Рішення № 140626719, 07.10.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3809/26

Провадження № 2/444/2505/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на 1/4 частини житлового будинку як майна колишнього колгоспного типу двору членів колишнього колгоспного типу двору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника, адвоката Козакевича Ростислава Васильовича, звернулися в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, у якому просять визнати за ними кожним як членами колишнього колгоспного типу двору, право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 101,7 м. кв., житловою площею 70,9 м. кв., допоміжна площа 30,8 м. кв. з господарськими будівлями та спорудами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що так як будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30 червня 1990 року та на 15 квітня 1991 року належав до колгоспного типу двору, головою колгоспного типу двору був ОСОБА_3 , а членами двору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 1959 року народження, якою в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , тобто позивач 1, а також ОСОБА_8 , яким в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , тобто позивач 2, враховуючи рівність часток всіх членів двору, то позивачам на праві приватної власності належало по 1/4 частині житлового будинку, колишнього колгоспного типу двору.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області. Водночас реєстрація права власності на частини житлового будинку, належні позивачам, не була проведена, правовстановлюючий документ на житловий будинок в цілому видавався лише на голову колгоспного типу двору.

Крім того позивачі не мають можливості зареєструвати право власності на частини будинку в державного реєстратора, оскільки у них відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під житловим будинком.

Враховуючи наведені вище обставини, вважають, що право власності позивачів на частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 14 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі про розгляд даної справи на 07 жовтня 2026 року о 10 год. 30 хв.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представник в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак подали на адресу суду письмові заяви, у яких просять справу розглядати у їх відсутності. Зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять такі задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивачів, представника позивача, представника відповідача, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Туринка, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 05 вересня 1997 року.

Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Туринка, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 16 лютого 1999 року.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , однак 09 лютого 1994 року шлюб між громадянином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 09 лютого 1994 року було зроблено запис за № 20. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_6 , жінці- ОСОБА_7 .

Викладене підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , яке видане 09 лютого 1994 року відділом ЗАГС міста Жовква Львівської області.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00055431944, який 18 грудня 2025 року виданий Жовківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вбачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_2 було внесено зміни 16 березня 1994 року на підставі розпорядження № 121 від 11 березня 1994 року представника Президента України у Жовківському районі Львівської області, які внесено до реєстру 03 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області, а саме змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , у відомостях про матір також змінено прізвище матері з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . Тобто до внесення змін ОСОБА_2 мав прізвище ОСОБА_6 .

Викладеним у виписці з погосподарської книги № 1 Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області станом на 30 червня 1990 року вихідний номер 152, яка видана старостою Туринківського старостинського округу № 14 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 22 січня 2026 року, стверджується, що будинок у АДРЕСА_1 станом на 30 червня 1990 року належав до колгоспного типу двору, станом на 30 червня 1990 року в такому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , 1920 року народження, голова колгоспного типу двору, ОСОБА_4 , 1955 року народження, син голови двору, ОСОБА_5 , 1959 року народження, невістка голови двору, тобто позивач 1, якою в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 1981 року народження, онук голови двору, тобто позивач 2, яким в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

З виписки з погосподарської книги № 1 Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області станом на 15 квітня 1991 року вихідний номер 153, яка видана старостою Туринківського старостинського округу № 14 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 22 січня 2026 року, вбачається, що будинок у АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав до колгоспного типу двору, станом на 15 квітня 1991 року в такому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , 1920 року народження, голова колгоспного типу двору, ОСОБА_4 , 1955 року народження, син голови двору, ОСОБА_5 , 1959 року народження, невістка голови двору, тобто позивач 1, якою в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 1981 року народження, онук голови двору, тобто позивач 2, яким в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок, який станом на 30 червня 1990 року та на 15 квітня 1991 року належав до колгоспного типу двору, головою колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , а членами двору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 1959 року народження, якою в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , тобто позивач 1, а також ОСОБА_8 , яким в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , тобто позивач 2, враховуючи рівність часток всіх членів двору, то кожному на праві приватної власності належало по 1/4 частині житлового будинку, колишнього колгоспного типу двору.

