині житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з п. 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (у редакції, чинній на момент укладення договору), цей договір є договором приєднання, що укладається на невизначений строк шляхом приєднання споживача до його умов. Фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ.

За п. 2.1 Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач особисто уклав з позивачем договір постачання природного газу побутовим споживачам, підписавши заяву-приєднання від 29.08.2018. Позивач у період з листопада 2018 року по квітень 2022 року здійснював постачання природного газу до належного відповідачу житлового будинку, а відповідач обов`язку з оплати вартості спожитого газу у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 46956,59 грн.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, власного контррозрахунку та доказів оплати заборгованості не надано.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку оплачувати природний газ у зв`язку з непроживанням у будинку та неспоживанням газу, виходячи з наступного.

Стороною договору постачання природного газу є саме відповідач, який підписав заяву-приєднання та визначив у ній порядок обліку спожитого газу і спосіб розрахунків. Обов`язок оплачувати вартість прийнятого природного газу покладено на споживача як на сторону договору (ч. 1 ст. 714 ЦК України, п. 2.1 Типового договору), і цей обов`язок не пов`язаний з місцем фактичного проживання споживача.

Фактичне проживання відповідача в іншому населеному пункті не звільняє його від обов`язку оплатити природний газ, поставлений до належного йому будинку. Типовий договір не пов`язує обов`язок споживача з оплати газу з його перебуванням за адресою об`єкта газопостачання.

Навпаки, відповідно до пп. 1, 3, 6 п. 5.2 Типового договору (у редакції, чинній на момент укладення договору) споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг постачальника, своєчасно повідомляти постачальника про всі зміни щодо персоніфікованих даних у заяві-приєднанні, а також не пізніше ніж за двадцять днів до звільнення приміщення або повного припинення споживання природного газу письмово повідомити постачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожитий природний газ.

Згідно з п. 11.3 Типового договору за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати договір у будь-який час шляхом надання постачальнику одностороннього письмового повідомлення щонайменше за три тижні до бажаної дати розірвання.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у спірний період повідомляв постачальника про непроживання за адресою об`єкта газопостачання, звертався із заявою про розірвання договору, переоформлення особового рахунку на іншу особу чи припинення газопостачання.

Доказів того, що відповідач у встановленому законом порядку відмовився від постачання природного газу або що об`єкт газопостачання був відключений від газорозподільної системи у спірний період, суду також не надано.

Навпаки, як вбачається з розрахунку заборгованості, газопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 виключено лише з 01.10.2024, тобто вже після закінчення періоду, за який утворилася заборгованість. Отже, протягом усього спірного періоду договір залишався чинним, природний газ до будинку постачався, а обов`язок з його оплати лежав на відповідачу як на споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому сам лише виїзд відповідача без повідомлення постачальника не припинив його обов`язків за договором.

Водночас п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язує споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідач є власником житлового будинку, до якого постачався природний газ. У спірний період він був його одноосібним власником, а після поділу майна подружжя залишається співвласником 1/2 частини будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов`язує, а власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Цей обов`язок не залежить від місця фактичного проживання власника.

Відповідач мав доступ до будинку, користувався ним та періодично в ньому проживав, що підтверджено поясненнями третьої особи і відповідачем не спростовано. Доказів того, що доступ відповідача до будинку був обмежений, матеріали справи не містять. Крім того, відповідач зареєстрований за адресою об`єкта газопостачання.

Сукупність зазначених доказів свідчить про те, що відповідач в силу наявного права власності має право проживати у житловому будинку АДРЕСА_1 та на підставі ч. 4 ст. 319 ЦК України зобов`язаний нести витрати на його утримання, у тому числі оплачувати природний газ, поставлений до цього будинку.

Довідка Ужгородського національного університету підтверджує лише місце роботи відповідача, до того ж лише з 24.09.2021, і факту постачання природного газу до належного йому будинку не спростовує.

Посилання відповідача на те, що природний газ фактично споживала його колишня дружина ОСОБА_2 , не звільняє його від виконання договірного обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на який посилається відповідач, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, проживання у будинку інших осіб не припиняє обов`язку самого споживача.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому увесь спірний період припадає на час перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб між якими розірвано лише 19.01.2024, тобто після закінчення періоду, за який утворилася заборгованість.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду у справах № 210/5759/15-ц та № 638/11714/17 судом до уваги не беруться, оскільки, за викладом самого відповідача, у них ішлося про випадки, коли підставою для покладення обов`язку оплати була лише наявність особового рахунку на ім`я особи. У цій справі обов`язок відповідача ґрунтується на договорі, який він уклав особисто, та на його статусі власника об`єкта газопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Як випливає зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі, а суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Позивач позовних вимог до ОСОБА_2 не заявляв, а тому питання про обов`язки третьої особи щодо оплати спожитого газу предметом розгляду у цій справі не є, а питання розподілу між колишнім подружжям витрат на утримання майна може бути вирішене між ними в окремому порядку.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку оплатити спожитий природний газ є необґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач виконує умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 62944,01 грн, з яких 46956,59 грн - заборгованість за спожитий природний газ, 3404,03 грн - 3% річних, 12583,39 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (код ЄДРПОУ 39835779, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 4-Б) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (код ЄДРПОУ 39835779, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 4-Б) заборгованість у розмірі 62944 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн 01 коп., що складається з: 46956,59 грн - заборгованість за спожитий природний газ за період з листопада 2018 року по квітень 2022 року, 3404,03 грн - 3% річних, 12583,39 грн - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (код ЄДРПОУ 39835779, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 4-Б) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 15.09.2026.

Суддя Олексій ДИБА