З свідоцтва про право особистої власності на будівлю, яке видане виконкомом Туринківської сільської ради 31 грудня 1987 року згідно рішення Несторовського райвиконкому № 370 від 30 грудня 1987 року та записаного в реєстрову книгу під № 248, вбачається, що будинок АДРЕСА_2 належав колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 , на праві особистої власності.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 2, 3, 8 ч. 3 ст. 10 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV державний реєстратор: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:

державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості ; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 24 цього ж закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Суд враховує, що позивачі зверталися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Вненкевич Галини про реєстрацію за ними права власності на 1/4 частину будинок АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 85672201 від 03 липня 2026 року, з якого вбачається, що державним реєстратором встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме поданий документ свідоцтво про право власності голови колгоспного двору від 31 грудня 1987 року не є документом, що посвідчує одноосібне право власності. Поняття «колгоспний двір» передбачає спільну сумісну власність усіх членів двору. Оскільки окремі члени колгоспного двору є померлими, право спільної сумісно власності припинено, а реєстрація права власності на частку померлих осіб має здійснюватися в порядку спадкування.

Як зазначають позивачі у позовній заяві, їм державним реєстратором усно роз`яснено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинку, садові, дачні будинку, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений- сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстроване в Державному реєстрі прав.

Позивачі визнають, що у них відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під житловим будинком.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

З довідки № 3553, яка видана 14 липня 2020 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», вбачається, що в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований: 2/4 за колгоспним двором, головою якого ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Туринківської сільради 31 грудня 1987 року згідно рішення Нестерівського райвиконкому від 30 грудня 1987 року за № 370; 1/4 за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину від 11 липня 2008 року, реєстраційний номер 2457, яке видане Жовківською держнотконторою; 1/4 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Туринківської сільради 03 січня 2009 року згідно рішення від 03 квітня 2008 року за № 20. Записано в реєстрову книгу за реєстраційним номером 248.

Суд враховує, що правовстановлюючі документи на право власності на частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відсутні, оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок в цілому видавався лише на голову колгоспного типу двору.

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Шептицьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 01 жовтня 2025 року, вбачається, що рік побудови житлового будинку 1975, загальна площа житлового будинку 101,7 м. кв., житлова площа 70,9 м. кв., допоміжні приміщення: коридор площею 14,6 м. кв., кухня площею 16,2 м. кв.

При будинку є два сараї, вбиральня, споруди: огорожі, колодязь.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, так як будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30 червня 1990 року та на 15 квітня 1991 року належав до колгоспного типу двору, головою колгоспного типу двору був ОСОБА_3 , а членами двору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 1959 року народження, якою в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , тобто позивач 1, а також ОСОБА_8 , яким в подальшому було змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , тобто позивач 2, враховуючи рівність часток всіх членів двору, то позивачам на праві приватної власності належало по 1/4 частині житлового будинку, колишнього колгоспного типу двору.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів, що підтверджують право приватної власності, таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Туринківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Водночас реєстрація права власності на частини житлового будинку, належні позивачам, не була проведена, правовстановлюючий документ на житловий будинок в цілому видавався лише на голову колгоспного типу двору.

Крім того позивачі не мають можливості зареєструвати право власності на частини будинку в державного реєстратора, оскільки у них відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під житловим будинком.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що право власності позивачів кожного на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів.

Досліджені по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів.

Керуючись статтею 23, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , як членом колишнього колгоспного типу двору право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 101,7 м. кв., житловою площею 70,9 м. кв., допоміжна площа 30,8 м. кв. з відповідною частиною господарських будівель та споруд.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , як членом колишнього колгоспного типу двору, право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 101,7 м. кв., житловою площею 70,9 м. кв., допоміжна площа 30,8 м. кв. з відповідною частиною господарських будівель та споруд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.